«Ми прієхалі вас освобождать»: мешканці про обстріли у Немішаєвому градами
Мешканці селища Немішаєве на Київщині постійно шукають у групах на фейсбук продукти та ліки, а ще родичів та волонтерів для евакуації. 2 березня російська армія зайшла у селище. Місцеві бачили також білоруських військових та бійців чеченської національності – про їх присутність біля селища писав і військовий журналіст Андрій Цаплієнко. Загарбники гатять про цивільних будинках та грабують магазини. Але не чіпають місцевих – про це з ними домовився голова селища, кажуть місцеві.
Найбільша проблема, як і в інших заблокованих населених пунктах Київщини, – відсутність світла, опалення, води та зв’язку. Тільки у деяких залишився газ, каже наш співрозмовник, ім’я якого ми не повідомляємо на його прохання. Він каже, селище знаходиться у кільці окупантів, тому постачання продуктів немає.
«У людей хліба немає буквально від першого дня. Всі продуктові магазини вони (російські військові – ред.) заїхали та пограбували. А решту люди добирають. Намагаємося організувати всі продукти, що залишилися, для людей, які цього потребують», – розповідає чоловік.
Його слова підтверджує й Руслан Білякович, який називає себе місцевим активістом Немішаєвого:
«Позавчора вони вскрили “Фору” та “АТБ”. Люди також брали звідти продукти. Але найстрашніше, що люди почали красти з магазинів приватних місцевих підприємців. У нас всі магазини розбиті, у нас немає їжі. Впав моральний цензор. Страшно, коли крадуть люди, які сидять з тобою в укритті. Я людям тут не довіряю. Я думаю, що зараз у людей їжа ще є, але вона буде потрібна десь через тиждень».
Через «рашистів» у селищі та хаотичні обстріли, мешканці живуть із постійним відчуттям небезпеки, каже Руслан. Проте місцевих окупанти не чіпають: чи то на прохання мера, чи через “визвольну місію”.
«Наш селищний голова з ними домовився: ми вас не трогаєм і ви нас не трогайте. Катайтеся, робіть, що хочете, але не вбивайте нас», – переповідає домовленості Руслан, і згадує ще одну ситуацію: «Йшла жінка. Перед нею їде БТР. Вони кажуть: “Женщина, проходите”. Вона спитала, чи не будуть вони її кривдити. А вони відповіли: “Ми приєхали вас освобождать”».
Попри «миротворчу місію», продовжує Руслан, обстрілами загарбники пошкодили мирні будинки:
«Впали чотири гради: один впав в їдальню лікарні, два – в будинки. В одному знесло дах і ще хата згоріла. Ще один снаряд впав біля газостанції. Жертв не було. Але перед цим градом, який впав на станцію, вбило мого хорошого друга, нашого депутата Сергія Разкевича».
Небагато місцевих наважуються евакуюватися під обстрілами та ще й знаючи про розстріли людей на блок постах.
«Люди не готові йти на свого роду смерть. Чимало сімей організовуються і їдуть колонами. Їх пропускають, але перевіряють телефони: фотографії та переписки. Сьогодні одна колона з 30 машин поїхала. Вже повідомили, що доїхали до Житомирської траси. Але є випадки, як у Микуличах: їхали чотири машини, одну спалили живцем – це мирні жителі, які виїжджали. Але вони їхали лісом», – розповідає наш співрозмовник. На питання, чи планує евакуюватися, відповідає: «І страшно, і інколи хочеться ризикнути”.
У сусідніх селах Микуличі, Козаровичі та Катюжанка, про які МІПЛ писала раніше, схожа ситуація. Через облогу, села залишаються без продуктів харчування та без можливості отримати гуманітарну допомогу.
–
Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації.
Відомі вам факти надсилайте на адресу [email protected]