Send Lette
Насильницькі зникнення

У Бердянську зростає кількість викрадених місцевих жителів

Лише 21 квітня у місті зникло кілька людей. Загалом кількість випадків викрадень та обшуків у Бердянську останніми днями зросла. 

Бердянськ – місто на березі Азовського моря у Запорізькій області. 27 лютого у нього зайшла колона російської військової техніки, 28-го під окупацією опинилося кілька районів, а найближчими днями і все місто. На вулицях з’явилися люди у військовій формі, а згодом патрулі росгвардії.

У ці дні місцеві розповідають, що не очікували такого нападу та не могли змиритися з окупацією, тому вирішили виходити на проукраїнські мітинги. Зараз вони говорять, що розуміли, активізм в умовах окупації – справа небезпечна, що за усіма, хто вирішив вийти з жовто-синіми прапорами, слідкуватимуть. Мітинги, дійсно, відбувалися під зовнішнім наглядом представників росгвардії та внутрішнім – серед учасників були люди у масках, які не співали гімн України, можливо фільмували. До того ж у місті зросла кількість патрулів. Спочатку люди й формі ходили великими групами, зараз по три-чотири особи. Нині патрулі можна зустріти у місті скрізь. Люди у формі зупиняють місцевих для перевірки документів та телефонів. 

Відомі випадки затримань. Когось за порушення комендантської години, когось – за проукраїнську позицію саме після участі у мітингах на підтримку єдності України.

Прізвища та імена більшості затриманих називати поки небезпечно – деякі громадяни досі залишаються у місті, а у деяких там живуть близькі та знайомі, які також потрапляють у поле зору представників російських сил. Але раніше публічно було заявлено про затримання бердянця Віталія Шевченка. Після одного з мітингів він зайшов до кафе, а  за ним вісім людей у військовій формі – вивели, посадили у машину, вивезли у невідомому напрямку. Це було 15 березня. Також відомо про затримання 20 березня активісти Тетяни Тіпакової, про цей факт написала її дочка. За Тетяною додому приїхали дві машини, забрали її з мішком на голові та повезли у невідомому напрямку. 

Когось із затриманих відпустили за кілька днів, когось тримали тижнями. Тим, кому вдалося звільнитися (а їх вивозили з місця утримання з мішком на голові і кидали у місті), були з ознаками тортур. Деякі не могли пересуватися самостійно.

Затриманих доправляють у будівлю місцевого управління поліції, але більшість – до бердянської виправної колонії №77 (нещодавно її перейменовано в Приморську виправну колонію № 145, з установи з мінімальним рівнем безпеки вона перетворилась на установу максимального рівня безпеки через порушення прав засуджених та неналежні умови тримання, катування). «У них там взагалі був штаб, проводилися наради щоранку», – говорить один з колишніх затриманих.

З розповідей можна дізнатися, що більшість утримували в камерах карцерного типу, розміром 2,5 на 3 метри. Там нелюдські умови. У камері, розрахованій на одну людину, могли утримувати трьох. У приміщеннях було холодно – відчинене вікно наглядачі не дозволяли закривати.

Поряд з цивільними утримували українських військовослужбовців та прикордонників.

У цій ж будівлі проводилися так звані допити. Присутні на них були винятково росіяни, яких затримані могли пізнати по акценту. Спочатку багатьох запитували: «Почему тебе не нравится Россия?», пояснювали свою присутність «необхідністю рятувати зомбованих українців», а потім застосовували фізичну силу та електричний струм.

_______________

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.

Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації. Відомі вам факти надсилайте на адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com.

 

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
Чонгар, Крим, колаборанти, суд і підкуп: як із російської вʼязниці врятували родину херсонців

Рік родина Барчуків із Херсону провела у російському полоні. Першим окупанти затримали Сергія Барчука, 35-річного заступника керівника Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області. Після початку повномасштабного вторгнення Росії він, виконуючи рекомендації згори, почав ховати державне майно, але згодом росіяни влаштували на нього засідку. Після того, як чоловік зник, його родина, взялася ховати те, що Сергій вже встиг винести. Але вони також опинилися за гратами.

29 Квітня 2024

Насильницькі зникнення
Рік російського полону. Як родина херсонців, що хотіла зберегти державне майно, опинилася під “арештом”, але вирвалась на свободу

МІПЛ розповідає історію викрадення росіянами Сергія Барчука, 35-річного заступника керівника Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, та його рідних, які намагалися захистити державну офісну техніку від російських мародерів, а натомість провели понад рік в окупаційних СІЗО, витримали тортури, знущання і все ж дочекалися свого звільнення. 

22 Квітня 2024

Насильницькі зникнення
Звільніть наших рідних! У Києві вимагають повернути цивільних з полону

У столиці рідні цивільних заручників, колишні бранці РФ, представники правозахисних організацій та Омбудсмена провели акцію на підтримку незаконно утримуваних Росією громадян України. Її організувала ГО “Цивільні в полоні”, яка об’єднує рідних близько 280 цивільних заручників.

10 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Перше рішення Верховного Суду у справі про порушення законів і звичаїв війни. Розбір аргументації

Верховний Суд розглянув апеляційну скаргу адвокатки у справі Олександра Кабашного, “військового комісара” з Криму. Його заочно засудили до 8 років ув’язнення за участь у примусових кампаніях з мобілізації кримців до російської армії, що є порушенням законів і звичаїв війни. Станом на квітень 2024 це поки єдине рішення Верховного Суду щодо воєнних злочинів.

2 Травня 2024

Війна і правосуддя
Апеляційний суд не змінив вирок російському військовому про довічне ув’язнення

Даніїл Коблік — командир батальйону 74-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ із позивним “Магніт”. У 2022 році батальйон окупував село Лукашівка на Чернігівщині. Слідство встановило, що Коблік разом із іншими росіянами вбив українського військового, а також викрав трьох місцевих і неповнолітнього хлопця. 

2 Травня 2024

Війна і правосуддя
Геноцид у Сребрениці: уроки історії для України

11 липня 1995 року понад вісім тисяч боснійських мусульман — чоловіків і хлопчиків — були захоплені та вбиті військами та поліцейськими боснійських сербів біля міста Сребрениця. Це сплановане та організоване масове вбивство людей за релігійною та етнічною ознакою досі вважається найбільшим у Європі з часів Другої світової війни.

30 Квітня 2024

Більше публікацій