Send Lette
Насильницькі зникнення

Історія двох викрадень. Як росіяни створили “екстреміста” з каховського тренера з пейнтболу

Влітку 2023 року окупанти увʼязнили Павла Зозулюка, 43-річного активіста з Херсонської області. З тих пір його сімʼя намагається визволити чоловіка. МІПЛ поговорила з сестрою та племінником Павла, аби розказати його історію.

Близько девʼятої ранку до приватного будинку у місті Таврійськ підʼїхав броньований “Тигр”. З автівки вибігли кілька озброєних російських військових і почали гучно стукати у вікна. З будинку на ґвалт вийшов чоловік. Окупанти натягнули йому на голову мішок, посадили в машину і повезли геть. На календарі було 10 жовтня 2022 року і це вперше, коли росіяни викрали Павла Зозулюка — місцевого активіста, який, зокрема, захищав права атовців. Розмірковуючи про причини викрадення, його племінник Станіслав Лукашенко каже:

— Можливо, він комусь перейшов дорогу — з тих, хто за окупаційної влади став колаборантом. Але стверджувати не берусь. Потім у місцевих пабліках була інформація, що поруч із будинком Павла живуть колаборанти і це ніби вони навели росіян на нього. Але які саме сусіди, я не знаю.

Утім, зізнається хлопець, про його дядька і так усі знали. Багато інформації є в інтернеті, тож для росіян не склало б проблеми її знайти.

Не міг стояти осторонь

До повномасштабного вторгнення РФ Павло Зозулюк працював тренером з пейнтболу. Та широкому загалу відомий не лише через це. Як кажуть рідні, чоловік не міг пройти повз несправедливість чи незаконні дії. Згадують, як у Каховці місцевий підприємець купив ділянку під кафе у мікрорайоні Світлово. На ній ріс старий платан і бізнесмен, недовго думаючи, спиляв дерево. Павло обурився, висвітлював це у соцмережах і навіть писав заяву в поліцію.

Таких прикладів у його житті багато, розповідає Наталія Лукашенко (в дівоцтві — Зозулюк), мама Станіслава і сестра Павла Зозулюка. Чоловік, зокрема, ходив на сесії Каховської міської ради і ставив депутатам питання про бюджетні витрати.  

— У 2014 році була ситуація, коли в АТО загинули четверо хлопців із нашого міста, — згадує Наталія. — Тоді на сесії міської ради вирішили виплачувати кожній із їхніх родин по 12 тисяч гривень на рік, аби підтримувати дітей. Потім котрийсь із міських голів сказав припинити виплати, бо для міського бюджету це важко. То Павло прийшов на сесію, виступав там, мовляв, як так можна взагалі — це лише чотири людини й для бюджету міста це просто копійки. Він ніколи не був байдужим до людських проблем.

Жінка також вважає, що її брат, який ніколи не соромився казати чиновникам і іншим представниками місцевої влади про їхні зловживання, перейшов комусь дорогу.

— У нас у місті є один проросійський телеграм-канал, має назву “КГБ”, розшифровується як “Каховский городской быт”, — продовжує Наталія. — Я туди іноді заходжу, щоб подивитись, що відбувається в місті. Хтось виклав там затримання Паші [йдеться про відео з другого затримання Зозулюка]. І я почитала коментарі. Один із коментаторів писав: “О, Зозулюк довыделывался!” Я не зберігала собі той скрин, але стало зрозуміло, що Павло багато кому стоїть, як то кажуть, поперек горла.

Відео з другого затримання Павла Зозулюка

З початком великої війни та окупації Херсонщини Павло Зозуляк підробляв зварювальником. З дружиною чоловік розлучився, але до двох маленьких дітей був привʼязаний. За словами рідних, саме через доньку Дарʼю та сина Кирила він залишився на підконтрольній росіянам території. З Херсонщини вона разом із дітьми виїхала лише влітку 2023 року.

“Головне, що живий і цілий”

Коли росіяни вперше викрали Павла, ніхто з його рідних цього не бачив. Мати намагалася розшукати сина, ходила в окупаційну комендатуру. Лише на третій день дізналася, що Павла утримують у Каховці в будівлі поліційного відділку на вулиці Мелітопольській. Саме туди окупанти звозили викрадених у регіоні людей і зачиняли їх у підвалі.

У відділку жінці сказали, що Павла забрали через співпрацю з українською теробороною, але під час обшуку в нього не знайшли ані зброї, ані вибухівки.

— Десь у 2017—2018 році він був присутній на зборах територіальної оборони Каховки, але я не вважаю це військовою діяльністю, — розповідає його сестра Наталія.

Мати Павла щодня приходила до відділку, приносила їжу і одяг. Одна з відвідувачок, чоловік якої також був у тому підвалі, якось розповіла їй, що бранцям немає на чому спати, тож вони лягають на голий бетон. Після цього жінка принесла сину ковдру. Мати багато разів просила росіян про зустріч із Павлом, але ті щоразу їй відмовляли.

Після першого викрадення окупанти утримували чоловіка впродовж 12 днів, додому він повернувся 22 жовтня. 

Про звільнення брата Наталія дізналася від нього самого, той написав лаконічне повідомлення: “Жив, здоров”. Жінка згадує, що після повернення додому він був у пригніченому стані.

— Не хотів розмовляти, — згадує вона. — Я його запитала: “Як твої нирки?” Бо чула, що росіяни можуть бити затриманих по нирках. Він відповів: “З нирками нормально, дуже болить голова. Мабуть, струс. Пʼю для розширення судин, знеболювальне і для розрідження крові”.

До повномасштабного вторгнення РФ Павло Зозулюк працював тренером із пейнтболу. Фото: сімейний архів

Наталія хвилювалась за брата, в якого і до полону були проблеми зі здоров’ям — він не чув на одне вухо, страждав від болю в хребті. Але крім цієї короткої згадки про струс мозку Павло майже нічого не розповідав рідним про своє перебування в підвалі у росіян. Ані про тортури, ані про знущання він більше не згадував.

— Ми розуміли, що з ним там поводились жорстоко, але сам він нічого не розказував і ми не розпитували, — згадує ті події племінник Станіслав Лукашенко. —  Головне, що живий і цілий. Взагалі, ніхто тут у нас не хоче про таке розповідати, це психологічно важко.

Пізніше родина дізналася, що коли Павла допитували, то йому так затисли вгорі кайданки, що він не міг відповісти на жодне запитання. Через біль у руках чоловік мало не втрачав свідомість. Із власних джерел родичам стало відомо, що допитували чоловіка ефесбешники. До лікарні після полону Павло не звертався: для цього потрібен російський паспорт, а в нього його немає.

Мати Павла викрадення сина не перенесла — померла за два місяці потому. Її онук Станіслав переконаний, що причиною став стрес, повʼязаний із переслідуванням Зозулюка.

Друге викрадення

За девʼять місяців після звільнення окупанти вдруге прийшли по Павла. Та на цей раз повелися хитріше.

Після смерті матері чоловік два рази на тиждень приїжджав у Каховку до свого батька, який отримав інвалідність внаслідок інсульту, допомагав йому поратись по господарству. У той день, 27 липня 2023 року, він саме був у нього. 

Рано-вранці, коли Павло тільки прокинувся, до будинку підʼїхали три позашляховики. З них вийшли близько десяти російських військових. Вони силою вломились у помешкання і, нічого не пояснюючи, вдруге викрали чоловіка. Під час викрадення його не били і навіть дозволили одягнутися. 

За деякий час у будинку Павла у Таврійську окупанти провели ретельний обшук, під час якого нібито знайшли агітаційні листівки “Правого сектору” і травматичний пістолет. Станіслав Лукашенко запевняє, що зброю Павлу підкинули:

— Я знаю, що у дядька не було зброї. Під час першого обшуку нічого не знайшли, а тут з’явилась — дуже дивно.

За словами Наталії, до обшуку брошур “Правого сектору” в її брата також не було:

— Якби там були якісь брошури, про які у своїх постах говорять росіяни, то їх знайшли б ще під час першого обшуку. Та навіть якщо уявити, що вони там дійсно були і їх чомусь не знайшли під час першого обшуку, то очевидно, що після затримання Паша точно б їх знищив.

Самого Павла теж привезли на обшук. Із ним був адвокат, який пізніше запевняв батька Зозулюка, що все буде гаразд. Обіцяв також дати поговорити з Павлом телефоном, але цього так і не сталося. Свідки, які бачили Павла під час обшуку, пізніше розповіли, що на лобі у нього були синці та й загалом видавалося, що його перед цим били. 

Викрадення Павла росіяни вирішили використати у своїх пропагандистських цілях. Для цього влаштували цілу виставу: відео затримання знімали не в нього вдома, а в мікрорайоні Світловоу Каховці і аж за місяць після затримання — 27 серпня. Як пояснює племінник Станіслав, Павло там не жив, знайомих у цьому мікрорайоні у нього не було. 

Кадри з постановкою окупанти розповсюдили в соцмережах та російських ЗМІ. Це подавалося як захоплення “екстреміста” з “Правого сектору” — організації, з якої в Росії зробили національну лякалку. На “покаянному” відео в інтернеті чоловік, обличчя якого розмите, на камеру розповідає, що “у 2014 році вступив в осередок “Правого сектору” в місті Нова Каховка, де надавав транспортні послуги та вчив базовим навичкам стрільби”.

Дописи, ймовірно, про Павла Зозулюка після його другого затримання. Фото: скрин із пропагандистських пабліків РФ

— Він був тренером з пейнтболу для молоді. От про нього й сказали, ніби він тренував екстремістів “Правого сектору” для штурму Російської Федерації, — коментує Станіслав пропагандистський ролик. — Відео без імені, без особливих деталей, а просто: “У місті Каховка затримали 42-річного екстреміста”. 

Наталія говорить, що Павло не належав до жодної політичної партії, завжди казав, що його це не цікавить. 

Десь за тиждень до другого обшуку Павлу дозволили зателефонувати своєму батькові. Він не сказав, де його утримують, але повідомив, що живий і здоровий, а також, що на нього завели карну справу за російським законодавством за участь у діяльності “Правого сектору” у 2014—2016 роках.

Після цього чоловік зник. Близькі намагалися шукати його: була інформація, що окупанти відвезли Павла в селище Новотроїцьке у Генічеському районі, яке розташоване за 85 км від Каховки. Але зачіпка ні до чого не привела. 

Вже у жовтні 2023 року родина отримала листа від Павла, з якого зʼясувалось, що він перебуває у СІЗО в селі Чонгар на межі Херсонщини з АР Крим. 

— У листі точно почерк дядька, — пояснює Станіслав. — Видно, що писав не поспішаючи. Лист прийшов за два дні після написання, там на ньому є штамп із датою 14 жовтня.

Лист, який надійшов рідним від Павла Зозулюка з СІЗО. Фото: сімейний архів

Павло розказав рідним, що перебуває під слідством, але не знає, як довго триватиме розслідування.

— Написав, що справу на нього завели через його коло знайомств 2014 року, — розповідає Наталія. — Що слідчий у нього молодий і намагається розкрутити справу з нічого, а адвокати постійно змінюються, сенсу від них жодного, тож він не знає, чим закінчиться його справа.

Після цього адвокат повідомив родині, що Павла везуть у Новотроїцьке, де нібито утримують затриманих, яким оголосили звинувачення. Він знову обіцяв дати можливість поспілкуватися з ним телефоном, але обіцяного дзвінка батько так і не дочекався. 

Той самий адвокат повідомив, що Павла Зозулюка звинуватили у приналежності до групи “Красная стрєла”, пригадує Наталія:

— Він сказав, що Паші закидають належність до якоїсь “Красної стрєли”, чи якось так, та у звʼязки з “Правим сектором”. Що це за “Красная стрєла”, я жодного поняття не маю. Сказали, нібито він у цю групу вступив, а потім вийшов.

Звернення та запити

Наталія Лукашенко виїхала з окупованої Херсонщини на початку липня 2022 року — задовго до полону брата. Разом із невісткою — дружиною Станіслава, маленькою онукою та молодшим сином вони евакуювалися з України до ЄС.

— В окупації стало зовсім скрутно, — пригадує Наталія. — 14 березня у нас народилась онучка. Вона була на штучному вигодовуванні, яке було складно знайти. Одна пачка такого харчування коштувала 1000 гривень. Гроші почали закінчуватись, роботи не було, підприємства закривались.

Сестра Наталії, яка жила за кордоном упродовж останніх десяти років, покликала жінку до себе. Тож вона вирішила вивезти дітей з-під обстрілів:

— Наші ЗСУ саме почали наступати на Давидів Брід. Це Бериславський район Херсонської області. У Каховці теж почались прильоти, я розуміла, що сидіти по сирих підвалах із маленькою дитиною — це не вихід. Вирішили виїздити.

Її старший син Станіслав, чоловік, батьки та брат залишись на підконтрольній ворогу частині Херсонщини. Набагато пізніше, вже в серпні 2023 року, Станіславу також вдалося виїхати через Крим, він проходов російську фільтрацію в Армянську на півночі півострова. 

До цього у нього вдома росіяни вісім разів проводили обшуки. Зазвичай, згадує хлопець, усе відбувалося спокійно, але якось окупанти перевернули догори дригом увесь будинок — шафи, полички на кухні, на горище лазили, навіть сіно вилами перекидували. Втім, нічого підозрілого не знайшли. 

З Херсонщини до Криму, а потім у Росію і ЄС Станіслав Лукашенко виїхав без особливих проблем.   

Після першого викрадення Павла Наталія зателефонувала у Нацполіцію України, розповіла про ситуацію. Їй порадили написати звернення на офіційному сайті поліції, та через програмну помилку зробити це не вдалося. 

Також вона зверталась до організації “КримSOS”, до волонтерів, подала звернення до Національного інформаційного бюро (НІБ). Утім підтвердження про фіксацію факту першого викрадення жінка так і не отримала. Родичі її чоловіка, які перебували в Києві, паралельно писали до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ).

Після другого викрадення Наталія звернулась також до СБУ. Утім жодних відповідей не отримала. Наразі родина Зозулюка шукає адвоката, який зголоситься захищати чоловіка, та не втрачає надії на його звільнення.

Євгенія Корольова, журналістка МІПЛ

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
Звільніть наших рідних! У Києві вимагають повернути цивільних з полону

У столиці рідні цивільних заручників, колишні бранці РФ, представники правозахисних організацій та Омбудсмена провели акцію на підтримку незаконно утримуваних Росією громадян України. Її організувала ГО “Цивільні в полоні”, яка об’єднує рідних близько 280 цивільних заручників.

10 Квітня 2024

Квазіправова система
Тероризм і спроба підпалити людину: що росіяни інкримінують Костянтину Зіновкіну з Мелітополя та де його утримують

Мелітополь росіяни окупували в перші дні повномасштабного вторгнення. Відразу ж захопили адмінбудівлі, почали викрадати місцевих жителів. Не оминули вони й Костянтина Зіновкіна, який залишився в Мелітополі, аби доглядати маму і бабусю.

12 Лютого 2024

Насильницькі зникнення
Окупація Новокаїрів: за що росіяни викрали місцевого жителя

Микола Гарбар — мешканець села Новокаїри. Це Бериславський район Херсонщини. Перед початком повномасштабного вторгнення Росії він жив у рідному селі, працював механізатором у фермерському господарстві. Чоловіка викрали росіяни. Можливо, за наводкою призначеного окупантами старости. З того часу рідні не мають про нього жодної звістки.

12 Січня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Коригування по Херсону, обстріл Яворівського полігону і воєнні злочини: 39 справ щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

22 Квітня 2024

Інші воєнні злочини
В Росії до 12 і 11 років суворого режиму засудили двох українців, яких звинуватили у замаху на окупаційного “мера” Бердянська

Південний окружний військовий суд Росії оголосив вирок щодо Віталія Расторгуєва і Володимира Кривцуна. Чоловіків звинуватили у підготовці акту міжнародного тероризму за нібито намір підірвати авто з головою окупаційної військово-цивільної адміністрації в Бердянську.

18 Квітня 2024

Військовополонені
Євген Дідківський: “Вони на повному серйозі розпитували, де в Україні лабораторії бактеріологічної і хімічної зброї”

Утримання в російському Курську, Таганрозі та Борисоглєбську. Щоденне побиття, примушування співати російський гімн і вчити вірші про Леніна. Це друга частина інтервʼю з Євгеном Дідківським, військовослужбовецем 95 бригади, який потрапив у російський полон.

16 Квітня 2024

Більше публікацій