Єдина платформа для родин зниклих безвісти запрацює вже у травні — Артур Добросердов
Чи має Україна державну стратегію розшуку зниклих безвісти і повернення полонених? Що робити, якщо рідна людина потрапила в полон чи зникла безвісти? Як допомогти звільненню полонених і цивільних утримуваних і водночас їм не зашкодити? Ці питання обговорили на круглому столі “Зниклі та полонені: дорога до справедливості”. Організатором заходу стала громадська організація “Жінки роду” за участі об’єднань “Жінки ТРО”, “Жінки ЗСУ”, Національної спілки журналістів України.
До обговорення долучились заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук, представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, командування Територіальної оборони ЗСУ, Головного слідчого управління Національної поліції України, об’єднань родин, правозахисних організацій, журналісти. Участь у круглому столі взяла також Олена Бєлячкова, координаторка груп родин полонених та зниклих безвісти МІПЛ.
Одне з головних питань, на якому акцентували увагу — розроблення механізму повернення військовополонених і цивільних утримуваних.
Богдан Охріменко, керівник секретаріату Координаційного штабу, заявив про ефективність гуманітарних проєктів “Хочу жить”, “Хочу найти” і “Хочу к своим”, які запроваджені КШ і спецслужбами, аби сприяти поверненню українців з російської неволі.
— Результати проєкту “Хочу жить” перевершили очікування — кількість заходів на сайт проєкту з російської території перевищила 60 мільйонів разів. Понад 300 військовослужбовців Російської Федерації здались у полон, — говорить Охріменко.
Також він зазначив, що за проєктом “Хочу жить” звернулася велика кількість рідних безвісти зниклих російських військових. Це стало причиною створення проєкту “Хочу найти”.
— Завдяки цьому проєкту вдалося припинити мовчанку з того боку у 2023 році. Тому що той мікроклімат, який почав формуватися в Російській Федерації через звернення громадян РФ до військово-політичного керівництва, допоміг нам прорвати блокаду в перемовному процесі, — говорить Богдан Охріменко.
Проєкт “Хочу к своим” спрямований на те, щоб передати Росії засуджених російських агентів, зрадників і колаборантів за умови повернення українців із російської неволі. За словами Богдана Охріменка, поки що реалізовано лише один такий випадок.
Свою думку висловила Олена Бєлячкова. Вона зазначила, що держава має знайти державу-покровительку, яка матиме можливість відвідувати місця утримання наших полонених на території РФ.
— Жахливі умови перебування в полоні, нелюдське поводження призводять до збільшення кількості померлих. На жаль, підтвердження полону Міжнародним комітетом Червоного Хреста не гарантує збереження життя людині. Водночас Женевські конвенції передбачають залучення держави-покровительки, яка має широкі повноваження щодо доступу до місць утримань, отримання інформації про зниклих безвісти і судових процесів стосовно військовополонених, зокрема з наданням захисту таким особам. Отже такий механізм міг би допомогти зберегти життя наших полонених, — говорить Бєлячкова.
Цю позицію підтримала Ірина Верещук. Водночас вона зазначила, що попри зусилля України Російська Федерація не погоджується з пропозицією визначення держави-покровительки і не допускає до місць утримань міжнародні інституції, які мають на це мандат. На думку Верещук, Україні треба скерувати зусилля на пошук не стільки держави-покровительки, а тих країн, які мають вплив на Росію. Вони завдяки запровадженню санкцій могли би змусити РФ дотримуватися норм Міжнародного гуманітарного права.
Ще одне питання, на якому сконцентрували увагу — відсутність єдиної інформаційної платформи для родин зниклих безвісти. Зауважено, що державних інституцій, які дотичні до цього питання, багато, родини губляться в подачі заяв. Артур Добросердов, Уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, запевнив, що єдину інформаційну платформу з питань осіб, зниклих безвісти, запустять у травні цього року.
— Ми передбачили на цій онлайнплатформі окремий розділ, який відповідає за громадські організації і об’єднання родин. Ми розуміємо, що є певний кредит довіри державним інституціям, але люди, як правило, довіряють тим, хто вже зіштовхнувся з такою проблемою. Тому про такі громадські організації, об’єднання родин, з якими ми вже співпрацюємо, які мають свої напрацювання і алгоритми дій, ми будемо також інформувати, — повідомив Артур Добросердов.
Щодо висвітлення інформації про захоплення цивільних і потрапляння в полон військових, то правозахисники попереджають про обережність.
— Якщо рідні в оголошеннях публікують номери своїх телефонів, то мають бути готові до того, що цим можуть скористатися шахраї або ворожа сторона, і підштовхнути або до передачі грошей, або до вчинення протиправних дій, — зазначає Олена Бєлячкова. — Тому треба бути обережними до того, яка інформація публікується.
