Катівні, вбивства і зґвалтування як державна політика Росії: у травні українські суди винесли 8 нових вироків за воєнні злочини

Вироки демонструють зрушення у практиці розслідувань: суди все частіше доходять до тих, хто керував злочинами, а не лише виконував їх. Ці справи стають доказами системності злочинів Росії проти цивільного населення України.
Усі вісім вироків заочні. Сім із них ухвалено стосовно російських військових і посадовців, один — щодо українських громадян. По три вироки видали суди Чернігівської та Київської областей і по одному у Харківській та Запорізькій.
У двох вироках слідство застосувало системний підхід, встановивши не лише виконавців, а й тих, хто віддавав злочинні накази. Чому це важливо, про що свідчить і які тенденції помітно у травневих вироках — читайте в аналізі МІПЛ.
Зґвалтування в Ягідному
Справа № 748/5045/24
Чернігівський районний суд Чернігівської області 27 травня визнав винними Чаяна Чинана, командира 2-го мінометного взводу мінометної батареї 55-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади Сухопутних військ Росії, у зґвалтуванні та знущанні з жінки. Також вирок отримали Кежік-оол Шактар-оол, Іван Ооржак з цієї ж бригади. Усі обвинувачені — уродженці Республіки Тива.

Іван Ооржак, Шактар-оол Кежік-оол та Чаян Чинан. Ілюстрація МІПЛ
Згідно з матеріалами справи, 4 березня 2022 року у селі Ягідне Чернігівської області вони затримали жінку. У суді вона розповіла, що є зооволонтеркою і того дня діставалася свого села з хворою твариною у переносці. Жінка захотіла пити, зайшла по воду у Ягідне, не знаючи, що село окуповане. Там її затримали троє військових. Вони кричали на неї й питали, куди йде, звинувачували у диверсіях. На пояснення не реагували і наказали йти до будинку. Жінка пручалася, її вдарили по голові прикладом автомата. В будинку, погрожуючи зброєю, обшукали і змусили роздягнутися. Військові перевірили її телефон і знайшли на сторінці у Фейсбуку допис про те, що вона ненавидить Путіна. Після цього один із нападників озвірів та зґвалтував жінку. Військові пішли, але за годину повернулися і відвезли жінку до школи. Той же військовий її знову там зґвалтував. Того ж дня до підвалу школи привезли мешканців Ягідного. Разом із ними жінка пробула там до кінця березня.
За словами потерпілої, нападники мали азійську зовнішність, говорили російською з акцентом, а ґвалтівник був гладким. На слідчому експерименті вона показала, як усе було. Експерт, який досліджував відео, підтвердив, що переказане жінкою відображає сліди пережитого, а її поведінка характерна самостійному відтворенню подій. Потерпіла впізнала нападників на фото, що надали слідчі.
Обвинувачених встановили за допомогою російських документів, які окупанти лишили у школі Ягідного. Зокрема дані щодо цих військових були у щоденнику з психолого-педагогічного спостереження військової частини.
Суд визнав Чинана, Шактар-оола і Ооржака винними у порушенні законів і звичаїв війни, що скоєні у змові — у нелегальному ув’язненні цивільної, погрозі умисним вбивством, нелюдському поводженні, сексуальному насильстві. Усім обвинуваченим суд призначив по 12 років ув’язнення. Водночас у вироку сказано, що Чернігівський районний суд у січні 2023 року засудив цих же військових за знущання з мешканців Ягідного. Суд встановив покарання за сукупністю вироків 15 років в’язниці. Апеляцію наразі не подавали.

Кежік-оол Шактар-оол. Фото: Слідство.Інфо
Судовий процес був заочний. Тож підсудні відбуватимуть покарання після затримання, наразі вони оголошені у розшук. За повідомленням медіа, ЗСУ ліквідували ґвалтівника у березні 2022 року. Судячи з вироку, цю інформацію на суді не розглядали.
Розстріл евакуаційного авто
Справа № 733/37/24
Ічнянський районний суд Чернігівської області 23 травня визнав Руслана Мінхазова з Татарстану, старшого розвідника 39-го окремого інженерно-саперного полку, що входить до 2-ї загальновійськової армії Росії, винним у розстрілі цивільного.

Руслан Мінхазов. Фото: Книга катів українського народу
За матеріалами справи, 26 березня 2022 року Мінхазов разом із іншими військовими їхав у колоні в автомобілі “Тигр” до села Івангород Прилуцького району. Назустріч рухалися Skoda Superb, в якому було троє дорослих і двоє дітей, та Renault Megane з подружжям і дитиною.
Невстановлений слідством кулеметник із “Тигра” відкрив вогонь по автівкам. Водій Renault розвернувся і поїхав геть. Skoda, що їхала першою, зупинилася на узбіччі. Чоловік вийшов і сховався за машиною. Він спробував повернутися в авто, коли росіяни проїхали повз. Помітивши це, Мінхазов та інші військові розстріляли його і поранили пасажира. Коли росіяни поїхали, поранені вийшли з авто і сховалися неподалік.
Невдовзі військові повернулися. Аби сховати сліди злочину, вони вистрілили в газовий балон автомобіля і він загорівся.
Сестра загиблого, яка разом із чоловіком та дітьми була в Skoda, розповіла в суді, що того дня їхню машину обстріляли з російського “Тигра”. Коли військові проїхали, брат побіг за авто. Повз їхав ще один “Тигр”. З нього відкрили вогонь і брат загинув. Поки військові розверталися, жінка з чоловіком і дітьми сховалася у кюветі. Звідти вона бачила, як із пасажирського місця другого “Тигра” вийшов Мінхазов. Він був із автоматом. У броньовику перебували лише він і водій. Потерпіла запам’ятала другий “Тигр” за характерним “кенгурятником” — захисною конструкцією на авто. Військові обстріляли авто і воно загорілося. Її чоловік також розповів у суді, що запам’ятав другий броньовик, із якого стріляли.

Розстріляне авто. Фото: поліція Чернігівської області
Потерпіла впізнала Мінхазова на фото, що надали слідчі. Вони з чоловіком переповіли пережите на слідчому експерименті.
Слідство встановило, що номер телефону, яким користувався Мінхазов, у той час фіксувався у мобільній мережі на території Сумської та Чернігівської областей.
Суд кваліфікував дії Мінхазова як інше порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, поєднане з умисним вбивством, вчинене групою людей. Йому присудили довічне ув’язнення. Чоловік відбуватиме покарання після затримання. Наразі вирок не оскаржували.
Катування у клубі GolfStream
Справа № 370/2058/22
Макарівський районний суд Київської області 23 травня визнав винними у катуванні цивільного Олександра Борисова, Раяна Мадяєва і Максима Сулайндзюга — військових 64-ї окремої мотострілецької бригади 35-ї загальновійськової армії збройних сил Росії.
За матеріалами справи, 26 лютого 2022 року Борисов, Мадяєв, Сулайндзюг та інші невстановлені військові захопили гольф-клуб GolfStream у селі Гавронщина Бучанського район. Другого березня вони затримали охоронця клубу і потягом тижня з нього знущалися.

Потерпілий, якого катували Олександр Борисов, Раян Мадяєв, Максим Сулайндзюг та інші невстановлені військові. Фото: Офіс генпрокурора
Потерпілий розповів на суді, що на початку березня військові почали відпускати людей, які знаходилися в гольф-клубі. Він сховав телефон і документи під підкладку куртки. Один з військових помітив чоловіка і наказав іншим його обшукати. У телефоні чоловіка була переписка з сестрою, де він висловлював проукраїнську позицію. Також росіяни знайшли його військовий квиток. Через це назвали навідником обстрілів. На зауваження, що він охоронець, не реагували. Чоловіка зв’язали, роздягнули до гола, наказали лізти до ями та засипали землею.
Через деякий час командир військових наказав його розкопати. Чоловіку одягли маску на голову, поставили на коліна, вдарили прикладом автомата по голові. Далі його прив’язали до дерева і продовжили знущання. Потерпілого відв’язали лише за два дні і кинули до ями, де він пробув до 7 березня.
Весь цей час йому не давали їжі й води, не дозволяли сходити до туалету. Іноді до нього зверталися, називаючи хохлом. Потерпілий тричі намагався розв’язатись і втекти. Але військові це помічали, били і знову зв’язували. Та чоловіку вдавалося зняти пов’язку з очей і він запам’ятав нападників. Він втік під час обстрілу гольф-клубу.

Олександр Борисов, Максим Сулайндзюг та Раян Мадяєв. Фото: СБУ
На суді потерпілий впізнав нападників на фото, які надав прокурор, описав їхні ідентифікаційні ознаки та поведінку під час катування. Також у суді допитали іншого співробітника клубу, який підтвердив, що заклад захопили росіяни і чув, що потерпілий був у полоні.
Слідчі надали суду відомості про телефонні з’єднання, що фіксували біля гольф-клубу. За ними ідентифікували обвинувачених. А також фото з соцмереж, які постили обвинувачені, перебуваючи на Київщині.
Суд визнав Борисова, Мадяєва та Сулайндзюга винними у жорстокому поводженні з цивільними та присудив по 12 років позбавлення волі. Вони відбуватимуть покарання після затримання. Вирок наразі не оскаржували.
Побиття металевою кувалдою
Справа № 748/2577/24
Чернігівський районний суд Чернігівської області 22 травня визнав винним у катуванні цивільних Ермека Кубекова, військового 90-ї танкової дивізії центрального військового округу збройних сил Росії.

Судове засідання у справі Ермека Кубекова. Фото: МІПЛ
За матеріалами справи, 8 березня 2022 року Кубеков разом із іншими військовими затримав і катував трьох мешканців села Деснянка на Чернігівщині. Один із потерпілих на суді розповів, що того дня ховався від обстрілів у погребі разом із батьками, братом і сусідами. Коли все стихло, пішов у будинок. Невдовзі побачив біля хвіртки чотирьох російських військових. Вони говорили з його батьком і братом. Військові забрали мобільний його брата і пішли. Проте невдовзі повернулися, бо знайшли в телефоні дописи проти Путіна.
Його, брата і сусіда відвезли у невідомому напрямку. Чоловікам надягнули шапки на очі й почали вибивати зізнання у співпраці з ЗСУ. Впродовж двох годин із них знущалися, били залізною кувалдою, а потім відвели до погребу. Вранці військові забрали брата і сусіда. Більше потерпілий їх не бачив. Він чув, що росіяни говорили про телефон. Надвечір його вивезли за село і покинули. Тіла брата і сусіда знайшли після деокупації.
Потерпілий впізнав обвинуваченого і підтвердив, що чув голос Кубекова під час побиття. На слідчому експерименті він відтворив ті події. Матір чоловіка та сусідка також впізнали Кубекова.

Ермек Кубеков
Слідчі надали суду рапорт від правоохоронців про ідентифікацію підсудного і знайшли його профіль з фотографіями в “Одноклассниках” і “ВКонтакте”. Правоохоронці встановили, що номер телефону Кузбекова вловили станції мобільного зв’язку у Київській та Чернігівській областях і безпосередньо в Деснянці.
Суд визнав Кубекова винним у жорстокому поводженні з цивільними та порушенні законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами. Йому присудили 12 років ув’язнення. Він відбуватиме покарання після затримання. Вирок наразі не оскаржували.
Катівня в ізоляторі
Справа № 337/4647/24
Хортицький районний суд Запоріжжя 19 травня визнав винними у порушенні законів і звичаїв війни чотирьох чоловіків, що співпрацювали з окупаційними військами.
За матеріалами справи, Олексій Кошель очолив окупаційне “управління внутрішніх справ” у Токмаку і Токмацькому районі, Микола Дереза став старшим поліцейським конвою в цьому “управлінні”, Михайло Видиш почав керувати ізолятором тимчасового тримання, який росіяни перетворили на катівню, Андрій Кошель був черговим частини в цьому ізоляторі. Всі вони є громадянами України.

Михайло Видиш. Фото: Центр журналістських розслідувань
Слідство встановило, що обвинувачені ув’язнювали цивільних, примушували рити окопи, знущалися з них і депортували. Директор школи з міста Пологи розповів, що 3 грудня російські військові його затримали і привезли до ізолятора у Токмаку. Напередодні він відмовився від пропозиції росіян знятися у схвальному відео про окупацію. В ізоляторі його допитували ефесбешники, схиляли до співпраці, залякували розстрілом, били, тиснули. Врешті наказали підписати відмову від російського громадянства і заперечення щодо результатів “референдуму”.
У камері була тиснява й антисанітарія. За час перебування в ізоляторі потерпілий чув, як Михайло Видиш керував установою. Він мав специфічний голос, тож чоловік його запам’ятав. За словами потерпілого, 10 березня Видиш наказав йому збиратися і разом з Андрієм Кошелем оформив “депортацію”. Надалі потерпілого вивезли до підконтрольної Україні території та відпустили. Перед тим змусили знятись у пропагандистському відео та взяли відбитки пальців і зразки ДНК.
Другий потерпілий — студент Запорізького національного університету. На прохання матері з початком повномасштабної війни він повернувся у Токмак із Запоріжжя. Невдовзі місто окупували. У серпні 2022 року після сварки з проросійським місцевим хлопця затримали російські військові. Його побили, роздягнули, погрожували “кудись” застромити палицю. Не отримавши зізнання у співпраці з українською армією, потерпілого відвезли до ізолятора. Там утримували в жахливих умовах без доступу до ліків та нормальної їжі.
Студент запам’ятав, що установою керував Михайло Видиш, котрий разом із Андрієм Кошелем конвоював затриманих на допити. Вони та Микола Дереза формували щоденні групи із затриманих для риття окопів. Приблизно 28 жовтня Видиш наказав студенту та ще одному затриманому вийти на подвір’я ізолятора. Там студент вперше побачив Олексія Кошеля, який керував іншими. Потерпілому зачитали наказ про депортацію та вивезли в бік Запоріжжя. Втім він натрапив на російський блок-пост, де його протримали до березня 2023 року. За словами хлопця, його та інших цивільних змушували рити окопи, били, а за спроби втечі всім наказували присідати до знемоги.

Олексій Кошель. Фото: Запорізький центр розслідувань
Четверо інших потерпілих, яких утримували в ізоляторі, дали схожі показання. Вони запам’ятали Михайла Видиша як начальника ІТТ, дехто бачив інших обвинувачених.
Слідство надало суду протоколи впізнання потерпілими і свідками обвинувачених, повідомлення з чатів у Telegram, що підтверджували роботу підсудних в окупаційному управлінні й ізоляторі.
Суд визнав Кошеля винним у примусовому переміщенні цивільних, а Видиша у незаконному позбавленні волі, вигнанні на примусові роботи, нелюдському поводженні та примусовому переміщенні цивільних. Обом призначив 12 років ув’язнення, позбавив звання майора і лейтенанта поліції відповідно та на 3 роки заборонив працювати у владі. Дерезу та Кошеля суд визнав винними у нелюдському поводженні з цивільними та у вигнанні їх для примусових робіт. Вони отримали по 11 років ув’язнення, позбавлення поліцейських звань і заборону на 15 років працювати у владних структурах. Водночас суд ухвалив врахувати раніше не відбуті вироки за колабораціонізм та пособництво Росії. В підсумку вони отримали по 20 років позбавлення волі.
Усі засуджені відбуватимуть покарання після затримання. Наразі вирок не оскаржували.
Викрадення авто
Справа № 363/2119/24
Вишгородський районний суд Київської області 15 травня визнав винним у порушенні законів і звичаїв війни, що вчинені у змові групою людей, Расула Едієва, військового спеціального загону швидкого реагування “Терек” управління федеральної служби військ національної гвардії Росії по Чеченській республіці.
За матеріалами справи, у березні 2022 року в селі Катюжанка Вишгородського району Едієв з іншими військовими викрав у місцевих мешканців дві машини. На суді потерпілий власник Volkswagen Tiguan розповів, що у березні 2022 року російські військові приходили з обшуком. Невдовзі повернулися та, погрожуючи зброєю, наказали віддати авто і документи на нього. Те саме переповів власник Mitsubishi L 200.
Потерпілі впізнали Едієва на фото, які надали слідчі, за сукупністю рис і виразом обличчя, формою носа та бороди. Вони підтвердили, що на відео з колоною російської техніки були їхні автівки. Обвинуваченого також впізнали сусіди й члени родин потерпілих. Також його з іншим військовим зафіксував відеореєстратор автівки, яку вони намагалися викрасти. Її власник передав запис слідчим. Слідство віднайшло фото підсудного через Instagram.
Суд визнав Едієва винним у жорстокому поводженні з цивільними та присудив йому 11 років ув’язнення. Він відбуватиме покарання після затримання. Вирок ще не оскаржували.
Тавро на тілі
Справа № 638/8749/23
Шевченківський районний суд Харкова 15 травня визнав винним у жорстокому поводженні з цивільними групою у змові Антона Полякова “Морячка”, військового 30-ї мотострілкової бригади Центрального військового округу Росії.
За матеріалами справи, у травні 2022 року в селі Піски-Радьківські Харківської області за наказом Полякова військові бригади затримували і катували цивільних.

Антон Поляков. Фото з соцмереж
На суді один з потерпілих розповів, що російські військові обшукали його будинок і знайшли шеврон ЗСУ, який йому колись подарував знайомий. Наступного дня його викликали до комендатури. Там до нього вийшов чоловік у масці і, погрожуючи зброєю, наказав сісти до авто. Інші військові відвезли потерпілого до катівні, яку облаштували в будинку місцевого, та присвоїли йому порядковий номер “13”. Чоловіка разом із іншими тиждень утримували в крихітному підвалі в жахливих умовах. Увесь цей час його виводили на допити, вимагали зізнатися у співпраці з українською армією, знущалися, били молотком по руках. За тиждень його вивели на допит до військового, якого він раніше бачив у комендатурі. Той допитував, чи потерпілий служив у війську і звідки має шеврон. Після допиту селянина відпустили. Хоч цей військовий був у масці, чоловік запам’ятав його по очах й надалі впізнав на фото, що надали слідчі.
Інший потерпілий — колишній військовий, що служив за контрактом в АТО у 2018-2021 роках. Зі слів чоловіка, російські військові вдерлися до нього з перевіркою, дізналися, що він воював, і забрали з собою. В їхній автівці був ще один затриманий місцевий. Далі військові під’їхали до дитсадка, де облаштували комендатуру. Звідти вийшов підсудний Поляков. Потерпілий сприйняв його за командира, оскільки решта військових звітували йому про затриманих і питали, що з ними робити.
За словами селянина, цей офіцер був середнього зросту, круглолиций, середньої статури. Він наказав відвезти затриманих “на підвал”. Тож чоловіків відвезли на подвірʼя дому, побили і наказали спуститися у вузький погріб, де були й інші люди. Всім присвоїли порядкові номери й наказали на них відгукуватися. Впродовж тижня з чоловіків знущалися. Зрештою 9 травня вивели на допит до командира, який наказав їх затримати. Він вимагав зізнатися у співпраці з ЗСУ, наказував бити потерпілого. За тиждень його відпустили. Напередодні один з росіян поставив йому “мітку” на нозі розпеченою кочергою. Потерпілий впізнав Антона Полякова на фото, що надали слідчі.

Кочерга, якою ставили клеймо цивільним. Фото: Національна поліція України
Інший місцевий засвідчив на суді, що бачив Полякова біля свого будинку, де росіяни облаштували катівню. Він сприйняв його за головного і згодом впізнав по фото.
Також на суді свідчив ще один місцевий, будинок якого зайняв Поляков. Чоловік запам’ятав його прізвище. Інші солдати до нього зверталися як до командира. Свідок підтвердив, що на фото, які надали слідчі, саме Поляков.
Слідство також надало суду висновок експерта, який досліджував відео за участю Полякова та його фото, розміщене на російських сайтах. Експерт дійшов висновку, що на цих кадрах одна й та сама людина. Суд дослідив протоколи огляду двору, де катували людей, і місця, де на багатті розігрівали кочергу для “міток”.
Суд визнав Полякова винним та призначив йому 12 років увʼязнення. Він відбуватиме покарання після затримання. Вирок наразі не оскаржували.
Кримпатріотцентр
Справа № 760/21748/24
Солом’янський районний суд Києва 9 травня визнав винним у порушенні законів і звичаїв війни Дмитра Полковникова, директора окупаційного Регіонального центру з підготовки до військової служби та військово-патріотичного виховання, який ще називають Кримпатріотцентром.
За матеріалами справи, Полковников пропагував серед підлітків Криму службу в окупаційній російській армії. Зокрема й у фільмі “Ветеран первой чеченской кампании и наставник молодежи: документальный фильм о герое России”. Також виправдовував збройну агресію Росії.
Суд дослідив протоколи огляду пропагандистського фільму. Слідство надало протоколи огляду сайту “Кримпатріотценту”, де вказано, що обвинувачений очолював заклад. Також суд досліджував статут цього окупаційного органу й інші російські законодавчі акти щодо “патріотичного виховання” дітей.
Експерт дійшов висновку, що у висловлюваннях Полковникова є публічна агітація та схвалення залучення дітей до військової підготовки й служби в армії Росії, а також глорифікація російської агресії стосовно України.
Суд визнав винним Полковникова у глорифікації російської агресії та пропаганді серед молоді окупованого Криму служби в російській окупаційній армії, що є воєнним злочином. У підсумку йому призначили 12 років позбавлення волі. Він відбуватиме покарання після затримання.
Про що кажуть ці вироки
Досліджені вироки свідчать про те, що злочини російської армії є не поодинокими випадками, а частиною державної політики Росії.
Експертка МІПЛ з міжнародного гуманітарного права Анна Рассамахіна говорить:
— В усіх цих злочинах, де цивільних ув’язнюють, підозрюють у співпраці із ЗСУ, катують, відправляють на примусові роботи, вбачаються одні й ті ж самі патерни поведінки. Системну політику в діях Росії вже неодноразово відзначали у звітах і дослідження міжнародних та національних ГО. Але на національному рівні її поки що підтверджує лише сукупність вироків за окремими епізодами. Те, що їх стає більше — позитивна тенденція.
Надалі сукупність цих вироків зі схожими маркерами стане основою для доведення провини і притягнення вищого російського керівництва до відповідальності.

Анна Рассамахіна, експертка МІПЛ з Міжнародного гуманітарного права
Коли справа стосується не самих виконавців, а і командирів, є можливість чіткіше показати загальну картину злочинів. Це помітно у справах про катівню в ізоляторі Токмака й катівню на Харківщині.
— У деяких регіонах у багатьох справах слідство інкримінує злочин лише виконавцю, який безпосередньо когось затримував і катував. Натомість у цій справі слідчі встановили зв’язок між виконавцями і тими, хто віддавав накази. Це дуже позитивно, адже розгляд кожного окремого епізоду не дасть загальної картини державної політики Росії, — зазначає Рассамахіна.
Такий підхід також забезпечує процесуальну економію — простіше розглянути все в одній справі, ніж у десятках окремих. До того ж, не рідко у цих справах свідчать одні й ті ж потерпілі та свідки.
У вироках за травень 2025-го все ще помітні проблеми — наприклад, формальність сповіщення обвинувачених про суд. Але є й позитивні зрушення, каже Рассамахіна:
— Вироки 2025 року помітно більш якісні, ніж вироки у 2022 та 2023 роках. Зокрема суди враховують контекстуальний елемент, добре розписують показання свідків і докази.