Російський майор імітував розстріл жінки на Київщині — суд розглядає його справу
На фото вгорі — Олександр Кондратьєв, заступник командира батальйону Східного військового округу ЗС РФ, майор із позивним “Кардан”. Прокуратура обвинувачує його в тому, що у 2022 році під час окупації Київщини він разом із іншими росіянами пограбував будинок й імітував розстріл жінки. Йому інкримінують вчинення воєнних злочинів.
У липні 2023 року обвинувальний акт відносно Олександра Кондратьєва скерували до Макарівського районного суду. Слідчі встановили, що за його наказом росіяни пограбували будинок родини Черкасових, а сам Кондратьєв імітував розстріл жінки.
Обвинуваченому призначили адвоката Максима Лапшина від Центру вторинної безоплатної правової допомоги. Спочатку суд заборонив йому виходити на засідання онлайн і зобов’язав їздити в Макарівський районний суд. У березні 2024 року через систематичну неявку суд постановив ухвалу про порушення дисциплінарного провадження у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатів.
У вересні 2024-го Кондратьєву призначили нового захисника — Олександра Живага. Обвинувачення здійснює Олександр Пономаренко. Потерпілих Віталія Черкасова і його дружину О., а також Павла Удода представляє адвокат Юрій Білоус. Потерпілі подали цивільні позови. Тридцятого жовтня суд почав слухати справу по суті.
Пограбування
Третього грудня суд допитав потерпілого Віталія Черкасова, старосту села Андріївка, у будинку якого мешкали росіяни. Разом із Віталієм жили дружина, дочка і теща. Суд запропонував йому в довільній формі розповісти про те, що сталося.
Чоловік почав розповідь із 24-го лютого. Того дня він поїхав до Києва за братом дружини, Павлом Удодом. Відтак у селі долучився до організації тероборони.
— Ми розуміли, що Росія далеко, і вважали, що достатньо підтримувати порядок у селі, — пригадує Віталій. — Але 27-го подзвонили з Макарівської селищної ради і сказали, що колона вже поряд: “Робіть що хочете, але вони не повинні пройти до Макарова”.
Староста села Андріївка Віталій Черкасов є потерпілим у справі. В його будинку жили росіяни. Фото: Надія Чучвага
Чоловіки вийшли на дорогу в бік Бородянки. Та їм зателефонували з селища й сказали, що вони вже не зможуть дати опір: колона росіян надто велика.
Двадцять восьмого лютого через Андріївку в бік Макарова пройшли дві колони. Тоді ж село почали обстрілювати. Тероборонівці, які переховувалися з того дня, дізналися, що деякі росіяни лишилися в селі. Віталій через бінокль бачив, як вони розмістилися біля старостату неподалік його дому.
— Увечері я отримав СМС від доньки: “Тату, не повертайся додому, бо в будинку росіяни, вони тебе шукають”, — говорить Віталій. — Потім подзвонив Павло, пошепки сказав: “Не повертайся, вони вдома, тебе шукають”.
Росіяни почали стрілянину в селі, перевіряли будинки. Віталій розумів, що повернутися додому не може. За кілька днів він дізнався, що село взяли в облогу, а 7 березня його будинок згорів. Чоловіку також написали повідомлення, що донька і дружина з братом пішли до іншої родини, а вдома лишилася теща. Про те, що сталося, Віталій дізнався вже тоді, коли сім’я виїхала з окупації:
— Росіяни зайшли в мій будинок, перевернули його догори дриґом. У мене була велика колекція зброї, що викликала у них підозри. Вони знайшли книги про УПА, нагороду за волонтерську діяльність, радіостанцію. Це стало приводом для обшуків і постійного тиску на мою дружину. Вона розповідала, як їх допитували, погрожували, змушували розповісти, де я переховуюся.
Росіяни звинуватили Віталія в оплаті роботи “грузинських найманців” і забрали всі заощадження. На прохання адвоката Віталій пояснив, що вдома мав близько 50 тисяч доларів, 43 тисячі євро та 150 тисяч гривень. Разом із дружиною вони планували відкрити СТО та зробити ремонт. Також вдома мали п’ять ноутбуків (зокрема з роботи), фотоапарат, колекцію зброї.
— Коли я повернувся, на 80% все було знищено та розграбовано. Залишилися лише стіни будинку й дах, — каже Віталій.
— Мені важко бути неупередженим, — почав адвокат обвинуваченого. — Але процес є процес. Ви вказуєте, що вони робили, що вони грабували, але позов подано лише до одного Кондратьєва. Чи можете пояснити, він один завдав матеріальних збитків чи й інші також брали участь?
Адвокат потерпілих одразу відреагував:
— Ваша честь, прошу зняти це питання. Ми зараз не вирішуємо питання цивільного позову. Це допит потерпілого. У нас є один обвинувачений, який є цивільним відповідачем, і ми звернулися до нього. Ми не обґрунтовуємо суму цивільного позову на даному етапі.
Суддя погодилася і це питання зняли.
З окупантами в будинку
Суд допитав потерпілого Павла Удода 26 грудня. Він приїхав із Києва з Віталієм і спочатку був у батьків. Але туди приїхало багато родичів, тож чоловік пішов до сестри і лишився в домі Черкасових.
Павло розповів, що вперше зустрівся з російськими військовими 28 лютого. Ті увірвалися в будинок, забрали його сестру О. та племінницю в підвал. Бабуся, яка не могла ходити, залишилась у кімнаті. Росіяни обшукали будинок, Павло встиг застерегти Віталія, аби той не повертався. Один телефон він сховав.
Першого березня окупанти ретельно обшукали будинок. Майор Кондратьєв наказав потерпілій О. показати зброю. Жінка показала муляжі автоматів, але це не заспокоїло військових. Майор почав кричати, а його підлеглі шукали справжню зброю.
— Він кричав: “Вам огірками треба займатися, ваш чоловік — нацист, навіщо йому ці муляжі?!”
Він кричав на потерпілу О., стверджуючи, що перевірить, чи це муляжі. Щось змінив у зброї і вивів жінку нібито для розстрілу. З вулиці чутно було її плач і крики Кондратьєва. Після росіяни затягнули жінку в підвал, а Павло залишився в будинку. Він намагався захищати бабусю від росіян, адже вона взагалі не розуміла, що відбувається.
Росіяни почали жити в будинку Черкасових. Потерпіла О. з донькою майже весь час сиділи в підвалі під наглядом, а Павло був нагорі. Іноді жінці з дитиною дозволяли вийти з підвалу. У дворі росіяни поставили танки та БТР.
— Вони жили як у себе вдома, жили у лазні. Будинок був як перевалочний пункт, — говорить Павло. — Сестру і племінницю постійно чіпали, я до них у підвал не мав доступу. У бабусі вже закінчувалися ліки. І весь час ми так перебували до 7-го числа.
Потерпілий Павло Удод свідчить у суді. Праворуч від нього зліва направо сидять адвокат потерпілих Юрій Білоус і прокурор Олександр Пономаренко. Фото: Надія Чучвага
У той день стався потужний обстріл. Павло вибіг на вулицю, коли поруч із ним стався вибух. Він прийшов до тями і побачив, що будинок серйозно пошкоджений. Всередині на підлозі лежала бабуся, він відправив сестру та племінницю в підвал, а сам намагався її винести. Павло пригадує, що було далі, коли він вибіг до авто:
— За 5 хвилин снаряд потрапив у сусідній будинок. Почався обстріл, росіяни вискочили з автоматами і наказали намалювати букву “V”. Я схопив балончик із фарбою і почав малювати. Вони кричали, що малювати потрібно білою фарбою і забрали в мене ключі. Я почав кричати, щоб вони віддали ключі. За кілька хвилин один із росіян вискочив, віддав мені ключі і сказав: “У тебе є дві хвилини”. За ці дві хвилини я заскочив у підвал, забрав сестру з племінницею і завів машину. Якось перескочив через окопи і поїхав. Мої батьки живуть у цьому селі, метрів 700 від нас.
Наступного дня родина виїхала в колоні.
Прокурор під час допиту запитав Павла про майора Кондратьєва, якого він впізнав серед окупантів.
Обвинувачений Олександр Кондратьєв із позивним “Кардан” (обведений червоним). Фото: Слідство.Інфо
— Це був той, хто давав усі накази, командував усіма. Він завжди був без маски і я бачив його, коли він годував собаку, — зазначив Павло. — Вони були постійно п’яні, Кондратьєв також. Вони поводились агресивно, ставились до нас, як до ворогів. Вони говорили, що ми розвалили СРСР і що за все заплатимо.
Адвокат обвинуваченого питань не ставив.
Адвокат потерпілих уточнив, як Павло ідентифікував людину, яка повела його сестру на розстріл.
— За деякий час я зрозумів, що він був головним серед них, що це був майор, — сказав Павло.
— Що ви останнє бачили перед тим, як російський військовий повів О. на вулицю?
— Останнє, що я бачив — це як він узяв О., поставив автомат і вивів її. Крізь вікна нічого не було видно.
Наприкінці допиту адвокат потерпілих уточнив:
— Після цієї події, яка відбулася, що ви для себе зрозуміли? Що ви відчували всередині?
— Я відчував, що все залежить від ситуації і що від нас нічого не залежить, — сказав Павло.
Суддя також поставила питання:
— Військові, які перебували в будинку, були в стані алкогольного сп’яніння?
— Так, вони постійно бігали з пляшками, — відповів Павло.
— Чи були ознаки сп’яніння у Кондратьєва?
— Так, вони всі пили, — зазначив він.
Після допиту Павла адвокат потерпілих Юрій Білоус заявив клопотання про витребування інформації від сторони обвинувачення щодо можливості перебування в полоні або смерті обвинуваченого.
Як додатки представник потерпілих подав інформацію з сайту “Книга катів українського народу”, де є верифікована інформація від державних органів. На сайті вказано, що в березні 2022-го Кондратьєв був живий, але станом на грудень 2024-го інформація відсутня. Так само інформації про Кондратьєва немає в чат-боті зі списками загиблих на фронті росіян. Зрештою Білоус сказав:
— Ми вважаємо, що сторона обвинувачення повинна надати актуальну інформацію. Судовий процес триває вже більше року, й у нас немає актуальних даних.
Прокурор та адвокат обвинуваченого не заперечували. Адвокат Живаго додав:
— Якщо дійсно такі варіанти можливі, то я тільки за. Більш того, я зможу в такому випадку узгодити позицію й, можливо, він надасть нові показання, які змінять рух справи.
Суд задовольнив клопотання.
“Жах, який я не зможу забути”
На наступному засіданні 17 січня допитали потерпілу О., яка зараз живе в Німеччині. Її підключили до суду онлайн.
На початку допиту О. поділилася спогадами про початок окупації.
— Чоловік постелив нам із донькою матраци в льосі, щоб ми могли там ховатися. Коли проходили колони, вони постійно стріляли по верху, це були такі профілактичні обстріли. Ми ховалися, а я помітила, що двері будинку відчинені, а замок на хвіртці зламаний. Потім зайшли російські солдати, — згадує О., додавши, що військові перевіряли всі приміщення будинку, в тому числі підвал і майстерню.
Вона розповіла, що росіяни забрали в неї телефон та почали обшук. Знайшли зброю. Першого березня під час обшуку вони не тільки погрожували фізичною розправою, але й наводили на неї автомат:
— Цей день був найстрашніший. Вони наводили на мене ці автомати, потім повели в іншу кімнату, поставили біля стінки і стріляли в повітря. Потім кинули в підвал і там знову наводили автомати.
Донька О. сиділа в підвалі.
За словами О., росіяни не тільки обшукували будинок, але й забрали всі гроші, які були в родини.
— Вони кричали, що вони такі гроші за все життя не зароблять, що ми не могли заробити такі гроші і що нам їх дали американці, — згадує О.
Один із російських військових, якого вона пізніше впізнала як майора Кондратьєва, кричав, що “вб’є всіх”, якщо з його солдатами щось трапиться.
— Донька пропонувала попросити їх, щоб вони відразу нас вбили, — каже потерпіла.
Росіяни лишили їх у спокої, коли напилися.
— Ми весь час сиділи там, на підлозі з донькою в підвалі. Вони сиділи з автоматами на стільцях. Ви навіть не уявляєте, як це було, — розповідає О. Росіяни забороняли їм говорити українською, повсякчас погрожували, що вб’ють і знищать їх, бо вони “бандерівці”.
Суддя Альона Костенко і Олександр Живаго — адвокат обвинуваченого російського військового. Фото: Надія Чучвага
Сьомого березня після обстрілу загорівся будинок. О. думала, що її мати загинула, але пізніше з’ясувалося, що жінка вижила.
— Потім прийшов бурят і ми стали просити, щоб нас випустили. Вони сказали намалювати букву ‘V’ на дверях і тільки тоді ми змогли виїхати, — розповіла потерпіла.
Вона додала, що ці кілька днів були справжнім жахом. Командував обшуками майор Кондратьєв. Всі солдати слухали його без заперечень і саме він вирішував, що робити:
— Це був він, точно. Я його впізнала, бо вони не ховали обличчя.
Наприкінці потерпіла О. сказала, що після пережитого у неї почалися серйозні проблеми зі здоров’ям, а фізичний та психологічний стрес не відпускає до сьогодні.
Прокурор та адвокат обвинуваченого поставили додаткові запитання. Адвокат знову уточнив про суму цивільного позову, але суд вдруге зняв це питання.
Останнє запитання поставив адвокат Юрій Білоус:
— Вчинені злочини проти вас — це є однією з підстав, що ви перебуваєте за кордоном і не проживаєте разом із своєю сім’єю?
— Звичайно. Невже думаєте, що ми хотіли тут жити. Максимум — приїхати на екскурсію. Ніхто тут ніколи не збирався жити, — сказала потерпіла і розплакалася.
На цьому допит завершили. Відтак прокурор надав інформацію про перебування Кондратьєва: наразі той не перебуває в українському полоні.
У подальшому суд допитає свідків і досліджуватиме письмові матеріали.
Ця публікація створена за підтримки проєкту “Трансформаційне відновлення задля безпеки людей в Україні”, що фінансується Урядом Японії та впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні.
Прочитав і весь цей жах знову стоїть в очах… Саме жахливе для чоловіка це коли він не взмозі захистити свою родину.