Send Lette
Насильницькі зникнення

«Евакуація» дітей з України до рф: чому це неприпустимо

Нещодавно українській стороні вдалося повернути 11-річну Кіру Обединську, яку російські військові депортували з Маріуполя до Донецька. Вона потрапила під обстріл міста 25 березня. Тоді дівчинка разом з родиною намагалася покинути Маріуполь, але підірвалася на міні. Кіра отримала поранення, тож її відвезли у лікарню, яка вже була окупована росіянами. Після цього дівчинку вивезли в непідконтрольний Донецьк.

Батько Кіри — Євген Обединський — неодноразовий чемпіон України з водного поло, колишній капітан національної збірної України, загинув 17 березня, коли чергував біля бомбосховища, де ховалася родина. Мати дівчинка померла під час її народження. Проте у Кіри залишилися бабуся та дідусь, які хотіли взяти опіку над дитиною, і одразу заявляли про це після її викрадення.

Кіра з дідусем у лікарні Охматдит. Скріншот сюжет ТСН

Разом із Кірою до Києва також повернувся дев’ятирічний Ілля Матвієнко. Його мати загинула під час обстрілів, серед родичів залишилася тільки бабуся. Вона звернулася в Офіс омбудсмена України з проханням звільнити онука та взяти його під опіку.

Ілля з бабусею у лікарні Охматдит. Скріншот сюжет ТСН

Скільки дітей без згоди родичів могли вивезти з України, невідомо. Наразі називають різні цифри. Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова заявляє про 160 тисяч дітей, серед них дві тричі – діти-сироти, а радниця Уповноваженого з питань безбар’єрності Татьяна Ломакіна говорила про 40 тисяч дітей.

У росії ж повідомили про 200 тисяч «евакуйованих» дітей з України, проте не уточнюють, скільки з них дітей-сиріт та дітей, які втратили батьків внаслідок війни. Про такі дані повідомив Михайло Мізінцев – начальник Національного центру управління обороною рф. 

Звідки вивозять, та хто ці діти


Дітей вивозять з трьох областей: Луганської (м. Рубіжне), Донецької (м. Волноваха, м. Маріуполь, с. Старобешеве) та Харківської областей, каже Дар’я Касьянова програмна директорка благодійної організації «СОС Дитячі містечка».


«Це діти з прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, поранені діти з Маріуполя та діти, які були у маріупольських санаторіях. Їх вивезли через Мангуш у Донецьк». – розповідає Дар’я Касьянова. – «Деякі з них вже знаходяться на базах відпочинку на території росії, це тимчасові місця для поживання у Ростовській області, Таганрозі та під Таганрогом».

Вивезені діти, про яких говорить представниця «СОС Дитячі містечка» не проходили фільтраційні табори, військові рф не забирали їх особисті речі, зокрема мобільні телефони. Тож вони вже зв’язалися з родичами і мають можливість підтримувати контакт, каже Дар’я Касьянова. За її словами, у більшості з тих дітей залишилися родичі в Україні.

Попри те, що в Україні знають про конкретні місця перебування дітей, поки немає механізму для їх повернення. Наразі міжнародні організації та держоргани розглядаються різні варіанти, як можна повернути дітей назад, каже Дар’я Касьянова.

Незаконне переміщення дітей під виглядом «евакуації»

Вивезення дітей підпадає одразу під декілька кваліфікацій злочинів. Це може бути воєнний злочин, злочин проти людяності та геноцид, бо про переміщення дітей йдеться одразу у трьох статтях (6-8) Римського статуту. Проте наразі російська сторона називає такі вивезення «евакуацією», яка справді дозволена за певних обставинах. Але до евакуації під час війни є вимоги, яких рф не дотримується, чим порушує статтю 49 Женевської конвенції на захист цивільного населення, пояснює юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська.

«Це цікава стаття, бо перша її частина примусові переміщення забороняє, а друга частина такі переміщення дозволяє. Йдеться про «евакуацію», якою прикривається рф. Вона допускається тільки за певних обставин. У випадку дітей, є декілька», – пояснює юристка.

Перша – необхідність медичної допомоги. Якщо є загроза життю чи здоров’ю дитини.

Друга – військова необхідність. Якщо біля дитячого садочку знаходиться військова частина.

Проте навіть якщо обставини для переміщення дітей були такі, росія мала погодити з Україною територію, куди вивозити дітей. 

«У цьому випадку росія мала вийти на зв’язок з іншою стороною конфлікту, тобто з Україною, і укласти домовленість про те, як евакуювати дітей. Але російська сторона не вчиняла жодних дій, щоб вийти на зв’язок з Україною. Вона просто вивезла дітей на свою територію, що абсолютно заборонено», – пояснює Катерина Рашевська.  

Другим пунктом, куди законно могла б вивезти дітей росія – це територія третьої країни, наприклад Туреччини, каже юристка РЦПЛ. Але таких домовленостей також не було, тож це свідчить, що евакуація відбулася з порушеннями норм Міжнародного гуманітарного права.

Навіть, якби українська сторона не погоджувала жоден з запропонованих сценаріїв, продовжує юристка, і російські військові були змушені вивезти дітей у росію, то вони мали б зібрати всю інформацію та передати її Міжнародному комітету Червоного Хреста, що передбачено Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни.

«Вони мали дізнатися усе: ім’я, колір волосся, група крові, будь-що, аби забезпечити право родичів знати про долю їхніх дітей», – говорить Катерина Рашевська. А після завершення бойових дій, звільнення територій чи встановлення над ними остаточного контролю рф, дітей мають повернути в Україну.

Чому можна довести: депортації дітей — це геноцид

 

Згідно з Римським статутом, насильницька передача дітей із однієї людської групи до іншої є одним з елементів злочин геноциду. Катерина Рашевська каже, що для доведення такого злочину треба довести спеціальний умисел — дії, які умисно направлені на знищення українців як нації. Тож оцінювати ситуацію треба комплексно, починаючи з 2014 року. Це не вперше росія переміщує дітей. Ідентичні дії вона робила після анексії Криму.

Одразу після окупації українського півострова росія відстежувала проукраїнських активістів, яких затримували та деяких вже судили у російських судах. Дітей мілітаризували, запрошуючи у лави «Юнармії», та навчали за російською програмою. А ще вивозили у росію під час програми усиновлення «Потяг надії — Крим».

Нещодавно у росії заявили про спрощення процедури всиновлення. Наразі таких випадків щодо дітей, яких вивезли після 24 лютого 2022 року, не зафіксували, каже Дар’я Касьянова програмна директорка благодійної організації «СОС Дитячі містечка».

«Наймолодшій дитині, з-поміж вивезених яких я знаю, чотири роки. Тобто ці діти, які знають, як їх звати. Якщо їх будуть всиновлювати, вони скажуть, що у них є родичі», – зазначала Касьянова. Усіх вивезених дітей вона намагається індентифікувати, шукаючи інформацію про них на російських сайтах та сайтах ОРДЛО.

Катерина Рашевська припускає, що такі заходи впроваджуються, аби не було можливості повернути дітей в Україну. Якщо їх всиновлять, батьки матимуть можливість змінити абсолютно усе, після чого дитину не зможуть ідентифікувати. Всиновлення дітей без згоди родичів заборонено не тільки нормами Міжнародного гуманітарного права, каже юристка РЦПЛ, а ще Конвенцією про права дитини.

«Ми бачимо, що це вже не “евакуація”, а патерн поведінки, про це також пише Московський механізм. Про систематичність свідчить політика росії. Є акти просвіти рф, є заяви путіна, є офіційні заяви, тобто довести політичний мотив буде легко. А от чи буде цього достатньо для спеціального умислу, потрібно дивитися на це у контексті русифікації українських дітей», — говорить Катерина Рашевська.

Вона радить, якщо дитину викрадають та вивозять на території ОРДЛО або у росію, звертатися до Офісу омбудсмена та надавати інциденту розголос у медіа, заявляти про бажання взяти під опіку вивезену дитину.

_____________________________

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.

 

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
Вперше до довічного: як російський суд засудив родину із Мелітополя

Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив трьох цивільних із Мелітополя Запорізької області у справі про вибухи в місті. 31-річного Артема Мурдіда до довічного ув'язнення, його цивільну дружину 28-річну Ганну Вошкодер до 20 років колонії загального режиму та 50-річну матір Ганну Мурдід — до 22 років.

4 Червня 2025

Насильницькі зникнення
Червоний Хрест три роки не підтверджує утримання в російській неволі екскомандира ВМС Олексія Кисельова

Колишній морський офіцер Олексій Кисельов перебуває в російській неволі. Його викрали в окупованому Генічеську, били, катували, а згодом засудили до 8,5 року позбавлення волі. РФ досі не підтвердила його утримання міжнародним організаціям.

3 Червня 2025

Насильницькі зникнення
На Херсонщині в полі з простреленою головою знайшли тіло зниклого у 2022 році чоловіка, його друга досі шукають

Навесні 2023 року трактор у полі на Херсонщині зачепив шматок одягу — і зупинився. Посеред поля поблизу Білозерського району техніка випадково натрапила на рештки. У могилі лежали два тіла з кульовими пораненнями в голову. Одного з загиблих вдалося ідентифікувати.

28 Травня 2025

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Двоє російських суддів отримали підозру від СБУ за вироки азовцям

Служба безпеки України повідомила про підозру двом суддям Південного окружного військового суду РФ — Костянтину Простову та Сергію Образцову. Слідство вважає, що вони скоїли воєнний злочин, засудивши українських військовополонених.

4 Червня 2025

Насильницькі зникнення
Вперше до довічного: як російський суд засудив родину із Мелітополя

Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив трьох цивільних із Мелітополя Запорізької області у справі про вибухи в місті. 31-річного Артема Мурдіда до довічного ув'язнення, його цивільну дружину 28-річну Ганну Вошкодер до 20 років колонії загального режиму та 50-річну матір Ганну Мурдід — до 22 років.

4 Червня 2025

Війна і правосуддя
У Балаклії жінку звинувачують у колабораціонізмі через постачання ліків в окупації — репортаж із суду

Наталія Крицька з Балаклії до повномасштабного вторгнення була фармацевткою і мала аптеку. За версією слідства, під час окупації вона очолила “медичну службу” та виконувала обов’язки керівниці місцевої лікарні. Після звільнення Балаклії у вересні 2022-го Наталія Крицька не переховувалася і сама звернулася до правоохоронців.

3 Червня 2025

Більше публікацій