Рік неволі Ігоря Стеблевського: як росіяни то визнають, то спростовують утримання українця
Навесні минулого року, коли російські війська увійшли на Київщину та окупували десятки населених пунктів, вони почали масово викрадати місцевих жителів. Доля багатьох досі невідома.
Одним із викрадених був Ігор Стеблевський — чоловік, який поїхав до польового госпіталя супроводжувати поранену дружину, але не повернувся. Його забрали росіяни та вивезли на територію РФ.
На прикладі історії Ігоря розповідаємо про цинізм російської офіційної влади, яка впродовж року то підтверджує, то спростовує незаконне утримання цивільних у своїх тюрмах.
Не зміг залишити поранену дружину одну з росіянами
Коли в лютому 2022 року Росія вторглася на Київщину, Ігор із дружиною опинилися в різних місцях. Аби дістатися до Гостомеля, де перебувала Людмила, Ігор пішки пішов із Ірпеня. На блокпосту його зупинили росіяни, зламали телефон. Але згодом відпустили.
“Спочатку, — розповідає сестра Людмили Олена Федорчук, — вони планували виїжджати. Та це було ризиковано — росіяни обстрілювали колони з цивільними. І попри те що умов для життя майже не лишилося — ні газу, ні світла, ні їжі, — вони вирішили дочекатися звільнення Київщини”.
Аби вижити в складних умовах, Людмила кооперувалася із сусідами — виходили та готували їжу біля під’їздів. Поруч ходили десятки російських десантників, що жили неподалік.
22 березня стався обстріл. Людмилу важко поранили в ноги. Росіяни забрали жінку до польового госпіталя, та Ігор не міг залишити дружину саму — поїхав разом із нею та російськими військовими.
Однак дорогою на одному з блокпостів Ігоря затримали та відправили до “фільтраційного табору”. Так він опинився в увʼязненні.
Його, як і десятки інших цивільних із Київщини, відвезли спочатку до гостомельського аеропорту. Тримали в вимкнених морозильних камерах. Потім повезли в Білорусь, а звідти — в СІЗО № 2, що в місті Новозибків Брянської області в Росії. Про це відомо зі слів в’язнів із Київщини, яких згодом обміняли.
То підтверджують, то спростовують
Вже майже рік рідні Ігоря борються за його звільнення. Для цього потрібне офіційне підтвердження від російської влади, що чоловік перебуває в одному з виправних закладів на території РФ. Добитися такого підтвердження вкрай складно.
Лише в листопаді минулого року син Ігоря отримав відповідь від російського міноборони, в якому йдеться, що чоловіка затримали за “протидію спеціальній військовій операції”, однак про його місце утримання нічого не повідомили.
У грудні таки міноборони РФ змінило свою позицію, зазначивши, що не володіє інформацією про утримання Ігоря Стеблевського на території РФ, порадивши звернутися у “міністерство юстиції “ДНР”.
На цьому рідні чоловіка не зупинилися та отримали ще кілька відповідей. В одній із них від “уповноваженого з прав людини Криму” є підтвердження того, що Ігоря затримали в березні минулого року, тоді ж узяли в нього відбитки пальців. І відбувалося це в СІЗО № 2 у Новозибкові.
Зазначимо, що від так званого “мін’юсту” псевдореспубліки відповідь також надійшла. У ній кажуть, що там Ігоря Стеблевського не утримують.
Така поведінка офіційних органів країни-агресорки свідчить про небажання визнавати утримання цивільного, що є воєнним злочином. Однак рідні продовжують боротьбу за звільнення Ігоря.