Росіяни засудили на 10,5 років вʼязниці Ірину Горобцову із Херсона. Її звинуватили у шпигунстві
Херсон російські військові захопили у перші дні повномасштабного вторгнення в Україну. Тоді роботу призупинили школи, підприємства і продуктові магазини: складно було навіть хліба купити. Містом їздили окупанти і викрадали цивільних, вдираючись у їхні помешкання. Чимало з них досі перебуває в російському полоні. Серед них — Ірина Горобцова, співробітниця IT-компанії.
Викрали Ірину в її день народження 13 травня 2022 року. У квартиру, де жінка мешкала з батьками Володимиром і Тетяною, вдерлись озброєні росіяни. Нічого не пояснивши, вони обшукали помешкання, а коли на стіні побачили український прапор, звинуватили Горобцових у нацизмі, довівши маму Ірини до сліз. Зрештою росіяни забрали з квартири комп’ютер, телефони і флешки. Також вони викрали Ірину. Батькам сказали, що везуть доньку в окупаційну комендатуру й завтра повернуть додому. Проте наступного дня, коли Володимир і Тетяна туди поїхали, їм відповіли, що Ірини в них немає.
Росіяни викрали херсонку Ірину Горобцову 13 травня 2022 року та звинуватили її у “протидії СВО”. Фото: сімейний архів
Після цього батьки написали низку звернень до ФСБ. Там відповіли, що Горобцову утримують за “протидію СВО”, але де саме перебуває українка, не повідомили.
Заборона лежати і праска на стіні
Упродовж п’яти місяців родина не знала, де Ірина. Лише в жовтні 2022-го на батьків вийшла звільнена з полону цивільна, яку росіяни незаконно утримували разом із їхньою донькою. Жінка розповіла, що вони перебували в СІЗО № 1 Сімферополя. Росіяни забороняли Ірині лежати вдень на ліжку, жахливо годували, психологічно тиснули:
— Вішали праску на стіну, примовляючи: “Ми ж тобі нічого не робимо?” — розповідає Олена Корній, сестра Ірини.
СІЗО в місті Сімферополь. Фото: Кримська правозахисна група
У жовтні 2022-го окупанти відкрили Сімферополі СІЗО № 2. Ірину Горобцову перевели туди. Там, каже її сестра, умови ще гірші: навіть вікно зафарбоване, тож денного світла немає. У камерах СІЗО № 2 також немає душу, помитися можна тільки раз на тиждень у “банний день”.
“Зізнання” і незаконний суд над Іриною
Майже два роки росіяни не висували Ірині Горобцовій жодних обвинувачень, не давали їй листуватися з рідними й отримувати від них передачі. Також жінці брехали, що близьким на неї начхати, та змусили підписати “зізнання у злочинах”. Лише після цього, у березні 2024-го, росіяни пустили до неї адвокатів. Тоді, каже Олена, у сестри сталась істерика: Ірина зрозуміла, що окупанти впродовж двох років брехали їй, бо насправді весь цей час близькі намагаються визволити жінку з полону.
Після підписання “зізнань” окупанти порушили проти Горобцової провадження за статтею “шпигунство”: нібито вона збирала інформацію про пересування військ РФ у Херсоні. Також вони стверджують, що схопили Горобцову “під час спроби перетину кордону” й утримують її з 27 березня 2024 року, заперечення адвоката ігнорують.
28 березня в Сімферополі Ірину незаконно засудили до 20 років позбавлення волі. Згодом було ще кілька так званих засідань, під час яких термін ув’язнення скоротили до 10,5 років. Утім окупанти засекретили провадження проти Ірини, закрили “суди” навіть від адвокатів, тому її рідні не знають жодних подробиць.
Ірина Горобцова за гратами під час судового засідання в Сімферополі
Після першого “засідання”, яке відбулося 28 березня, Ірину повернули із СІЗО № 2 Сімферополя до СІЗО № 1. Тепер їй нарешті дозволили лежати вдень, отримувати передачі та писати листи рідним.
— У неї є бажання писати дуже часто, але не вистачає ручок. Напевно, там якісь обмеження, тому листи затримуються, — розповідає Олена, сестра Горобцової.
Вона додає, що Ірина пригнічена. За час незаконного утримання жінка неодноразово хворіла, але медичну допомогу їй надали лише раз. Нині Олена Корній комунікує з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, щоб той отримав від РФ підтвердження полону Ірини. Також вона звертається до інших міжнародних і українських органів та організацій, щоб ті допомогли їй якнайшвидше звільнити сестру.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
