Насильницькі зникнення
Щонайменше семеро осіб із окупованих територій затримали і ще 14 засудили через політичні мотиви впродовж поточного місяця. Це випливає з повідомлень контрольованих із Москви місцевих видань. Четверо засуджених — військовополонені, яких росіяни, за їхнім твердженням, захопили в Курській області. Решта — цивільні.
18 Березня 2025
Романа Іщенка викрали з власного дому 19 квітня 2022 року. Чоловік три роки лишається у статусі інкомунікадо. Росіяни не висувають йому жодних звинувачень і не повідомляють, де утримують.
12 Березня 2025
Історія Богдана Ковальчука стоїть окремо від історій решти бранців Росії на окупованих українських територіях. З усіх відомих “політичних” в’язнів у квазіреспубліках на сході України він наймолодший і в неволі найдовше. А ще Богдан Ковальчук — один із, імовірно, десятків політично переслідуваних підлітків на окупованих територіях України, де російська влада терором культивує послух.
4 Березня 2025
У 2014 році Леонід Кондрацький добровольцем став на захист України. Відвоював півтора року і повернувся до цивільного життя. Коли почалася повномасштабна війна, виїздити з окупованої частини Херсонщини відмовився. Продовжив ходити на роботу, допомагав перевозити людей із Нової Каховки до Берислава, передавав посилки між містами. Окупанти затримували Леоніда тричі. Востаннє — 17 жовтня 2022 року. Відтоді він у вʼязниці. Рідні не розмовляли й не бачили Леоніда 28 місяців.
26 Лютого 2025
“Все йде дуже тяжко, але я тримаюся, духом не падаю. Всіх обіймаю, вірю, що побачимося. Як казав Шопенгауер 300 років тому, все станеться так чи інакше”, — писав рідним луганчанин Олександр Борисов у першому листі після етапу. 24 грудня 2024 року. Росія, Якутськ. Борисов — один із кількох десятків цивільних, яких захопили на окупованій частині Луганської області до повномасштабного російського вторгнення в Україну і тримають в ув’язненні до сих пір. З кінця 2024 року їх почали етапувати в Росію. Олександр став одним із перших етапованих.
20 Лютого 2025
В окупованому Генічеську оголосили вирок 23-річній місцевій жительці Ані Єльцовій. Її засудили до десяти років увʼязнення, звинувативши у шпигунстві.
18 Лютого 2025
До виходу на пенсію Ірина Саригіна працювала кінологом у херсонській поліції. Коли місто захопили росіяни, залишилась доглядати сусідських собак. 25 серпня 2022 року її вперше затримали, кинули за ґрати, та зрештою відпустили. А за кілька днів жінку затримали вдруге. На цей раз разом із експертом-криміналістом Федором Синяковим. Росіяни назвали їх навідниками, зачинили в ІТТ і там катували.
18 Лютого 2025
Акція відбулася на Контрактовій площі. Її ініціювала громадська організація “Цивільні в полоні”. На сьогодні вона об’єднує родини близько 350 цивільних заручників і зниклих безвісти з різних регіонів України. Це вже не перший захід на підтримку цивільних бранців. Нинішня акція відбулася під гаслом “Любов зруйнує ґрати” і зібрала близько 200 людей.
9 Лютого 2025
Донецьке СІЗО і сподівання на обмін, але замість омріяної свободи — 15 років увʼязнення, робота за копійки у швейному цеху Сніжнянської колонії і важка фізична праця. В колонії Марину Юрчак утримували разом із вбивцями, її переконували взяти російський паспорт, але вона щоразу відмовлялась. Вважала, що погодитися на папірець із триколором — рівносильно визнанню своєї вини.
4 Лютого 2025
“Ви можете посадити мене у в’язницю, але моя душа буде на моїй землі, зі своєю матір'ю”. Ці слова українською мовою Іван Забавський проголосив в останньому слові на суді в Санкт-Петербурзі. 30 січня 2025 року українця засудили за шпигунство, призначивши 11 років позбавлення волі у колонії суворого режиму.
31 Січня 2025