Війна все спише: військові звинувачують командира Юрчука у зловживаннях

Юлія Абібок

• 30 Липня 2025

6

26475

14 хвилин читання

Третього серпня 2022 року о 9 ранку сержант Олег Гавула прокинувся у своєму бліндажі в селищі Піски біля Донецька, поснідав і вийшов нагору. За бліндажем приблизно о 10 він прострелив собі голову через підборіддя з особистого АК. Це офіційна версія загибелі Олега Гавули, командира відділення, яке воювало у Пісках, ветерана війни на сході України, у мирному житті — викладача іноземних мов.

Його сім’я у неї не вірить.

Командир батальйону, в якому служив Олег Гавула, мав позивний “Піаніст”. Влітку 2022-го родичі інших бійців почали скаржитися у соцмережах на командування цього батальйону і бригади. Йшлося не лише про “вбивчі накази”, але й про насильство проти військовослужбовців, численні зникнення безвісти, самовільне залишення частини (СЗЧ) і самогубства. Згодом зі скаргами почали звертатися також до МІПЛ.

Цього тексту, ймовірно, не було би, якби в Україні повноцінно працювали правоохоронні органи і особливо суди. Якби права військовослужбовців мали дієві механізми захисту. Якби те, що відбувається у збройних силах, було більш прозорим і зрозумілим принаймні для тих, кого це безпосередньо стосуються.

“Піаніст кричав замкомбату: нікого не жалій, це м’ясо”

Селище Піски біля Донецького аеропорту було однією з найгарячіших точок у 2014 році, поки не впав ДАП. Вщент зруйноване, воно знову стало місцем запеклих боїв влітку 2022-го. Українській стороні бракувало артилерії для оборони. Російські прориви закривали тілами як досвідчених бійців, так і щойно мобілізованих. Для повернення втрачених позицій людей відправляли на, здавалося б, безглузді штурми. Про один із таких випадків, який стався 5 вересня 2022 року, стало відомо завдяки відео, який зняв його учасник, досвідчений військовий Сергій Шутков.

Пізніше він та інший учасник штурму, Віталій Плясов, коментували цю зйомку журналісту Юрію Бутусову, відзначаючи, що їх відправили на штурм без координації, зв’язку і прикриття, з боєкомплектом, якого мало вистачити на 10 — 15 хвилин бою. Підкріплення, яке мало надійти після того, як 12 бійців виб’ють росіян із позиції, так ніколи й не надійшло.

Живими зі штурму, за яким із безпілотника спостерігав командир батальйону, повернулися лише шестеро, зокрема Плясов, якого, важко пораненого, забрали в полон, але звільнили під час обміну наприкінці того ж року.

Бійці свідчили, що відмовлялися виконувати це завдання, але командир бригади погрожував записати всіх у СЗЧ за невиконання. Напередодні, 4 вересня, інший український десант загинув на тих же позиціях.

Зауваження і претензії до командування, які озвучили Шутков і Плясов, надалі у своїх свідченнях для МІПЛ і коментарях у медіа і соціальних мережах повторювали численні інші бійці під командуванням “Піаніста”: безглузді вбивчі накази у супроводі погроз, а інколи й насильства, за відмову у виконанні, брак планування і координації, відсутність артилерійської підтримки й евакуації.

“‘Піаніст’ казав, що ми всі тут м’ясо, що ми всі загинемо, а завтра воєнкомат пришле йому таких самих”, — каже в інтерв’ю МІПЛ один із колишніх військовослужбовців.

“Спочатку ми переводили це на жарти, а коли почалися втрати, зрозуміли, що він не жартує, — продовжує він. — По радіостанції я особисто чув, як “Піаніст” кричав замкомбату “Міфу”: “Нікого не жалій, всіх туди, це м’ясо, завтра пришлють свіже”.

Українські військові на Донеччині. Ілюстративне фото. Фото: AFP

“Коли заговорили про ротацію, комбат почав у кожному підрозділі організовувати пресхати, — говорить інший свідок. — По 15 — 20 хлопців спортивної статури. Наприклад, перша рота починає обурюватися — він цих хлопців закидає у третю роту, там їх швидко втихомирюють: б’ють, тримають без їжі, без автомату, без броні відправляють на нуль рити окопи”.

З розповіді першого свідка: “Ми приїхали з позицій, розташовувалися у дитячому садочку в Українську. Коли головний сержант підійшов і сказав, що ввечері повертатимемося на ту ж позицію, я почав обурюватися, що воюють одні і ті ж самі, що не можна навіть відпочити і попратися. Вони викликали “Піаніста”, він приїхав зі своєю командою, чотирма вантажними машинами. Нас усіх вишикували і тих, хто обурювалися, комбат знімав із посади з другої роти і відправляв кого в першу, кого в третю. Я потрапив у першу роту”.

“Коли я туди прибув, то побачив, як хлопці, які йшли у СЗЧ, побиті, копали капонири. Над хлопцями стояли по дві — три людини з автоматами і примушували їх працювати”.

Загибелі Олега Гавули місяцем раніше передувала суперечка через наказ. Принаймні так стверджує свідок, якого вдалося знайти адвокатові Віталію Гавулі, брату Олега.

Зі свідчень, які зібрали в самій частині під час службового розслідування, відомо, що напередодні вночі Гавулу і ще кількох людей відправили на передову копати траншеї.

За словами свідка, якого знайшов Віталій, Олег, якого всі характеризували як спокійну, ввічливу і неконфліктну людину, обурювався цим наказом не тільки через те, що той небезпечний, але й тому що ці нові траншеї не було кому обороняти, тоді як росіяни просувалися в наступі. Гавула нібито заявляв, що українці де-факто готують позиції для росіян, на що командир його взводу, за словами свідка, відповідав, що розуміє аргументи, але має наказ “Піаніста”.

Повернувшися рано вранці у бліндаж, Гавула нібито продовжував доводити командиру взводу абсурдність таких наказів.

Службове розслідування загибелі Гавули за розпорядженням командира батальйону військова частина проводила двічі: результати першого сім’я не прийняла і почала здіймати галас. Перше розслідування провели впродовж двох діб, навіть не дочекавшись висновків судово-медичної експертизи тіла і судової експертизи зброї. Всі четверо свідків у розслідуванні дали майже однакові короткі пояснення, в яких Віталій Гавула знайшов неув’язки.

Утім, друге розслідування задовольнило родичів Гавули ще менше. Свідчення давали ті самі люди, що й вперше, а опитував їх їхній безпосередній начальник, командир взводу, який, як припускає адвокат, міг бути причетний до смерті.

Свідчення доповнили таким чином, аби раціоналізувати твердження про самогубство. Наприклад, Гавула нібито скаржився, що його не відвідувала дружина, хоча насправді вона з дітьми якраз нещодавно приїжджала на зустріч із ним у Дніпро.

Автомат, із якого нібито застрелився Гавула, вилучили і дослідили тільки у вересні — жовтні 2022, при тому в експертному висновку не йдеться про наявність і кількість патронів у магазині. У розслідуванні нічого не сказано про кулю, від якої загинув Гавула.

Віталій Гавула оскаржив висновки розслідування у суді, але з початку 2023 року далі підготовчих засідань процес не просунувся. Перше засідання по суті Київський окружний адміністративний суд призначив на 16 січня 2024 року, та воно досі не відбулося.

За словами Віталія Гавули, після загибелі Олега з його частини зателефонували в раду громади на Кіровоградщині, де він жив, і повідомили, що він вчинив самогубство і йому не належить поховання з почестями державним коштом. Сільський священик відмовився правити службу по Олегу.

“Брат виріс у селі. Можете уявити, яке там ставлення зараз до дружини і дітей Олега — людини, яка віддала три роки і десять місяців службі в армії”, — каже Віталій.

Справа про гроші

Поки адвокат намагався добитися належного розслідування загибелі свого брата, у кар’єрі “Піаніста” і командира бригади, де він служив, сталися суттєві зміни.

Так, у лютому 2023 року комбата підвищили до начальника штабу — першого заступника командира бригади. На цей час відносно нього, у відповідь на звернення родичів військовослужбовців, було відкрито вже кілька кримінальних проваджень, але жодне до суду не дійшло.

Влітку того ж року комбрига призначили начальником штабу  — заступником командувача військ оперативного командування.

Між цими двома подіями відбулася ще одна. У липні 2023-го ДБР повідомило про викриття “організованої групи” з п’яти осіб — “командира однієї з військових частин та чотирьох його підлеглих”, які нібито включили у списки військовослужбовців, які несли службу на передовій, дев’ятьох людей, які перебували в тилу. Впродовж семи місяців ці люди отримували по 100 тисяч гривень бойових доплат.

На фото затримання, яке поширило ДБР, на думку родичів військовослужбовців, була їдальня основного командного пункту бригади, в якій служив “Піаніст”.

У лютому 2024 року Селидівський міський суд Донецької області почав розглядати справу проти нього і ще чотирьох офіцерів бригади, обвинувачених у правопорушеннях за статтями “Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем” і “Службове підроблення”. Покарання по першій із них — від семи до 12 років ув’язнення.

Втім, розгляд не дійшов навіть до підготовчого засідання. У липні суд за клопотанням захисника зупинив провадження до звільнення обвинувачених із військової служби. Прокуратура оскаржила це рішення, але апеляційна і касаційна інстанції відмовили у відкритті провадження.

Про перебіг цього процесу МІПЛ відомо лише завдяки недержавним реєстрам, оскільки з Єдиного державного реєстру судових рішень всі ухвали Селидівського міськсуду за цим провадженням прибрано. Їхні сліди залишилися лише у системах “Єдиний центр обробки судових рішень” і YouControl. Державне підприємство “Інформаційні судові системи”, яке адмініструє держреєстр, у відповіді на запит МІПЛ пояснило, що доступ до документів обмежили за дорученням Державної судової адміністрації “в цілях запобігання загрози життю та здоров’ю суддів і учасників судового процесу”.

Перед апеляційним розглядом скарги на рішення Селидівського міськсуду справу з тими ж учасниками і за тими ж звинуваченнями почав розглядати суд у Дніпрі. Захист знову спробував зупинити процес, але цього разу суд відмовився задовольнити клопотання.

Обшук військової частини у справі командира і його чотирьох підлеглих, які нібито незаконно присвоювали собі “бойові”. Фото: ДБР

Завдяки тому що прокуратура відкрила нове провадження, а суд провів підготовче засідання, МІПЛ відомі деякі деталі справи. Так, у ній йдеться про десятьох військовослужбовців, які з березня по вересень 2022 року перераховували частину “бойових” на рахунок, відкритий на ім’я одного з обвинувачених, нібито вірячи, що здійснюють благодійні платежі на потреби військової частини.

Серед родичів військовослужбовців вже з середини 2022 року ходили розмови про те, що у бригаді, де служив “Піаніст”, зловживали службовим становищем заради збагачення. Йшлося, зокрема, про привласнення тодішнім комбатом частини бойових доплат у військовослужбовців, які насправді не служили на передовій. У групах і чатах у соціальних мережах при цьому поширювали фото, як стверджували, нового автомобіля комбата, BMW X5, яке він, нібито за його ж словами, придбав влітку 2022 року.

В Єдиному державному реєстрі декларацій є декларації третьої дружини “Піаніста”, з якою той перебував у шлюбі приблизно у 2022 — 2023 роках. У декларації за 2022 рік вказано BMW X5 2010 року випуску у власності чоловіка, придбаний у червні 2022-го.

У тій же декларації у жінки, яка роком раніше задекларувала лише допомогу ВПО і менше 120 тисяч аліментів, а у 2022 році — ще 212 тисяч зарплати, з’явилося 120 тисяч грошових активів. У декларації за 2023 рік їх вже не було, але у власність жінки перейшла та сама BMW X5, вартістю 100 тисяч на дату набуття права, як зазначено у декларації. У декларації за 2024 рік, в якій вже немає чоловіка, відсутні і грошові активи, і автівка.

У 2021-му в Миколаєві “Піаніст” почав судову суперечку з першою дружиною за зменшення аліментів. У судових документах вказано, що в першому півріччі 2021 року зарплата позивача становила в середньому трохи більше 16 тисяч гривень на місяць, із яких він сплачував 10 — 11 тисяч за житло в Маріуполі, а також допомагав цивільній дружині з її маленькою дитиною. До того ж він мав сплачувати аліменти на свою другу дитину.

У повідомленні ДБР зазначено, що викритим п’ятьом офіцерам обиратимуть запобіжний захід, але невідомо, чи когось заарештували. За непідтвердженою інформацією, “Піаніста” змістили з посади у бригаді. Поширена в медіа його біографія не містить чітких дат призначень і звільнень. Із наявних у відкритому доступі документів відомо, що восени 2023 року він упродовж тижня лікувався у військовому госпіталі від наслідків важкого поранення, яке, за його словами, отримав у квітні 2023 року.

Так чи інакше, на початку 2024 “Піаніст” був у строю і на посаді: його підвищили, призначивши командиром іншої бригади.

Погана слава

Розмови про зловживання у бригаді, де у 2022 — 2023 роках комбатом і замкомбрига був “Піаніст”, підживлювала інформація про ще одну загадкову смерть, яка стала публічною.

19 листопада 2022 року Андрій Драч, начальник служби пального і мастильних матеріалів батальйону, під командуванням “Піаніста” повернувся з короткої відпустки, в яку відпросився, щоб відсвяткувати вдома день народження і річницю шлюбу. Вранці 21 листопада він припинив відповідати на телефонні дзвінки рідних.

У частині повідомили, що він зник, залишивши зброю і особисті речі, зокрема документи, гроші і банківські картки. Пізніше сказали, що Драч зник після того, як рушив на риболовлю, і що з 22 листопада його вважають таким, що самовільно залишив частину.

У Драча, який на посаду у батальйоні заступив до того, як його командиром став “Піаніст”, нібито був давній конфлікт із останнім. Новий комбат нібито вимагав від Драча участі у схемах зі списанням пального, а Драч не погоджувався. Тому зникнення Драча у період, коли той, як він сам казав, мав складати річний звіт про витрати пального, стривожило тих, хто знали про тертя між ним і командиром.

В ніч на 14 грудня 2022 року тіло Андрія Драча знайшли у місці розташування його частини. Офіційно вважається, що він загинув від російського обстрілу, коли рибалив, але передумови загибелі змушують тих, хто мають претензії до командира, сумніватися в цій версії.

У 2024 році репутація “Піаніста” як “м’ясника”, справедлива чи ні, була вже настільки поширеною в ЗСУ, що, щойно отримавши новини про його нове призначення, деякі офіцери в його новій бригаді, зокрема ті, хто були відповідальні за господарські справи, почали переводитися в інші частини, кажуть в інтерв’ю МІПЛ військовослужбовці.

Восени 2024 року скандал виник вже навколо цієї бригади. Військовослужбовці 155 батальйону 117 окремої бригади територіальної оборони, який тимчасово підпорядкували “Піаністу”, в інтерв’ю журналістці Альоні Яциній висловили буквально ті самі претензії до командування, які звучали з періоду оборони Пісок: відсутність артилерійської підтримки, евакуації і грубе, негуманне поводження з підлеглими.

Батальйон, за їхніми словами, поніс розгромні втрати під новим командуванням. При тому частину бійців тепер намагаються перевести в бригаду “Піаніста”, але бійці чинять спротив такому рішенню.

Комбриг відповів на претензії. В інтерв’ю “Суспільному” він стверджував, що реальні втрати 155 батальйону — троє загиблих, троє важкопоранених і ще 188 контужених.

“Будь-який військовий знає, що означає 188 акубаротравм. Насправді це 188 прихованих відмов і ухилень від виконання задач. Ну, лукавлю, не 188, нехай 150 прихованих ухилень від виконання задач і 20 — 30 реальних контузій, коли військовослужбовці не можуть далі виконувати задачі”, — сказав він.

Комбриг також зазначив, що з тих військовослужбовців батальйону, кого перевели до його бригади, наказ про переведення виконали лише близько третини, “решта досі нам відповідають, що вони на лікуванні”.

Військовослужбовці з бригади в інтерв’ю МІПЛ зазначили, що 155 батальйон насправді “потріпали”.

Бійці 154 окремої бригади ТРО. Ілюстративне фото. Фото: Кордон.Медіа

“Поки батальйон тримав свій район оборони, все було гаразд. Коли ж на лівому фланзі прорвали позиції у зоні відповідальності іншої бригади, була команда відправити на підсилення зведений загін із особового складу 155 і ще одного батальйону і двох екіпажів БПЛА з двох інших підрозділів — тобто людей із чотирьох різних підрозділів, які не знали один одного. На рекогносцировку, комунікацію з іншою бригадою часу не було”.

“Коли цей батальйон стали рвати (частину відправили на лівий фланг, частину на правий), коли люди вийшли з-під безпосереднього командування свого комбата, тоді й почалися проблеми”, — розповідає МІПЛ один із армійців.

За його словами, перекинутим бійцям довелося воювати без належно організованої координації. Водночас відсутність артилерійського прикриття на передовій він пояснює не провиною командира, а браком артилерії. Сам “Піаніст” ніколи не скаржився на брак артилерії, принаймні публічно.

“Командир бригади мав поставити чітке завдання комбату: їдь на взаємодію, організуй все. Коли все організовано і взаємодія є, то хоч боєприпасів і не вистачає, але в критичний момент тобі надають підтримку. Коли ж ти не знаєш, до кого звернутися в критичний момент, то про яку підтримку можна говорити? А для “Піаніста” це як має бути, бо йому байдуже”, — говорить військовослужбовець.

Він та інший співрозмовник МІПЛ, який служив у 155 батальйоні, вказує на більші втрати, ніж про які стверджував комбриг. На підтвердження своїх слів один із чоловіків надіслав відео з Алеї слави у Сумах, де дати загибелі на стендах свідчать, що з квітня по листопад 2024 року, коли 155 батальон підпорядкували бригаді “Піаніста”, загинув щонайменше 21 військовослужбовець. Це половина всіх підтверджених загиблих із батальйону від початку повномасштабного російського вторгнення.

Військовослужбовці з бригади, як і їхні попередники під командуванням “Піаніста”, також розповідають про імпульсивні витівки комбрига, який демонструє неповагу до підлеглих, незважаючи на їхній вік і досвід, може дозволити собі вдарити військовослужбовця, погрожує тим, хто з ним сперечається.

“Він каже: будеш багато говорити, я тебе на ноль помножу. І я бачив, як він офіцерів множив на ноль, — розповідає один із військовослужбовців. — Переводив у піхоту, в штурмові групи”.

Співрозмовники МІПЛ також свідчать, що отримували від комбрига лише усні накази. “До двох десятків росіян зайшли на позиції, де наших було четверо людей. Їх вибили: двох задвохсотили, двоє трьохсотих відійшли. До вечора наказали повернути позиції. А людей — тільки двоє тих трьохсотих. Пішли двоє тих трьохсотих назад. Один поліг, другий ледь повернувся. Це був усний наказ. Комбат пригрозив, що за невиконання і під суд віддасть, і розстріляє”, — розповідає один із військових.

Опитані МІПЛ армійці свідчать, що від “Піаніста” важко звільнитися чи перевестися, навіть за наявності висновків ВЛК і наказів вищого командування. Тих, хто хоче залишити бригаду, командир тримає в очікуванні остаточної резолюції по кілька місяців. За цей час принаймні деяких намагаються надалі залучати до служби, зокрема призначаючи на нові посади в піхоті.

Як результат, солдати і офіцери надалі самовільно залишають службу, стверджують у бригаді. Напруженості у відносинах із командуванням додає не тільки репутація і поведінка комбрига. У бригаді служить колишній нардеп Олег Ляшко, в якого склалися добрі стосунки з командиром, але погані — з численними іншими військовослужбовцями, зокрема офіцерами.

“Всі, хто висловлювали незгоду або сумнів у його геніальності, опинялися в піхоті. Ляшко не може робити цього сам, це все мало робитися через комбрига”, — кажуть у бригаді.

Восени минулого року Олега Ляшка призначили командиром батальйону безпілотних систем, що означало неймовірний за армійським міркам кар’єрний стрибок для лейтенанта.

Військовослужбовці вважають, що комбриг і Ляшко допомагають один одному завдяки зв’язкам: одного — в армійських колах, другого — в політичних. Кажуть, Ляшко нібито домігся закриття кримінальних проваджень проти “Піаніста”, хоча це не так, оскільки принаймні один процес триває у Дніпрі, а інші так чи інакше зупинили ще до його призначення в нову бригаду.

Про Ляшка кажуть, що він відмінний “діставала”, що завдяки його зв’язкам і старанням батальйон добре забезпечений зброєю і обладнанням. Для командування бригади це могло бути аргументом для його підвищення — але не на бойову посаду.

Ляшкові, своєю чергою, як вважають, потрібна саме бойова посада для можливої майбутньої виборчої кампанії: колишній нардеп нібито плекає великі політичні амбіції.

Сміття з хати

“Піаніст” — це позивний Павла Юрчука, колишнього командира 21 окремого мотопіхотного батальйону “Сармат” 56 окремої мотопіхотної бригади і ексзамкомбата 56 ОМБр, нині командира 63 окремої механізованої бригади. МІПЛ свідомо не акцентувала на імені і номерах військових частин: у цій історії про конкретних людей йдеться в тій же мірі, в якій йдеться про явища — у збройних силах, в українській державі і більш широко в суспільстві. Юрчук відмовився давати інтерв’ю МІПЛ, дозволив лише процитувати його коментар на надіслані запитання:

“Всі мої дії спрямовані на єдину ціль — захист Батьківщини. Інших коментарів давати я не планую”.

Павло Юрчук, колишній командир батальйону “Сармат”, ексзамкомбата 56 ОМБр, нині командира 63 окремої механізованої бригади. Має позивний “Піаніст”. Фото: Суспільне

Співрозмовники МІПЛ не змогли сказали, чи спірні команди надходили безпосередньо від Павла Юрчука, чи він сам виконував спірні накази вищого командування.

Напругу у 56, 63 і, ймовірно, багатьох інших бригадах можна було би якщо не зняти, то зменшити, швидко та ефективно розслідуючи скарги і доводячи справи до судового розгляду. В середині травня командира 59 окремої штурмової бригади Богдана Шевчука зняли з посади за, як він сказав, його рішення відвести людей із позицій на покровському напрямку з огляду за загрозу оточення. 

Саме коли МІПЛ дописувала цей текст, публічний демарш здійснив командир батальйону 47 окремої механізованої бригади “Маґура” Олександр Ширшин, звинувативши командування бригади у “дебільних завданнях” на курському напрямку і “тремтінні перед генералітетом”, які призводять до “тупорилої втрати людей”.

Ставлення до таких демаршів серед самих військовослужбовців неоднозначне: деякі вважають, що правильно шукати рішення всередині частин, замість того щоб виносити сміття з хати. Інші ж бояться відкрито конфліктувати з командуванням, ймовірно, наражаючись на помсту, тим більше що скарги часто переспрямовують саме тим, на кого скаржаться.

Недовіра до офіційних версій про самовільне залишення частини військовослужбовцями, які мали тертя з командуванням, може походити, зокрема, зі спільного для всіх військовослужбовців розуміння, що, як сказав один зі співрозмовників МІПЛ, “під час війни списати людину — це не проблема. Оголосити СЗЧ, закопати в лісі, де заміновано, і ніхто навіть не буде шукати”.

Коли наприкінці минулого року один із військовослужбовців 110 ОМБр викрив заступника командира бригади в участі у схемі з отриманням бойових виплат військовослужбовців, які в реальності не служили на передовій, заступник командира оформив так само фіктивні документи про самовільне залишення частини інформатором, повідомляло Державне бюро розслідувань.

Зараз цього заступника командира підозрюють за значно більшою кількістю статей, ніж свого часу офіцерів “Сармата”, яких судять за схожу схему. Зокрема, йдеться про “створення злочинної організації”, “перевищення влади в умовах воєнного стану”, “незаконне позбавлення волі” і “погрозу вбивством”.