ФСБ за спинами зрадників: як росіяни окуповували Голу Пристань
Коли наприкінці лютого — початку березня 2022 року росіяни захопили частину Херсонщини, деякі міста вони минали не зупиняючись. Головним пунктом призначення був Херсон, тож у Голу Пристань, яка стоїть на березі Дніпра навпроти обласного центру, окупанти не заходили місяць.
Вперше у місто росіяни навідалися вранці 28 березня: під приціл потрапили будівлі органів влади і бюджетних установ. З дому окупанти вихопили мера Олександра Бабича, який очолював український спротив у Голій Пристані. Його привезли у міськраду, де співробітників схиляли до співпраці. Потім Бабича увезли.
В Офісі Генпрокурора вважають, що захопленням голопристанської мерії і викраденням Бабича керував росгвардієць і колишній “беркутівець” Пилип Квартник із Луцька. Після 2014 році чоловік жив у Севастополі.
Упродовж всього 2022 року росіяни намагалися збудувати на окупованій Херсонщині власні органи влади, і головне — репресивний апарат із місцевих колаборантів. Вони мали б працювати під наглядом ФСБ, яку підсилювали передусім зрадниками із Криму, окупованих частин Донеччини і Луганщини, бійцями “Беркуту”, що втекли після Майдану, колишніми українськими топпосадовцями.
Відтінки тіньового
Херсонщина опинилася в окупації настільки швидко, що місцеві жителі не встигли підготуватися до опору чи принаймні евакуації. Можливо, не встигли підготуватися навіть окупанти, хоча в середині березня вони вже ходили по домівках із заздалегідь підготовленими списками. Шукали військових, ветеранів війни на сході України, проукраїнських активістів, керівників державних і муніципальних органів влади і підприємств. Під час непроханих візитів у мешканців забирали гроші, золото, побутову техніку і навіть ношене взуття.
Весь 2022-ий на захоплених українських землях пройшов в організаційному хаосі. Передусім через те, що місцеві здебільшого не горіли бажанням співпрацювати з окупантами. Формувати окупаційні органи влади Росія почала з Херсону. У березні — травні росіяни завершили створення окупаційної адміністрації. Тоді ж створили обласну поліцію, “державну службу безпеки” (ГСБ) — аналог ФСБ, — військову комендатуру і пенітенціарну службу. Остання під час відступу росіян із Херсону вчинила масову депортацію засуджених на інші окуповані території України і в Росію.
Новостворені структури розмістили в захоплених приміщеннях українських органів влади, а також в інших офісних і житлових будівлях, де були підвали, аби тримати там і катувати викрадених місцевих жителів. Комендатуру, наприклад, розмістили в будівлі обласного апеляційного суду.
Окупаційну обласну поліцію на Херсонщині очолив колишній головний міліціонер Черкащини Володимир Ліпандін, який з 2014 року жив у Криму. ГСБ — ще більш відомий кадр часів Віктора Януковича, ексочільник СБУ Олександр Якименко, про якого свого часу казали, що він сприяв інфільтрації росіянами української служби безпеки.
Координував увесь силовий блок, вважають українські слідчі, росіянин Сєргєй Сініцин — ефесбешник, який очолював на окупованій Херсонщині “тимчасову оперативну групу” ФСБ. Тобто в тіні маріонеткової ГСБ, яку на початку 2023-го все ж замінили на управління ФСБ, безпосередньо і від самого початку працювали російські ефесбешники.
Сєргєй Сініцин. Фото: СБУ
“До того, як судова система з’явиться”
Формально муніципальні структури створювали начальники обласних окупаційних силових і правоохоронних органів. Втім, підбором кадрів для них займалися здебільшого колаборанти. Згідно з матеріалами українських слідчих, в поліцію Голої Пристані, зокрема, заманювали якщо не обіцянками, то погрозами.
До себе на службу окупанти агітували передусім колишніх правоохоронців: пенсіонерів, а також тих, хто залишив службу не через вислугу, а звільнився або був звільнений. Влаштовували на роботу також дійсних співробітників української поліції, які мали б, але відмовилися виїхати на підконтрольну Україні територію.
Поліцію у захопленій Голій Пристані очолив Сергій Бузукін, колишній поліцейський, якого звільнили через хабар. Після чоловік працював на підприємствах, пов’язаних із нардепом-колаборантом Олексієм Ковальовим і його братом Юрієм. Крім нього, служити окупантам залишилися ще четверо дійсних і колишніх співробітників української поліції. Це Віктор Целорунго, Микола Колесніченко, Артур Норченко і Максим Воронов.
Колишні українські поліціянти, які перейшли на сторону окупантів у Голій Пристані. Фото: СБУ
Останнього у своїх свідченнях МІПЛ називав підприємець із Голої Пристані Григорій Головко. Він говорив, що Воронов був одним із двох поліцейських, які його катували.
Головка викрали 13 жовтня 2023 року, як нібито навідника на підприємство “5 елемент”, де розміщувалися бійці Росгвардії і яке напередодні обстріляли українські військові. “Справою” Головка займалися три групи: місцеві поліцейські-колаборанти, двоє чоловіків, яких він визначив як росіян-співробітників ФСБ, і п’ятеро нібито військових — також, імовірно, з Росії. Не катували чоловіка тільки ефесбешники.
Головко впізнав обох поліцейських. Крім уже згаданого Воронова, був Олексій Россахань, який під час допиту впродовж кількох хвилин розряджав електрошокер об тіло Головка. Імен чи хоча б позивних причетних до затримання ефесбешників і військових Григорій не знає.
Олексій Россахань
Утримання чоловіка в захопленому поліцейському ізоляторі Голої Пристані не мало нічого спільного з правовим і навіть бутафорними процесами, які сьогодні відбуваються на окупованих територіях України. На той час в окупованій частині Херсонщини ще не утворили “судів”, а місцеві “органи правопорядку” дублювали функції “оперативних груп” із Росії і явно підлягали переформатуванню.
У день викрадення Головка одне з російських пропагандистських видань написало, що “підозрюваних у тяжких злочинах затримали і вони перебувають під вартою до того, як судова система з’явиться”.
Хепіенд не для всіх
Більшість затриманих у 2022 році цивільних із Херсонської області відпустили: когось після катувань і знущань вивезли із завʼязаними очима і викинули з машини в енному населеному пункті, когось відпустили за хабар. Григорія Головка звільнили у травні 2023-го, зараз він у безпеці в Україні.
Деяких затриманих таки судили: з неправдивими, набагато пізнішими датами затримання. Хтось, як міський голова Голої Пристані Олександр Бабич, досі в неволі без суду, слідства і без зв’язку з рідними. Є свідчення про закатованих.
З перших призначенців на окупаційних посадах мало хто закріпився. Коли в жовтні 2022 року росіяни тікали з Херсона від українського контрнаступу, за ними послідували і росіяни, і колаборанти з Голої Пристані. Ще до того, в серпні, ліквідували нардепа-зрадника Олексія Ковальова.
Сергій Бузукін у 2023 році очолив окупаційну адміністрацію села Бехтери у Скадовському районі. В Україні його і чотирьох інших поліцейських-колаборантів засудили заочно до тривалих тюремних строків.
Олександр Бутенко, який, за словами свідків, співпрацював із репресивними органами у Голій Пристані, доносив їм інформацію про проукраїнських мешканців, тепер як біженець живе в ЄС.
Олексій Россахань, судячи з інформації в соцмережах, живе в Євпаторії в Криму. На своїй сторінці у російській соціальній мережі ВКонтактє він поширює дописи ПВК “Вагнер” і СОБР. Наскільки відомо МІПЛ, в Україні Россаханю, який катував Григорія Головка, навіть не висунули підозри.
Авторка: Юлія Абібок, журналістка МІПЛ
Матеріал підготовлено за участі Катерини Чернатої
