Send Lette
Військовополонені

Тимчасовий пункт. Як українські полонені проходили через Шебекіно

В Україні російське містечко Шебекіно Бєлгородської області знане переважно з новин про обстріли території РФ. Воно розташоване за сім кілометрів від кордону і має пропускний пункт поблизу селища Плетенівка Харківської області. На початку повномасштабного вторгнення РФ очікувала, що Шебекіно прийматиме українських біженців і біженок, проте очікуваних масштабів не було, тож росіяни швидко знайшли для міста іншу роль. МІПЛ продовжує документувати свідчення звільнених із полону — цього разу розповідаємо про табір у Шебекіно.

Перші — зі Зміїного

Леонід — капелан 35-ї окремої бригади морської піхоти. Духівником військових він став ще у 2014-му — відчув покликання бути на фронті. Так само за покликанням 26 лютого 2022 року вирушив на острів Зміїний, аби забрати тіла загиблих українських прикордонників. На пошуково-рятувальну операцію вирушили судном “Сапфір”. Того ж дня, попри гуманітарну мету і духовний чин, росіяни взяли Леоніда в полон. Це сталося неподалік Зміїного.

— Привезли нас у Сімферополь, посадили у транспортний літак, там було десь 200 людей, — пригадує Леонід і перелічує “походження” полонених. — Це був “Сапфір”, бійці зі Зміїного і ще люди з-під Херсону.

Полоненим сказали, що їх везуть на обмін, але то була брехня.

ІЛ-76, яким перевозили затриманих, приземлився у Курську: на вулиці -22, а полонені в легкому одязі (на українському півдні вже було тепло). В аеропорту дозволили піти в туалет. Після цього полонених посадили в автозаки по 40 людей і повезли. Як згодом виявилося, у Шебекіно. Дорога зайняла близько 3,5 годин. Ці люди стали першопрохідцями, як каже один зі звільнених: їх першими привезли до Шебекіно. Вони ж бачили, як “прихисток для біженців” перетворюють на табір військовополонених — навколо наметів розгортали огорожу.

КПП Шебекіно. Фото з відкритих джерел

“Прийом” був жорстким — полоненим викрутили руки, поопускали голови, аби вони нічого не бачили, і повели на допити і розселення. Так на наступні чотири дні Леонід перетворився на “номер 139”. 

Поселили полонених у наметах, які росіяни готували в очікуванні українських біженців. Шебекіно виявився тимчасовим табором перед тим, як полонених повезли у СІЗО найближчих міст. Робили це поступово, таким чином підрозділи та групи українських військових, які разом потрапили у полон, розвезли по різних місцях утримання. Леоніда забрали 16 березня — повезли в СІЗО № 2 Старого Осколу Бєлгородської області. 

— Сказали, що нам приготували місце, — пригадує чоловік. — Що там буде тепло, що нас там помиють, переодягнуть.

Леоніда звільнили під час третього обміну, 9 квітня 2022 року. Разом із ним із полону повернулося ще 25 людей.

Умови

Серед перших полонених зі Зміїного був Володимир. Він потрапив до рук росіян у перший день повномасштабного вторгнення і повернувся додому аж за вісім місяців, хоча з перших днів очікував обміну. 

— Це були звичайні армійські намети, — говорить він, — у них розмістили по 20—21 людині. 

Йому видали теплі речі — шкарпетки і куртку. В Шебекіно Володимир провів три дні, а 15 березня його, як і капелана Леоніда, забрали в СІЗО № 2 Старого Осколу. Попри коротке перебування в Шебекіно, пригадує: 

— До російських військових претензій не було. Коли нас брали в полон, то казали: “Стався до військовополоненого так, як хочеш, щоб ставилися до тебе”. Нам ще адекватні військові трапилися. 

В іншого військовополоненого, Івана, який теж був у першій черзі полонених, враження гірші: 

— Нас туди привезли 12 березня. І саме “деенерівці” виконкували ці роботи — копали стовпчики, натягували сітку з колючого дроту. Вони кричали нам, що вони з “ДНР” і повідгризають нам голови.

У наметах стояли розкладачки, були стандартні армійські ковдри і грубка — це все. Ані виходити, ані визирати з намету не дозволяли. На вулицю виводили тричі на добу — зранку, в обід і ввечері. Спершу в туалет, потім — їсти. Все мало бути швидко. Пересуватися на дворі дозволялося лише в зігнутій на 90 градусів позі, тримаючи одне одного за руки ланцюжком — так не було шансу розгледіти, що довкола. Періодично можна було вийти по дрова.

Армійські намети Російської Федерації. Фото: російське пропагандистське медіа “РИА Новости”

Ще один військовополонений, Олександр, потрапив до полону в березні на Чернігівщині, провів у Шебекино два тижні. Вирахував це за допомогою душу — помитися дозволяли раз на тиждень. Він у наметі жив сам, але це радше створювало додаткові неприємності, ніж давало такий рідкісний простір:

— В інших наметах полонених було багато і вони між собою домовлялися про чергування — поки одні топили буржуйку, інші могли відпочити. Мені ж це доводилося самому робити, — пригадує чоловік.

— Я майже не спав, не міг зрозуміти, коли день, а коли ніч. Один раз, коли я не міг стати на ноги, я звернувся по допомогу. Прийшов медик, і сказав: “А що ти хотів? Ноги відмерзали в тебе не один день, відповідно, ще довго відходитимуть. Тримай у теплі, щоб сухий був”, — і все. Він просто подивився, ніяк не допоміг.

Олег із Сумщини потрапив у Шебекіно 10 березня 2022 року. Розповідає, що там російські прикордонники-охоронці передали їх військовій поліції. У наметах поселили за рангом — офіцерів із офіцерами, цивільних із цивільними, окремо поранені та контрактники.

— Можна сказати, по-людськи ставилися, більш-менш нормально, якщо порівнювати з іншими, — згадує Олег, який у таборі провів три дні.

— Нам сказали не переживати, мовляв, опитають, за три дні владу в Україні поміняють і нас відпустять додому. Казали, як завжди, що ми братські народи, маємо триматися разом, керівництво України втекло, ми не даємо їм нормально жити, а вони оце зараз все поміняють і будемо ми з ними нормально жити.

Також деяких військовополонених допитували працівники ФСБ, вивозячи, зокрема, у довколишні села, деякому пропонували громадянство РФ чи роботу на військово-промисловому комплексі. Полонені відмовлялися.

Катування

Чим далі, тим гірше ставилися до полонених у Шебекіно.

Олексій потрапив до табору, коли його огорожу вже завершували. Чоловіка з Чернігівщини везли сім годин. Коли привезли, то роздягнули, побили, натравили собак і поставили на коліна. Особисті речі відібрали, дали одяг і повели до на розмову до “психологів”, що радше скидалося на допит. Того ж дня був допит і в ФСБ.

— Особистих справ, як на “зоні”, не було, — пригадує чоловік. — Ми повністю називали ПІБ, дату народження, а номерів нам не присвоювали.

У Шебекіно Олексія примушували до фізичної роботи — з восьмого дня мусив носити дрова. Заносячи їх в один із наметів, розгледів, що за дротом був приватний сектор, а з другого боку — чорна цегляна будівля дисциплінарного батальйону, тобто місця, де відбувають покарання.  

— Охорона помітила, що я це побачив, і мене за це відлупцювали, — пригадує Олексій. 

Українських військовополонених допитують працівники ФСБ РФ. Фото з відкритих джерел

Щоночі охоронці тримали його на колінах. Так сталося через те, що в полон його привезли у російській термобілизні — її дав росіянин Сергій, який посприяв тому, щоб Олексія повезли на етап, а не застрелили на Чернігівщині. У таборі старший лейтенант “Ратник” не повірив — вирішив, що насправді чоловік забрав термобілизну силоміць. 

Він добре запам’ятав, хто був із ним у таборі: Богдан, якого били за татуювання; чоловік, якому в полоні відрізали пошкоджену стопу; доброволець Володя, якого Олексій на руках ніс до шпиталю; чоловік із обмороженими ногами, що почали гнити; Сергій, у якого стирчали трубки з грудної клітини — всіх їх згодом розвели по різних СІЗО. Олексія звільнили з полону у переддень Нового року, 31 грудня 2022.

В один день із ним звільнили Рустама, який Шебекіно потрапив улітку 2022-го. Після затримання його утримували у КПП на кордоні з Харківською областю, де ефесбешники били лежачих кийками, руками і ногами. А після перевезли у Шебекіно. 

— Там вербовка, допити ФСБ — такий собі тимчасовий пункт, — говорить Рустам. — Вербували мене і побратима як офіцерів. Спочатку вербовка була в “ЛДНР”, тоді — в російське ВДВ. Людей там трошки ламали, дехто був панічно налаштований.

Вони з побратимом відмовилися. З Шебекіно Рустама вивезли аж у серпні. Він пригадує той час:

— Зі мною слідчий комітет РФ і ФСБ постійно проводили бесіди. У ФСБ набір хороший: там і “кадирівці” приїжджали, і тапіки. Тапіки — це коли дроти під’єднують до тебе і струмом б’ють. Якщо ставлять на пахову зону — ти безплідний. Якщо на органи — вони відмовлять. Росіяни переважно ставили на кінцівки, мені також. 

Після тапіка могли душити пакетом. Також серед методів катування у Шебекіно були паяльники, напильники, наркотики, утоплення. Рустама топили через рушник: прив’язували до стільця, перевертали паралельно до землі, одягали рушник на голову — один росіянин тримав, інший лив воду так, щоб вона заходила в ніс і рот.  

Василя, який потрапив у полон на Харківщині в квітні 2022-го, звільнили у 2023 році. У неволі він пробув рік і цей шлях для нього так само почався з Шебекіно. Він пригадує щоденні удари електрошокером — так росіяни намагалися дізнатися, де українські “Точки У”. 

***

Своє перебування у таборі колишні військовополонені здебільшого називають “раєм”, порівнюючи з місцями утримання, куди їх етапували далі. Після Шебекіно полонених перевозили до Старого Осколу Бєлгородської області або до Курська.

З 2023 року про табір у Шебекіно свідень немає. МІПЛ припускає, що його закрили.

Оксана Расулова, журналістка МІПЛ

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в рамках спільної ініціативи “Європейське Відродження України”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Військовополонені
Зниклі безвісти з 57-ї бригади: важкі бої, загибель, полон і пошук

У перший же день повномасштабного вторгнення Росії в Україну уся територія Луганської області перетворилася на поле битви. На той час бійці 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка перебували на позиціях у районі Трьохізбенки. Тоді ж у полон потрапила значна кількість військовослужбовців бригади, більшість із них досі утримують росіяни, є й ті, що вважаються зниклими безвісти. З того часу для багатьох сімей бійців 57-ї бригади почалася боротьба — знайти та повернути своїх рідних.

10 Травня 2024

Військовополонені
Євген Дідківський: “Вони на повному серйозі розпитували, де в Україні лабораторії бактеріологічної і хімічної зброї”

Утримання в російському Курську, Таганрозі та Борисоглєбську. Щоденне побиття, примушування співати російський гімн і вчити вірші про Леніна. Це друга частина інтервʼю з Євгеном Дідківським, військовослужбовецем 95 бригади, який потрапив у російський полон.

16 Квітня 2024

Військовополонені
Два роки у пеклі полону: рідні морпіхів — захисників Маріуполя просять витягти військових з полону

У суботу, 13 квітня, на Майдані Незалежності зібралися рідні морпіхів, медиків та усіх тих, хто впродовж 86 днів стояв на захисті Маріуполя. Дружини, матері, діти вийшли на мирну акцію в центрі столиці, щоб нагадати, що ось уже два роки понад 1500 захисників Маріуполя перебувають у полоні.

14 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
СБУ, чат-боти і TikTok: 53 справи щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

17 Травня 2024

Війна і правосуддя
Дві справи про захоплення цивільних на Чернігівщині: аналіз роботи адвокатів

Під окупацією Росії села Іванівка та Слобода Чернігівської області були з 5 по 30 березня 2022 року. Там в один день сталося два випадки, справи про які наразі слухає Чернігівський районний суд. Слідство встановило, що в Слободі російські військові Петро Базаров та Євгеній Басов затримали цивільного Віталія Карпенка, схопили його на вулиці, забрали телефон і в магазині били і погрожували вбити. А в Іванівці двоє інших росіян, Микола Будаєв і Файзибек Нематов, напали на подружжя Яцюків — Наталію та Олександра. Військові обшукали їхнє обійстя, погрожували вбивством, тримали жінку в підвалі. Цих чотирьох військових обвинувачують у порушенні законів і звичаїв війни. Справу Будаєва та Нематова суд слухає з травня, а Басова та Базарова — з листопада 2023 року. Обидві — заочно.

16 Травня 2024

Війна і правосуддя
Закликаємо Верховну Раду не приймати законопроєкт № 7033-д, який обмежує доступ до судових рішень

2 травня 2024 року Комітет з питань правової політики Верховної Ради України повторно розглянув та рекомендував проєкт закону № 7033-д до голосування у парламенті. Цей законопроєкт обмежує доступ до інформації та рішень судового реєстру, які становлять значний суспільний інтерес і є важливими для реалізації функцій громадського контролю за діяльністю органів правопорядку.

16 Травня 2024

Більше публікацій