Аналіз російських висловлювань до річниці окупації Криму

Попередню серію щодо організованого РФ заходу на рівні ООН читайте тут.

Цього разу ми подивилися на заходи до річниці окупації, організовані в самій РФ. Власне, нам видається, що справжньою відповіддю на всі міжнародні заяви України та інших країн, які закликають Росію деокупувати Крим, — був не захід в ООН, а саме дійство 18 березня у Москві, на стадіоні «Лужнікі». Там відбувся концерт «День возз’єднання Криму і Севастополя з Росією» за участі Володимира Путіна та мера Москви Сергія Собяніна.

Величезна кількість людей, гул натовпу, переможний виступ Путіна — це все мало виглядати, вочевидь, вкрай переконливо в тому числі для міжнародних спостерігачів. Якщо в центрі всіх висловлювань України та міжнародної спільноти — є відновлення справедливості з точки зору права, то Володимир Путін — говорить про «історичну справедливість».

У меседжах Путіна, по суті, не було нічого нового. Але цікаво зауважити, що набір повідомлень був принципово інакшим від порядку денного в ООН. Очевидно, що президент РФ та його спічрайтери вважають, що народу неважливо, що відбувається в Криму, що там із дотриманням прав меншин та корінного народу, що з водою і гуманітарною ситуацією. Але що має значення — це «історична справедливість», патріотичні гасла та сильна рука держави. Тут ніхто не намагався показати глядачам «справжніх кримчан» чи запросити когось із півострова, хай навіть маріонеточного.

Основні меседжі Путіна:

– так званий «Референдум» 2014-го року — це «відновлення історичної справедливості, «повернення кримчан у родину братніх народів Російської Федерації». Тут зауважимо та нагадаємо, що Генасамблея ООН кілька разів на рік підтримує резолюції, в яких не визнається цей так званий референдум, та які називають Крим окупованим. Так само вважає і Євросуд з прав людини.

– далі був екскурс у історію — так як її бачить Росія. Ми не будемо переказувати і обговорювати його — знову ж таки залишимо це історикам. Зауважимо тільки, що, по-перше, в цій промові Путін знову ностальгує навіть не за СРСР, а за Російською імперією, а по-друге, намагання переглянути кордони, посилаючись на «історичну справедливість» — це, власне, один із тих факторів, які роблять окупацію Криму ще більш небезпечним прецедентом, адже бажаючих відновити свою «історичну справедливість» може знайтися дуже багато навіть у межах європейського континенту.

– обоє промовців — і Путін, і Собянін — апелювали до Криму, точніше, до Херсонеса як до «святого місця» для православ’я, знову ж таки намагаючись виправдати спробу анексії Криму.

Ми перевірили пабліки деяких російських посольств, аби зрозуміти, чи намагалася РФ якомога ширше висвітлити цей захід. Побачили, що Посольства Росії, приміром, у Франції, Словенії, Німеччині, Норвегії, Австрії, Іспанії, Об’єднаному Королівстві Великобританії та Північної Ірландії не висвітлили ані концерт на “Лужніках”, ані неформальну зустріч Радбезу ООН з питань Криму від 17 березня (на відміну, приміром, від відповіді Путіна Байдену). Зате паблік Посольства Росії в США все ж таки опублікував новину про концерт із посиланням на англомовну версію промови Путіна, хоча публікації про неформальну зустріч Радбезу ООН з питань Криму відсутні.

У цій історії важливий також контекст. На стадіоні, який вміщує 81 тис. людей, не було де яблуку впасти, що спровокувало гарячі дискусії навіть у російських медіа. Кремль, звісно, запевняв, що «Лужники» були заповнені лише на 50%, та кадри телетрансляції продовжуть доводити інше. Окрім того, особливий цинізм полягає в тому, що паралельно із цим концертом у російських судах тривали судові засідання у так званих «санітарних справах» проти активістів і протестувальників, затриманих у зв’язку з акціями на підтримку Олексія Навального 23 січня. Учасникам акції інкримінують порушення санітарно-епідеміологічних правил, їм загрожують як штрафи і примусові роботи, так і позбавлення волі.

Водночас, серед тих російських дописувачів, хто критикував Кремль за такий цинізм, мало хто звертав увагу та критикував саму тему концерту. Більше того, минулого тижня сам штаб Олексія Навального (на тлі появи інформації про суттєве погіршення стану здоров’я найвідомішого російського опозиціонера, який перебуває в колонії), позначив на своїй мапі протестів Крим як Російську Федерацію, і навіть після звернення голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова з проханням виправити карту — відмовився вносити зміни.