Обмін: з російського полону повернувся журналіст Дмитро Хилюк
Сьогодні, у День Незалежності України, після майже 3,5 років неволі з полону повернувся Дмитро Хилюк, журналіст інформаційної агенції УНІАН, якого російські військові викрали в селі Козаровичі, що на Київщині, орієнтовно 4 березня 2022 року.
Оновлення 17:40: У коментарі МІПЛ мати Дмитра Хилюка Галина повідомила, що вже бачила його фото і мала змогу з ним поспілкуватися телефоном. З її слів, ззовні син змінився менше, ніж батьки очкували:
— Ніби нічого й не змінилося ззовні. Але це вже як приїде, то будемо знати. Я думала, що він такий виснажений, такий худий, замучений. А ззовні ніби такий, як і був.
Дмитро Хилюк відразу після звільнення. Фото: соцмережі президента України Володимира Зеленського
Оновлення 20:30: Оновлення 20:30: Журналісти МІПЛ особисто поспілкувалися з Дмитром Хилюком після звільнення. Чоловік поділився, що найбільше в російській неволі йому бракувало інформації про батьків. Єдиний лист від них Хилюк отримав у 2025 році, хоча написаний той був ще у 2023-му.
“Я вже розмовляв з батьками. Дуже радий, що вони живі. З листами в полоні катастрофічна ситуація. Майже ніхто їх не отримує. Це повний інформаційний вакуум. Ми часто зі співкамерниками обговорювали те, що в нас є моральні сили продовжувати сидіти, але велика біда, що ніхто не знає, що з їхніми рідними”, — розповів Дмитро.
Він зазначив, що у російській неволі бранці навіть не знали котра зараз година. “Я вперше за 3,5 роки побачив годинник в автобусі в Білорусі, коли нас з аеропорту везли до українського кордону. Ми бачили в полоні тільки зафарбовані вікна камер та асфальт, тому що постійно ходили зігнутими”, — говорить Хилюк.
Чоловік зізнався, що через відсутність інформації майже всі українські бранці у російській неволі час від часу переживають моменти розпачу, коли їм здається, що про них всі забули.
“Ми сиділи у в’язниці. Нам нічого не давали робити. Ми навіть просили: “Дайте нам якісь коробки клеїти”. Але нам казали: “Вам не можна”. Тобто ми не мали навіть жодного заняття. Тому були хвилини розпачу, коли ми думали, що ми нікому не потрібні, що країна про нас забула. Ми розуміли, що такого бути не може, але час від часу на когось накатували такі думки, а інші його заспокоювали та втішали”, — розповів звільнений журналіст.
Хилюк каже, що триматися допомагали книги: “Книги — це окрема історія. Бо це переважно були книги радянського періоду. Книжок було обмаль, ми їх по 10 разів перечитували, але це допомагало трошки перестати думати про те, де ти знаходишся зараз”.
Дмитро Хилюк разом з іншими звільненими сьогодні українцями. Фото: Віктор Ковальчук
Напередодні зникнення Дмитро написав у фейсбуку, що його село опинилося під окупацією: “Наші зірвали міст через р. Ірпінь за Демидовим і пошкодили дамбу в Козаровичах. Населені пункти на лівому березі Ірпеня наразі відрізані від столиці. Світло спеціально знищили окупанти, води немає. Магазини порожні. Інтернет дуже слабкий і лише МТС”.
Після затримання Хилюка вивезли до РФ. Спочатку утримували у СІЗО № 2 у місті Новозибков Брянської області. У травні 2023 року перевезли до виправної колонії № 7 у Пакіно Володимирської області.
З березня в російському полоні. Що сталось із викраденим журналістом Дмитром Хилюком
Також, за інформацією Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, сьогодні серед звільнених — представники практично всіх сил оборони: десантно-штурмових, повітряних, військово-морських, а також воїни ТрО, Національної гвардії та Державної прикордонної служби.
Серед звільнених цивільних громадян також є медик Сергій Ковальов з батальйону “Госпітальєри”, який рятував життя захисників і цивільних під час облоги на заводі “Азовсталь”. Додому повернуся колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко, який не пішов на співпрацю з окупантами, та ще один журналіст Марк Каліуш, якого незаконно затримали в 2023 роках.
