Send Lette
Військовополонені

Довга дорога додому. Як українських військовополонених змушують відмовлятися від обміну і брати російське громадянство

Постійні тортури, голод і жодних засобів гігієни — це типовий день українських військових, які потрапили в російський полон. Їх змушують відмовлятися від обміну і перейти на сторону ворога. Більшість бранців, попри знущання, співпрацювати з країною-агресоркою не погоджуються, та все ж є ті, хто не витримує катувань.

 

Кіно зі “щиросердним каяттям”

Пропагандистські фільми з полоненими — улюблений вид “мистецтва” російських пропагандистів. Щойно людина потрапляє у полон, їй дають підготовлений текст, змушуючи емоційно читати його камеру, аби по той бік екрану повірили в сказане.

У російських телеграм-каналах журналісти МІПЛ знайшли безліч відео, на яких військовополонені зізнаються, нібито вчинили злочини проти цивільних, розповідають, як українське командування нібито покинуло їх напризволяще, та закликають своїх побратимів скласти зброю і здатися в полон, бо Росія нібито хоче миру.  

Російські кореспонденти часто записують “інтерв’ю” з українськими полоненими під дулом автомата

Анну та Ярослава у полон взяли в один час, але на різних напрямках. Обох змусили записати відео з зізнанням у тому, чого не було.

“Я саме надавала медичну допомогу нашим пораненим, як мене викликали, поставили до стіни, дали текст у руки і кажуть: “Ти маєш зараз сказати це на камеру. Якщо не казатимеш — пристрелю”. Щоб ви розуміли, один тримає камеру, а інший чоловік наводить дуло автомата на мене, при мені перезаряджає його і знімає з запобіжника”, — розповідає дівчина. 

Спершу вона відмовилася говорити написане, але після одиночного показового пострілу біля її ніг, іншого вибору не було. “Він сказав, що пристрелить мене, мов собаку, якщо не робитиму, як мені наказують”, — додає Анна. 

До Ярослава приїхали журналісти з “Росія 24”, запитували, як потрапив у полон і чому стріляє у “братський народ”: “Мені сказали, що від того, як дам інтерв’ю, залежить моя подальша доля”. Чоловіку пригрозили, що поки він перебуває не на території Росії, з ним можна робити все, що завгодно, наприклад, застрелити нібито під час спроби втечі. 


“Так треба”: злочини, яких не було  

Розстріл цивільних і перешкоджання так званій “спеціальній військовій операції”. Це найбільш поширені злочини, які у полоні приписують українцям. На допитах, окрім запитань про іноземну зброю та найманців, постійно запитують, чи вбивали цивільних, чи бачили, як хтось інший вбивав цивільних, чи воювали та вбивали представників “ЛДНР”.

Коли Ярослава привези до Таганрогу, у його камері трьом чоловікам приписали злочини, яких ті не скоювали. Їх методично виводили з камери, били і топили, щоб змусити взяти вину на себе. Після тижня таких тортур  чоловіки не витримали і підписати те, що їм підсунули. 

Кийки та електрошокери, найпоширеніші засоби для катувань полонених у російських тюрмах

“На моїх допитах слідчий майже не слухав мене. У нього вже все було надруковано, ти маєш лише підписувати. Опції відмовитися немає, бо можеш звідти уже не вийти”, — пояснює Геннадій, ще один колишній військовополонений. 

Чоловіки говорять, що на одного полоненого “вішають” по кілька злочинів. Згадують, що деякі слідчі, отримавши під тортурами бажане зізнання, продовжували знущатися, заявляючи, що так, вони все це вигадали, але так треба. Оперативники обіцяють золоті гори тим, хто добровільно розкаже про злодіяння українських військових. 

“У нас був хлопець, який розповів, що бачив, як цивільних розстрілювали. Так слідчий біля нього ледь не танцював, курити йому дав і снікерс, і ватрушку. Десь під ранок хлопця цього забрали, ми думали, що на обмін. Але згодом з’ясувалося, що в ті дні обмінів не було. Мабуть, він десь у Росії залишився”, — говорить звільнений із полону військовий. 


Хочеш на волю — бери громадянство Росії 

Найбільше, до чого змушують у російському полоні українців, це відмовитися від обміну та взяти російське громадянство. Для цього наглядачі і оперативні працівники російських в’язниць морально ламають українців. Полоненим весь час повторюють, що Україна їх кинула і вважає зрадниками.

Нерідко допит починається зі слів: “Братимеш російське громадянство?” Коли полонений відмовляється, говорячи, що він українець, його б’ють, заявляючи, що України вже не існує, що це вже територія Росії. 

Полоненим часто обіцяють, що відпустять їх на свободу, якщо ті проміняють український паспорт на російський

“Комусь такими брехливими новинами так промили мозок, що вони погодилися взяти російське громадянство. Вони знали, що їхні домівки окуповані, думали, що таким чином прискорять обмін, повернуться до своїх сімей, — розповідають колишні полонені. — Ми пояснювали їм, що це все обман. Якщо його і відпустять, то дадуть зброю у руки і змусять воювати проти своїх”.  

Анна розповідає, що жінок теж змушували підписувати документи про співпрацю, не обходилося і без застосування фізичної сили, якщо хтось відмовлявся. Людям давали позивні та говорили, що тепер вони шпигуни Росії і якщо країна РФ покличе, то вони зобов’язані співпрацювати з російськими спецслужбами. 

“Звісно, ніхто нічого з цього не збирався робити. Але в той момент ти не міг відмовитися, тебе так били та принижували, що через відмову могло стати врази гірше”, — каже дівчина. 

Колишні полонені, з якими поспілкувалася МІПЛ, згадують, що в камерах намагалися спілкувалися на нейтральні теми, оскільки невідомо, хто з ув’язнених погодиться на умови росіян.

“Після перебування у жахливих умовах людям пропонують відмовитися від обміну, обіцяючи перевезти їх до якогось хорошого табору, де ті перебуватимуть аж до закінчення війни, — говорить колишній бранець, який просить не називати його ім’я. — Дехто погоджується, але в результаті їх ні на обмін не везуть, ні в кращі умови не переводять. Так і продовжують із нами по колоніях їздити”.

Експолонений Геннадій також пригадує випадки, коли в’язнів будять серед ночі і підсовують на підпис папірець, де потрібно обрати “так” чи “ні”. Спросоння багато хто навіть не читав, під чим підписувався. “А там пишуть, чи погоджуєшся ти відмовитися від обміну і потім служити в “ЛДНР”. А ти ж сонний і бачиш лише одне слово — обмін, на інше не звертаєш уваги. Авжеж, вони ставили підпис навпроти слова “так”, — зазначає чоловік. 

Що стається з людьми, котрі відмовилися від обміну і взяли російське громадянство, колишні полонені не знають. Вважають, що їх, швидше за все продовжують утримувати в полоні, але вже окремо від інших.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у межах проекту “Українці в полоні: експертна підтримка держави та родин полонених”. Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду “Відродження”.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Військовополонені
Зниклі безвісти з 57-ї бригади: важкі бої, загибель, полон і пошук

У перший же день повномасштабного вторгнення Росії в Україну уся територія Луганської області перетворилася на поле битви. На той час бійці 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка перебували на позиціях у районі Трьохізбенки. Тоді ж у полон потрапила значна кількість військовослужбовців бригади, більшість із них досі утримують росіяни, є й ті, що вважаються зниклими безвісти. З того часу для багатьох сімей бійців 57-ї бригади почалася боротьба — знайти та повернути своїх рідних.

10 Травня 2024

Військовополонені
Євген Дідківський: “Вони на повному серйозі розпитували, де в Україні лабораторії бактеріологічної і хімічної зброї”

Утримання в російському Курську, Таганрозі та Борисоглєбську. Щоденне побиття, примушування співати російський гімн і вчити вірші про Леніна. Це друга частина інтервʼю з Євгеном Дідківським, військовослужбовецем 95 бригади, який потрапив у російський полон.

16 Квітня 2024

Військовополонені
Два роки у пеклі полону: рідні морпіхів — захисників Маріуполя просять витягти військових з полону

У суботу, 13 квітня, на Майдані Незалежності зібралися рідні морпіхів, медиків та усіх тих, хто впродовж 86 днів стояв на захисті Маріуполя. Дружини, матері, діти вийшли на мирну акцію в центрі столиці, щоб нагадати, що ось уже два роки понад 1500 захисників Маріуполя перебувають у полоні.

14 Квітня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
СБУ, чат-боти і TikTok: 53 справи щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

17 Травня 2024

Війна і правосуддя
Дві справи про захоплення цивільних на Чернігівщині: аналіз роботи адвокатів

Під окупацією Росії села Іванівка та Слобода Чернігівської області були з 5 по 30 березня 2022 року. Там в один день сталося два випадки, справи про які наразі слухає Чернігівський районний суд. Слідство встановило, що в Слободі російські військові Петро Базаров та Євгеній Басов затримали цивільного Віталія Карпенка, схопили його на вулиці, забрали телефон і в магазині били і погрожували вбити. А в Іванівці двоє інших росіян, Микола Будаєв і Файзибек Нематов, напали на подружжя Яцюків — Наталію та Олександра. Військові обшукали їхнє обійстя, погрожували вбивством, тримали жінку в підвалі. Цих чотирьох військових обвинувачують у порушенні законів і звичаїв війни. Справу Будаєва та Нематова суд слухає з травня, а Басова та Базарова — з листопада 2023 року. Обидві — заочно.

16 Травня 2024

Війна і правосуддя
Закликаємо Верховну Раду не приймати законопроєкт № 7033-д, який обмежує доступ до судових рішень

2 травня 2024 року Комітет з питань правової політики Верховної Ради України повторно розглянув та рекомендував проєкт закону № 7033-д до голосування у парламенті. Цей законопроєкт обмежує доступ до інформації та рішень судового реєстру, які становлять значний суспільний інтерес і є важливими для реалізації функцій громадського контролю за діяльністю органів правопорядку.

16 Травня 2024

Більше публікацій