Суд допитав потерпілого від злочинів росіян у Бучі: хронологія подій
32-річний Сергій Кибка — один із тих, хто постраждав від воєнних злочинів російських військових у місті Буча на Київщині. Його ймовірних кривдників, дев’ятьох кадрових військових РФ, судять в Ірпінському міському суді. 10 листопада Сергій прийшов на засідання, аби дати свідчення.
«Я встигну до 15-ї? Бо мені на процедури», — питає Сергій прокурора, додаючи, що досі лікується від наслідків зустрічі з росіянами.
В ірпінському суді немає світла, початок засідання затягується. На даху працюють люди — ремонтують дах, який постраждав від обстрілів. Будинки навколо також посічені уламками.
Півтори години очікування і електрика в суді з’являється. Починається підготовче засідання, прокурор зачитує обвинувальний акт.
Серед обвинувачених — бійці 64-ої гвардійської мотострілецької бригади з Хабаровського краю:
- молодший сержант В’ячеслав Лаврентьєв;
- рядовий Григорій Наришкін;
- рядовий Василь Князєв;
- єфрейтор Семен Мальцев;
- рядовий Сергій Пєскарьов;
- рядовий Альберт Раднаєв;
- єфрейтор Михайло Кашин;
- єфрейтор Андрій Бізяєв;
- єфрейтор Дмитро Сергієнко.
Жодного з них до суду не доставили, позаяк військові досі на волі. Ще в травні їх оголосили в міжнародний розшук.
Суд мав обов’язок повідомити обвинувачених про судовий розгляд. Зробили це, опублікувавши повідомлення на сайті суду і в газеті «Урядовий кур’єр».
У суді російські військові мають захисників з Центру безоплатної правової допомоги — за рахунок держави. Захищають їх Юрій Мишко та Андрій Степанюк. Адвокати кажуть, що не змогли зв’язатися зі своїми підзахисними.
Зрештою прокурор просить суд призначити обвинувальний акт до розгляду та провадити спеціальний судовий розгляд, тобто заочний процес. Адвокати не заперечують.
Суддя Михайло Одарюк призначає розгляд на цей же день. Після невеликої паузи перед судом свідчить потерпілий Сергій Кибка. Росіяни тричі незаконно позбавляли його волі, били та погрожували.
Перше викрадення
«22 лютого я приїхав у Бучу. В нас там була невеличка лабораторія з альтернативної енергетики і ремонт побутової техніки. Я там не жив, але приїжджав працювати. Так сталося, що 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, я був у Бучі, залишався там весь час окупації», — розповідає суду Сергій.
Лабораторія, в якій він працював, розташовувалася в подвір’ї його бізнес-партнера. Там же був будинок, де той жив.
22 березня на подвір’я увірвалися росіяни. Їх, каже Сергій, було близько 12-ти. Приїхали військовою технікою. На одній із машин уже сиділи четверо цивільних затриманих.
Сергія та ще одного працівника, Віктора, що був тоді на території, поставили обличчям до цегляного паркану та почали питати, чи мають вони зброю: «Сказали, що якщо ми не розкажемо, калічитимуть».
Росіяни надягли Сергію наручнику та повели за собою. Сказали показувати приміщення і територію площею 3 га. В пошуках зброї перевертали навіть купи листя. Потім обох чоловіків роздягли, дивилися, чи мають вони татуювання. Згодом завели у підвал будинку.
«За деякий час по мене спустилися і почали питати про вежі зв’язку, бо я їм сказав, що я електронщик, — продовжує Сергій. — Про жодні вежі я не знав, а вони кажуть: «Якщо ми щось тут знайдемо, ми тебе розстріляємо».
Неподалік була закинута вежа зв’язку, яка давно не працювала. Російських військових вона зацікавила. Вони повели Сергія до неї, наказали підійти і взяти в руки дроти, які йшли до неї.
«Ударив мене у плече і каже: “Підходь, піднімай дроти”. Я підійшов, а він мене в прицілі тримає», — описує Сергій поведінку одного з російських військових.
- Як ви розуміли, що це саме росіяни? — уточнює у потерпілого прокурор Сергій Шубчик.
- У них був кац****кий акцент. А ще вони самі сказали, коли заходили: «Ми військові РФ». Називали і бригаду, але я не запам’ятав. І на шевронах у них був російський прапор», — відповідає Сергій Кибка.
- Чи був головний?
- Я зрозумів, що командиром був той, хто давав вказівки: виведи електрика туди, заведи сюди».
- Він давав команду застосовувати фізичну силу?
- Коли всіх саджали в машину, я думав, мене не забиратимуть. Кажу: “Що, і мені їхати?” Він мене прикладом (вдарив, — МІПЛ): “Так, ти теж їдеш», — переповідає Сергій.
Згодом його та іншого працівника посадили згори на військову машину і повезли до одного з багатоквартирних будинків. Чоловіків підняли на четвертий поверх, завели у квартиру і залишили там.
У зачиненій квартирі вони сиділи дві доби. 23 березня прийшли росіяни, відпустили їх, не пояснюючи причини.
Друге викрадення
Того ж дня Сергій повернувся до подвір’я, з якого його викрали.
«Запустив генератор, тільки сіли за стіл поїсти пельмені, бо нас там не годували, знов собаки гавкають, — продовжує Сергій. — Відчиняються двері, мене зразу до стіни обличчям, а інша частина (росіян, — МІПЛ) пішла в дім. Вітю вивели, поставили біля мене. Командир каже: «О, електрик, знову ти?»
На всіх чоловіків у будинку надягли кайданки, а потім почали стріляти по вікнах будинку. У Сергія знову питали про зброю.
«Били по пальцях, по колінах. Всім дісталося», — каже Сергій Кибка.
Йому зав’язали очі та знову посадили в військову машину. Відвезли до тієї ж квартири, звідки відпустили лічені години тому.
Коли скотч із очей Сергія зсунувся, він побачив росіянина, який пакував валізу. Той це помітив:
«Каже: «Що, с*ка, видно?» І прикладом по зубах».
Знову майже дві доби неволі для Сергія. 25 березня в квартиру прийшов один із російських військових. Це було близько дев’ятої ранку. Тоді він сказав: «Чекайте до десятої і виходьте».
Цього разу Сергій вирішив не йти до місця, де його вже двічі затримали. Пішов ночувати до товариша.
Третє викрадення
Під час окупації Сергій допомагав мешканцям Бучі — носив ліки і воду місцевим. 29 березня він написав товаришу, той попросив принести необхідне людям, які залишалися в Бучі.
Росіяни говорили місцевим, що якщо вони щось носять містом, то мають писати список речей і адреси. Сергій робив так завжди. Того дня він мав такий самий список, але росіян, яких він зустрів дорогою, це не задовольнило. Чоловіка затримали втретє.
«Мене побили та посадили на БТР», — розповідає Сергій.
Підвезли до одного з будинків. Там було чутно постріли. Потім вивели чоловіка на ім’я Олексій. Посадили навпроти та почали бити. Сергію тоді теж дісталося.
Обом зав’язали руки та знову повезли на ту ж квартиру. Дорогою Олексія висадили. Сергій опинився в уже знайомому приміщенні з двома чоловіками старшого віку.
Росіяни залишили відчиненими двері квартири, але йти кудись затримані не зважувалися. Ввечері військові приїхали перевіряти в’язнів, сказали: «Вранці можете йти, ніхто вас чіпати не буде».
Переночувавши, Сергій вийшов із незаконного ув’язнення. Того дня він дізнався, що його компаньйона розстріляли. Цей епізод розслідується в іншій справі.
Ролі обвинувачених
Встановити своїх кривдників слідству допоміг потерпілий. На досудовому слідстві йому показали фото військових РФ з 64-ої гвардійської мотострілецької бригади, яка базувалася в Бучі. Він упізнав 12-ох росіян, з якими зустрічався впродовж всього часу, дев’ять із них вдавалися до насильницьких дій щодо нього.
Вони переважно були без балаклав, тому Сергій добре вивчив їхні обличчя.
В обвинувальному акті прокурор окреслив, хто з обвинувачених виконував ту чи іншу роль у викраденні і побитті цивільних у Бучі. Про це також розповів потерпілий Сергій Кибка.
Відтак, роль командира виконував Андрій Бізяєв. Саме він, за даними слідства, віддавав накази затримувати і допитувати Сергія усі три рази.
Наступною ланкою був Михайло Кашин. Він виконував накази Бізяєва, а в деяких епізодах давав свої вказівки іншим. Зокрема, саме Кашин, згідно з обвинувальним актом, активно брав участь у першому затриманні Сергія Кибки.
Григорій Наршикін затримував Сергія 23 березня. Тоді він двічі вдарив його по колінах прикладом автомата. А Дмитро Сергієнко надів на нього кайданки та перевіз до квартири. Про це стверджує сам потерпілий.
В’ячеслав Лаврентьєв та Альберт Раднаєв брали участь у побитті Сергія. Зокрема:
«Лаврентьєв підійшов до Кибки, погрожуючи застосовувати силу та зброю, ударив прикладом автомата по пальцях ніг», — йдеться в обвинувальному акті.
Раднаєв ударив Сергія прикладом автомата в область грудної клітини.
Ще троє обвинувачених, Сергій Пєскарьов, Семен Мальцев та Василь Князєв, брали участь у викраденні Сергія Кибки 29 березня. Тоді, за даними слідства, Пєскарьов підійшов до потерпілого ззаду та підставив ствол автомата до його шиї. Під погрозами він вимагав розповісти про базові засоби зв’язку ЗСУ.
Мальцев замотав Сергію очі скотчем, щоб той не міг бачити, куди його везуть. А Князєв надів потерпілому пластикові стяжки на руки.
«Я упізнав усіх, знаю кожного, хто що робив, де ходив, що виносив. Помилки бути не може», — каже Сергій Кибка у відповідь на питання судді, чи упевнений той у своїх свідченнях.
Позиція захисту
Адвокат Андрій Степанюк представляє в суді трьох обвинувачених: Андрія Бізяєва, Дмитра Сергієнка, Вячеслава Лаврентьєва.
«Зв’язку з ними немає, тому відбувалося саме спеціальне досудове розслідування, законом це передбачено на такі випадки. Цей процес дозволить ухвалити рішення, — каже Степанюк у коментарі МІПЛ. — Ми зараз не кажемо про винуватість чи невинуватість, але якщо буде обвинувальний вирок, ці особи в майбутньому можуть бути затримані і почнуть відбувати покарання, яке їм призначить суд».
Російських військових судять за порушення законів та звичаїв війни. Максимальне покарання — 12 років ув’язнення.
Адвокат Степанюк зазначає, що має чітку позицію щодо нападу Росії на Україну:
«Після 24 лютого цього року Росія перестала для мене існувати як держава. Зараз вона сприймається як середньовічне плем’я, яке здійснило варварський напад на нашу державу. І те, що зараз відбувається саме судовий процес, а не якесь судилище, це велике досягнення нашої держави».
Окремий епізод
Зазначимо, що потерпілий Сергій Кибка мав іще одну неприємну зустріч із російськими військовими, яких він називає бурятами. Це було напередодні звільнення Бучі з-під окупації.
Військові зустріли Сергія на вулиці та жорстоко побили. Він втратив свідомість, а отямився в підвалі. В якому саме, досі не знає.
«Там гудів генератор. Мені його шум записався в пам’яті, я від нього і зараз смикаюсь», — каже Сергій.
Кілька разів у підвалі він намагався встати, але все тіло боліло, в голові паморочилося і він знову втрачав свідомість.
Зрештою йому вдалося вирватися з відчиненого підвалу і втекти.
Сергій бачив обличчя тих військових. Тоді він зустрів їх вперше, це були не ті, хто затримували його тричі до цього. Але упізнати їх потерпілий не зміг, відтак цей епізод у справу не ввійшов.
«Побиті ребра, крива нога, зуба немає. Я через місяць після звільнення Бучі почав більш-менш ходити і поїхав до Києва», — каже наприкінці Сергій.
На наступному засіданні суд має вивчити докази, які зібрала прокуратура щодо дев’яти російських військових. Засідання заплановане на перше грудня.