Send Lette
Інші воєнні злочини

Чоловіків – на допит, людей з підвалів – у живий щит: спогади про окупацію у Тростянці

26 березня 93 бригада «Холодний Яр», за допомогою територіальної оборони і місцевих партизанів, звільнила Тростянець від російських окупаційних військ. Але те, що довелося пережити людям за час окупації ще довго ніхто не забуде.

Тростянець, місто у Сумській області, з перших днів наступу рф потрапило під окупацію. По всьому населеному пункту російські військові облаштували позиції для обстрілу сусідньої Охтирки та навколишніх сіл, щоденно стягуючі додаткові сили. Вони руйнували будинки, міські комунікації – жителі Тростянця тижнями перебували без світла, води та газу.

«Усіх чоловіків відправляли у захоплений поліцейський відділок»

Як тільки російські військові облаштувалися в місті, для жителів Тростянця почалося справжнє пекло. В одному із звернень голова міста Юрій Бова розповів про захоплення місцевого відділку поліції – його блокували своєю технікою армійці рф, прикриваючись місцевими мешканцями, як живим щитом: «Поставили систему залпового вогню «Буратіно»  в самісінькому центрі Тростянця, біля райвідділу поліції і житлового будинку, розуміючи, що таким чином вони як живим щитом закриваються нашими людьми. З цього будинку вигнали людей із підвалу і змусили повернутися до своїх квартир, щоб  якраз і бути живим щитом».

Через блокаду не вистачало продуктів в магазинах, ліків – в аптеках. Окрім того, окупанти розграбували їх. Як розповідають очевидці, вкрадені продукти російські солдати згодом пропонували як гуманітарну допомогу.

«Беріть їжте, наїдайтеся, бо ми підемо, а на наше місце прийдуть ще гірші.  Але люди переважно відмовлялися від цих пакунків. Деякі все ж таки брали, тому що їсти вже нічого не було. Багато хто не вірив, що таке взагалі може бути. Але коли у місто в’їхали колони танків, люди зрозуміли, що, дійсно, почалася війна», – розповідає МІПЛ місцева жителька Оксана.

Відновити постачання електрики комунальним службам було заборонено, тому ніч для містян перетворилась на найстрашнішу пору доби.

«О шостій вечора вже темнішало, а світла у будинках не було. Російські солдати починали ходити містом, шукати когось. Стукали в двері будинків, там, де не відчиняли – ламали. Шукали українських солдатів, зброю. Всіх чоловіків роздягали, якщо бачили татуювання або шрами, забирали», – додає вона.

Чоловік Оксани волонтерив – розносив  продукти та ліки потребуючим у місті, одного дня його зупинили російські солдати: «Ніс хліб у прозорому пакеті, аби було видно, що усередині – якщо раптом запитають росіяни.  Всіх чоловіків, що ходили центром, зупиняли, без причин та запитань відправляли до поліцейського відділку, який окупували».

Чоловік Оксани пішов у відділок, але скориставшись ситуацією на вулиці, втік. «Дорогою його знову зупинив офіцер – почав розпитувати, чи був у відділку, став погрожувати, що знайде, якщо збрехав», – каже Оксана.

«У приміщенні вокзалу було багато заручників: і живих, і мертвих»

Вже незабаром у пабліках Тростянця почали з’являтися повідомлення очевидців про викрадення людей. Затримували на вулиці переважно чоловіків. Одиницям вдалося втекти, когось пізніше знайшли вбитим.

«До мого кума зайшли додому. Роздягнули його, але не знайшовши того що шукали – синці від стрільби, або ж татуювання, які б вказували на причетність до Збройних сил України, відпустили, – говорить Оксана. – Потім дали йому зброю до рук і примусили стріляти, аби утворився синець від віддачі. Після раділи, що вже «мають підстави» забрати. Але дружина з дітьми почали просити і плакати, аби його не забирали, тож послухали.

У людей почали відбирати телефони. Вони підозрювали, що місцеві могли фільмувати пересування ворожих колон, місця переховування росіян, та передавати всю інформацію військовим. У кого знаходили подібні фото або відеоматеріали, тих затримували.

Очевидці також розповідають, що багатьох заручників російські військові утримували не лише у поліцейському відділку, а й у приміщенні залізничного вокзалу. 

«Забрали одного хлопця, двадцятирічного. Відвели у приміщення вокзалу. Мати якось дізналася, що він там, і пішла про нього розпитувати.  Вони його не хотіли відпускати, сказали, що вб’ють по-тихому, знущалися з неї. Вона там і на колінах стояла, просила, щоб відпустили. Зрештою, сина віддали. А він вже розповів – у приміщенні було багато заручників: і живих, і мертвих, все довкола було у крові», –  говорить мешканець Тростянця Ігор. Він працює масажистом, і з перших днів знав, що трьох його клієнтів було вбито.

Ігор згадує, як до його родичів додому вдерлися росіяни. Вони говорили, що отримали дозвіл стріляти по мирним жителям, якщо їм того захочеться.

«Ми розуміли, що у місті багато загиблих. Але ховати їх не дозволялося, на цвинтар нікого не пускали. Трупи доводилося ховати у підвалах, тіла інших так і залишилися на вулицях. Багатьом довелося ховати рідних прямо у дворах будинків», – додає він.

Після звільнення Тростянця місто залишається небезпечним для жителів – лікарні, підвали, магазини, навіть цвинтар заміновані. Місцеві вже знають про випадки підривів на мінах. Тому влада просить містян бути обережними та не поспішати повертатися додому. Найближчими днями спеціалісти перевірятимуть райони, зокрема, й місця утримання заручників.

______________________________

Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією російської федерації.

Відомі вам факти надсилайте на адресу [email protected]

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Війна і правосуддя
Реєстр збитків для України: як українцям домогтися компенсації від Росії

Реєстр збитків для України, створений за ініціативи Ради Європи, запрацював у травні 2023 року. Однак більшість категорій для подання заяв на відшкодування відкрилися нещодавно. Деякі українці дещо скептично ставляться до появи ще одного Реєстру. Медійна ініціатива за права людини роз'яснює його роботу та пояснює, чому варто подати до нього заяву.

14 Квітня 2025

Інші воєнні злочини
Росіяни засудили до 19 років ув’язнення інженера Запорізької АЕС Сергія Потинга

26 березня російський суд засудив працівника Запорізької АЕС Сергія Потинга до 19 років колонії. Його звинуватили в незаконному зберіганні зброї та намаганні підірвати автівку представника силових структур Росії (ст. 222, 205, 30 КК РФ). До вироку чоловік майже два роки перебував у російській вʼязниці. Перед тим окупанти викрадали його рідних, аби ті розповіли, де Сергій переховується.

26 Березня 2025

Інші воєнні злочини
Окупаційна поліція проводить рейди у селищах Донеччини

Окупаційна поліція провела 25 березня рейд у селищі Донське на півдні Донецької області з оглядами сотень домівок і авто і перевірками документів у мешканців. Про це йдеться у повідомленні “міністерства внутрішніх справ” у Донецьку.

26 Березня 2025

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Локальність і формалізм: правозахисники проаналізували вироки воєнним злочинцям за лютий і березень

Упродовж лютого — березня українські суди винесли ще 14 вироків у справах щодо воєнних злочинів, які російські військові та їхні прибічники вчинили на півночі та півдні України під час окупації. Ці справи, зокрема, стосувалися депортації, катувань, вбивств і незаконного затримання цивільних.

17 Квітня 2025

Військовополонені
Три роки без сну, онкологія, відчай: родини полонених морпіхів заявляють про подвійне катування

У російському полоні досі перебуває близько 1300 морських піхотинців. Ось уже три роки їхні родини борються за повернення морпіхів додому. Та поруч із цим є ще одна виснажлива боротьба — за власне здоров'я. Цю ситуацію родини називають “подвійним катуванням”: поки морських піхотинців мордують у російському полоні, їхні рідні ніби відчувають усе це на собі.

16 Квітня 2025

Війна і правосуддя
Реєстр збитків для України: як українцям домогтися компенсації від Росії

Реєстр збитків для України, створений за ініціативи Ради Європи, запрацював у травні 2023 року. Однак більшість категорій для подання заяв на відшкодування відкрилися нещодавно. Деякі українці дещо скептично ставляться до появи ще одного Реєстру. Медійна ініціатива за права людини роз'яснює його роботу та пояснює, чому варто подати до нього заяву.

14 Квітня 2025

Більше публікацій