Send Lette
Інші воєнні злочини

«Броня» дозволив»: історія виживання в окупованому Високопіллі

Високопілля на Херсонщині було в окупації з середини березня до початку вересня 2022 року. Весь цей час у селищі перебували місцеві. Деяким нікуди було їхати, інші не встигли вчасно залишити окуповану територію. Люди розповідають, що представники окупаційних військ тероризували місцеве населення, забирали майно, документи.

Під час однієї з польових місій журналісти МІПЛ побували у Високопіллі, записали свідчення місцевих. Зокрема, Ірини, яка просила не згадувати її прізвище з міркувань безпеки. Вона називає позивний людини, яка тривалий час контролювала населений пункт – «Броня».


«Стріляв по жінці, яка втікала»

«Вони зайшли 14 березня. Величезна колона російських військ. Ми бачили, як вони рухалися трасою, рили окопи біля неї, ставили свої міномети. А потім пішли селом…

Майже два тижні ми сиділи у своїх домівках і не насмілювалися показати носа на вулицю. Моєму сину Сергію тоді було 17 років. У нього тут був друг, Артем. Звісно, хлопцям хотілося поспілкуватися, і він пішов до друга з ночівлею. Той жив на нашій вулиці. Я всю ніч не спала, ніби відчувала, що щось погане станеться. І зранку дізналася, що хлопці поранені», – говорить Ірина.

Один із будинків у Високопіллі після деокупації. Фото – МІПЛ, Віктор Ковальчук

Це було 24 березня. Росіяни, зі слів жінки, святкували місяць від початку війни. 

«Чи як вони казали: «Спеціальної військової операції». Напилися і почали ходити по хатах, чіплятися до людей, – продовжує Ірина. – Прийшли до сусідки Артема. Спочатку їх було двоє, а потім лишився один. Домагався до неї. Кричав: «Дівчину мені давай! Скільки тобі років?» Вона каже: «50». Він каже: «Ти стара для мене». А потім, коли вийшов у двір, сусідка почала втікати з будинку. І цей росіянин схопив автомат і почав по ній стріляти. Так вийшло, що вона бігла в напрямку двору, де був мій син із другом. Сергію куля влучила в руку, а Артему – в спину. Жінка, на щастя, вижила – по ній він не влучив. Вона потім виїхала з Високопілля». 

Російський сухпай, залишений військовими окупаційних військ в одному з приміщень Високопілля. Фото – МІПЛ, Віктор Ковальчук


«Другий обстріл за три дні»

Жінка розповідає, як самостійно обробляла хлопцям рани, бо лікаря поряд не було: «Посадили у машину і повезли в Велику Олександрівку, за 30 км від Високопілля. Там у лікарні їх прийняв хірург. Але ми вимушені були залишити хлопців у лікарні, бо була комендантська година і нам сказали повертатися. Два дні ми не знали, що з дітьми… (Ірина робить паузу, приборкує сльози). Потім нам повідомили, що добрі люди вивезли хлопців до Архангельського. Це поруч, кілометрів 10. І нам потрібно було просто забрати їх звідти. Я пішла на блокпост і вмовляла нас випустити до Архангельського. Тоді росіяни майже нікого не випускали. Зрештою, ми виїхали».

Ірина каже, що до Архангельського проїхали без проблем. Але коли поверталися, побачили на узбіччі колону російської техніки.

«За кермом нашої автівки – мій старший син. Я кажу: «Синок, не їдь сильно». Проїхали. Але побачили, що за нами почав їхати білий бусик із намальованими літерами «Z», – продовжує вона. 

Росіяни забирали у місцевих машини та малювали на них літери «Z». Фото – МІПЛ, Віктор Ковальчук

З машини вистрибнув чоловік у військовій формі. Відстань від нього до машини Ірини з синами була приблизно сто метрів. «Починають стріляти по нашій машині. Я боялася повернутися назад, думала, що наші діти мертві. Я бачила їхні перелякані очі. Це для них був другий обстріл за три дні… Але бог не покинув нас. Ми зупинилися. Я вийшла з машини, бо на хлопців росіяни завжди реагували неадекватно, особливо на молодих. Починали до них чіплятися. Я показала усі документи, сказала, що хлопці поранені. Вони довго вивчали ці документи, розповідали, що ми маємо попереджати на посту, що їхатимемо. Тоді було таке враження, що кожен там встановлює свої правила. Зрештою, нас відпустили і ми поїхали далі», – розповідає Ірина з Високопілля. 

У її сина куля так і залишилась у руці, її одразу не змогли дістати. «Хірург просто поставив дренаж. У такому стані ми й забирали хлопців», – уточнює жінка.

Молодша донька Ірини біля автомобіля своєї родини. Фото – МІПЛ, Віктор Ковальчук


«Про «Броню», мабуть, чули всі»

«Ми поїхали далі. Проїхали метрів сто, бачимо: за нами танк їде, а за ним — ще одна машина — здоровенний джип. Знову зупиняють, перевіряють документи. Ми всі знервовані і перелякані. Просимо відпустити нас, аби ми довезли дітей додому. І один із росіян говорить: «Гаразд, скажете, що «Броня» дозволив їхати».

Цікаво, що саме цей позивний журналісти МІПЛ уже чули в інших населених пунктах Херсонщини. Ймовірно, він належить одному з командирів окупаційних військ. 

На запитання, хто такий «Броня», Ірина відповідає: «Про нього у Високопіллі, мабуть, чули всі. Він тут був нібито командиром. Усі питання вирішувалися через нього. «Броня» усім розповідав, що він із «ДНР». Підлеглі його боялися. Знаю, що дехто ходив скаржитися «Броні» на те, що його солдати тут коять звірства. А коїли вони таке, що страшно згадувати… Ходили вулицями, віджимали машини, інколи навіть стріляли по вулицях, коли їм треба було, аби люди не виходили з хат. І, звісно ж, шукали дівчат… Я дуже боялася за дочку, їй 14. Одного разу росіяни їхали нашою вулицею. Молоді, років 19-20. І моя донька вийшла в цей момент, хоча ми їй забороняли виходити на вулицю. Дякую богові, що вони не побачили, звідки вона вийшла і куди зайшла. А за два дні до сусіда прийшли росіяни, запитали: «Ми тут бачили дівчину. Де вона живе?» Він каже: «Вона виїхала два дні тому». Це дуже страшно».

Високопільська адміністрація — місце, де базувалися окупаційні війська. Фото – МІПЛ, Віктор Ковальчук

23 квітня діти Ірини змогли виїхати, а наступного дня поїхала вона разом із чоловіком і старенькою мамою: «Мені важко згадувати те, що ми пережили за ті півтора місяця, але я хочу, щоб ці нелюди, які поранили мого сина і чинили тут звірства, відповіли за свої дії». 

Звіт підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки й у рамках проєкту “Hela Sverige Skramlar for Ukraina”

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Війна і правосуддя
Реєстр збитків для України: як українцям домогтися компенсації від Росії

Реєстр збитків для України, створений за ініціативи Ради Європи, запрацював у травні 2023 року. Однак більшість категорій для подання заяв на відшкодування відкрилися нещодавно. Деякі українці дещо скептично ставляться до появи ще одного Реєстру. Медійна ініціатива за права людини роз'яснює його роботу та пояснює, чому варто подати до нього заяву.

14 Квітня 2025

Інші воєнні злочини
Росіяни засудили до 19 років ув’язнення інженера Запорізької АЕС Сергія Потинга

26 березня російський суд засудив працівника Запорізької АЕС Сергія Потинга до 19 років колонії. Його звинуватили в незаконному зберіганні зброї та намаганні підірвати автівку представника силових структур Росії (ст. 222, 205, 30 КК РФ). До вироку чоловік майже два роки перебував у російській вʼязниці. Перед тим окупанти викрадали його рідних, аби ті розповіли, де Сергій переховується.

26 Березня 2025

Інші воєнні злочини
Окупаційна поліція проводить рейди у селищах Донеччини

Окупаційна поліція провела 25 березня рейд у селищі Донське на півдні Донецької області з оглядами сотень домівок і авто і перевірками документів у мешканців. Про це йдеться у повідомленні “міністерства внутрішніх справ” у Донецьку.

26 Березня 2025

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Насильницькі зникнення
Молися, зараз будемо розстрілювати: росіяни катували і тримали у ямі чиновника з Голої Пристані

Іван Мошенський працював у мерії Голої Пристані. Уже в перші дні великої війни російські війська окупували місто, однак міська рада продовжувала працювати. Все змінилося, коли окупанти призначили на посаду мера свого гауляйтера. Після чоло колеги Мошенського почали залишати місто. Чоловік розумів, що йому теж непогано було б виїхати, але власного транспорту для цього не мав. А за кілька місяців, у свято української Незалежності, росіяни викрали його.

22 Квітня 2025

Війна і правосуддя
У Києві судитимуть затриманого очільника окупаційної поліції Нової Каховки. І ще 101 справа наприкінці квітня 

МІПЛ продовжує відстежувати найцікавіші судові справи, які стосуються злочинів, скоєних в умовах війни. Для зручності ми змінили формат розсилки судових анонсів, аби вам було зручніше шукати справи зі свого регіону. У доданих файлах є посилання на загальну таблицю зі всіма справами, розподіленими за областями. Також до цієї таблиці веде кожне посилання з цього матеріалу.

19 Квітня 2025

Війна і правосуддя
У справі митрополита УПЦ МП додивилися відео обшуку: вилучили російську книгу і комп’ютер

Соснівський районний суд завершив досліджувати відео обшуку вдома у Дениса Снігірьова (церковне ім’я — Феодосій), митрополита УПЦ МП з Черкас. Церковника звинувачують у виправданні агресії Росії та порушенні рівноправності через віросповідання. Він відкидає провину, справу називає сфабрикованою. Раніше МІПЛ розповідала, як триває судовий процес та про докази у справі. Продовження — у репортажі з Черкас.  

18 Квітня 2025

Більше публікацій