У справі за звинуваченням колишнього контррозвідника ЗСУ у державній зраді допитали свідка
У Галицькому районному суді Львові триває повторний розгляд справи контррозвідника ЗСУ Сергія Говорухи. За даними слідства, Сергій із власної ініціативи за 17 тисяч гривень передавав таємну інформацію російським спецслужбам.
До 24 лютого 2022 року він нібито повідомляв росіянам дані про склади з боєприпасами, військові частини, після — про аеродром, який згодом обстріляли. Чоловіка затримали 28 лютого 2022 року. Він став першим співробітником СБУ, якого з початку повномасштабного вторгнення Росії засудили за державну зраду.
Провину Говоруха не визнав — каже, що справа проти нього сфабрикована. Вирок оскаржили, апеляційний суд скерував справу на повторний розгляд. На засіданні 27 січня допитали одного з трьох свідків.
Про що справа
З 2019 року Сергій Говоруха працював у Херсоні оперуповноваженим Департаменту військової контррозвідки СБУ. У 2021-му його перевели до Кропивницького й підвищили до старшого оперуповноваженого. За даними слідства, наприкінці того ж року він почав співпрацювати з російськими спецслужбами.
На службі Сергій познайомився з військовим Національної гвардії України, який розповів, що представники спецслужб Росії пропонували йому надавати відомості в оборонній сфері. Говоруху така пропозиція зацікавила, тож у листопаді — грудні 2021 року він нібито почав передавати інформацію, зокрема про своє переведення, кількість співробітників і їхні особисті дані. Також слідство стверджує, що Говоруха передав росіянам дані про розміщення складу з боєприпасами, авіабомбами, байрактарами тощо, номери військових частин у Кропивницькому й області та їхніх кураторів, інформацію щодо переведення військових частин у посилений режим, списки сімей для евакуації у випадку вторгнення Росії та іншу таємну та службову інформацію.
Крім цього, Говоруха надіслав номер банківського рахунку, на який росіяни мали перерахувати гроші за виконану роботу. Він також уточнив про подальшу співпрацю.
Зрештою отримав 17 098 гривень трьома платежами.
Співпраця Говорухи з росіянами тривала й після початку повномасштабного вторгнення. За версією слідства, 24 лютого і надалі він повідомляв їм про розташування українських військових літаків.
Сергія Говоруху заарештували 28 лютого 2022 року. Його затримали під час робочої наради. Говоруха вину не визнав, каже, що справа сфабрикована. Він стверджує, що з 10 січня по 10 лютого 2022 року був на курсах підвищення кваліфікації у Києві та не збирав і не передавав жодної інформації. Після курсів повернувся до Кропивницького і за вказівкою командира перебував у військовій частині, комендатурі та на запасному аеродромі. Саме там були літаки, але які і скільки він не знав, тож нікому інформацію не передавав.
П’ятнадцятого лютого 2023 року Галицький районний суд Львова визнав Говоруху винним і засудив його до 14,5 років ув’язнення за державну зраду. Проте рішення оскаржили і 7 грудня 2023 року апеляційний суд скасував вирок, повернувши справу на новий розгляд.
Свідок
Чергове засідання у справі відбулося 27 січня 2025 року. На ньому були присутні адвокатка Христина Водопийко, прокурор Андрій Грицан, свідок і сам обвинувачений Сергій Говоруха.
Свідок — працівник СБУ — розповів, що наприкінці 2021 року дізнався, що колег вербують російські спецслужби, а на причетність Говорухи вказує листування електронною поштою з росіянами. Судячи з переписки, ініціатором був Сергій, який перший написав “Віктору Суворову”. У відповідь він отримав уточнювальне запитання про те, звідки має контакт. Свідок побачив це ще під час затримання Говорухи — той дав пароль від своєї пошти.
Свідок продовжив:
— У листі Говоруха повідомив, що може давати інформацію щодо складу чи завдань у Херсонській області. Його запитали, хто його куратор. У нашому лексиконі є таке поняття як куратор. Він відповів, що сам є куратором.
Говоруха начебто повідомив, що має інформацію про всі напрямки і готовий її надати за гроші. За словами свідка, доступ до інформації, яку надавав Говоруха, є не у всіх.
Свідок дає покази в суді. Фото: МІПЛ
— Чи можливе використання цієї електронної скриньки іншою особою, окрім Говорухи? — уточнив прокурор Андрій Грицан.
— Особа, яка спілкувалася з російською стороною, надавала дані, доступу до якої у звичайних людей немає, — пояснив свідок.
До допиту долучився суддя:
— Чи могла інша особа використовувати електронну скриньку без відома Говорухи? Чи були встановлені інші гаджети, які могли використовуватися для спілкування з іншою стороною?
— Ні, я не знаю.
— Ви встановлювали, за допомогою яких технічних пристроїв здійснювався вхід на цю електронну пошту, яка приналежна, за вашою версією, Говорусі?
— Ні.
Це запитання суддя повторює знову:
— Ви розумієте, що я запитую? Чи проводили технічні заходи, які підтверджують, що вхід на цю пошту здійснювався виключено з телефона. Це мережа інтернет. Зайти на пошту можна з телефону, з комп’ютера, з будь-чого. Чи з’ясували ці обставини?
— Я пам’ятаю, що ні, — повторив свідок.
Адвокатка Христина Водопийко уточнила, як саме встановили, що інша поштова скринька належить російській стороні. Деталей свідок не розповів через специфіку роботи, але стверджує, що це точно так.
Адвокатка запитала:
— Ви зробили висновок, що ця скринька належить Говорусі, бо він зазначив себе куратором?
— Ні, я не з цього зробив висновок, — пояснив свідок. — Я зробив висновок за інформацією, яку він давав.
Чоловік уточнив, що перевіряли й інших співробітників. Адвокатка продовжила:
— Ви зазначили, що в браузері була вбита пошта Російської Федерації, в пошуковій системі є ця пошта. Чи правильно я розумію, що переписка між Говорухою і російською стороною є суто на вашому особистому ноутбуку? Тобто ні в телефоні, ні на якихось інших пристрої, які були вилучені в Говорухи, цієї переписки не існувало, правильно?
— Так.
Відтак Водопийко запитала, чи знає свідок, що Говоруха отримав тілесні ушкодження під час затримання та чи зачитували йому інформацію про права і можливість зв’язатися з адвокатом. Але свідок не був присутній під час затримання — він прийшов, коли затримання вже оформлювали, тож не зміг підтвердити чи спростувати цю інформацію. Він також не знає, чи електронна адреса, яка належить російській стороні, раніше фігурувала в інших кримінальних провадженнях.
Запитання Говорухи
Ще кілька запитань свідку поставив Сергій Говоруха, зокрема уточнив, де перебував свідок, коли затримували Говоруху, і з котрої години був біля нього. Чоловік відповів, що точний час не пам’ятає, а перед затриманням був у машині біля приміщення, де його й затримували.
— Мій мобільний телефон, коли ви зайшли, де був? — спитав Говоруха.
— Я не пам’ятаю, — відповів свідок.
— Ну, він був де? От ви зайшли в приміщення, де мене затримали. Ви говорите, що він лежав на столі, так? — продовжив Сергій.
— Так.
— Згідно з протоколом огляду, огляд здійснений слідчим тільки о 12:55 і слідчий Служби безпеки України стверджує, що телефон був у мене.
— Так у вас його вилучили, мабуть, під час затримання.
— Так ви говорите, що він був на столі.
Після цього обвинувачуваний продовжив уточнювати деталі щодо телефону. Запитував, чи бачив свідок його телефон ще у когось у руках під час затримання і чи сам брав у руки. Свідок сказав, що саме він телефон до рук не брав.
— Чи могла електронна пошта “Віктор Суворов” використовуватися не спецслужбами РФ? — спитав Говоруха.
— Ні, — коротко відповів свідок.
— Тільки спецслужбами?
— Так.
— А чи могла електронна пошта використовуватися не тільки мною?
Суддя перебив Говоруху і нагадав, що обвинувачений задає запитання лише про факти, а не думки й аналіз свідка про ті речі. Тож це запитання не прийняли. Тоді Сергій уточнив, коли конкретно свідок дізнався про те, що він має відношення до справи.
— Я дати не пам’ятаю, — відповів чоловік.
— Приблизно.
— Приблизно на початку 2022 року.
— А ким було підготовлене повідомлення про вчинення злочину? Хто його виявив?
— Мною.
— Вами, так? І затримували також ви?
— Під час затримання мене не було, — вкотре повторив свідок.
— А у вас був дозвіл? Доручення було?
— Так.
— А де воно?
— Не знаю.
Обвинувачений Сергія Говоруха за склом під час судового засідання. Фото: МІПЛ
Останнє запитання прокурор попросив зняти, оскільки не зрозуміло, про який дозвіл чи доручення йдеться. Говоруха продовжив, зокрема запитав про те, які електронні скриньки оглядали. Свідок пояснив: він не знає, чи оглядали скриньку росіянина або Говорухи.
— Чи встановлювали ви власника електронної скриньки “Віктор Суворов”? — запитав Говоруха.
— Так, намагалися. Фактично встановити особу не змогли.
— Яким чином ви встановили, що електронна скринька належить мені? — уточнив ще раз Сергій Говоруха.
— Я вже на це питання відповідав.
— Ви говорили, що нібито побачили її в мене на телефоні під час затримання, так?
— Я вже на це питання відповідав, — повторив свідок.
Говоруха також запитав, на якій підставі його перевели з Кропивницького до Львова, але свідку про це невідомо. Він уточнив, чи був хтось із колег свідка під час затримання, але той не пам’ятає.
— Чи було встановлено, що саме я відправляв якусь інформацію зі свого телефону?
— Я вже надавав свідчення.
— Ви не говорили, встановлено чи не встановлено.
Прокурор заперечив проти запитання, оскільки свідок не проводив досудове розслідування. На цьому Сергій Говоруха закінчив допит.
Слово взяв суддя. Він поставив підсумкове запитання свідку:
— Отже, підсумуємо. Конкретно з ваших спостережень, хто був ініціатором спілкування?
— Ініціатором спілкування був Говоруха, — впевнено відповів той.
На цьому допит завершився. Прокурор пояснив, що двоє інших свідків не змогли прийти з вагомих причин, але їх заслухають на наступному засіданні 6 лютого.
Ця публікація створена за підтримки проєкту “Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні”, що фінансується Урядом Японії та впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні.
Авторка: Яна Ільків, журналістка МІПЛ
