12 пострілів у спину: суд допитав свідків і потерпілих у справі про розстріл цивільних на Київщині
У березні двоє російських військових розстріляли двох цивільних біля села Мрія на Київщині. Стріляли в спину чоловікам без зброї, яких нібито перед тим відпустили. Один із них помер на місці, другий дістався охоронної будки, але теж не вижив. На двох було щонайменше 12 пострілів.
Це один зі злочинів росіян за місяць окупації Київщини. Його побачили завдяки відео з камер спостереження. Проти одного з обвинувачених, Миколи Соковікова, почали заочний судовий процес ― військовий перебуває в Росії. Свідок, російський контрактник, що впізнав його на відео, потрапив у полон.
26 червня Києво-Святошинський районний суд Київської області завершив допит свідків та потерпілих у цій справі. Стаття обвинувачення ― 438 ККУ, порушення правил і звичаїв війни. Умисне вбивство за попередньою змовою ― це воєнний злочин, в якому обвинувачують Соковікова, 27-річного лейтенанта танкової бригади Збройних сил РФ. Допит двох свідків і трьох рідних загиблих, які в цій справі походять як потерпілі, через зайнятість суддів у інших справах тривав три засідання ― 8, 19 і 26 червня. Журналісти МІПЛ стежать за перебігом справи і розповідають, якими були ці свідчення.
Свідок з табору для військовополонених
— Свідок, перше питання до вас. У якому статусі ви наразі перебуваєте на території України?
— Перебуваю у полоні. “Захід 1”.
— Ви — військовополонений?
— Так.
“Захід 1” ― це табір для російських військовополонених на Львівщині. Саме звідти дає свідчення Ердені Ухінов, 23-річний контрактник з Улан-Уде. На невеликому екрані його не роздивитися ― світло з вікна падає так, що на відео Ухінов перетворився на темний силует. За допомогою перекладача з української на російську він присягається говорити суду правду та відповідає на запитання прокурора.
Ухінов — свідок сторони обвинувачення, тобто він може підтвердити або спростувати обвинувачення щодо Соковікова. 24 лютого 2022 року його танковий батальйон перетнув кордон України з боку Білорусі та зі сторони Чорнобиля зайшов на Київщину. Ухінов розповів суду, що перебував біля селищ Бузова та Березівка. І знав, що за 5 км від нього в напрямку Києва був Соковіков.
— На території України я його не бачив. Бачив тільки на території Республіки Білорусь, — розповідає суду Ухінов. Востаннє з Соковіковом вони перетиналися 30 березня минулоріч.
Українські слідчі показали Ухінову відео з камер спостереження, де видно момент вбивства цивільних. Той на етапі досудового розслідування впізнав там Соковікова. Ухінов стверджує, що сам не був ані безпосереднім свідком, ані учасником цього злочину.
Територія підприємства та мікроавтобус, на якому приїхали російські військові. Джерело фото: Офіс Генпрокурора
На кадрах є маркування ― 19 березня 2022 року. Того дня п’ятеро росіян приїхали до підприємства в Бучанському районі на Житомирській трасі. На їхньому білому мікроавтобусі ― літера “V” та напис “Танковий спецназ RUS”. До них вийшли двоє цивільних чоловіків із піднятими руками, які побачили росіян через камери спостереження. Це були власник підприємства й охоронець. Їхні рідні не хочуть розголосу, тож імен ми не називаємо.
Скриншот із камери відеонагляду. Джерело фото: Нацполіція
Російські військові провели обшукали чоловіків і перевірили документи. Відтак нібито дозволили піти, але щойно чоловіки відійшли на декілька метрів ― відкрили вогонь у спину. Пролунало щонайменше 12 пострілів. Власник загинув на місці. Охоронець помер від крововтрати, коли дістався до своєї будки. За версією слідства, одним із тих, хто стріляв, був лейтенант Соковіков. За ч. 2 ст. 438 ККУ “Порушення законів та звичаїв війни” йому загрожує ув’язнення від 10 до 15 або ж довічне.
“Вже не було кого рятувати”
Другий свідок сторони обвинувачення — доброволець, який прибув на місце злочину майже відразу. Він ― учасник групи швидкого реагування добровольчого формування територіальної громади. Того дня його командир отримав дзвінок від охоронця з номеру власника. Він попросив допомоги. Разом із ЗСУ добровольці виїхали до підприємства.
— Відкрили хвіртку, побачили трьох чоловіків у російській військовій формі, хтось із зеесушників крикнув: “Здавайтесь, будемо стріляти”. Почалася перестрілка. Почули звук бетеера, що наближався, тому ми відійшли звідти, — чітко та спокійно розповідає чоловік у суді.
Українські військові повернулися до підприємства приблизно за годину. Зайшли на територію з іншого боку. За словами добровольця, “вже не було кого рятувати”.
— Один лежав біля воріт біля траси, а другий — в будці охорони. Він просто стік кров’ю… Коли грузили, ще кров не остигла…
Пошкоджений під час перестрілки білий мікроавтобус, на якому приїхали росіяни, знайшли недалеко на трасі.
“Хотів зберегти своє майно”
Рідні загиблого власника були в суді в статусі потерпілих. Вони й адвокат обвинуваченого попросили їх не фотографувати та не знімати, тож деталей про них ми не розповідаємо. В суді вони розповіли, що чоловік після повномасштабного вторгнення Росії залишився на підприємстві, бо “хотів зберегти своє майно”. Боявся мародерства.
До 19 березня росіяни бували поряд: проїжджали трасою, стріляли в будівлю, але на територію не заходили. Рідні власника кажуть, що ані військових об’єктів, ані блокпостів, ані військових там не було. Чоловік у день вбивства був у цивільному одязі ― чорні джинси та куртку не можна було сплутати з військовим камуфляжем. Це важливо для доведення вини.
Ще один родич власника фірми говорив телефоном із пораненим охоронцем незадовго до його смерті. Він зателефонував власнику підприємства, але відповів охоронець. Він лишився на підприємстві після вторгнення, бо його рідне селище вже окупували. Чоловік переказує їх останню розмову:
— Він мені сказав, що йому важко розповідати, тому що він поранений, треба берегти сили. Сказав, що (російські військові, — МІПЛ) у них дещо запитували. Але які саме ставили питання, він не уточнював. Потім вони їм казали: “Все, ви вільні”. А коли вони почали відходити від військових, то почув автоматну чергу, крик, він упав. Потім втратив свідомість.
З відео видно, що охоронець говорив телефоном із кількома людьми. Він намагався перев’язати рани, але не вдалося ― чоловік помер від крововтрати.
26 червня після завершення допиту потерпілих суд почав досліджувати докази сторони обвинувачення і вивчати письмові документи. Засідання в липні суд розпочне з дослідження відео з місця злочину. Воно триває близько двох годин.
Ірина Домащенко, журналістка МІПЛ
