ФСБ приховує місце утримання викраденого у Севастополі айтівця Сергія Гріщенкова
В окупованому Севастополі ФСБ викрала 58-річного Сергія Гріщенкова. Чоловіка звинувачують у співпраці з СБУ, вже понад два місяці він перебуває в СІЗО без жодного зв’язку з родиною. Рідні припускають, що Сергія затримали через проукраїнську позицію, яка в окупованому Криму вже стала синонімом слова “злочин”. Про те, що відбувається в Криму та долю батька МІПЛ розповіла його донька Дар’я Гріщенкова.
Сергій Гріщенков працював керівником IT-напряму, адміністрував програмне забезпечення на виробництві. Колеги цінували його, переживали, аби він нікуди не виїхав, адже побоювалися втратити фахівця. Родина каже, що Сергій із тих, хто перший біжить допомагати: “Це в нас постійна історія: якщо на вулиці вночі хтось кричить: “Допоможіть”, то він перший біжить, рознімає бійки”.
Чоловік не був політичним активістом, але власних переконань не приховував. “Не те щоб він бігав із прапором України, але не приховував позиції, що своє майбутнє і майбутнє своїх дітей бачить в Україні. Вважав, що все, що відбувається, є неправильним і недобрим”, — розповідає Дар’я.
Оскільки з 2014 року доноси в Криму стали звичною практикою, Сергій обережно вибудовував коло спілкування, з деякими людьми свідомо припинив контакт, особливо після початку повномасштабного вторгнення. Та про позицію Сергія знали всі і на роботі, і поза нею.
Арешт серед ночі
Шостого травня 2025 року до квартири, в якій мешкала родина, увірвалися російські силовики. Ані Сергій, ані його дружина не були там зареєстровані, однак співробітники ФСБ точно знали адресу. Ймовірно, про їхнє місце проживання хтось повідомив.
Сергія повалили на підлогу, накрили голову пледом і почали допит. Його дружину ізолювали в іншій кімнаті під охороною. Жінці сказали взяти особисті речі — мовляв, невідомо, чи вона повернеться. Потім подружжя посадили в різні автівки і повезли в невідомому напрямку.
Жінку привезли до офісу ФСБ. Силовики були в цивільному, більшість із них у балаклавах, однак представлялися працівниками ФСБ. Дружині зачитали звинувачення у “державній зраді” (ст. 275 КК РФ). Сергія ж звинуватили у дворічній співпраці з СБУ. Підставою затримання, ймовірно, стали свідчення третьої особи: у Бахчисараї нібито відбулась якась “передача”, але чого саме — невідомо.
Сергій Гріщенков з дружиною. Фото з сімейного архіву
Дружину відпустили о третій ночі. Згодом вона пройшла поліграф і підписала документ про нерозголошення справи. Силовики переконалися, що жінка нічого не знає. Довго вирішували, чи відпускати її. Коли звільняли, попередили, що можуть повернутися. Де перебуває Сергій — достеменно невідомо. Родина припускає, що він у Сімферопольському СІЗО.
“ФСБ у Криму — це найстрашніша структура. Навіть поліція з нею не зв’язується, — каже Дар’я. Від директора ФСБ чи хто він там, є [наказ] відправляти [затриманих] на “заморозку”. Поки триває процес, вони перебувають в СІЗО-2, де тримають наших військовополонених”.
Як пояснює Дар’я, “заморозка” — це коли затриману людину тримають під вартою без офіційного статусу: “Поки триває розслідування, може, цих людей намагаються вибити якісь зізнання, чогось добитися”.
Сергій Гріщенков з донькою Дар’єю
Знайти адвоката в Криму складно, багато юристів відмовляються через страх і погрози. Але родині Гріщенкових вдалося. Щоправда, він так і не зміг потрапити до СІЗО. Наразі родина намагається зрозуміти, як надіслати Сергію передачу.
Надія на обмін
З першого дня затримання батька Дар’я звертається в усі можливі структури: подала заяву в поліцію, звернулася до СБУ, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Національного інформаційного бюро. Відповідь очікує і від Уповноваженої з прав людини РФ Тетяни Москалькової:
“Звісно, вона може сказати: “Нічого не знаємо, нікого не затримували”. Але відповідь має бути. Кажуть, що по Криму єдине, що може щось змінити — це запити з Москви”.
Найбільш реалістичним варіантом повернення батька Дар’я вважає обмін. Але складність у тому, що Росія відмовляється обмінювати кримчан, бо вважає їх своїми громадянами.
“Думати важко зараз, я просто роблю. Багато відповідальності впало на мене: і за маму, і за брата. Зараз я виконую обов’язки батька. Добиваюся обміну і хочу вірити, що цивільних теж почнуть більше повертати”, — каже Дар’я.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
