Send Lette
Війна і правосуддя

Дві справи про захоплення цивільних на Чернігівщині: аналіз роботи адвокатів

Під окупацією Росії села Іванівка та Слобода Чернігівської області були з 5 по 30 березня 2022 року. Там в один день сталося два випадки, справи про які наразі слухає Чернігівський районний суд. Слідство встановило, що в Слободі російські військові Петро Базаров та Євгеній Басов затримали цивільного Віталія Карпенка, схопили його на вулиці, забрали телефон і в магазині били і погрожували вбити. А в Іванівці двоє інших росіян, Микола Будаєв і Файзибек Нематов, напали на подружжя Яцюків — Наталію та Олександра. Військові обшукали їхнє обійстя, погрожували вбивством, тримали жінку в підвалі.

Цих чотирьох військових обвинувачують у порушенні законів і звичаїв війни. Справу Будаєва та Нематова суд слухає з травня, а Басова та Базарова — з листопада 2023 року. Обидві — заочно.

“Я не можу повною мірою висловити свою думку про винуватість чи невинуватість мого клієнта”, — так на одному з засідань заявив адвокат росіян. І ця фраза влучно відображає складність роботи захисників обвинувачених. МІПЛ розповідає, у чому вона полягає.

Гра у сафарі: вони бігтимуть, а ми стрілятимемо

Шостого березня Наталія Яцюк разом із чоловіком Олександром і двома доньками були вдома. До них прийшла колега жінки Дар’я Булах із чоловіком Артемом і донькою. Всі разом були в хаті. Вікно в кімнаті виходило на город. 

— Діти їли, а Артем ходив по будинку і сказав, що до нас ідуть гості, — свідчить у суді Наталія. — Йшли двоє військовослужбовців у темному одязі. Ми спочатку не розуміли, чи до нас. А коли вони підійшли ближче, то побачили, що військові п’яні.

То були Будаєв і Нематов.

У квітні 2024 року російських військових Миколу Будаєва та Файзибека Нематова заочно засудили до 12 років позбавлення волі. Фото: Офіс генерального прокурора

Наталія з чоловіком вийшли з будинку. Росіяни стали вимагати в них документи. Подружжя показало паспорти, на що один із росіян сказав: “Зеленський придумав дебільні паспорти”. Військові зайшли до хати. Один із них, за словами Наталії, звернувся до побратима: “Не займайся дурницями, їх потрібно одразу вичищати”. Він стріляв у вікна і стелю. Це був Будаєв.

— Спитав, як моє ім’я. Сказав, щоб ми вийшли з ними на вулицю. Чоловік відповів, що я не піду, — продовжує Наталія. — Той зняв із запобіжника автомат і вигукнув: “Якщо вона не піде…” Ми вийшли на вулицю, вони поставили мене на коліна. Вищий (Нематов, — МІПЛ) сів на лавочку, а другий стояв біля мене.

Вони сказали: “Або ти підеш із нами на допит у погріб, або ми заберемо твоїх дівчат, або поставимо твоїх дівчат і будемо робити з них “сафарі” — вони бігтимуть, а ми стрілятимемо”.

Наталія погодилася піти в погріб за умови, що військові будуть без зброї. Але Нематов почав погрожувати гранатою — вимагав, аби жінка показала йому підвал. Вона повела його туди. Коли він зайшов углиб, Наталія опинилася ближче до дверей і вибігла з підвалу. Решта вибігли з хати, чоловік дав команду собаці захистити їх, утім Будаєв відразу застрелив тварину. Зрештою родини Яцюків і Булахів втекли. Спершу переховувались у сусідів, а вночі перейшли на інший бік села. 

Потерпіла Наталія Яцюк свідчить у суді. Фото: МІПЛ

Під час засідання прокурорка Дар’я Павлова уточнила в Наталії:

— Чому саме вас вивели на допит?

— Не знаю, Даша (колега Наталії, — МІПЛ) постійно була біля дітей, а я крутилась біля чоловіка. Можливо, тому. 

— Ви розуміли, для чого вони вас забрали? 

— Ну, скоріше за все…

— Для здійснення дій сексуального характеру? — стримано додала прокурорка.

— Так. Вони тоді аргументували: або ми заберемо дівчат до себе, або розстріляємо. 

Саме на це звертала увагу прокурорка під час судових дебатів, наголошуючи на захисті жінок відповідно до Женевських конвенцій, які застосовують під час збройних конфліктів. Четверта конвенція у частині 2 статті 27 проголошує, що жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, зокрема захисту від зґвалтування.

Прокурорка просила суд призначити обвинуваченим по 12 років ув’язнення.  

“Я вже прощався з життям”

Шостого березня Віталій Карпенко побачив, що в селі Слобода з’явилися росіян. Вони ходили по хатах, забороняли користуватись телефонами. Віталій ховався у підвалі від сильного обстрілу, а коли вийшов, побачив трьох військових РФ, які вели його батька під руки. Вони помітили Віталія, забрали у нього телефон. Під дулом автомата чоловіка разом із батьком привели в магазин, де розвели по різних приміщеннях.

— Мене завели в магазин, там було троє військових, — пригадує на суді Віталій. — Сказали, що вбиватимуть. Чому вбивати, за що вбивати — не зрозуміло. Поставили обличчям до виходу. Зайшло п’ятеро чи семеро військових. Підійшов командир, мабуть, і запитав, який стосунок я маю до ЗСУ. А я взагалі жодного стосунку не маю. Так і відповів. Після цього він мене декілька разів вдарив в область паха, я зігнувся. Потім мені наносили удари інші військові. 

Росіяни знайшли в телефоні Віталія фото документу, який дозволяє безперешкодно їздити по всій Україні. Який саме це документ, на суді не уточнювали. Військові допитували Віталія, звідки той має такий дозвіл. Чоловік відповів, що завантажив його з інтернету, на суді уточнив, що зробив це випадково.  

Росіяни продовжили бити Віталія. Він пригадує: 

— Я намагався підвестися і тоді один із них бив прикладом автомата мені в голову, забороняючи вставати. Я впав на землю. Мене декілька разів вдарили ногами, дехто бив руками. Після вже встати не міг, стояв на колінах. До мене підійшов військовий і почав бити по спині палицею, я відчув багато ударів, після чого ця палиця зламалась об спину. 

Військовий сів на нього, на телефоні Віталія почав переглядати відео, де їхала колона російської техніки і був мітинг в Росії. Віталія вивели на вулицю, погрожували облити промисловим розчинником “Уайт-спірит” і підпалити:

— Військовий сказав: “Давайте не будемо його розстрілювати, давайте його спалимо, бо наші хлопці горять у танках, щоб він зрозумів, що це таке — горіти”. 

Зрештою росіяни передумали. Один із них зімітував розстріл Віталія. 

— Я вже попрощався з життям, — сказав чоловік на засіданні.

Його завели у приміщення до батька, там вони пробули всю ніч. На ранок чоловіки почули, що російські військові збираються і від’їжджають. Віталій Карпенко почув, як БТР під’їхав до сарая, спершу пролунало кілька віддалених пострілів, а потім росіяни обстріляли сарай. Від вибухової хвилі стіна складу, де були Віталій із батьком, завалилася всередину. Вони перелізли в іншу половину приміщення, сховалися. Військові РФ, які прийшли за деякий час, подумали, що їхніх бранців завалило цеглою. 

Потерпілий Віталій Карпенко свідчить у суді. Фото: МІПЛ

Дочекавшись слушного моменту, Віталій із батьком по черзі вийшли зі складу і побігли додому. Надія Карпенко пригадує на засіданні, яким побачила сина:

— Коли він роздівся і ми дивились на нього, то це було дуже страшно. На скроні гематома величезна, ніс перебитий. Він сказав, що дуже болить голова.

На суді жінка засвідчила, що бачила, як військові вели її сина до магазину. 

Віталій не міг дістатися лікарні, тож лікувався вдома. На суді під час допиту прокурор Олег Косенко спитав його:

— Можете сказати загальну кількість нанесених ударів?

— Приблизно 40 ударів. Можливо, більше, — відповів Віталій.

— Більше — це скільки? — наполягав прокурор.

— Я не можу сказати.

Тут втрутилася суддя: 

— В обвинувальному акті зазначено, що 45 ударів.

— Приблизно так, — погодився Віталій.

— А як ви їх рахували?

— Я їх не рахував, я їх відчував, — чомусь усміхнувся чоловік.

— Вам завдавали удари і ви їх рахували? Ви розумієте, у нас в обвинувальному акті зазначено, що було 45 ударів, ми повинні це встановити. Медичних документів немає. Тому ми цікавимось, яким чином ви їх рахували, — продовжила суддя.

— Це приблизно? — врешті підказує прокурор.

— Так, це приблизно, — погодився Віталій.

Адвокат Денис Ісаков, який представляє Базарова в суді, теж поставив свої запитання:

— Ви сказали, що вас приблизно 45 раз били то прикладом автомата, то палицею. Ви втрачали свідомість?

— Я не втрачав свідомості, — відказав Віталій.

— Яким чином, якщо вас 45 раз били палицею по голові, можна було не втратити свідомості? — здивувався адвокат.

Віталій, затинаючись, відказав: 

— Я точно сказати не можу, чи втрачав. Я постійно був на землі.

Хто саме погрожував його підпалити, чоловік не бачив.

Позиції адвокатів

Цих, як і переважну більшість інших російських військових, за вчинення воєнних злочинів судять заочно. Україна надає їм адвокатів від Центру з надання правової вторинної безоплатної допомоги.

Андрій Яковлев здійснює захист обвинуваченого Будаєва. На суді він заявив:

— Враховуючи те, що обвинувачений відсутній, я не можу в повній мірі висловити свою думку про його винуватість чи невинуватість. Я не можу повноцінно надати докази захисту, які, можливо, є в мого підзахисного. Підсумовуючи вищесказане, покладаюсь на суд.

Водночас адвокат Нематова Костянтин Серкін зазначив, що такі справи є винятком і можуть розглядатися без обвинуваченого:

— Немає можливості узгодити позицію з клієнтом, а з приводу надання певних доказів щодо невинуватості, то ми позбавлені можливості це здійснити.

Він вважає, що процесуальні документи не містять кричущих процесуальних порушень. А щодо винуватості і покарання для свого підзахисного також покладається на суд. Суддя Світлана Майборода у вироку зазначила, що адвокати брали активну участь у судовому процесі: досліджували докази, брали участь у судових дебатах. Суд виніс обвинувальний вирок, засудивши Будаєва та Нематова до 12 років позбавлення волі, як і просила прокурорка. 

Євгенія Басова та Миколу Базарова у суді захищали адвокати Юрій Савицький та Денис Ісаков.

Під час дебатів Савицький назвав докази недопустимими: у заяві Карпенка, де той просив долучити його як потерпілого, і у власне справі — різні номери кримінального провадження. Адвокат зазначив, що Басов є військовим бригади, яка, за досліджуваною у суді інформацією від СБУ, не брала участі в окупації Слободи, і додав:

— Аналітичний профіль (у соцмережах, — МІПЛ) по Басову містить відомості, що він був військовим не 35-ої, а 74-ї гвардійської мотострілецької бригади. Оскільки в нас немає ані його свідчень, ані будь-яких інших доказів, які б визначали його приналежність до цієї чи іншої частини, то можна ставить під сумнів твердження обвинувального акту щодо проходження ним військової служби.

Також Савицький висловився щодо свідчень потерпілого:

— Потерпілий сказав, що впізнав, хто йому наносив удари палицею, хоча відповідно до обвинувального акту Басов також погрожував потерпілому вбивством, обливаючи “Уайт-спіритом”. Ці обставини суперечать показам самого потерпілого. Відповідно до обвинувального акту, потерпілий отримав 45 ударів, але експертиза не виявила тілесних ушкоджень. 

Судово-медичну експертизу, про яку згадує Савицький, зробили за рік після побиття.  

Також адвокат відстоював позицію, що відповідно до Кримінального кодексу України всі сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого. Савицький наголосив, що не можна обґрунтовувати вину виключно одним доказом. За його словами, вину росіянина доводять саме так, за впізнанням на фото. У результаті адвокат прохав закрити судове провадження проти Басова. 

Судове засідання у справі російських військових Петра Базарова та Євгенія Басова. Фото: МІПЛ

Адвокат Денис Ісаков сказав, що підтримує колегу та провів аналогію, оскільки справу розглядають в сукупності щодо двох обвинувачених: 

— Щодо самої статті “порушення законів та звичаїв війни” — жорстоке поводження з військовополоненим або цивільним населенням — то чи є наш потерпілий військовополоненим? Не є військовополоненим. Чи є він представником цивільного населення? Є питання. Він сам підтвердив, що був на той час майором пенітенціарної служби, мав спеціальне військове звання майор. Чи можна сказати, що це є 438? У мене є сумнів.

Адвокат зазначив, що потерпілий не пам’ятає, коли звернувся до правоохоронних органів, але в ЄРДР справа внесена 28 березня 2023 року за усною заявою. Тобто про злочин Віталій повідомив за рік.

— Виникає питання, що перешкоджало потерпілому зробити це раніше? — сказав Ісаков. — Немає відповіді на це запитання. Щодо зазначених тілесних ушкоджень, то є висновок судово-медичної експертизи, який прокуратура не хотіла долучати і долучила тільки за нашим клопотанням. Не встановлено тілесних ушкоджень. Допитані свідки не бачили самого факту нанесення ушкоджень, також хочу звернути увагу, що це близькі родичі потерпілого. 

Адвокат зазначив, що Базарову інкримінують облиття “Уайт-спіритом”, хоча сам потерпілий заперечує це. У соціальних мережах вказано, що Базаров є військовим 74-ї бригади — її перебування у Слободі не встановили. Ісаков вважає, що в сукупності факти з обвинувального акту є недоведеними — тому через відсутність доказів прохав закрити кримінальне провадження. 

Прокурор заперечив аргумент адвоката про статус комбатанта:

— Кримінально-виконавча служба не входить ні до Міністерства оборони, ні до Нацполіції, ні до МВС. Цей підрозділ підпорядковується Міністерству юстиції і має вузькі, специфічні функції.

— Ну звання майор — це яке звання? — не вгамовувався Ісаков.

— Так, це ми вже виходимо за межу дебатів, — перебила суперечку  суддя

— Я вам скажу, що багато в кого є звання, — сказав на завершення прокурор і продовжив:

— Дійсно, експертиза не дала висновків. Ми встановлювали обставини побиття зі слів свідків, бо не було жодної можливості провести медичне обстеження — не працював міст до Чернігова, а в селі Куликівка неможливо було зафіксувати тілесні ушкодження.

— Сполучення було без моста, — перебив Ісаков.

Зрештою після короткої суперечки з’ясували, що люди боялися виїжджати чи виходити за межі села через міни, а, на думку прокурора, потерпілий не зробив окремих спроб зафіксувати тілесні ушкодження, бо це не властиво чоловікам загалом.

Косенко зазначив, що експертизу провели з необхідності, переломів не встановили. Також він зазначив, що для того, аби людина була комбатантом, вона повинна або належати до складу військових підрозділів, або брати участь у збройному конфлікті, тож потерпілий точно є цивільним і справу проти росіян кваліфікували правильно.

Остання репліка на дебатах була за адвокатом Савицьким, який захищав Басова:

— Ми розуміємо, з якими труднощами зіштовхнулося цивільне населення нашої держави, зокрема нашої області — і під час окупації, і під час відходу росіян. Ми цього не оскаржуємо. Ми лише вказуємо на недоліки, які з’ясували під час дослідження матеріалів. А оскільки з підзахисними не вдалось поспілкуватись про те, чи визнають вони свою вину, то ми вказуємо на це — а суд вже вирішує.

У вироку суд не виклав позицію адвокатів. Суддя спростувала твердження адвокатів про недоведеність доказі і винесла обвинувальний вирок у вигляді 11 років ув’язнення кожному. 

Надія Чучвага, журналістка МІПЛ

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Війна і правосуддя
У справі Медведєва 14 місяців не можуть почати досліджувати докази. Чому унікальна незаочна справа проти росіянина стоїть на місці? 

Андрій Медведєв ― російський військовий, якого судять очно за воєнний злочин. Він один із небагатьох, кого можна побачити на лаві підсудних ― тож процес історичний та унікальний. Але справа в суді вже 14 місяців, а досліджувати докази все ще не почали. МІПЛ пояснює, чому так відбувається. 

17 Червня 2024

Війна і правосуддя
Херсонський діджей-втікач, проієрей з Черкас і корегування по Миколаєву через Telegram: 56 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

15 Червня 2024

Війна і правосуддя
Розстріл авто на Київщині: покази потерпілих і свідки-росіяни

Павло Бабаліч — капітан, командир 3-ї парашутно-десантної роти 1 батальйону 137 полку 106 парашутно-десантної роти дивізії РФ. Прокуратура встановила, що він віддав наказ обстріляти автомобільну чергу під час окупації Київщини. За це чоловіка обвинувачують у порушенні законів та звичаїв війни. 

14 Червня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
У справі Медведєва 14 місяців не можуть почати досліджувати докази. Чому унікальна незаочна справа проти росіянина стоїть на місці? 

Андрій Медведєв ― російський військовий, якого судять очно за воєнний злочин. Він один із небагатьох, кого можна побачити на лаві підсудних ― тож процес історичний та унікальний. Але справа в суді вже 14 місяців, а досліджувати докази все ще не почали. МІПЛ пояснює, чому так відбувається. 

17 Червня 2024

Аналітика
Насильницькі зникнення: національна практика v. міжнародні стандарти

Проблема насильницьких зникнень набула нового значення для України через умови триваючого збройного конфлікту на її території. Починаючи з 2014 року, з окупації Кримського півострова та збройного протистояння у межах окремих районів у Донецькій та Луганській областях, правоохоронні органи України фіксували випадки зникнень та затримань осіб на території, яка перебувала під контролем РФ. Такі ж випадки продовжують документувати і після повномасштабного вторгнення РФ на територію України.

15 Червня 2024

Війна і правосуддя
Херсонський діджей-втікач, проієрей з Черкас і корегування по Миколаєву через Telegram: 56 справ щодо війни, за якими радимо стежити наступного тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

15 Червня 2024

Більше публікацій