“Розуміла, що не виживу. Думала, у чоловіка легші поранення” — мешканка Ізюму про окупацію і примусове вивезення до Росії
Мешканка Ізюма Наталія Костенко навесні 2022 року втратила чоловіка — він зазнав поранення внаслідок російського обстрілу. Наталія теж постраждала від атаки окупантів: жінці перебило ноги. Без дозволу її вивезли до Росії, де не надавали адекватного лікування. Про окупацію, поранення та російські поневіряння Наталія розповіла в інтерв’ю МІПЛ.
Наталія пригадує той вечір, коли з чоловіком потрапили під обстріл. Каже, сиділи у альтанці сусіда, який прихистив подружжя — будинок Наталії на той час уже був частково зруйнований. “Був обстріл касетними снарядами. Найсильніше поранило мене, у мене були перебиті обидві ноги, я сиділа в калюжі крові. Чоловік якось до мене присунувся, подав мені рушник, я сама собі перев’язала ноги, бо він не міг цього зробити”, — розповідає Наталія.
Машини, щоб доїхати до лікарні, не було — автівки також знищило під час обстрілу. Тож по допомогу довелося звернутися до росіян. Ті відвезли поранених до лікарні. “Чоловіка поклали на ноші. Памятаю лише, що я сильно кричала і прощалася. Розуміла, що я не виживу, думала, що у чоловіка значно легші поранення”, — пригадує жінка.
Далі Наталію розлучили із чоловіком та без її дозволу транспортували гелікоптером до Росії — у Білгородську область. Жінку прооперували та відвезли до однієї з районних лікарень. Там разом із Наталією було ще кількадесят мешканців Ізюма — поранених через обстріли. Українці не отримували у російській лікарні ні адекватного лікування, ні навіть нормального ставлення.
“Апарати Ілізарова, які стояли 3 місяці, вже треба було знімати, надавати якусь допомогу, бо у дівчат ноги починали гнити, але допомоги не було. Завідувач відділення приходив до нас і починав з одного: у вас там живуть нацисти”, — ділиться спогадами Наталія.
У вересні минулого року завдяки волонтерам жінці вдалося повернутися до України. “Кожен з нас, хто був у окупації, отримав поранення, пережив цей біль, кожен хоче повернутися в своє рідне місто і хоче жити звичним життям. Я теж сподіваюся повернутися в свій Ізюм, бо нас там чекає наша рідна земля, бо кожен з нас любить свою батьківщину”, — каже Наталія.
Відео підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Відео відображає позицію організації МІПЛ і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження” та Європейського Союзу.