Send Lette
Інші воєнні злочини

Четверта диверсія, або Чому ми можемо так і не дізнатися, що сталося в Балаклії?

Фото: dsns.gov.ua

 

Це вже не перша спроба підпалу артилерійських складів в Балаклії Харківської області. 26 грудня 2015 року близько 3:00 на об’єднані склади ракетно-артилерійського озброєння (РАО) з кількох безпілотників було скинуто запалювальну суміш. Тоді пожежу вдалося швидко ліквідувати і попередити трагедію. Військова прокуратура Харківського гарнізону до сьогоднішнього дня здійснює досудове слідство за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 (“замах на злочин”) і ч. 1 ст. 258 (“терористичний акт”). Безрезультатно.

Ще один теракт – найбільш резонансний – перед тим, 29 жовтня 2015 року стався у м. Сватове Луганської області, коли вибухнули склади РАО сектору “А” штабу АТО. Пожежа призвела до вибухів, внаслідок чого загинуло четверо військовослужбовців і одна цивільна жінка, сталися непоправні руйнування в Сватовому та околицях. Страшні наслідки, до яких тоді призвела подія, змушували правоохоронців і чиновників робити гучні заяви і створювати видимість бурхливого розслідування. Власне, на розслідуванні подій в Сватовому ми зупинимося дещо детальніше, оскільки, на нашу думку, саме об’єктивне і неупереджене слідство по сватівських вибухах, а не окозамилювання, могло попередити наступні випадки.

Відразу після початку вибухів на сватівських артскладах, Службою безпеки України було відкрито кримінальне провадження із попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 258 ККУ («терористичний акт»). Для цього були підстави. У оперативних довідках робочої групи з місця подій є свідчення караулу, що чатував на складі, цивільних осіб та співробітників МВС. Всі вони бачили пуски, як мінімум, 2 сигнальних ракет або інших подібних засобів в бік складів, після чого сталося займання.

Фото: Надано автором

Проте у прокуратури раптом з’являється інша версія і вже 8 листопада 2015 року Генеральна прокуратура України відкриває інше кримінальне провадження за ч. 3 ст. 425 («недбале ставлення до військової служби»). Головний військовий прокурор Анатолій Матіос робить гучну заяву, про те, що пожежа сталася через недбальство в. о. начальника об’єднаних складів РАО сектору «А» майора Литвиненка О. М. Йому оголошують підозру і навіть беруть під варту на чотири місяці.

Версія теракту відходить на другий план. Військова прокуратура примудряється об’єднати і недбалість, і теракт в одне провадження. Серед місцевого населення Сватового починають розповсюджуватися різні недоброзичливі до українських військових чутки: від того, що адміністрація складів безпробудно пиячила до того, що склад підпалили спеціально, щоб приховати торгівлю зброєю. Підтверджень жодній з цих чуток нам знайти не вдалося.

Після того, як резонанс по сватівських подіях стихає, розслідування починає буксувати. До сьогоднішнього дня немає результатів вибухо-технічної та інших експертиз у справі, через що мешканці повністю зруйнованих будинків досі не отримали компенсацію від держави, а їх адвокат не може звернутися до Європейського суду з прав людини.

Тим не менше, 7 жовтня 2016 року Сватівський районний суд в абсолютній тиші, без преси і громадськості, затвердив так звану мирову угоду (угоду про визнання винуватості) між військовою прокуратурою і обвинуваченим Литвиненком. В одній з найрезонансніших справ останнього часу не залишилося підозрюваних, стаття по недбалості, на якій так наполягав Матіос, закрита. А за гучними заявами і черговим піаром військової прокуратури залишився так і не розслідуваний терористичний акт.

На мої численні запити до прокуратури і СБУ про те, чи не вбачають вони зв’язку між диверсіями в Запорізькій, Харківській і Луганській областях у 2015-2016 роках, мені приходили відписки про порушені кримінальні провадження і таємницю досудового слідства. Разом з тим, по тому, що слідство ведеться за різними статтями попри зовнішню подібність обставин (в Запорізькій області диверсія, а в Харківській і Луганській – теракт) і прокуратурами різних гарнізонів, можемо робити висновок, що всі ці випадки, як і загалом всі події, пов’язані з російською агресією в Україні, розслідуються окремо один від одного. До речі, Анатолій Матіос уже заявив, що нинішні події в Балаклії будуть розслідуватись за ст. 113, тоді як провадження 2015-го порушено за ст. 258. Відтак через несистемність розслідувань і через постійні необгрунтовані гучні заяви правоохоронців, важко зрозуміти, чи є зв’язок між названими подіями. Боюсь, цього не розуміють і самі правоохоронні відомства.

Фото: Надано автором

Ще один дуже цікавий збіг.

Дивні інциденти зі зброєю за останній час сталися якраз поблизу тих місць, де 2015-2016 року відбулися диверсії.

23 лютого СБУ повідомила про знайдене сховище з некерованими ракетами в одному з гаражів Сватового.

Жодних даних про походження цієї зброї ні мені, ні моїм джерелам в самій СБУ дізнатися не вдалося. Таємниця за сімома замками.

18 березня СБУ “знаходить” нібито склад незрозумілої зброї, який, як виявляється врешті, належить ЗСУ.

Деякі мої знайомі з СБУ після цього скандалу мені говорили, що “не все так просто” і я не зрозуміла глибину глибин в роботі контори. І справді, досі не зрозуміла.

Після знахідок в Сватовому і Запоріжжі, у переписці з деякими своїми друзями, я припустила, що за такою логікою наступний інцидент має статися в Балаклії. Що, в принципі, і сталося.

Це, звісно, може бути лише дивним збігом у реаліях війни. А може й не бути.

Маючи вже четвертий подібний випадок на складах РАО, ми не отримали від правоохоронних органів жодної зрозумілої відповіді, про те, що ж це було насправді. Якщо диверсії чи теракти, то чим займається СБУ у прифронтових зонах і чому допускає один за одним такі випадки? Чому вони не розслідуються належним чином? Чому провадження за статтями, які підпадають під підслідність СБУ, розслідує військова прокуратура?

Якщо ж мають місце зловживання і, не дай Боже, намагання приховати таким чином торгівлю зброєю (в чому я особисто дуже сумніваюсь), то чому ці факти за півтора роки не розслідувані і досі не оприлюднені?

 

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Інші воєнні злочини
В Україні задокументовано 342 випадки сексуального насильства, скоєні росіянами — міністр Сибіга

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявляє, що станом на червень цього року в Україні зафіксували 342 випадки сексуального насильства, скоєні росіянами. Серед постраждалих — 236 чоловіків, 94 жінки, десять дівчат і двоє хлопців.

10 Грудня 2024

Інші воєнні злочини
“Охматдит був спланованою ціллю. Росіяни чекали зручного моменту для атаки”, — Ольга Решетилова на конференції United for Justice

Атаки росіян на систему охорони здоров’я та критичну інфраструктуру України мають системний характер і використовуються вищим військовим командуванням РФ у міжнародних конфліктах не вперше. Про це заявила Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини, під час конференції United for Justice у Києві. 

12 Вересня 2024

Інші воєнні злочини
Мобілізація цивільних, які були у полоні: колишні бранці вимагають справедливості

В оновленому законі про мобілізацію, який діє з 18 травня 2024 року, зазначено, що військові, які були у полоні, мають право звільнитися з військової служби і не бути мобілізованими. Водночас цивільних українців, які також були у російському незаконному увʼязненні, продовжують мобілізовувати. Цивільні, які пережили полон, вважають, що це несправедливо.

5 Вересня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Свідчення під катуваннями: як у Таганрозі вибивають зізнання у тероризмі

У Ростові-на-Дону закінчився суд над Олександром Максимчуком, військовополоненим азовцем. Чоловіку дали 20 років ув'язнення за “участь у терористичній організації”, але фактично — за захист України у складі сил безпеки й оборони. Максимчук — ледь не єдиний український полонений, який, перебуваючи за ґратами, публічно заявляє про катування.

21 Грудня 2024

Війна і правосуддя
В Україні почався суд над російським десантником Чаловим, якого звинувачують у розстрілі дітей і дорослих у Бучі

Микита Чалов — оператор бойової машини 104-го десантно-штурмового полку 76-ї десантно-штурмової дивізії, який у 2022 році окупував Бучу. Слідство заявляє, що Чалов розстріляв два цивільних авто, вбивши двох дорослих і двох дітей. Ще троє людей отримали важкі поранення. Чалова обвинувачують у воєнному злочині. Справу почали слухати в Ірпінському міськсуді.

20 Грудня 2024

Адвокація
Правозахисники закликають народних депутатів не ухвалювати законопроєкти № 11538 та № 11539

Представники правозахисних організацій, які тривалий час працюють задля забезпечення відповідальності за міжнародні злочини, вчинені в умовах збройної агресії проти України, вважають, що прийняття законопроєктів № 11538 та № 11539 не тільки не сприяє майбутнім розслідуванням, але й ставить під сумнів перспективу існуючих справ.

20 Грудня 2024

Більше публікацій