«Для мене це справа честі». Як потерпіла у справі про тортури бореться за справедливість
Олена Ягупова із Запорізької області в окупації пережила тортури, трудове рабство та сексуальне насилля. Справу, де вона є потерпілою, слухає Орджонікідзевський райсуд Запоріжжя. Яна Заневського — сина колишнього охоронця Януковича та силовика ФСБ — обвинувачують у вчиненні воєнного злочину заочно.
Ця справа демонструє кілька системних проблем — неодноразові перенесення засідань, технічні збої в судах і дискомфорт потерпілих. МІПЛ побувала на слуханні, поспілкувалася з Ягуповою та разом із експерткою з МГП проаналізувала, як має спрацювати система, аби не шкодити повторно і бути ефективною.
Слідчий експеримент
“Олено Володимирівно, розкажіть, будь ласка, про обставини, які відбулися з вами 6 жовтня 2022 року” — пропонує слідчий Олені Ягуповій.
У невеликому кабінеті крім неї, світловолосої жінки у спортивному костюмі, четверо слідчих. Один із них виконує роль статиста, на якому Олена схематично показує, як із неї знущалися. Це — відео слідчого експерименту, яке переглядає суд на черговому засіданні.
Кадри зі слідчого експерименту. Фото: МІПЛ
“До мене додому 6 жовтня приїхало троє чоловіків. Головний представився співробітником ФСБ Яном Заневським. Він показав посвідчення. Двоє інших були з автоматами й у військовій формі. Вони не називалися”, — говорить потерпіла.
Її забрали до Кам’янсько-Дніпровського райвідділу поліції, яке росіяни перетворили на катівню.
“Мене завели у звичайний кабінет. Це були другі двері праворуч від чергової частини. По роботі я часто була у відділку, тому добре запам’ятала, — продовжує Олена оповідь для слідчих. — Мене посадили на стілець. Заневський почав примотувати скотчем руки й ноги до стільця. Це показувати?”
“Так”, — відповідає слідчий.
Статист сідає на стілець і Олена відтворює дії Заневського: нахиляється до ніг, потім до тулуба — так її обмотували скотчем.
“Спершу Заневський стояв біля стіни, а потім сів за стіл. Почав допитувати. Але це був не допит, а катування”, — продовжує жінка. Вона показує, як на неї наставляли зброю, надягали пакет на голову, душили дротом, били по голові дволітровою пляшкою з водою, погрожували “російською рулеткою”.
“Хто віддавав накази й хто завдавав ударів? Всі удари були однакові чи якісь сильніші?” — уточнює слідчий.
“Заневський і сам бив, і віддавав накази. За столом він розвалився на стільці та, ніби граючись, погрожував пістолетом. Робив усе з таким пафосом”.
Історія полону
Олена Ягупова жила у Кам’янці-Дніпровській усе життя. Працювала у райдержадміністрації, а згодом — в архіві медико-соціальної експертизи. У день повномасштабного вторгнення вона була вдома сама: діти — на навчанні, а чоловік-військовий — на службі в іншому місті.
Росіяни відразу почали обстрілювати околиці міста. Через це Олена боялася виїжджати. До того ж, хотіла забрати своїх собак, довго шукала перевізника.
— Було страшно, що дорогою на якомусь блокпосту знімуть. Або зникну на пункті фільтрації у Василівці й навіть свідків не буде, — пригадує Ягупова.
До жовтня вона була вдома. Займалася господарством і, коли не було обстрілів, ходила на роботу — архів тримав зв’язок із українською владою. Водночас шукала шляхів для виїзду.
Росіяни затримали її 6 жовтня. Олена вважає, хтось із місцевих сказав їм, що її чоловік — ветеран АТО і чинний військовий ЗСУ.
Жінку повезли, як вона описувала на слідчому експерименті, в поліцію. Її катував Ян Заневський — чоловік не приховував обличчя. За його наказом з Олени знущалися також “кадирівці” й військові з “ДНР” — вибивали зізнання про те, що Ягупова нібито співпрацює з українськими військовими.
Російській військовий Ян Заневський, якого звинувачують в катуванні Олени Ягупової. Фото: МІПЛ
Після побиття першого дня закривавлену Олену відправили в камеру без жодних ліків чи допомоги. Наступного — знову допитували й погрожували розстрілом.
За тиждень Заневський прийшов до камери та наказав їй дати інтерв’ю “РИА-Новости”. Олена пригадує його слова: “Скажеш погано — я тебе розстріляю. Скажеш добре — ввечері будеш вдома”. Врешті з її розповіді під дулом автомата на камеру росіяни змонтували сюжет про те, що вона нібито коригувала вогонь для ЗСУ.
Попри обіцянку, жінку не відпустили. Натомість 21 жовтня її відправили у слідчий ізолятор у сусідній Великій Білозерці. Там у камері, крім Олени, було ще шестеро жінок. Спали на підлозі, ані речей, ані засобів гігієни, ані ліків не мали, їжа була жахливою.
— Вночі були рейди, коли всіх будили виконувати гімн Росії, — пригадує Олена. — Це тривало годинами. Заходили в камери, били дубинками. Це робили росіяни та колаборанти. Хіба що прибиральниці нікого не били.
Як найбільш жорстокого вона пам’ятає Віктора Чудака — колишнього працівника ДАІ, який при росіянах очолив Кам’янсько-Дніпровський відділ поліції. Він наказав привести Олену у кабінет, де погрожував, замахувався на неї дубинкою, змушував роздягатися. Україна заочно засудила Чудака за колабораціонізм, також триває процес за звинуваченням його у вчиненні воєнного злочину.
Віктор Чудак після початку російської окупації очолив Кам’янсько-Дніпровський відділ поліції
У січні 2023-го Олену знову примусили знятися в пропагандистському відео. На камеру їй та ще двом чоловікам оголосили фейковий наказ про видворення, але не відпустили. Натомість відправили на другу лінію оборони окупантів у Запорізькій област. Там бранцям наказали копати окопи на благо Російської Федерації.
Керував цим процесом “Бетмен”. Як встановили розслідувачі “Суспільного”, це був Роман Внуков з Макіївки, який у 2014 році приєднався до збройних формувань “ДНР”. Він організував трудове рабство для десятків цивільних, яких забирав із СІЗО в російські військові підрозділи.
Олена Ягупова (ліворуч) і Роман Внуков (праворуч), військовий збройних формувань “ДНР” з позивним “Бетмен”, на блокпосту біля міста Василівка в Запорізькій області. Фото: скрин з сюжету російського медіа
Трудове рабство Олени тривало до березня. За ці кілька місяців проти неї вчинили сексуальне насильство.
На волі жінка опинилася випадково: один із цивільних бранців зумів зв’язатися з рідними, і ті забили на сполох.
— Вони почали телефонувати у Москву, що людей викрали, — пригадує Ягупова. — Відреагували не відразу. Але все ж приїхали співробітники карного розшуку МВС Росії в нас відпустили. Вони дали свою візитку, я її зберегла.
Вдома жінка застала розграбований будинок і вбитих росіянами собак. Вона якнайшвидше виїхала в Запоріжжя, де за порадою знайомої правозахисниці звернулася до поліції. Проте місцеві правоохоронці, за словами Ягупової, майже не займалися справою. Згодом вона переїхала в Київ, де поліція зареєструвала її заяву і почала розшук Яна Заневського, призначила судові експертизи. Також її залучили як свідка у кримінальних провадженнях щодо колабораціонізму.
У травні 2024 року справу Заневського заочно почав розглядати Орджонікідзевський райсуд Запоріжжя. За клопотанням адвокатки, Ягуповій дозволили брати участь у процесі онлайн.
Олена Ягупова та її адвокатка приймають участь у судовому засідання онлайн. Фото: МІПЛ
Олена очікувала, що розгляд завершиться до кінця року. Але кілька разів засідання переносили через заміну адвоката підсудного і через технічні проблеми з трансляцією. Найважчим для неї виявився допит.
— Розумієте, вони поводяться жорстоко, — обурюється Олена. — Захисник підсудного запитував, чи знаю я Заневського, чи раніше його бачила, звідки я знаю, що це саме він. Я пояснила, що він представився та показав посвідчення.
Адвокат мені знову: “Звідки ви знаєте, що посвідчення справжнє? Чи ви раніше бачили посвідчення співробітника ФСБ?” Я не витримала таких питань, розплакалася. Невже вони не розуміють, як говорять до людини, що пройшла полон, має ПТСР і розбиту голову?
Після питань про пережите сексуальне насильство в Олени стався нервовий зрив. Лише після цього до судового процесу залучили психологиню, яка має допомагати підготуватися до засідань і підтримувати опісля.
Судове засідання
На засіданні 13 січня психологиня вже мала би бути. Ягупова та її адвокатка Ірина Капалкіна підключилися онлайн. До судової зали прийшли Олександра Журавльова із Запорізької обласної прокуратури та Сергій Фоменко, адвокат підсудного, який працює за дорученням від Центру безоплатної правової допомоги.
Головуюча суддя Оксана Романько починає засідання з уточнення:
— Сьогодні у засіданні має бути психологиня. Чи вона на зв’язку?
— Психологиня пізно зареєструвалася для участі в засіданні через систему, — відповідає адвокатка Капалкіна. — Наразі вона за містом, де поганий зв’язок. Втім напередодні вона працювала з потерпілою.
— Потерпіла, ви нормально почуваєтеся, не заперечуєте щодо продовження засідання? — питає суддя в Ягупової.
— Не заперечую.
Фото: МІПЛ
На засіданні мають розглянути відео слідчого експерименту, де Олена розповідає про катування. Проте щойно секретар засідання підключає флешку, технічний запис слухання переривається. Оскільки за законом судові засідання мають бути повністю записані, оголошують технічну перерву.
Коли система починає працювати, суддя повторює під запис початок засідання. З другої спроби вмикається відео слідчого експерименту. Та система знову зависає, секретарка оголошує про виклик технічного спеціаліста. Всі налаштування займають годину.
Зрештою переглядають відео, де Олена переповідає і схематично показує слідчим пережите. Спершу про відділок Кам’янсько-Дніпровської поліції, де її катував Заневський, згодом — про СІЗО, трудове рабство й сексуальне насильство.
Після перегляду відео прокурорка Журавльова оголосила про решту матеріалів справи. Зокрема, про відео російських пропагандистів, на якому Олена з примусу обмовляє себе, та про її фейкове видворення. Також прокурорка надала висновки судової психолого-психіатричної експертизи, яку проводили потерпілій — стан діагностували за бесідою та методикою визначення ПТСР.
— У висновках йдеться, що потерпіла періодично переживає напливи страху, тривоги, — пояснює прокурорка. — У цей час відчуває запаморочення, нестачу повітря. Боїться гучних звуків, а ще звуків клацання, які нагадують про тортури. Цей страх зберігся і зараз. Потерпіла скаржиться на зміну настрою, відчуває паніку.
Журавльова оголосила ще низку медичних висновків і протоколів та перейшла до інформації про обвинуваченого.
Підсудний
Ян Заневський — син колишнього охоронця президента-втікача Віктора Януковича. У 2022 році його батько В’ячеслав влаштувався на службу до губернатора Ульянівської області РФ, приїздив із ним на тимчасово окуповані українські території. Офіс Генпрокурора повідомив Заневському-старшому про підозру за фінансування повалення конституційного ладу в Україні. Його майно, зокрема готельний комплекс у Буковелі, машини та корпоративні права підприємств, арештував суд.
Як встановило слідство, його син Ян жив у Москві, де працював у ФСБ, мав позивний “Ладья”. З початком повномасштабного вторгнення, каже обвинувачення, курував південні окуповані області України, займався фільтрацією та катуванням людей, що мали проукраїнську позицію чи родичів в українській армії.
— Прошу долучити до матеріалів справи матеріали Нацполіції про надання інформації про Заневського: паспортні дані, мобільні номери й фото, — звернулася прокурорка до суду.
Ян Заневський у російській військовій формі. Фото: Миротворець
На екран у суді вивели фото Заневського. На одній зі світлин він у формі збройних сил РФ зі своїм прізвищем на нашивці. На іншій — вже у зеленій формі робить селфі у дзеркалі. Третя — озброєний Заневський у темних окулярах на тлі стели з написом “Херсон”. Далі на екрані показали паспорт Заневського з реєстрацією у Москві.
— Так, дійсно, на цих фото Заневський. Коли він мене затримував, був у чорній формі та представився співробітником ФСБ, — спокійно відповідає на питання судді Олена.
— Тобто він не був у масці, — уточнює її адвокатка.
— Вони всі були без масок.
— Зараз показали три фото і паспорт. То який вам показав документ Заневський? — запитав Олену захисник Заневського.
— Він показував посвідчення. Я багато працювала у ЦНАПі, тому звернула увагу на фото, прізвище та російську печатку.
Решта документів, які озвучили прокурорка, стосувалися ідентифікації колаборантів, із якими Олена перетиналася у СІЗО й трудовому рабстві. Оскільки засідання тривало вже понад дві години, суддя оголосила про перерву та призначила декілька дат наступних засідань. Надалі мають розглянути решту матеріалів та експертиз і провести дебати.
Коли засідання закінчилося, журналістка МІПЛ попросила адвоката підсудного прокоментувати лінію захисту.
— Розумієте, є висновок Верховного Суду про те, що пасивна позиція адвоката порушує право на захист, — ніби виправдовуючись, говорить Сергій Фоменко. — До того ж, як взагалі захищати клієнта, якого ніколи не бачив?
Справедливість і право
У Києві Олена Ягупова приєдналася до громадської організації “Цивільні в полоні” — об’єднання рідних цивільних заручників, які перебувають в Росії. За справедливість вона бореться і як активістка, і як потерпіла у справі.
— Якщо ми Заневського не засудимо, він далі зможе нормально жити, подорожувати, відпочивати за кордоном і так далі, — говорить Олена про судовий процес. — Для мене буде справедливістю, коли цю людину визнають воєнним злочинцем, і нехай він сидить на території своєї злочинної країни.
Олена Ягупова (праворуч) на акції громадської організації “Цивільні в полоні” в Німеччині. Фото: Facebook-сторынка ГО “Цивільні в полоні”
За час судового процесу очікування жінки помітно змінилися:
— Я розуміла, що не всі суди у нас ідеальні, але не очікувала, що стосовно російських військових система може чинити такий опір. Та все ж десь у душі я вірю в правосуддя. Зараз для мене це справа честі. Через Заневського я втратила здоров’я, дім, улюблену роботу.
Анна Рассамахіна, експертка МІПЛ з міжнародного гуманітарного права, каже, що справа Ягупової демонструє кілька системних проблем українського правосуддя.
По-перше, система може завдавати потерпілим шкоди.
— У судах дуже специфічний спосіб спілкування і лексика. Непідготовлена людина може розгубитися, — пояснює Рассамахіна. — Ця специфічна атмосфера суду може сама по собі завдавати серйозної шкоди, коли йдеться про людей, які мають травматичний досвід. Бо питання адвоката, який захищає обвинуваченого, можуть ранити. Але адвокат просто виконує свій обов’язок, з’ясовує подробиці, ставить під сумнів докази обвинувачення. Він не має на меті нашкодити або поставити під сумнів те, що людина зазнала страждань.
На думку Анни, держава зобов’язана мінімізувати шкоду для потерпілих, які беруть участь у справах про воєнні злочини.
— У суді обов’язково має брати участь психолог, щоб пояснювати потерпілим, що відбувається. Вважаю, його також треба залучати на досудовому слідстві, а особливо перед допитом. Так можна уникнути ситуації, коли людина у вразливому стані інтерпретує запитання як знецінення.
По-друге, часто слідчі запрошують потерпілих свідчити щодо різних епізодів злочинів. Дійсно, вони можуть бути єдиними очевидцями злочинів в окупації. Проте щоразу це повторно занурює людей в атмосферу пережитого. Це можна виправити через внесення змін до кримінального процесуального закону, але оскільки в умовах воєнного стану багато процесів на паузі, єдиним виходом експертка МІПЛ бачить активніше залучення психологів на досудовому та судовому слідстві.
— Розслідуванням часто займаються різні органи: Нацполіція, прокуратура, СБУ. І потерпілі безкінечно ходять до них і повторюють одне й те саме по декілька разів, повторно зазнаючи стресу, — говорить Рассамахіна і додає про інший аспект: — Окремі епізоди злочинів не інтегруються в загальну картину. Наприклад, системне катування людей, що має ознаки злочину проти людяності. Тобто ця проблема роздробленості справ зачіпає не тільки потерпілих, а стосується всього процесу — розслідування цих злочинів розпадається на епізоди.
Судовий процес за участі Олени Ягупової також виявляє проблему технічного забезпечення судів. Трансляції переривалися, були проблеми із записом. Захисниця потерпілої у спілкуванні з МІПЛ визнала, що процес завершився би швидше, якби вони їздили в суд: онлайн-формат, що мав би полегшити участь, створює додаткові перешкоди.
