Причина затримання – проукраїнська позиція. Три історії небайдужих громадян з Херсонщини
Останній місяць на Херсонщині тривають активні бойові дії, місцеві жителі чекають на деокупацію. Значні втрати російської армії та протестні настрої серед місцевого населення призводять до посилення росіянами так званих фільтраційних заходів в межах населених пунктів області. Військові РФ прискіпливо перевіряють документи місцевих жителів просто на вулиці, влаштовують обшуки у будинках, а підозрілих громадян відправляють до катівень, облаштованих на окупованій території області.
Російські військові утримують українців у приміщеннях поліцейських відділків Каховки та Нової Каховки, ізоляторі тимчасового тримання в місті Берислав та в підвалі приміщення Управління північно-кримського каналу в місті Таврійськ.
«Сказав, що буде чекати на Збройні сили України»
66-річного жителя Нової Каховки Ігоря Саврадіма забрали прямо з-під власного будинку. До останнього часу чоловік працював сторожем у місцевому ліцеї № 2. Згодом окупаційна влада закрила навчальний заклад, двері опечатали. Директорку ліцею разом із трьома іншими жінками кілька діб тримали в приміщенні поліцейського відділку Нової Каховки з метою схилити до співпраці, після чого відпустили, вона залишила місто. Затримали й пана Ігоря – окупанти дізналися, що він очолював ОСББ, в якому майже не залишилось мешканців, вимагали списки порожніх квартир, Саврадім не віддав.
«Ми з дітьми хотіли, щоб чоловік виїхав з міста, але він наполягав, що буде чекати на Збройні сили України. Забрав до себе в квартиру літню родину знайомих: жінку із лежачим чоловіком, допомагав його доглядати», – розповідає МІПЛ дружина Ігоря Саврадіма.
Чекаєш Україну — потрапляєш під арешт: росіяни масово викрадають цивільних на Херсонщині
Про обставини затримання вона знає від випадкових людей.
«8 вересня в другій половині дня Ігор у домашньому одязі сидів на лавці під під’їздом із сусідам, аж раптом до нього підійшли два чоловіки у чорних сорочках, один із них – з бородою. Свідки говорять, що ці двоє не мали розпізнавальних знаків військових РФ та зброї, були схожі на місцевих колаборантів, які співпрацюють з поліцією та ФСБ. При собі незнайомці мали записку, в якій було ім’я Ігоря, вони назвали його, чоловік підтвердив, що це дійсно він. Його попросили пройти із незнайомцями. Телефон чоловіка залишився вдома», – говорить дружина.
Знайомі родини намагалися повідомити про викрадення до так званої місцевої поліції. Там стверджували, що такого у них немає, порадили звертатися до лікарень.
«Ігор – дуже добра людина, але забагато говорить, – додає дружина. – Маю припущення, що на нього могли донести за його проукраїнську позицію. Особливо в нього був піднесений настрій, коли почали звільняти Херсонщину. Він дуже емоційно це сприймав. У цей день, 8 вересня, ракета влучила у будинок, розташований неподалік. У місті почали шукати коригувальників. Але Ігор у поважному віці та навіть у Приват24 у телефоні не завжди сам може зайти. Я боюсь, що його сильно битимуть у полоні, він не змовчить. На все відповідатиме: «Слава Україні! Героям Слава!»
«Почали здавати працівників, які не підтримали окупацію»
27 липня з території Новокаховської міської лікарні викрали її 65-річного працівника Миколу.
«Того дня територією лікарні ходив чоловік, Микола спитав його, чим може допомогти. Але цей чоловік виявився ефесбешником, який шукав саме його», – розповідає пані Наталя, знайома Івана.
Жінка говорить, коли міську лікарню Нової Каховки захопили російські військові, змінилося керівництво на тих, хто підтримує окупаційну владу. «Тоді ж там почали здавати працівників, які не підтримали окупацію та мали проукраїнську позицію. Микола потрапив до чорного списку», – говорить Наталія.
Їй відомо, що спочатку чоловіка звинуватили у коригуванні вогню по російських військових об’єктах, згодом йому запропонували співпрацювати — здавати тих, хто тримається проукраїнської позиції і не підтримує окупаційну владу. «Зрештою він відмовився – його забрали у підвал», – констатує вона.
У Каховці затримали двох братів. Їх утримують в окупованому Сімферополі
Підвал – це приміщення 4 на 6 метрів, без вікон. Усього там тримали 16 людей.
«Серед затриманих ті, в чиїх телефонах знайшли підозрілу інформацію, у когось виявили військову форму. Допити тривали постійно. Миколу вдарили лише кілька разів, але серед полонених були ті, кого били до напівсмерті та катували струмом. Після таких катувань до кімнати заходив український військовий медик, теж полонений, обробляв рани. В ув’язненні майже не годували. Дружині одного з так званих валютчиків дозволили приносити передачі – їли всією камерою. До туалету не пускали, тому люди змушені були використовувати пляшки або інші предмети для таких потреб», – додає знайома Миколи. Вона це все знає з його слів – чоловіка було звільнено за 12 днів після затримання. Нині він виїхав з окупованих територій, але говорити про затримання поки не може.
«Я живу на своїй богом даній землі»
У місті Олешки вже шостий місяць чекають на повернення Ігоря Пшонного. 46-річного чоловіка викрали 10 квітня.
Військові РФ приїздили додому до Ігоря двічі, вперше – коли затримували, вдруге – «щоб забрати зброю». Чию зброю забирали військові – невідомо, бо її там не було. Коли приїздили вдруге, пообіцяли відпустити чоловіка за три доби. На жодні питання не відповідали. У родини вилучили телефони, сфотографували всі документи і пригрозили, аби рідні навіть не думали про евакуацію. Обшук проводили під дулами автоматів, які наводили навіть на дітей подружжя.
Причина затримання, як кажуть рідні – проукраїнська позиція Ігоря. Він – колишній військовослужбовець, три роки тому служив у Збройних силах України. «На правому плечі має тату дракона, на лівому – малюнок із написом: «Я живу на своїй богом даній землі», – додають ті, хто знають Пшонного. Від початку повномасштабного вторгнення Росії не виїжджав з окупації, а згодом прихистив у себе українських військових. «Це хтось із сусідів помітив і здав чоловіка», – переконані вони.
Ймовірно, Ігоря Пшонного утримують в окупованому Криму у Сімферополі в СІЗО № 1.
—————
Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини