38 тисяч зниклих українців: як знайти та ідентифікувати людей
Понад пів сотні дипломатів взяли участь у спеціальному заході ОБСЄ, де Медійна ініціатива за права людини вперше з початку війни Росії проти України порушила проблему зниклих безвісти українців. Крім МІПЛ і делегацій країн-учасниць ОБСЄ, в дискусії взяли участь рідні зниклих безвісти, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти.
Наразі у Єдиному реєстрі осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, налічується близько 38 тисяч українців. Їхній пошук та ідентифікація ускладнені гарячою фазою війни. І чим більше минає часу, тим менші шанси знайти людей. Про це свідчить досвід інших війн. Так, у місті Сребрениця, що в Боснії та Герцеговині і де майже 30 років тому стався геноцид боснійських чоловіків-мусульман, тіла більше тисячі жертв досі не знайдені та не ідентифіковані.
Говорячи про зниклих українців, Олена Бєлячкова, координаторка груп родин полонених і зниклих безвісти МІПЛ, наголошує, що Росія здебільшого не підтверджує утримання в полоні українських військовослужбовців чи цивільних. Більше того, вона не допускає до них представників Міжнародного комітету Червоного Хреста, постійно переміщує їх і приховує. Через це Україна не може встановити, загинула людина чи перебуває в полоні РФ.
— Україна потребує допомоги міжнародної спільноти, аби тиснути на МКЧХ, який у війни Росії проти України не виконує своєї головної гуманітарної місії! — підкреслила Бєлячкова. — Саме МКЧХ повинен підтверджувати затримання цивільних і військовополонених, а також місця їхнього утримання. МКЧХ повинен відвідувати цих людей, сприяти комунікації між ними, їхніми сім’ями і зовнішнім світом. Якби це робилося, ми би точніше знали, хто зник безвісти і загинув, а хто перебуває в полоні. До того ж, саме МКЧХ мав би сприяти пошуку тіл загиблих і повертати їх рідним. Але цього немає!
Олена Бєлячкова, координаторка груп родин полонених і зниклих безвісти МІПЛ (в центрі)
МІПЛ також заявляє, що Росія не допускає і не гарантує безпеку групам, які шукають зниклих безвісти, в тому числі, в сірій зоні і там, де тривали бої. Так, уже понад два роки встановити долю свого чоловіка не може Олеся Ауліна, представниця ГО “Обʼєднані морем”, дружина Даміра Ауліна, командира катера “Слов’янськ”. Після того, як 3 березня 2022 року в катер влучила російська ракета, Дамір вважається зниклим безвісти. З того часу Росія ігнорує всі запити України про долю зниклих моряків, а сам катер залишається під водою. Через небезпеку ураження водолази не можуть підняти чи обстежити його, аби спробувати знайти зниклих безвісти моряків.
Презентуючи в ОБСЄ аналітику про українців, зниклих безвісти в умовах війни, команда МІПЛ підкреслила, що багатьох військових шукають упродовж років. Серед них — Олександра Яремчука, який у 2014-му одним із перших пішов захищати Україну. Його сестра Людмила Самборська каже, що востаннє вони спілкувалися десять років тому. Розповідаючи дипломатам історію брата, Самборська зазначає, що той отримав завдання евакуювати поранених військових із окупованої території Донеччини. Відтоді жодної інформації про брата у неї немає. Дівчина закликає памʼятати про тих, хто зник безвісти ще на початку війни, і вимагає від міжнародної спільноти змусити Росію повернути всіх безвісти зниклих — тих, хто є у списках, і тих, кого там немає.
Олександр Яремчук (ліворуч) зник безвісти у 2014 році та Дамір Аулін (праворуч), командир катера “Слов’янськ”, зник безвісти у березні 2022 року
Станом на зараз, за словами Петра Яценка, представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, проведено 51 обмін, з російського полону звільнено 3135 осіб. Близько третини з них вважалися зниклими безвісти. Це свідчить про те, наскільки важливо, аби Росія надавала списки бранців та повідомляла місця їхнього утримання. Нагадаємо, що МІПЛ створила інтерактивну онлайн-мапу місць утримання Росією українців, наразі їх понад 100.
Обговорили в ОБСЄ не лише пошук, але й ідентифікацію зниклих безвісти. Золотий стандарт тут — ДНК-експертиза. Утім Україні не вистачає спроможностей. Держава не була готова до такої кількості зниклих безвісти і масового проведення експертиз. У цьому контексті важливий досвід Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти, яка вже співпрацює з українськими правоохоронними органами, Міністерством юстиції України і Міністерством охорони здоров’я України.
Представниця МКЗБ Альма Масіч, яка також брала участь у дискусії, зауважила, що комісія працює у багатьох країнах світу, а провідна роль у пошуку зниклих безвісти належить родинам зниклих. Так, у Боснії та Герцеговині саме родини контролюють державні органи, аби ті, навіть 30 років після війни, продовжували шукати зниклих безвісти. І країна це робить — шукає могили, ідентифікує тіла, рештки. Коментуючи ситуацію в Україні, Альма Масіч закликала міжнародну спільноту обʼєднатися і допомогти Україні розшукати всіх зниклих безвісти.
Спікери та учасники спеціального заходу МІПЛ в ОБСЄ
Насамкінець представниця МІПЛ Олена Бєлячкова наголосила на кількох першочергових кроках, які необхідно зробити. Найперше — знайти спосіб тиску на Міжнародний комітет Червоного Хреста, аби змусити його виконувати свої зобов’язання. По-друге, забезпечити доступ до місць утримання українців, перевірки їхнього стану здоров’я, умов утримання, сприяти репатріації тяжко поранених і тяжко хворих. По-третє, зобов’язати Росію надати обʼєктивну і правдиву інформацію про тих, кого і де вона утримує на тимчасово окупованих територіях і в РФ, а також забезпечити їм право на телефонний дзвінок і листування з рідними.
МІПЛ щиро дякує нашим друзям з Постійного представництва України при міжнародних організаціях у Відні за підтримку в організації цього спеціального заходу в ОБСЄ. Ми також вдячні за участь і підтримку всім делегаціям країн-учасниць ОБСЄ, представникам родин зниклих безвісти, зокрема ГО “Обʼєднані морем”, нашим партнерам з Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими і Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.
