Права людини у КримуПублікації

Реакція Росії на «Кримську платформу» або Чому ця ініціатива ВЖЕ вдалася

Кожна конвульсивна відповідь РФ на «Кримську платформу» гірша за попередню.

Цікаво спостерігати за реакцією Російської Федерації на «Кримську платформу», ініціативу українського уряду, спрямовану на консолідацію міжнародної спільноти — як урядовців, так і неурядового сектору — довкола деокупації Криму. Ця ініціатива виправдала себе вже зараз, ще до її офіційного старту. Просто тому, що чи не вперше в історії «кримського питання» починаючи від 2014-го року реагує не Україна, а Росія. Не українські посадові особи кидаються вусібіч, виголошуючи суперечливі заяви — то стверджуючи, що це профанація і «шабаш», то обіцяючи оголосити війну у відповідь. З цієї точки зору «Кримська платформа» вже вдалася, бо мобілізувала міжнародну спільноту на підтримку політики невизнання спроби анексії Криму, змусила саму Україну чіткіше окреслити власну політику щодо Криму та удосконалити законодавство (хоча це ще в процесі, але процес іде), а також змусила Росію реагувати, тобто конвульсивно винаходити відповіді, кожна з яких гірша за попередню.

Ми простежили деякі з публічних висловлювань та коментарів з боку офіційний осіб, політиків і громадських діячів РФ у відповідь на ініціативу України щодо «Кримської платформи», проаналізували їх та вибрали найбільш характерне. Хоча наразі всі ці заяви звучать переважно або істерично, або жалюгідно, Україні все ж таки варто мати напоготові відповіді-спростування на всі російські закиди. Особливо — стосовно «водної блокади» Криму. І точно не варто розслаблятися. Бо це тільки публічна частина реакції. Майже напевне в кулуарах вже розгортають діяльність зі зриву ініціативи. Важливо цього не допустити, але ще важливіше — продовжити існування «Кримської платформи» після серпневого саміту. Це має бути не одноденна ініціатива, а тривала, наполеглива, системна робота до деокупації Криму. І це, на наш погляд, найбільший виклик для України в контексті «Кримської платформи».

Мабуть, найбільш відома реакція на «Кримську платформу» (далі — КП) з боку РФ належить речниці російського МЗС Марії Захаровій. В середині березня, коли стало зрозуміло, що КП — не просто заяви, і Україна активно запрошує міжнародних партнерів долучатися до ініціативи, російське зовнішньополітичне відомство виступило з коментарем, який тримався на трьох наративних стовпах, які Росія просуватиме і надалі, а саме:

  • «Кримська платформа» начебто суперечить волі жителів Криму та не є легітимною. Ось фрагмент із реакції захарової: «Ніякі «платформи» для обговорення фантомних болів Києва з іншими країнами не переконають кримчан змінити рішення, прийняте на референдумі в 2014 році. Ніякі розмови про нібито порушення міжнародних норм не скасують їх законного права на самовизначення».
  • Позиціонування КП як агресії проти Російської Федерації та посягання на її територіальну цілісність з боку не лише України, а й усіх тих країн, які мають намір взяти в ній участь. Захарова: «Всі зусилля Києва щодо повернення Криму є нелегітимними і не можуть сприйматися інакше, як загроза агресії проти двох суб’єктів Російської Федерації. Ще раз нагадуємо, що будемо розглядати участь будь-яких країн і організацій в таких діях, включаючи ініціативу «Кримська платформа», як недружній щодо Росії крок, як пряме посягання на її територіальну цілісність». 
  • Твердження, що за КП стоять західні союзники України, а також вже звичне і не тільки в кримському контексті перекладання з хворої голови на здорову — це начебто Україна, а не Росія порушує міжнародне право. Речниця МЗС РФ: «Сьогодні київська влада під прикриттям своїх західних кураторів безсоромно зневажають міжнародне право. Їхня політика тотальної насильницької українізації, заохочення неонацизму, порушення мовних, культурних і освітніх прав нацменшин і російськомовних громадян, боротьба з інакомисленням, пропаганда русофобії, зачистка інформаційного простору — все це ще більше віддаляє від Києва не тільки російський Крим, а й регіони і громадян самої України». 

Паралельно з уже звичними звинуваченнями в правому радикалізмі Росія також активно апелює до «водної кризи», звинувачують в нестачі води в Криму Україну. Здається, це також така собі гібридна реакція на «Кримську платформу». Мовляв, це Україна порушує міжнародне право, а не Росія. І це може слугувати потужним аргументом для «переведення стрілок» із Росії на Україну в контексті підготовки до міжнародного саміту. Так, нещодавно, наприкінці травня, Ілля Тімохов, замдиректора департаменту інформації та друку МЗС Росії, виступаючи на міжнародній конференції, заявив: «Не припиняються запеклі спроби Києва покарати населення Криму за його законний вибір на користь возз’єднання з Росією. Триваюча водна блокада півострова може призвести до чергової гуманітарної катастрофи з важкопередбачуваними наслідками. Такі дії не тільки йдуть врозріз з нормами міжнародного права, а й сприяють зростанню міжнародної напруги». 

Є реакція також і від наближених безпосередньо до Кремля посадовців. Георгій Мурадов, «постійний представник Криму при президенті РФ», заступник голови окупаційної «Ради міністрів Республіки Крим» висловив конспірологічні теорії про те, що КП — це велика провокація, яку організовують противники Росії. Щось подібне заявляла і Захарова, але Мурадов іде далі і описує КП як частину зловіщого плану західних країн для розвалу Росії. «Якщо говорити серйозно, це просто велика провокація. Вона організована, звичайно, західними нашими конкурентами і супротивниками — я прямо називаю це слово, ніякі не партнери. Організовано заради нарощування тут напруженості в Чорноморському регіоні і виведення кримської теми на перший план. Тому що всі стали звикати, що Крим російський, що все в Криму нормально». Причиною всьому — криза в США, переконаний російський функціонер. «Військово—промисловий комплекс США зараз у важкому стані, йому треба заробляти гроші. Тому потрібна певна конфронтація, кризи, конфлікти. І на цьому вибудовується зростання виробництва озброєнь. До того ж, така стратегія обрана, вона опублікована неодноразово в американських аналітичних джерелах, — на удушення і розвал Росії. Є в Росії регіони, які багаті ресурсами. Вони мало заселені. Ось вдасться якщо її розвалити на 20 частин, то кілька частин, найбільш «жирних» шматків, можна, якщо не забрати у своє відання, то поставити під контроль. На це націлені всі думки наших «друзів» із заходу».

Частина наративів, спрямованих на дискредитацію «Кримської платформи» заявляє про прямо протилежне, нібито це якась геть несерйозна та не варта уваги ініціатива. Таку думку, зокрема, розганяє «Раша Тудей». Залучені пропагандистським медіа спікери стверджують, що до ініціативи доєднується мало країн і що це суто дискусійний майданчик, без жодного політичного впливу, він не принесе жодних відчутних результатів. Завдання цих наративів очевидно — посіяти зневіру та просувати думку, що Україна безсила в питаннях деокупації Криму. Ці меседжі спрямовані в тому числі на міжнародну аудиторію. 

«Те, що деякі країни прийняли пропозицію Києва щодо участі в «Кримській платформі», експерти пояснюють поверховістю самого формату. «Чому б урядам не приймати цю пропозицію, якщо вони нічим не ризикують при цьому? Адже участь в платформі має виключно експертне, а зовсім не політичне значення»», — пише RT та цитує генерального директора Центру політичної інформації Олексія Мухіна — «На саміті учасники можуть проаналізувати ситуацію, що склалася, після чого будуть прийняті якісь пропозиції. Але ніякого політичного контенту платформа мати не буде … Українське керівництво намагається надати цьому саміту політичного значення, але це обман, фейк, спроба введення в оману міжнародної спільноти. По суті, цю ініціативу можна назвати визнанням політичного безсилля з боку Києва, оскільки ніяких реальних заходів він ініціювати не може».

Хоча цей матеріал має на меті тільки висвітлити окремі наративи, а не сперечатися з ними, але зауважимо, що КП, маючи і експертний вимір, передусім є все ж таки політичним майданчиком і заявлена участь численних представників держав у саміті тому підтвердження. Якщо проведення міжнародної зустрічі, як і планувалося, буде підкріплено підписанням Хартії та візитом глав розвинених та економічно успішних держав, то це складно назвати «суто експертним заходом».

Заяви щодо начебто несерйозності платформи звучать і з самого Криму, від осіб, що підтримують окупаційну владу. І це, звісно, звучить доволі комічно, коли співголова «Асамблеї слов’янських народів Криму» називає майбутній міжнародний саміт, підтримку котрого декларують такі держави як США, «з’їздом політичних карликів». «Тут зовсім не суб’єктні країни, на жаль, такі є і по-сусідству з нами, вони досить недружні. Чим менше з себе представляє країна, навіть не країна, а люди, які її представляють, тим більше вони намагаються нагнітати обстановку, хочуть більше показати свою значимість. Ці всі з’їзди банально можуть закінчиться однією фразою: «дайте грошей», — цитують Романа Чегринця медіа. 

«Русофобським шабашем» та спробою зупинити «стрімку модернізацію» ідею КП назвав спікер окупаційної Держдуми Криму Володимир Константінов. Цю заяву також складно читати без посмішки. Було б — якби не масштаби проблем, із котрим насправді стикається окупований Криму.

«Цей русофобський шабаш буде присвячений обговоренню того, від чого б ще кримчан відключити, чим би ще ускладнити наше просування до побудови Криму нашої мрії. Але всі ці персонажі, що мають намір зібратися на горезвісній платформі, ніяк не зрозуміють, що кримський потяг від неї давно вже пішов… Нас всі ці завивання не лякають: за нами Росія. Ми єдині в своєму прагненні продовжити розвиток Криму, його стрімку модернізацію і масштабний благоустрій. Нехай товпляться на своїй платформі, з заздрістю дивляться нам услід. Ми навіть помахаємо їм хусточкою і продовжимо свій шлях до намічених цілей», — сказав Константинов у цілком радянському дусі.

Відмова України відкривати списки майбутніх учасників інавгураційного саміту «Кримської платформи» спричинила ще одне загострення конспірологічних теорій у Москві. Депутат Госдуми Леонід Калашніков озвучив свою версію причин приховування цієї інформації: «Це відбувається тому, що Росія почала на це реагувати. Росії і самим керівникам країн-учасниць («Кримської платформи» — ред.) вже стає незручно підігравати політиці безвідповідальної підтримки криків і ґвалту. Я це бачу в Раді Європи. Членам ПАРЄ стає незручно, коли українці починають кричати і поводитися неналежно, люди просто йдуть із зали. Це саме відбувається і в частині цієї так званої платформи,» — заявив Калашников.

З розряду конспірології також спекуляції на геополітичні теми маловідомих медіа, які цитують якихось таємничих «інсайдерів», наприклад: «За словами інсайдера, Ердоган обіцяв Путіну не приїжджати на Кримську платформу, у відповідь на це Кремль повинен відновити туристичний потік», — пише один із таких сайтів. Тільки є одна проблема — Росія, як відомо, днями продовжила бан на авіасполучення з Туреччиною. 

З останнього і найбільш сутнісного — свіжа ідея від Константіна Затуліна, одіозного (принаймні, в українському контексті) російського політика, заступника голови комітету Держдуми зі справ СНД, депутата Держдуми, який заявив, що РФ має намір організувати власну, альтернативну «Кримську платформу». Він вже не вперше з роздратуванням коментує КП, але саме його нещодавній травневий коментар цікавий тим, що, за словами Затуліна, РФ має намір діяти на випередження і провести свій власний міжнародний захід на початку серпня, тобто до проведення КП, яка анонсована на 23 серпня. 

«Ми проведемо конференцію, яка повинна перевершувати спробу України провести 24 серпня збір на грунті так званої «Кримської платформи». Вони ведуть підготовку до того, щоб організувати фронт проти Росії по кримській проблематиці, і вже їм обіцяно участь віце-президента Сполучених Штатів Камали Харріс у всьому цьому … Ми спробуємо проаналізувати і публічно заявити про те, що насправді відбувається в Криму і навколо Криму, і взагалі у відносинах між Росією та Україною, провівши таку конференцію на початку серпня тут», — заявив Затулін. 

Для більшої переконливості і, мабуть, локалізації до коментування КП у Росії залучають також колишніх українських посадовців, які, судячи з усього, мають надати «інсайдерський» погляд на нездатність України провести саміт. Мовляв, без Росії ці розмови не мають сенсу. Так, колишній міністр економіки Віктор Суслов розганяє зраду, стверджуючи, що КП не принесе бажаних результатів, ідея заходу — це піар і відволікання уваги, які насправді завдадуть удару по репутації президента України. 

 Каже, що до КП має бути запрошена РФ, а без цього платформа не має сенсу. До речі, Україна таки запрошувала Росію до участі, але Москва прогнозовано відмовилася. А що стосується самого екс-міністра економіки України Віктора Суслова, то про нього давно нічого не чутно, а цю високу посаду він обіймав ще наприкінці 90-х. Остання ж його публічно відома афіліціація — це призначення влітку 2013 року Представником України в Євразійській економічній комісії. З того моменту, як євразійський напрямок почив у бозі, нічого не було чутно і про Віктора Суслова. Характерно, що він виринув саме тепер і саме в такому контексті. 

Медійна ініціатива за права людини і надалі відстежуватиме російську реакцію на «Кримську платформу».

Марія Томак, Лілія Чуліцька

Матеріал підготовлено в рамках спільного конкурсу програми «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» та проєкту ПРООН « Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні» за фінансового сприяння Міністерства закордонних справ Данії.

Related Articles

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button