Send Lette
Адвокація

Спільні керівні принципи щодо відповідальності за міжнародні злочини, вчинені в Україні

Меморандум громадських організацій України

Представляючи широку спільноту громадських організацій та ініціатив України, які надають підтримку постраждалим, документують міжнародні злочини, ведуть інформаційну та просвітницьку діяльність в умовах агресивної війни Росії проти України, ми дійшли спільної згоди про таке.

Найбільшим бажанням українського народу є досягнення сталого миру. Визнаючи всі зусилля, які докладаються для реалізації права України на самозахист, отримання необхідних у майбутньому міжнародних гарантій безпеки, ми наголошуємо на тому, що, беручи до уваги масштаб шкоди, якої зазнав український народ, мир може бути досягнутий лише на основі верховенства права та на умовах справедливості. Її невід’ємними складовими є притягнення винних у найтяжчих міжнародних злочинах, вчинених в умовах війни до відповідальності, а також відшкодування моральної та матеріальної шкоди постраждалим. Процес притягнення до відповідальності має бути незалежним, неупередженим та безстороннім. Це завдання не лише України, а й всієї світової спільноти.       

Водночас Україна також має діяти не лише в руслі інтересів держави, що зазнала агресії з боку однієї з ядерних країн світу, але бути відповідальним учасником дипломатичних зусиль, що мають посилити, а не послабити систему міжнародної безпеки, миру та правосуддя.

Ухвалення Римського Статуту та створення постійно діючого Міжнародного Кримінального Суду (МКС) стало значним кроком до подолання безкарності за найтяжчі злочини у світі. На жаль, не всі країни-члени ООН підтримали створення МКС, зокрема більшість постійних членів Ради Безпеки ООН залишаються осторонь. Це підриває віру у верховенство права, а також прагнення до миру та справедливості в світі.

Вважаємо прийняття Римського Статуту та створення МКС цивілізаційним проривом і віримо, що всі подальші дії щодо забезпечення відповідальності за міжнародні злочини в ході війни Росії проти України мають розвивати та посилювати систему міжнародного кримінального правосуддя, в основі якої є Римський Статут та МКС. 

Виходячи з цього усвідомлення, ми вважаємо необхідним консолідувати зусилля для підтримки таких рішень:

(1)

Україна повинна невідкладно ратифікувати Римський Статут МКС з усіма доповненнями, а також забезпечити його імплементацію в національне законодавство.

(2)

Міжнародний Кримінальний Суд має бути стабільно забезпечений достатніми ресурсами для розгляду всіх ситуацій та пришвидшення розслідувань. Це завдання кожної з країн-учасниць Римського Статуту.

(3)

Усвідомлюючи комплементарний характер юрисдикції Міжнародного Кримінального Суду та обмеженість ресурсів, ми вітаємо обрані наразі пріоритети розслідування щодо конкретних елементів міжнародних злочинів в ситуації щодо України. Вони доволі однозначно вказують на причетність вищого керівництва РФ до їх вчинення. Громадські організації України доклали зусиль для збору та передачі інформації про ці злочини та ймовірних злочинців.

(4)

Російський напад на Україну і злочини, які стали його наслідками, беруть свій відлік з 2014 року. Відтоді українські громадські організації передали до Офісу прокурора МКС десятки інформаційних матеріалів, за наслідками роботи з якими були сформовані звіти про попереднє вивчення ситуації. Ми наполягаємо, щоб висновки цих звітів також були взяті в роботу, а справи, які розслідує МКС, не обмежувалися подіями від 24 лютого 2022 року.

(5)

З огляду на характер війни, заявлені наміри та подальші дії, спрямовані на знищення існування української держави, заперечення права на її самостійне існування та прагнення вплинути на зміну української ідентичності, ми підтримуємо необхідність відповідальності найвищого політичного керівництва Російської Федерації (зокрема осіб, захищених імунітетами) за вчинення очевидного злочину агресії. 

Найкращим рішенням для цього міг би стати невідкладний перегляд так званого “кампальського компромісу”, внесення змін до Римського статуту та надання можливості МКС розслідувати злочин агресії. Усвідомлюємо, що цей процес може бути тривалим та потребує вирішення складних правових питань, а тому найімовірніше такий шлях не є оптимальним рішенням щодо питання притягнення до відповідальності за злочин агресії в контексті війни Російської Федерації проти України. 

Тому ми підтримуємо необхідність створення ad hoc механізму, проте вважаємо, що його створення повинно відбуватися з одночасною ратифікацією Україною Римського Статуту МКС та за її повної участі в перегляді кампальських поправок, котрі визначають відповідальність за злочин агресії. Україна має визнавати зусилля та існуючий світовий досвід у притягненні до відповідальності за найтяжчі злочини, сприяти їм, здобуваючи підтримку та консолідуючи міжнародне співтовариство, а не посилювати сумніви в неупередженості та об’єктивності рішень щодо відповідальності за злочин агресії. 

(6)

Забезпечення правосуддя за найтяжчі злочини ґрунтується на співпраці держав, яка включає, з-поміж іншого, передання інформації, яка може сприяти ефективному притягненню до відповідальності, а також виконання ордерів на арешт. У цьому контексті важливо сприяти та заохочувати подальшу співпрацю між США та МКС. Країни-учасниці системи Римського статуту повинні неухильно виконувати взяті на себе зобов’язання. Необхідно досягти єдності у тому, що відповідальність за міжнародні злочини має поширюватися на всіх причетних осіб, незалежно від їхнього громадянства, коли йдеться про злочини, вчинені на території, на яку поширюється територіальна юрисдикція МКС.

(7)

Беручи до уваги, що війна Росії проти України є найбільш масштабним та руйнівним конфліктом на Європейському континенті з часів двох світових війн, активну підтримку Європейського союзу та Ради Європи України з моменту повномасштабного вторгнення, вважаємо, що саме вони мають взяти на себе роль лідерів у забезпеченні фінансових та організаційних потреб правосуддя щодо найтяжчих злочинів.  

(8)

Зважаючи на прецедентну цінність і значення рішень Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) в архітектурі правосуддя в контексті України для національних судів України та міжнародних інституцій таких як МКС, комітети ООН тощо, ЄСПЛ має докласти зусиль, аби без подальших тривалих затримок в часі розглянути як міждержавні, так і тисячі індивідуальних справ, що стосуються війни Росії проти України, починаючи з 2014 року. Слід сприяти зусиллям Ради Європи, спрямованим на збільшення ефективності виконання винесених ЄСПЛ рішень, зокрема в справах, в яких відповідачем є Російська Федерація

(9)

Ми вітаємо спільні дії багатьох країн ЄС, що відкрили провадження в рамках національного законодавства за механізмом  універсальної юрисдикції. Однак, зважаючи на обмежений досвід деяких з цих країн у забезпеченні відповідальності за найтяжчі злочини, висловлюємо сподівання на ефективну координацію агенцією ЄС з питань правосуддя — Євроюсту — та залучення більш досвідчених країн у застосуванні механізму універсальної юрисдикції з метою підвищення спроможності країн-учасниць Спільної слідчої групи (JIT). Водночас українські громадські організації готові ділитися необхідною для цієї роботи інформацією через механізми EU Genocide Network.  

(10)

Україна, в активній взаємодії з міжнародними партнерами та інституціями, має належно забезпечувати інтереси жертв міжнародних злочинів, що окрім відповідних механізмів матеріальної компенсації, повинні включати притягнення до відповідальності винних у цих злочинах, гарантії неповторення.

(11)

Національна система правосуддя України зіткнулася із надзвичайно складним та масштабним викликом із забезпечення правосуддя щодо найтяжчих злочинів в 2014 році. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року мало приголомшливий ефект на спроможність всієї правоохоронної системи. Незважаючи на значні, проте не надто системні зусилля влади, наявна інституційна та законодавча основа для належного здійснення правосуддя щодо міжнародних злочинів не є досконалою. 

Без ратифікації Римського Статуту та гармонізації національного кримінального законодавства органи розслідування обмежені в інструментах своєї діяльності. Наявні в законодавстві визначення міжнародних злочинів, що відрізняються від тих, які містить Римський Статут МКС, можуть мати наслідком формування відмінних від міжнародних підходів до кваліфікації злочинів та стандартів доказування. Це може ставити під сумнів легітимність рішень правової системи України, зрештою звести її до рівня, на якому перебуває правосуддя держави-агресора, що системно ігнорує принципи та стандарти міжнародного гуманітарного та кримінального права. 

Брак спеціалізації у судовій системі як механізму притягнення до відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройного конфлікту, призводить до неефективних результатів. Необхідно створювати умови, за яких можливе забезпечення всіх належних стандартів, як-от незалежність, неупередженість, безсторонність та рівність сторін. Саме на таке правосуддя є суспільний запит, зокрема у постраждалих від найтяжчих злочинів. 

(12)

Належною відповіддю на ці виклики ми вважаємо побудову внутрішньої спеціалізації національної правової системи, яка охоплює слідство, прокурорів та суд. Розбудова її спроможності має відбуватись за рахунок залучення міжнародних фахівців в сфері правосуддя та надання їм належного процесуального статусу, а також міжнародної технічної підтримки на системній основі. 

Європейський Союз має належний досвід участі у формуванні змішаних механізмів правосуддя, а статус України як кандидата на вступ до ЄС лише підсилює аргументи на користь важливості такої співпраці. Ми переконані, що розслідування міжнародних злочинів та покарання винних потребує створення сталих, постійно діючих спеціалізованих інституцій, оскільки очевидно, що такі виклики неможливо подолати тимчасовими заходами. З огляду на масштаби вчинених злочинів та завдану шкоду, додатковими елементами системи правосуддя мають стати квазісудові механізми, такі як Комісії зі встановлення істини. 

Фіксування злочинів війни, їхнє розслідування, пошук та переслідування ймовірних злочинців до кінця їхнього життя та притягнення винних до відповідальності — це питання національної гідності. Без строків давності, жодних винятків чи політичних домовленостей. Досягнення таких цілей може зайняти багато часу та ресурсів, але саме довготривала стратегія може дати сталий результат — неповторення жахіть цієї війни та життя із вірою у справедливість.

Україна, її громадянське суспільство мають право очікувати подальшої підтримки з боку міжнародного співтовариства. Водночас, всі дії та рішення, спрямовані на притягнення до відповідальності міжнародних злочинців та допомогу жертвам війни не мають складати конкуренцію потребам інших країн. Висловлюємо нашу солідарність із жертвами інших збройних конфліктів. 

Вперше за багато років справедливість і правосуддя стали центром уваги світової спільноти саме в контексті війни РФ проти України. Тому саме Україна має можливість продемонструвати, що захист жертв міжнародних злочинів не має географічних або адміністративних кордонів; що наслідком їхніх страждань є переосмислення глобальних людських цінностей, зокрема щодо справедливості та правосуддя. Саме тому Україна має зайняти лідерську позицію у розбудові ефективної глобальної архітектури правосуддя, на яку заслуговують постраждалі від будь-якої війни, а консолідований голос її потужного громадянського суспільства — цьому сприяти.

Організації в алфавітному порядку:

Адвокатська дорадча група

Асоціація УМДПЛ

Громадянська Мережа ОПОРА

Інститут масової інформації

Інститут миру і порозуміння

Коаліція громадських організацій “Україна. П’ята ранку”

Кримська правозахисна група

Медійна Ініціатива за права людини

Освітній дім прав людини — Чернігів

Поступовий гурт франківців

Платформа прав людини

Правозахисний центр “Дія”

Регіональний центр з прав людини

Truth Hounds

Україна без тортур

Українська Гельсінська Спілка з прав людини

Український Центр охорони здоров’я

Ukrainian Legal Advisory Group

Харківська правозахисна група

Харківський антикорупційний центр

Центр громадянських свобод

Центр громадянської освіти “Альменда”

Центр прав людини ZMINA

Центр “Соціальна дія”

Фонд підтримки фундаментальних досліджень

Фундація DEJURE

FREE ZONE

Меморандум підписаний:

Гельсінський Фонд з прав людини (Польща)

Документ відкритий до приєднання

Якщо Ви бажаєте приєднатися та підписати меморандум, будь ласка, надішліть електронний лист на адресу: rightsnjusticenpeace@gmail.com. У полі “Тема” вкажіть “Меморандум”.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Адвокація
Переслідування цивільних українців Росією може бути злочином проти людяності — в ОБСЄ розкрили нові факти

В ОБСЄ презентували звіт про порушення міжнародного гуманітарного права, воєнні злочини та злочини проти людяності, пов'язані зі свавільним позбавленням волі цивільних українців Російською Федерацією. Звіт підготовлений місією експертів ОБСЄ в рамках Московського механізму, запуск якого МІПЛ адвокатувала понад півтора року. Під час підготовки документу МІПЛ тісно співпрацювала з експертами місії, задокументовані нами факти про злочини Росії стали частиною звіту.

26 Квітня 2024

Адвокація
МІПЛ представила в ОБСЄ результати аналітики про права і мотивацію потерпілих від воєнних злочинів

Медійна ініціатива за права людини продовжує адвокаційний візит в ОБСЄ у рамках Supplementary Human Dimension Meetings. Аналітикиня Любов Смачило і керівниця відділу моніторингу судів у справах щодо війни Оксана Расулова взяли участь у заході “Виклики становлення правосуддя в Україні для потерпілих від воєнних злочинів і їхня мотивація на національному рівні", організований МІПЛ.

24 Квітня 2024

Адвокація
У Брюсселі показали фільм “20 днів у Маріуполі”: після цього МІПЛ взяла участь у дискусії

У столиці Бельгії показали десять фільмів цьогорічного міжнародного чеського фестивалю “Один світ” — найбільшої правозахисної події документального кіно у світі, організованої People in Need. Переглянули й оскароносну стрічку “20 днів у Маріуполі” українського режисера Мстислава Чернова. Серед глядачів була Любов Смачило, аналітикиня МІПЛ.

23 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Перше рішення Верховного Суду у справі про порушення законів і звичаїв війни. Розбір аргументації

Верховний Суд розглянув апеляційну скаргу адвокатки у справі Олександра Кабашного, “військового комісара” з Криму. Його заочно засудили до 8 років ув’язнення за участь у примусових кампаніях з мобілізації кримців до російської армії, що є порушенням законів і звичаїв війни. Станом на квітень 2024 це поки єдине рішення Верховного Суду щодо воєнних злочинів.

2 Травня 2024

Війна і правосуддя
Апеляційний суд не змінив вирок російському військовому про довічне ув’язнення

Даніїл Коблік — командир батальйону 74-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ із позивним “Магніт”. У 2022 році батальйон окупував село Лукашівка на Чернігівщині. Слідство встановило, що Коблік разом із іншими росіянами вбив українського військового, а також викрав трьох місцевих і неповнолітнього хлопця. 

2 Травня 2024

Війна і правосуддя
Геноцид у Сребрениці: уроки історії для України

11 липня 1995 року понад вісім тисяч боснійських мусульман — чоловіків і хлопчиків — були захоплені та вбиті військами та поліцейськими боснійських сербів біля міста Сребрениця. Це сплановане та організоване масове вбивство людей за релігійною та етнічною ознакою досі вважається найбільшим у Європі з часів Другої світової війни.

30 Квітня 2024

Більше публікацій