ВЛК за 2 дні. Як хворі потрапляють на фронт і чим це загрожує

Після початку повномасштабного вторгнення Україна максимально спростила доступ до військово-лікарських комісій (ВЛК), щоб збільшити пропускну спроможність системи та зробити її швидшою для військовозобов’язаних. Для цього, зокрема, минулоріч запустили триетапну реформу ВЛК, запровадивши електронний документообіг. Водночас тепер швидкість впливає на якість висновків комісії, через що у військо потрапляють люди з важкими діагнозами. 

— На першому етапі реформи треба було зменшити черги в ВЛК, але зараз функція цих комісій має змінитися: нам треба якісніше відсіювати людей із серйозними захворюваннями, оскільки їх мобілізація несе ризики не лише для них, але й впливає на ефективність бойових підрозділів, — говорить Ірина Яковець, аналітикиня Медійної ініціативи за права людини, докторка юридичних наук.

Ірина Яковець, аналітикиня Медійної ініціативи за права людини, докторка юридичних наук. Фото: Медіацент Україна

Це один із ключових висновків нового аналітичного звіту “Сліпі зони ВЛК”, презентованого МІПЛ 17 червня у Києві. Під час дослідження експерти МІПЛ з’ясували, що попри розширення мережі ВЛК, ефективного контролю за її роботою немає.

Так, за останні два роки кількість позаштатних ВЛК в Україні суттєво зросла. Якщо у 2022-му їх було 729, то зараз — 1041. На відміну від штатних, які підпорядковуються Міноборони, позаштатні працюють на базі цивільних комунальних чи державних медичних закладів. При цьому МОЗ не веде жодної централізованої статистики щодо їхньої роботи. 

— Як виявилось, в Міністерстві охорони здоровʼя немає обліку ухвалення рішень ВЛК. МОЗ також не фіксує кількості людей із серйозними хворобами, яких визнали придатними. Жодної затвердженої форми звітності немає.

— Ми не змогли з’ясувати, як розраховується потреба у фінансуванні, що забезпечується Програмою медичних гарантій НСЗУ. За нашими дуже спрощеними підрахунками, витрати на проходження ВЛК для однієї людини у 2024 року в системі МОЗ склали близько 68 грн (у 2025 р. — 197 грн). На мою думку, цього недостатньо навіть для того, щоб зробити навіть ті  аналізи, які обов’язковими згідно з чинним законодавством, — пояснює Ірина Яковець. 

Аналітикиня підкреслює, що зі збільшенням кількості людей, які проходять ВЛК, зростає кількості постанов про придатність і зменшення кількості постанов про непридатність. Аналітики МІПЛ пов’язують зміну цього показника зі змінами наказу Міноборони № 402, в якому прибрали категорію обмежено придатні та розширили перелік хвороб і станів, за яких людина може служити в ЗСУ. При цьому за останні три роки Центральна військово-лікарська комісія, яка переглядає рішення ВЛК нижчого рівня, не ухвалила жодного рішення, яким би визнавала людину непридатною до військової служби. 

— Я не можу на підставі цих даний говорити про те, що ВЛК погано працює, — сказала Яковець. — Але ж немає жодного рішення! І це, як на мене, може свідчити про те, що система кульгає.

— Паралельно, за інформацією МОЗ, проходження ВЛК в середньому відбувається за 2 — 3 дні, проти максимальних 10. На строки вплинуло рішення РНБО, втім воно не містить чіткої вказівки про кількість днів. Пришвидшення не має впливати на його якість. ВЛК із усіма аналізами та спеціалістами неможливо пройти за такий строк.

Усі ці фактори призводять до того, що у бойові підрозділи потрапляють люди із серйозними захворюваннями, зокрема ВІЛ, туберкульозом, гепатитом чи психічними розладами. З такими випадками неодноразово під час служби стикалася Катерина Цимболинець, колишня бойова медикиня та начмед батальйону, а зараз керівниця Патронатної служби 47 ОМБр. 

Вона згадує мобілізованого, якого скерували до бойового підрозділу і який мав множинний розлад особистості. Те, що у чоловіка психічний розлад, з’ясувалося, коли він потрапив на передову. 

— Ми забрали його з позицій, почали розмовляти, і після консультації з психотерапевтом виявилось, що в ньому живе чотири різні особистості. Ми пройшли кілька кіл госпіталізації у психоневрологічній лікарні та відправлення його назад, перш ніж нам вдалося визнати його непридатним.

— Він становить загрозу і для себе, і для побратимів. Був випадок, коли до нас потрапив хлопець із розумовою відсталістю. Людина не ходила без супроводу, він не міг написати елементарний рапорт, — говорить Катерина.

Катерина Цимболинець, колишня бойова медикиня та начмед батальйону, а зараз керівниця Патронатної служби 47 ОМБр. Фото: Медіацентр Україна

При цьому, каже Цимболинець, Україна втрачає гроші, адже сплачує і за забезпечення такого військовослужбовця, і за його подальше лікування, а в підсумку списує: 

— Це втрата ресурсів, моральне навантаження та загроза безпеці підрозділу. Через такі випадки ми не можемо планувати зміну наших хлопців на позиціях.

Команда МІПЛ рекомендує МОЗ і Міноборони створити систему звітності, спростити механізми оскарження рішень ВЛК, зробити їх ефективними, провести аудит рішень комісій, забезпечити моніторинг перебування хворих у бойових зонах, окремо — людей на замісній терапії, психіатричному обліку тощо.

Автори звіту зауважують, що для підготовки аналітики надіслали запити до МОЗ, Командування медичних сил Міноборони, а також Центральної ВЛК. Відповіді цих структур, інформація з відкритих джерел, судові рішення і звернення військовослужбовців і військовозоовʼязаних лягли в основу дослідження.

Детальніше — читайте в аналітиці.

Презентацію проведено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Вона представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».