ВійнаПублікації

“Росіяни постійно переміщують ув’язнених” –  Данило Купцов із Чернігівщини вже п’ять місяців у неволі

26-річний Данило Купцов родом з Луганської області. Після окупації його рідного міста, він із родиною перебрався на Чернігівщину. Та в березні цього року, коли війна дісталася і туди, сімʼя вирішила вже нікуди не їхати. Чекали на звільнення. Натомість один випадок призвів до тривалого ув’язнення Данила в російських СІЗО. Де він перебуває зараз — достеменно невідомо. 

Хотів привітати сестру з Днем народження — потрапив у полон


На територію Чернігівської області російські військові увійшли в лютому, а вже на початку березня обладнали свої позиції. Зокрема, розмістилися в селах Велика Дорога та Припутні. А їздили на позиції через село Дорогінка, де і живе сім’я Купцових.

Тоді в селах Чернігівщини вже не було мобільного зв’язку. 11 березня Данило вирішив поїхати привітати з Днем народження свою сестру — вона живе за кілька кілометрів від його будинку.

З собою в чоловіка було три телефони, які він мав зарядити від акумулятора. Разом із ним їхав його сусід. Привітавши сестру, Данило поїхав назад не сільською дорогою, а трасою, якою періодично їздили військові. 

Те, що відбувалося далі, дружина Данила — Ольга Купцова — знає зі слів очевидців.

“Він саме виїжджав на трасу і почув, що рухається колона. Діватися йому було нікуди. Здав назад, вийшов із машини і підняв руки догори. А сусіду вдалося вибігти з машини і сховатися. Росіяни вилізли з БТРа, наставили на нього автомати. Потім заламали і закинули в свій “Тигр”, — розповідає Ольга. 

Машину Данила обшукали. Забрали телефони, документи і гроші, автівку розстріляли.     

Тримали спочатку в школі, а потім відправили в Курськ


Перебуваючи в ув’язненні, Данило розповів іншому заручнику з Чернігівщини, Михайлу Пахіру, що після затримання його відправили в село Новий Биків. Там заручників тримали в місцевій школі.

Данило Купцов

Далі відвезли до Білорусі, де тримали в наметовому містечку. А згодом — у Курське СІЗО № 1.

Михайло, якого звільнили ще в квітні, сидів в одній камері з Данилом. У коментарі МІПЛ він розповідає, що в Курську всіх заручників жорстоко б’ють під час заїзду в СІЗО. 

Здебільшого, каже Михайло, туди звозили цивільних. Зі 180 людей, яких станом на березень-квітень тримали в СІЗО, лише близько 30 — військовополонені. 

“Це здебільшого прикордонники, яких брали в полон у перші дні”, — розповідає Михайло.

Побиття продовжувалися і після заїзду. Заручників викликали на допити, які супроводжувалися насильством.   

“Я чув, що двох хлопців там побили до смерті”, — говорить Михайло. 

В’язнів перевозять із місця на місце


Данило Купцов, за словами його колишнього співкамерника, був у нормальному фізичному стані, хоча, як і всім іншим бранцям, йому доводилося нелегко. Водночас стверджувати, що Данило та інші цивільні заручники досі перебувають у Курську, він не може.

Михайло має інформацію, що всіх його співкамерників, зокрема й Данила, могли вивезти з курського СІЗО. За його словами, там людей тримають один-два місяці, а потім перевозять в інше місце. 

“За два тижні після мого обміну вийшли одні хлопці, сказали, що їх закинули в Ростов-на-Дону. Потім, десь за чотири тижні, вийшли інші — сказали, що вони були в Сімферополі”, — говорить Михайло.  

Він припускає, що росіяни можуть вдаватися до такої тактики, аби замести сліди та заплутати “Червоний хрест”, ООН та інші організації, які займаються пошуком викрадених з України цивільних.   

Водночас дружина Данила — Ольга — говорить, що російський “Червоний хрест” підтвердив їй перебування чоловіка в російському ув’язненні. Але точне місце його утримання жінці не повідомляють.

—————

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button