Андрій Бєлий

Марина Кулініч

Софія Краснікова

• 16 Січня 2025

0

41

2 хвилини читання

Андрій Бєлий

Дата викрадення: 13 березня 2022 року

Місце викрадення: м. Буринь, Сумська область

Андрій Бєлий, його дружина, син і мати до повномасштабного вторгнення Росії мешкали разом в одному будинку в Бурині, що на Сумщині. Це місто опинилося під контролем російських військ у перші дні великої війни. 13 березня 2022-го Андрій і ще двоє місцевих жителів — Олексій і Ярослав — поїхав шукати дизельне паливо. Додому того вечора чоловіки не повернулися.

Набагато пізніше Олексій, якого росіяни, як виявилося, місяць тримали у Курському СІЗО і зрештою відпустили, розповів Вірі, мамі Бєлого, що того дня проблеми у чоловіків почалися на блокпосту на виїзді з міста. Росіяни зупинили їхню автівку і спочатку розмова була нейтральною. Однак у той самий час повз блокпост ішла ще одна група росіян, які тягнули за собою спалену техніку.

“Їх гнали з Конотопу, тому вони їхали по тому ж мосту. Зупинилися і нумо питати: “А це хто такі? А що вони тут роблять?” Відібрали телефони, вирвали відеореєстратор. Потім почали їх лупити, кинули в БТР і повезли невідомо куди”, — переповідає Віра слова Олексія.

Коли чоловіки не повернулися додому, їхні дружини та матері почали пошуки. Спочатку поїхали у місцеву поліцію, але там сказали, що вночі нікого не затримували. Потім з’їздили на російський блокпост, де їм також нічого не розповіли. За кілька днів знайшли автівку Андрія. “В машині теліпалась вихлопна труба, вся автівка була в соснових голках, а капот у крові. Може, їх били головами об капот, або спочатку побили, а потім на капот поклали. Це мені невідомо, — говорить Віра.

Ще за кілька днів місцеві наштовхнули жінок на думку, що чоловіків могли затримати і вивезти в РФ. “Попросили одного водія, навіть не знаю, хто дав нам його номер, і ми поїхали аж у Курську область у місто Тьоткіне”, — продовжує Віра.

Водій попередив жінок, що буде краще, якщо поїдуть тільки матері. Так вони і зробили. Майже на самому кордоні їх зупинили: “Блокпост, танки стоять, далі їхати не можна. Вийшли хлопці молоді, ми питаємо, чи привозили таких-то чи ні. А вони сказали, що не можуть знати”.

Після вмовлянь росіяни запевнили жінок, що зателефонували в Курське СІЗО і скоро до них має приїхати начальник ізолятора. За дві години до Віри та двох інших матерів дійсно підійшов чоловік, який назвався начальником СІЗО і підтвердив, що Андрій, Олексій та Ярослав у Курську. “Не переживайте. Їх трохи потримають і відпустять. Ми дозволимо їм зателефонувати”, — сказав росіянин і наказав жінкам їхати геть. Передачку з теплим одягом і харчами брати відмовився, мовляв, усе є.

Однак дзвінка так і не було. А 11 квітня 2022 року Збройні сили України повністю відновили контроль над державним кордоном на Сумщині.

Згодом Віра отримала від сина відразу два листи: один із Курського СІЗО, другий — із місця утримання в Криму. Від одного зі звільнених бранців жінка також дізналась, що Андрія перевезли в Ростовську область у місто Каменськ-Шахтинський. Припускає, що він і зараз там, але точне місцеперебування Андрія Бєлого вона не знає.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».