Військові рф катували чоловіка, бо зазнали невдач на полі бою в окупованому селі Запорізької області
Микола Захарчук, житель села Орлянське Запорізької області, яке вже тривалий час перебуває під окупацією російських військових. Чоловік, батько двох дітей, якого затримали росіяни, коли він вийшов у пошуках їжі та води. Його били, а потім скинули у яму, де він вже попрощався з життям. Солдати піцілили у нього, хотіли кинути гранату. Нещадне катування Миколи було лише через те, що напередодні українські військові завдали удару по позиціях росіян. Їх солдати побачивши, що лишилось від своїх, почали шукати «винних» серед цивільних.
Двадцятисемирічний Микола Захарчук разом зі своєю родиною – дружиною та двома дітьми жив в селищі Орлянське. Чоловік працював у магазині, продавав мобільні телефони у сусідній Василівці. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф, родина, як і десятки інших у селі, опинилась на межі виживання. Після обстрілу в Орлянському зникли світло та газ. Магазини не працювали. Продукти доїдали ті, що лишились у підвалах. Готували на подвір’ях на багатті.
«Здебільшого люди в Орлянському сиділи вдома, намагалися не виходити, – розповідає Микола. – Та коли закінчувалася їжа, а ти маєш двох дітей, дружину та хвору тещу, повинен думати, як годувати родину».
Того дня Микола вийшов зі свого будинку, сів на велосипед, поїхав у пошуках продуктів. Подолав кілька кілометрів, як попереду побачив КАМАЗ та російського військового у ньому. Той наказав підійти, почав розпитувати, хто, куди їде, затримав.
Миколу завели в один будинок, де армійці поселились, почали бити.
«Один приходить і каже: “Роздягайся!”, – згадує чоловік. – Я роздягнувся – стою. Кажу: “Я не військовий!”. Та їм байдуже. На мені лишились лише труси і футболка. Шукали татуювання, сліди від прикладів. У мене нічого не знайшли, почали дратуватися. І тут я зрозумів, чому вони на мене визвіряються – побачив згорілий російський БТР. А у ньому вісім трупів. Ну і у них просто дах зірвало. “Це через тебе!” – кричав один з орків. “Чого ваші по нам гатять? Ми ж нормально заїхали!».
Били Миколу кілька солдат – ліктями, кулаками. Один з них відкинув свою зброю зі словами «не потрібна мені зброя, я так».
Чоловіка поставили до стовпа. Він, каже, вже змирився, що його зараз розстріляють. Та росіяни передумали. Наказали: «Лізь у яму, молись».
Яма, куди зіштовхнули Миколу, була схожа на каналізаційну. Всередині – багато сміття. Солдати поцілили у нього, а один з них дістав гранату. Каже: «Знаєш, що це?»
Микола вже змирився з тим, що зараз його вб’ють: «Я лише хвилювався, що дружині не сказав, куди пішов. А вона така, що піде потім мене шукати!».
Родина Миколи віруюча. Коли він без затримки прочитав «Отче наш», росіяни попросили повторити.
«Ти що, віруючий?», – запитали.
Він відповів ствердно.
«Опа, а ну давай на пам’ять псалми чи що там у вас», – сказав хтось з них.
Микола запитав: «Який саме вам прочитати?». Навмання попросили розказати Псалом 90. «Я почав їм розповідати. Довго. Та після цього прийшов командир, наказав мене звільнити», – додає він.
Коли в Орлянському продуктів харчування майже не було, Микола вирішив – треба вивозити родину. Він посадив у свій старенький москвич дружину, двох дітей, семи і п’яти років. А також тещу, яка через травму майже була прикута до ліжка. Добирались до Запоріжжя понад шість годин, хоча Орлянське за 80 кілометрів від обласного центру.
Родина лишила у селі все майно. Микола каже: «Життя дорожче». Спочатку вирішив зупинитися у Запоріжжі, а потім поїхати на захід України.
«Я запам’ятав всіх, хто знущався. І коли настане час, у суді впізнаю кожного», – додає чоловік.
___________________
Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.
Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації. Відомі вам факти надсилайте на адресу [email protected].