“Аби зрозуміти масштаби воєнних злочинів Росії, важливо вислухати тих, хто пройшов через путінську систему ГУЛАГів”, — Пятрас Ауштрявічюс
Проблему звільнення українських цивільних заручників із російського полону обговорюють у Брюсселі. Медійна ініціатива за права людини перебуває з адвокаційним візитом у Європарламенті, де зустрічається з європейськими політиками. Зокрема, 6 липня відбулася пресконференція за участі МІПЛ, родичів цивільних бранців та колишніх заручників. МІПЛ висловлює вдячність Пятрасу Ауштрявічюсу, членові Європейського парламенту і литовському політику, за те, що долучився до заходу. Публікуємо його промову.
Агресивна війна Росії проти України — це передусім війна проти цивільного населення. Проти цивільної інфраструктури та суспільства.
Російські військові зазвичай мають достатньо хоробрості лише для того, щоб воювати і переслідувати цивільне населення, програючи одну за одною битви зі Збройними силами України. І це частина воєнного злочину.
Безумовно, це також буде частиною процесу притягнення до відповідальності та частиною платформи, про яку ми говоримо як про міжнародний трибунал. Але між тим дуже важливо не нехтувати і не залишати полонених і депортованих цивільних осіб у своєрідному вакуумі, без жодної підтримки. Знаючи, що Російська Федерація є країною-терористом, неможливо розраховувати на якусь щиру співпрацю з терористами.
Але справа, яку робить МІПЛ, є надзвичайно важливою. Ми маємо відстежувати їх (цивільних заручників, — МІПЛ). Ми маємо фіксувати кожен можливий факт, щоб представити його насамперед сім’ям, які залишаються без нічого.
Ми не маємо жодної допомоги, жодного контакту з тими людьми, які перебувають у російських в’язницях. Навіть для того, щоб нанести їх на своєрідну інформаційну мапу, для того, щоб наповнити цю справу для міжнародного трибуналу. Але ми знаємо, що іноді ті, хто відповідальні за злочини, — дуже бояться розкриття місць, імен, суті злочинів, які вони скоїли. Тому нанесення (фактів воєнних злочинів проти цивільних,— МІПЛ) на інформаційну мапу є дуже важливим.
І ми повинні підтримувати громадські організації, які цим займаються. Бо ми дійсно дуже мало знаємо про цю категорію захоплених Російською Федерацією заручників. Хоча ми послідовно вносимо в кожну нашу резолюцію цю категорію цивільних осіб як частину тих, хто особливо постраждав від російської окупації.
Ми продовжуватимемо це робити. Тому аби спробувати зрозуміти масштаби воєнних злочинів, скоєних Росією, важливо вислухати тих, хто пройшов через так би мовити путінську систему ГУЛАГів.
Про це також має знати російське суспільство. Ми повинні знайти ефективні канали комунікації і способи донести цю інформацію до російської сторони. Я не говорю про колективну відповідальність — тут ідеться саме про моральну провину. Існує моральний аспект цього питання. І вони повинні відчувати себе принаймні некомфортно, коли їхня влада, їхні спецслужби скоюють такого роду злочини.
Тож, я ще раз дякую Ользі Решетиловій і Тетяні Катриченко за те, що робить Медійна ініціатива за права людини. І я дійсно сподіваюся, що цей захід проллє більше світла на ці особливі злочини, які, на жаль, досі вчиняються російськими окупантами та російською владою проти українського суспільства.
