“У розумінні військових Каховська ГЕС чи ЗАЕС не мають захисту, адже під час війни міжнародне законодавство безсенсове, це просто шматки паперу”, — Ґлен Ґрант
Руйнування Каховської ГЕС продемонструвало, що міжнародне право, яке прямо захищає небезпечні обʼєкти цивільної інфраструктури від атак військових, неефективне. МІПЛ спробувала розібратися, чому так відбувається, які інші обʼєкти перебувають у небезпеці і чи може міжнародна спільнота їх захистити.
У ніч на 6 червня 2023 року російські окупаційні війська підірвали Каховську гідроелектростанцію. За повідомленням Укргідроенерго, внаслідок підриву машинної зали зсередини станція повністю зруйнована і відновленню не підлягає. Головне управління розвідки Міноборони заявляє, що має докази використання вибухівки для підриву Каховської ГЕС. Там підкреслюють, що цей злочин посилює загрозу ядерної катастрофи, оскільки наповнюваність прудів-охолоджувачів Запорізької атомної електростанції залежить від рівня води в Дніпрі. Нагадаємо, що Росія контролює ЗАЕС із 4 березня 2022 року. Це найбільша в Європі атомна електростанція, розташована на березі Каховського водосховища, яке, за прогнозами Укргідроенерго, зникне за чотири дні.
Водночас за кілька годин до підриву Каховської ГЕС у Куп‘янському районі Харківщині російські війська у результаті обстрілів пошкодили в сірій зоні трубопровід із аміаком — надзвичайно токсичною отруйною речовиною, яка несе смертельну загрозу для людини.
Коментуючи дві події, президент Володимир Зеленський заявив: “Одна історія, коли у вас немає доказів підриву, коли зрозуміло, що там іде війна, там сіра зона, і в сірій зоні реально могла спрацювати та чи інша зброя — скоріше за все, артилерія. Так, винна Російська Федерація, але це наслідки війни. А тут (у Каховці, — МІПЛ) ми розуміємо, що це тероризм. Вони заздалегідь замінували і зробили це власноруч (підірвали ГЕС, — МІПЛ). Ми розуміємо, що це абсолютно інша класифікація”.
Наразі вода з Каховського водосховища стрімко затоплює територію, розташовану нижче зруйнованої ГЕС. Влада евакуйовує людей із небезпечних районів на підконтрольній уряду України території. Натомість на окупованих росіянами лівобережних ділянках ситуація неконтрольована. Ті, хто опинився у водяній пастці, зокрема в Олешках і Кринках, у соціальних мережах благають про порятунок. Ось деякі з них:
“Вулиця Пушкіна, 6в, 2 дітей, чоловік, жінка і пенсіонер. Сидять на горищі, у кого є можливість, заберіть, будь ласка”
“Хлопці, Декабристів, 165, жінка і чоловік (чоловік поранений). Учора були разом на даху, зараз — невідомо. Дуже прошу, допоможіть”
“Молю про допомогу! Часнока, 21 або 19, двоповерховий будинок. Терміново потрібна евакуація 14 людей, з них 3 — діти, вода прибуває на другий поверх”
“Будь ласка, допоможіть! Нижня, 75! Чоловік один у домі, пересуватися дуже важко! Заради Бога, допоможіть хоча б на дах піднятися! Ще живий!”
Міжнародне право під час війни
Аналізуючи ситуацію з Каховською ГЕС, експерт із міжнародного права, адвокат Андрій Яковлєв, зазначає: “Женевські конвенції, зокрема Додатковий протокол № 1, встановлюють вимоги загального захисту цивільних об’єктів. Серед них окремо виділено природне середовище, установки і споруди, які містять небезпечну силу. Останніми є греблі, дамби, атомні станції. Тобто міжнародне гуманітарне право захищає їх безпосередньо”.
Водночас той самий Додатковий протокол № 1 все ж допускає атаки на дамби, греблі і навіть атомні електростанції, якщо атакуюча сторона вважатиме це єдиним практично можливим засобом припинити підтримку воєнної операції з боку противника.
Тобто за певних умов, визначення яких покладається виключно на ворогуючі сторони, цивільний обʼєкт (навіть якщо його руйнування загрожує катастрофічними наслідками) може стати мішенню. І жодне міжнародне право безсиле захистити його під час війни. Так, це порушує безліч правил і звичаїв ведення війни, але на практиці в контексті збройного конфлікту лише супротивники вирішують, що можна атакувати, а що — ні. Ефективних правових важелів впливу на прийняття таких рішень не існує.
“Війна — це зона, де закон втрачає сенс, — вважає Ґлен Ґрант, підполковник британської армії у відставці, військовий експерт. — Каховська ГЕС, ЗАЕС і аміакопровід на Харківщині в розумінні військових не мають міжнародного захисту, адже під час війни міжнародне законодавство безсенсове, це просто шматки паперу. І це не залежить від того, цивільний обʼєкт чи військовий. Росія розглядає ці три обʼєкти, як важливі цілі у цей конкретний момент”.
Нехай попередити атаки неможливо, але правові наслідки рішень, ухвалених військовими, є. Особливо в контексті міжнародного кримінального права, на чому наголошує Яковлєв: “Стаття 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду зазначає, що умисний напад на цивільні об’єкти, які не є військовими цілями, становить серйозне порушення законів і звичаїв війни і, відповідно, є воєнним злочином”. Однак і тут бачимо ситуацію, коли правове визначення воєнного злочину покладається не на імперативну норму заборони атаки на цивільні обʼєкти, а на те, чи був атакований цивільний обʼєкт військовою ціллю. А цілі визначає лише сторона конфлікту, і це може бути будь-що: дамба, гребля, гідроелектростанція, АЕС тощо. І убезпечити їх ніщо не може.
“Визначаючи цивільні обʼєкти як військові цілі, логіка військових дуже проста: чи це спрацює, чи зупинить, наприклад, атаку ЗСУ через Дніпро? Авжеж, якщо знищити греблю, то це спрацює! — пояснює Ґлен Ґрант. — Але невідомо, чи українці збирались перетинати Дніпро. Скоріше, ні. Чи атаки на аміакопровід у Харківській області зупинять когось? Ні, вони створять територію, по якій буде складно проходити. Але я не думаю, що це зупинить наступ. Я би назвав ці цілі — цілями відчаю”.
Екоцид, міжнародна реакція, що далі
За фактом підриву Каховської ГЕС українські правоохоронці розпочали досудове розслідування за статтею екоцид. Попередньо оцінюючи масштаби катастрофи, експерти кажуть про темне майбутнє регіону. “Наслідки для екології та сільського господарства будуть катастрофічними, — каже Володимир Молчанов, експерт Причорноморського центру соціальних і політичних досліджень. — Там тільки на Херсонщині 6000 кв. км зрошувальних земель. Людям із лівого берега після звільнення територій треба буде евакуюватися, бо вони не матимуть засобів для економічного існування. Деякі громади, такі як Іванівська, не матимуть навіть питної води. Ці села беруть воду прямо з Каховського каналу. Крім того, в Скадовську зникне рисосіяння, а особливо посушливі райони, Присіваська та Новотроїцька громади, де на рік випадає всього 300 міліметрів опадів, стануть непридатними для рослинництва. Без значної частини водопровідної води залишиться і Мелітополь. Тому навіть у разі його звільнення населення потрібно буде евакуювати, бо місто повністю залежить від Каховського каналу”.
Реагуючи на підрив ГЕС, Коаліція “Україна. Пʼята ранку”, куди входить МІПЛ, оприлюднила заяву, в якій зазначає, що затоплення значної території України призведе до позбавлення питної води жителів Херсонської області та тимчасово окупованого Криму. Крім того, це становить загрозу затоплення та руйнування для десятків населених пунктів, для роботи Запорізької АЕС. Така масштабна екологічна катастрофа може бути кваліфікована як екоцид. “Підрив Каховської ГЕС та інші злочини екологічного характеру, які вчиняє Росія на території України, мають підштовхнути міжнародну спільноту до криміналізації екоциду як п’ятого злочину, над яким має юрисдикцію Міжнародний кримінальний суд”, — йдеться у заяві.
Водночас координаторка МІПЛ Ольга Решетилова переконана, що слабка міжнародна реакція на підрив Каховської ГЕС заохочує Росію до вчинення нових воєнних злочинів. “Ми маємо змусити світ вжити заходів, щоб позбавити Росію впливу в Раді Безпеки ООН та інших міжнародних організаціях, — переконана вона. — За злочин підриву Каховської ГЕС, інші воєнні злочини, вчинені Росією в Україні, повинні понести відповідальність і виконавці, і вище військово-політичне керівництво РФ”.
Прогнозуючи подальші дії Росії на полі бою, військовий експерт Ґлен Ґрант невблаганний: “Схрестимо пальці, щоб більше не було таких цілей, як Каховська ГЕС. Але в мене є відчуття, що вони будуть. Тому що Росія впадає у відчай. А коли люди у відчаї, вони починають розкидати речі. Гребля — це акт відчаю. Що ще вони можуть зробити? Атомна станція. Я сподіваюсь, що ні, але це вірогідно”.