«Позасудові страти, зниклі безвісти, катування, політично мотивовані затримання». Про Крим та політв’язнів у західних дискусіях
З наближенням Кримської платформи продовжуємо звертати увагу на висвітлення теми Криму у західних дискусіях та на призму закордонних експертів, аналітиків, дипломатів. Що для них важливо в контексті окупації та на чому нам важливо робити акцент, кажучи про Крим на міжнародному рівні?
Так, у червні відбулась дискусія, з посвятою — політичним в’язням Криму, зокрема, ув’язненому громадянському журналісту, активісту “Кримської солідарності” Осману Аріфмеметову, над яким, в рамках відповідного проєкту МЗС, взяв шефство (став публічним ментором) один із ключових світових мислителів, директор Центру демократії та верховенства права Стенфордського університету Френсіс Фукуяма. Пан Фукуяма модерував цю дискусію. В обговоренні взяли участь також діючі та колишні американські дипломати: Джордж Кент, Заступник помічника секретаря в Європейському та Євразійському бюро Державного департаменту США, який, до речі, станом на зараз є Тимчасовим повіреним у справах США в Україні, а також Стівен Пайфер, колишній дипломат, нині співробітник Академії Роберта Боша в Берліні, старший науковий співробітник з Інституту Брукінгса. Україну представляли Оксана Маркарова, Посол України в США, та Еміне Джапарова, перша заступниця Міністра закордонних справ України.
Повний відеозапис події доступний за посиланням.
Ось кілька важливих акцентів, озвучених під час дискусії.
Важливим є озвучене фактично діючим сьогодні офіційним представником уряду США в Україні ролі та значення Кримської платформи: США підтримує українську ініціативу “Кримська платформа” як форум для системної координації підходів щодо Криму та спільної роботи з припинення окупації та роботи з реінтеграції населення Криму в українське суспільство, зауважив пан Кент.
Із загальних міркувань Джордж Кент вважає, що політика РФ щодо Криму є серйозним ударом не лише по регіональній безпеці в Чорному морі, а й також є загрозою середземноморському регіону, а також Близькому Сходові. Тут зауважимо, що публічних досліджень, які б чітко демонстрували вплив Криму на ситуацію в середземноморському регіоні, а тим більше на Близькому Сході поки що немає, але вони були б вкрай важливими.
Також пан Кент згадує про ключові виклики для прав людини, які є на рахунку російської окупаційної влади: позасудові страти, зниклі безвісти, катування, політично мотивовані затримання, переслідування релігійних та етнічних спільнот.
На що також звертає увагу дипломат і що, судячи з усього, справляє на нього враження — це не лише сам факт примусового призову українських громадян до армії РФ, а й те, що частина з них змушена воювати на боці бойовиків на Донбасі проти власних українських співгромадян.
Цікавим є спостереження Джорджа Кента щодо лексики, яку застосовує Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ. Він наголошує на важливості “механізмів зміцнення довіри” (confidence-building mechanisms), уникаючи поняття “остаточного врегулювання” (final settlement). “Мовою Росії, говорить пан Кент, — це “врегулювання конфлікту”, в той час, як це, насправді ситуація саме про “вирішення конфлікту”. Така мова використовується не для вирішення конфлікту, а як важіль для запобігання руху країн на Захід”.
Стівен Пайфер наголошує на тому, що Крим є чинником внутрішньої політики Росії, а саме — грає ключову роль у посиленні внутрішніх репресій у Росії: “Взяття Криму — це питання російської внутрішньої політики та легітимності режиму”. Більше того, після того як економічні мотиви для населення припинили працювати у зв’язку з економічним спадом у РФ, у центрі політики Кремля та його легітимності опинився націоналізм, величність російської держави та відстоювання свого місця у світі. Саме тому, як вважає пан Пайфер, захоплення Криму має таке значення для Володимира Путіна, адже Крим підкріплює його ключові наративи та його легітимність.
Експерти висловили також свої рекомендації щодо деокупації Криму як для України, так і для міжнародної спільноти. Окрім подолання корупції в Україні та економічного розвитку, що зробить Україну привабливою для жителів окупованих територій, а також підготовку до вступу до НАТО, цікавим був акцент на існуючій з 2016 року “Ініціативі трьох морів” (Балтійського, Адріатичного та Чорного), яку просувають Польща та Румунія. Україна в найближчому майбутньому планує приєднатися. Френсіс Фукуяма зазначає про “наявність спільного інтересу у підтримці демократії”. Це також має економічну вигоду для країн-членів та позитивні безпекові перспективи у вигляді “покращення контактів, посилення здатності НАТО підтримувати всі ті прифронтові держави, які в майбутньому можуть зіштовхнутися з агресією Росії”.
Щодо рекомендацій міжнародним партнерам України, Стівен Пайфер запропонував такі кроки:
- Підтримка Заходом політики невизнання окупації Криму.
- Підтримка санкцій, пов’язаних з Кримом.
- Продовження військової підтримки України.
- Використання майданчиків на кшталт Кримської Платформи для нагадування світові про статус окупованого Криму.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, що реалізується ГО “Медійна ініціатива за права людини” за підтримки МЗС Данії і Програми розвитку ООН (ПРООН; United Nations Development Programme).
