Send Lette
Війна і правосуддя

Заклик карати “ухилянтів” та підписані повістки. Чим у суді доводили вину “військового комісара” Кабашного

Півтора року тому в Дарницькому районному суді почали слухати цікаву справу щодо порушення законів та звичаїв війни з боку так званого “військового комісара” з Криму Олександра Кабашного. Тоді прокуратура подала обвинувальний акт, в якому зазначено, що Кабашний проводив у Криму примусові призовні кампанії цивільного населення, а це прямо заборонено статтею 51 IV Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни.

Журналісти МІПЛ привертати увагу медіа до цієї справи, регулярно анонсуючи судові засідання в ній. 24 квітня суддя Марина Бондаренко завершила розгляд справи, ухваливши вирок. Відзначаємо деталізованість і структурованість викладених у вироку аргументів, а тому не можемо не узагальнити: за що саме засудили Олександра Кабашного до восьми років ув’язнення та як відбувався процес.


Хто такий Кабашний?

Олександр Кабашний — уродженець Машівського району Полтавщини. Тривалий час живе в Криму, в Феодосії. Після 2014 року він жодного разу не виїжджав з Криму. Після анексії півострова він, як встановив суд, влаштувався на роботу до окупаційних структур, зокрема почав працювати у “військовому комісаріаті”. 

Так, на засіданнях призовної комісії він брав участь як “старший помічник військового комісара міста Феодосія та Кіровського району “Республіки Крим”.


Що саме робив засуджений? 

По-перше, Олександр Кабашний, як встановив суд, підписував повістки цивільним мешканцям Криму. Ці повістки вручали людям за місцем проживання або іншим шляхом, що потім сприяло їхній мобілізації до російського війська. Суддя Марина Бондаренко зазначила, що російське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від служби”ю. А відтак можна вважати, що людей мобілізували примусом під загрозою ув’язнення. 

По-друге, на засіданнях призовних комісій Кабашний оголошував дані про кількость осіб, які ухилились від проходження комісії. Суд уточнив, що докази таких виступів надані щодо осіннього призову 2019 року. Цікаво, що Кабашний на ці засідання приходив із повістками, які не вдалось вручити призовникам. 

По-третє, засуджений звертався до “голови адміністрації Феодосії”, призначеного окупаційною владою, та просив надати посильну допомогу в розшуку осіб, які уникають призову до збройних сил РФ.


Чим доводили вину?

Під час розгляду доказів суд звернув увагу на те, що Кабашний отримав російський паспорт, але залишається громадянином України. Звернень про вихід із громадянства або ж про втрату громадянства України від нього не надходило. 

Потім суд дослідив “официальный портал “Правительство Республики Крым” та встановив, що кожного року так званий “Голова Республіки Крим” видає указ щодо створення призовних комісій та забезпечення призову до збройних сил РФ на території “Республіки Крим”. 

Згідно з цим указом, голови муніципальних утворень спільно з військовими комісарами та так званим “МВС Республіки Крим” мають забезпечувати явку мешканців Криму на призовні пункти для проходження комісій. У разі ухилення — розшук та затримання.

Важливо: попри позицію прокурора про те, що Кабашний займався примусовим призовом громадян з 2015 року і реалізував 11 призовних кампаній, суд знайшов і дослідив підтвердження таких дій лише з 2019 року. Це, зрештою, і вплинуло на вирок. 

Так, суддя Марина Бондаренко дослідила два укази від 2019 та 2020 років, якими Кабашний включений до складу резервної призовної комісії міського округу Феодосія на посаду заступника голови комісії як так званий “старший помічник військового комісара”.  

Була серед доказів і копія повістки місцевому мешканцю за підписом Олександра Кабашного. 

Ще один важливий момент: суддя Бондаренко у вироку аргументувала, що дії Кабашного були частиною російської політики з примусового призову цивільних та залучення їх до армії. 

“Військові комісаріати щосили намагаються збільшити кількість призовників, які проходитимуть військову службу, створюючи штучні обмеження для осіб, які подають заявки на цивільну службу. Надання неправдивої інформації про строки та умови таких заявок, а також вимоги формальних або документальних доказів антивоєнних переконань призовника перетворюють здавалось би простий процес подання заявки у багаторічний пошук підпису військових комісарів”, — зазначила Марина Бондаренко у вироку. 

Вона також наголосила, що призовники, чиї заявки на цивільну роботу були відхилені, але вони продовжували наполягати на тому, що вони не можуть проходити військову службу, стають обвинуваченими у кримінальних справах. 

Крім цього, суд встановив неодноразову участь Кабашного як члена президії під час зібрання представників  “молодіжного патріотичного руху “Юнармія” у Феодосії. Це може підтверджувати системність роботи Кабашного із залучення молоді до служби в армії країни-агресорки. 


Чому суд виключив примус Кабашного до роботи на окупантів?

Одним із питань, яке розглядалося в процесі слухань, була ймовірність примусу Олександра Кабашного до вчинення злочину. Однак суд повністю спростував цю ймовірність.

Так, Марина Бондаренко зазначила, що свою посаду Кабашний обійняв добровільно, отримував підвищення та заробітну плату. “А сама по собі посада, — зазначає Бондаренко у вироку, — свідчить про виконання обвинуваченим організаційно-розпорядчих функцій, що виключає його дію під примусом чи незаконним наказом вищого керівництва, та водночас вчинення цього злочину з необережності”.


Як відбувався процес?

Дарницький суд у справі Кабашного провів 26 судових засідань, дійшовши до вироку за 1 рік і 5 місяців. 

Одним із дискусійних питань у процесі була наявність чи відсутність міжнародного збройного конфлікту в Україні в той час, коли Кабашний, за даними обвинувачення, здійснював злочин. Так, сторона захисту наголошувала, що обвинувальний акт потрібно повернути прокурору, оскільки Україна та РФ не перебували у стані оголошеної війни, а тому “не може бути предметом судового розгляду висунуте обвинувачення у порушенні законів та звичаїв війни”.

Суддя Марина Бондаренко тоді відмовила адвокату, а в вироку вказала аргументи свого рішення. Зокрема, суддя погодилася, що міжнародне гуманітарне право призначене для регулювання збройних конфліктів. “Щойно виникає збройний конфлікт, будь-які дії, вчинені з причин, пов`язаних із цим конфліктом, повинні відповідати МГП”, — зазначила суддя.

На її думку, міжнародний збройний конфлікт “має місце з першого пострілу або із захоплення першого квадратного метра території чужої держави”.

“Традиційно держави висловлювали свій воєнний намір (animus belligerendi) через офіційні оголошення війни, які, ipso facto, встановлювали політичний стан війни і ставали причиною застосування права війни (jus in bello) між ними, навіть за відсутності відкритих бойових дій. Сьогодні вважається, що міжнародний збройний конфлікт виникає з того моменту, коли держава використовує збройні сили проти іншої держави, незалежно від причин чи інтенсивності протистояння, і незалежно від того, чи офіційно оголошено або визнано політичний стан війни”, — сформулювала свою позицію суддя. 


Чому суд призначив мінімальне покарання за цією статтею?

Санкція статті, за якою обвинувачували Кабашного, передбачає від 8 до 12 років ув’язнення. Прокурор просив максимально жорстке покарання. Однак суддя Марина Бондаренко призначила йому 8 років позбавлення волі, аргументувавши рішення так:

“Суд не вважає за можливе визначати строк покарання у максимальних межах санкції частини 1 ст. 438 КК України, як про це просив прокурор у судових дебатах, оскільки попри загальні посилання щодо проведених 11 призовних кампаній за період 2015-2020 років, про які згадуються у висунутому обвинуваченні, доведеною є участь обвинуваченого лише протягом останніх двох років з цих названих, тобто починаючи з 27.03.2019”.

Іншими словами, прокуратура не довела участь Олександра Кабашного у призовних кампаніях з 2015 до початку 2019 року.

Що далі?

Засуджений Кабашний може оскаржити свій вирок в апеляційному суді. Лише після цього або ж після закінчення відведеного на оскарження строку, вирок набере чинності. 

Крім того, цей вирок може бути відправною точкою до засудження інших “військових комісарів” Криму, яких, за даними Крим-SOS, станом на жовтень 2022 року було щонайменше 19. 

Як зазначає експерт МІПЛ, керуючий партнер АО “Амбрела” Андрій Яковлєв, зібрані у цьому процесі докази також теоретично можуть стати основою для обвинувачення керівництва, що віддавало вказівку до примусового призову цивільних у Криму. У цьому ж вироку зазначається, що таку вказівку надавав так званий “голова республіки Крим”, яким з 2014 року є Сергій Аксьонов.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Війна і правосуддя
Перше рішення Верховного Суду у справі про порушення законів і звичаїв війни. Розбір аргументації

Верховний Суд розглянув апеляційну скаргу адвокатки у справі Олександра Кабашного, “військового комісара” з Криму. Його заочно засудили до 8 років ув’язнення за участь у примусових кампаніях з мобілізації кримців до російської армії, що є порушенням законів і звичаїв війни. Станом на квітень 2024 це поки єдине рішення Верховного Суду щодо воєнних злочинів.

2 Травня 2024

Війна і правосуддя
Апеляційний суд не змінив вирок російському військовому про довічне ув’язнення

Даніїл Коблік — командир батальйону 74-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ із позивним “Магніт”. У 2022 році батальйон окупував село Лукашівка на Чернігівщині. Слідство встановило, що Коблік разом із іншими росіянами вбив українського військового, а також викрав трьох місцевих і неповнолітнього хлопця. 

2 Травня 2024

Війна і правосуддя
Геноцид у Сребрениці: уроки історії для України

11 липня 1995 року понад вісім тисяч боснійських мусульман — чоловіків і хлопчиків — були захоплені та вбиті військами та поліцейськими боснійських сербів біля міста Сребрениця. Це сплановане та організоване масове вбивство людей за релігійною та етнічною ознакою досі вважається найбільшим у Європі з часів Другої світової війни.

30 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Перше рішення Верховного Суду у справі про порушення законів і звичаїв війни. Розбір аргументації

Верховний Суд розглянув апеляційну скаргу адвокатки у справі Олександра Кабашного, “військового комісара” з Криму. Його заочно засудили до 8 років ув’язнення за участь у примусових кампаніях з мобілізації кримців до російської армії, що є порушенням законів і звичаїв війни. Станом на квітень 2024 це поки єдине рішення Верховного Суду щодо воєнних злочинів.

2 Травня 2024

Війна і правосуддя
Апеляційний суд не змінив вирок російському військовому про довічне ув’язнення

Даніїл Коблік — командир батальйону 74-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ із позивним “Магніт”. У 2022 році батальйон окупував село Лукашівка на Чернігівщині. Слідство встановило, що Коблік разом із іншими росіянами вбив українського військового, а також викрав трьох місцевих і неповнолітнього хлопця. 

2 Травня 2024

Війна і правосуддя
Геноцид у Сребрениці: уроки історії для України

11 липня 1995 року понад вісім тисяч боснійських мусульман — чоловіків і хлопчиків — були захоплені та вбиті військами та поліцейськими боснійських сербів біля міста Сребрениця. Це сплановане та організоване масове вбивство людей за релігійною та етнічною ознакою досі вважається найбільшим у Європі з часів Другої світової війни.

30 Квітня 2024

Більше публікацій