На Херсонщині викрадають журналістів, активістів, волонтерів: людей утримують в ІТТ та влаштовують допити з побиттями
Частина Херсонщини була окупована у перші дні нової хвилі вторгнення рф на територію України. Росія була впевнена, що такі населені пункти як Каховка та Нова Каховка швидко здадуться і не чинитимуть спротив. Натомість на вулиці цих міст почали виходити тисячі місцевих жителів з українськими прапорами та закликами проти окупації. Після таких акцій протесту з’явилася інформація про затримання їх організаторів та учасників. Практика викрадень продовжується й нині.
Журналісти «Медійної ініціативи за права людини» поспілкувалися зі звільненим журналістом Олегом Батуріним з Каховки та дружиною викраденого Сергія Цигіпи з Нової Каховки. Також ми проаналізували численні повідомлення родин зниклих людей, аби максимально відтворити картину: кого і для чого викрадають, про що запитують, де утримують, і що повідомляють рідним.
Списки «нєугодних» та жорсткий тиск
Новокаховський активіст Сергій Цигіпа з самого початку окупації чинив спротив, та активно писав про це в соціальних мережах. Він вів Телеграм-канал, в якому поширював патріотичний контент та писав власні думки про російську агресію.
Сергій Цигіпа. Фото з Facebook
8 березня Сергій Цигіпа написав повідомлення:
«Друзі! Не шукайте більше мене в мережі. «Майора Вихрь» зі вчорашнього вечора розшукують рашистські контрики. Кого потрібно, я сам знайду. Все буде Україна! Слава Силам спецоперацій! Завжди ваш, «майор Вихрь» (щоб оркам було зрозуміліше!)».
Тоді російські військові, за свідченнями місцевих жителів, вже склали списки з фотографіями проукраїнських діячів у Новій Каховці, Херсоні та інших містах. І саме цього ж дня, 8 березня, військові рф прийшли до будинку відомої активістки Галини Захарченко — однієї з організаторок мітингів у Новій Каховці. Як стало відомо МІПЛ, пані Галині вдалося уникнути зустрічі з військовими країни-агресорки, її в момент вторгнення не було в будинку.
Зустрічі з росіянами не уникнув Сергій Цигіпа. Як розповіла Олена, дружина Сергія, вранці 12 березня його затримали на блокпості, через який він неодноразово проходив до цього. Розташований цей блокпост на виїзді з Нової Каховки в напрямку міста Таврійськ поблизу Північно-Кримського каналу.
«Ми з Сергієм не раз там проходили удвох, ніколи не було до нас жодних запитань. Ми носили людям в найближчі населені пункти ліки та продукти. Того дня Сергія пішов один, мав рюкзак. У рюкзаку нічого підозрілого не було. Він взяв із собою лише телефон і документи. Можливо, спробував сфотографувати для свого телеграм-каналу… Але зрештою його затримали», — розповіла пані Олена.
А можливо, причиною затримання був не знімок. Олена зазначає, що російські військові, які затримують активістів, мають про них усю детальну інформацію за десятки років.
«Я спілкувалася з дружиною затриманого «афганця» (учасника війни в Афганістані, — ред.), який також був учасником АТО, то про нього знали все. У розпорядженні росіян — документи ще з радянських часів. Хто їм дав їх? Звідки взялися ці списки з фотографіями. Це або перехоплення документів, які намагалися вивезти з нашого військкомату, або хтось спрацював як зрадник», — каже пані Олена.
Останні свідчення про Сергія Цигіпу від колишніх в’язнів датуються 13 березня. Голос Цигіпи чув у приміщенні Херсонської ОДА інший заручник окупаційних військ — журналіст Олег Батурін. Журналіст та активіст — гарні знайомі.
Налагоджена схема
Аби схопити Олега Батуріна, росіяни вирішили домовитися з ним про зустріч від імені Сергія Цигіпи. Про те, як це відбувалося, Батурін розповів у деталях:
«12 березня, в суботу, десь о 12-12.30 мені зателефонував Цигіпа. Не зі свого номера, а з якогось невідомого. Доволі спокійним голосом, так, що я не відчув нічого загрозливого, сказав, що треба зустрітися. Чого? «Я не можу сказати, треба конфіденційно поговорити».
Олег Батурін живе в Каховці. Поруч, приблизно в 5 км, місто Таврійськ. До Нової Каховки, де живе Сергій Цигіпа, близько 9 км.
Олег Батурін. Фото Національна спілка журналістів України
«Він каже: давай я буду вигулювати свою собаку, дійду пішки до Таврійська, а там біля пам’ятника, який у нас називають «паравозік», ми зустрінемось. Це на трасі, фактично на голому пустирі. Я сказав, що це виключено, і що я нікуди за межі Каховки не поїду. Тоді він сказав: добре, я подумаю, як нам організувати зустріч, і передзвоню», — розповів Олег Батурін.
Як з’ясувалося згодом, у цей час Цигіпа вже був у заручниках. Зрештою він передзвонив і запропонував Олегу Батуріну зустрітися біля автостанції в Каховці. Домовились на 17-ту годину.
Як каже сам Олег, тоді місцева влада закликала жителів, виходячи з дому, не брати з собою телефонів. Мовляв, аби російські військові не мали приводів для затримання людей. Олег скористався порадою і залишив телефон вдома. За п’ять хвилин після того, як він вийшов з дому, на його телефоні спрацювала рація: місцеві жителі повідомили, що біля автостанції «стоїть машина орків». Наступним було повідомлення: «машина орків швидко поїхала з автостанції». Очевидно, що Олег Батурін був уже всередині.
«Це була пастка. Я звісно, був спочатку злий, що так попався. Але потім намагався себе заспокоїти, що так, я міг не потрапити на цю вудочку, але думаю, що вони мене схопили би будь-що», — розповів МІПЛ Батурін.
Маршрут Каховка-Нова Каховка-Херсон
Після викрадення каховського журналіста повезли до Новокаховської міської ради. Адреса: проспект Дніпровський, 23). Вже там посадили в щось схоже на автозак. Тоді Олег зрозумів, що він не єдиний заручник — у машині ще кілька затриманих. Скільки їх, і хто саме, Олег не знає. Усім заручникам військові РФ закривають очі.
Новокаховська міська рада. Фото з сайту установи
Подальшого маршруту журналіст також не бачив, але зміг його ідентифікувати за траєкторією руху машини та обривками того, що зміг побачити боковим зором.
«По траєкторії руху я зрозумів, що ми їдемо до відділку новокаховської поліції (адреса: проспект Дніпровський, 24 — ред.). Там три хвилини їзди від міськради. Коли нас заводили, я боковим зором побачив на стіні фотографії керівництва поліції, які зазвичай висять у відділках. Мене закрили в кабінеті, який належав начальнику новокаховського відділення ДМС. Я впізнав цей кабінет, бо неодноразово там був», — розповів Олег Батурін.
Приміщення Новокаховського управління поліції
У приміщенні міської ради журналіст провів усю ніч з 12 на 13 березня прикутим до батареї. Поруч чув специфічні звуки контакту між металевими наручниками та батареєю — відповідно утримувався він там не сам. Близько 9-ї години ранку до приміщення приїхав цивільний мінівен та забрав заручників. Загалом — від 3 до 5 осіб.
«Спочатку було відчуття, що нас везуть на розстріл. Потім, думаю, ні, якось дуже довго везуть. Потім були думки, що везуть кудись у Крим чи на якийсь військовий полігон. Навіть не подумав, що у Херсон. Хоча намагався зрозуміти траєкторію руху… Потім подумав: ні, як для Криму занадто хороша дорога. Бо в нас в тому напрямку розбита дорога, а на Херсон — хороша», — зазначив Олег Батурін.
По дорозі він чув вибухи та постріли. Вже коли заручників завели в приміщення, каже Олег, відчувся різкий запах алкоголю та їжі.
«Спочатку ми відчули запах спиртного, а потім я відчував уже якісь медикаменти. У мене вже такі думки лізли в голову, що нас привезли різати на органи… Та згодом нас розтягли по приміщеннях, посадили з опущеними вниз головами. Деяких з затриманих примушували називати прізвища. Праворуч хтось назвав прізвище, я його не почув, а ось ліворуч від мене я впізнав голос Цигіпи і він назвав своє прізвище. Тоді я і зрозумів, чому він дзвонив мені не зі свого номера. Зрозумів, що він в таких самих обставинах як і я, що він так само серед заручників», — пригадав Батурін.
Під ногами Олег зміг розгледіти килим зі специфічним візерунком. Такий візерунок, каже він, є лише в Херсонській ОДА. Адреса — площа Свободи, 1. Згодом хтось з російських військових відкрив вікно — там було чути протести і вигуки людей. Тоді сумніви розвіялись — вони в приміщенні ОДА.
Херсонська ОДА. Фото з сайту цієї установи
Третьою локацією утримання викраденого Олега Батуріна стало приміщення, яке він згодом ідентифікував як Херсонський ізолятор тимчасового тримання за адресою вулиця Теплоенергетиків, 3. Саме там журналіст провів більшість часу свого утримання в заручниках. За його словами, в камері він був сам. Відразу після затримання, за оцінками Олега, в приміщенні ІТТ було небагато заручників, однак протягом тижня військові приводили все нових і нових людей.
Херсонський ІТТ. Фото Управління нацполіції в Херсонській області
«З вікна я там бачив багато поліцейських машин, поліцейські гаражі. Ліворуч дев’ятиповерховий цегляний житловий будинок, як свічка. Поруч п’ятиповерховий довжелезний будинок з великою кількістю під’їздів та з вигинами. Там також приватний сектор і жвава траса. Вже за допомогою херсонських колег ми ідентифікували, що це район херсонської ТЕЦ, адреса цього ізолятора відома», — наголосив Батурін.
«Нормально всьо?»
Перебуваючи у заручниках, Олег Батурін помітив, що російські військові дуже рідко використовували позивні, тим більше імена. Серед позивних журналіст пригадав лише «Чечен» та «Гіві». Чи це дві різні людини і чи дійсно позивний «Гіві» «відродився» в лавах окупаційних військ, достеменно невідомо.
«В основному, біля нас були молоді хлопці, росіяни, які виконували роль так званих наглядачів. Але в них були ротації, вони змінювались. Основний контингент, який приходив і вдавався до катувань, представляв собою більш суворих військових. Також лунали фрази на зразок: «зараз чечени прийдуть». І дійсно, приходили люди, які говорили з акцентом. Чи дійсно вони кадирівці, чи вони з Махачкали, судити складно. А ще говорили, що мають прийти «донецькі», — пригадав Олег Батурін.
Допити в слідчому ізоляторі він називає безтолковими. Питали постійно одне і те ж:
«За що затримали?»
«Чого поперся на мітинг, ми ж вас захищати прийшли?»
«Коли почалася “велика вітчизняна” війна?»
«Чого 9 травня не святкуєте?»
У АТОвців, каже Олег, питали інше:
«Хто по званню?»
«Де служив?»
«Ім’я командира».
«Наших убивав?»
«Скількох людей убив?»
За словами Батуріна, учасників АТО/ООС безжально били.
«Було добре чути, коли людей б’ють. Це було один або два рази на день. Було чути крики. А потім після криків вони обходили всі камери і запитували: нормально всьо? І потрібно було відповідати, що все нормально. Після тортур завжди постійно робили такий обхід», — каже Олег.
Відпустили журналіста рівно через тиждень після взяття його в заручники. В неділю, 19 березня, військові рф сказали йому забирати речі, вивели, посадили в авто та відвезли до Каховки.
За словами Олега та родичів затриманих активістів, мова йде про десятки заручників з Каховки та Нової Каховки. Зокрема, відомо, що 16 березня російські військові затримали секретаря Новокаховської міської ради Дмитра Васильєва. Місце перебування Сергія Цигіпи наразі невідоме. Олег Батурін — один з небагатьох, кого вдалося звільнити.
Як розрізнити взяття заручників від незаконного позбавлення волі? (І те, і те — воєнний злочин)
Експерт Регіонального центру прав людини Роман Мартиновський пояснив у коментарі МІПЛ, що в деяких випадках утримання людей окупаційними військами може кваліфікуватися як взяття заручників ст. 8(2)(а)(Vііі) Римського статуту, а в деяких — як незаконне позбавлення волі ст. 8(2)(а)(Vіі)
«Заручник — це людина, яку захопили з метою висунути будь-яку вимогу для її звільнення. Наприклад, погрожують розправою над людиною, якщо не буде вчинено якусь дію чи бездіяльність тим, кому висувається вимога. А коли людину просто затримали, скрутили руки, кудись відвезли і утримують — то це незаконне позбавлення волі», — зазначив Роман Мартиновський.
За його словами, обидва воєнні злочини співмірні за своєю тяжкістю.
«По тяжкості практично немає жодної різниці, бо ми говоримо про один і той самий розділ Римського статуту. Зазначу, що в Римському статуті немає санкцій. Розмір покарання буде вирішувати суд в кожному окремому випадку. Але за своїм характером, ці злочини приблизно рівнозначні. На мою суб’єктивну думку, злочини із взяттям заручників є більш ганебними», — наголосив експерт.
Він додав, що тяжкість злочину також залежить від категорій людей, яких утримують окупаційні війська. Якщо серед позбавлених волі людей є вагітні жінки, неповнолітні, або люди похилого віку, то ці обставини обтяжують злочин.
Крім того, використовувати цивільних осіб для обміну на військовополонених згідно з міжнародним правом не можна.
«Якщо якась зі сторін пропонує обміняти цивільних людей на військових, то це точно вважатиметься взяттям заручників. Бо обмін — це коли йдеться про одну категорію людей. Лише тоді такий обмін відповідає гуманітарному праву», — зазначив Роман Мартиновський.
Він додав, що катування людей і нелюдське поводження з цивільним населенням — це дії, які заборонені щодо будь-якої людини в будь-якій ситуації. За словами експерта, навіть право на життя не є абсолютним, і в деяких випадках, людину можна законно позбавити життя. Зокрема, у випадках, коли один комбатант вбиває іншого під час збройного конфлікту. Тоді як катування людей заборонені і це є воєнним злочином.
Артур Пріхно
______________________________
Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації.
Відомі вам факти надсилайте на адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com
