Карім Хан: “Якщо ми не заявимо свої права на верховенство права, у нас не залишиться нічого, крім порожніх обіцянок”
Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан виголосив історичну промову про невідворотність покарання для тих, хто вчинив міжнародні злочини в Україні. Це сталося під час конференції United for Justice: Bucha — The Hague, яка відбулася в річницю звільнення Бучі від російської армії. МІПЛ, яка була присутня на конференції, публікує промову.
“Для мене велика честь сказати кілька слів наприкінці цієї дуже важливої конференції в Бучі, що відбувається в річницю надзвичайно жахливої серії інцидентів, і продовжити справді ключовий захід, який президент Зеленський відкрив 3-го березня у Львові. Те, що така увага приділяється верховенству права під час бойових дій, серед стількох небезпек і великого горя, є дійсно безпрецедентним.
Фото: Офіс Генерального Прокурора
Ще рік тому ми бачили дійсно жахливі картини на екранах наших телевізорів: бездиханні тіла, відірвані кінцівки, розкидані на вулицях чи біля будинків. Ми почули історії з міста, про яке багато хто з нас ніколи не чув, — міста Буча. І ті історії, які ми почули, були не першим, а ще одним шаром інформації, даних, доказів, які, на жаль, ще більше переконали нас у тому, що є розумні підстави вважати, що на суверенній території України скоюються злочини. І я вважаю, що перед тим як рухатися далі, варто поаплодувати безстрашній роботі не лише Генеральної прокуратури, а й важкій роботі журналістів. Журналісти з усього світу були на передовій. Вони документують злочини. Дуже часто вони там опиняються у надзвичайно небезпечних ситуаціях, але здатність робити фотографії, отримувати відеодокази майже відразу після вчинення ймовірних злочинів — це, я вважаю, надзвичайно важливо.
Фото: Офіс Генерального Прокурора
Ми живемо у світі, де суперечливі наративи виникають надзвичайно швидко, і такі випадки відомі в історії. Черчилль, звичайно, добре відомий своїм висловлюванням про те, що “брехня встигає обійти пів світу, поки правда одягає штани”. Отже, це ще одна причина, чому так важливо, щоб було незалежне розслідування, чому так важливо, щоб були незалежні судді, які віддані справі забезпечення верховенства права та відділення правди від брехні.
Той факт, що справедливість — це імператив, а не можливість вибору, спричинив сильний резонанс. І я з задоволенням відзначаю, що жодних ознак зменшення згуртованості і єдності довкола України немає. Буквально за два тижні після того, як стало відомо про події в Бучі, я сам прибув на місце і ходив вулицями цього міста. Ці розповіді, ця інформація, яку ми отримали, досі звучить у моїх вухах і в моїй свідомості. Я бачив канави, де мертві люди лежали в мішках для трупів прямо на землі переді мною, ці мішки з трупами закривали у мене на очах… І я розмовляв зі священником, який там був, спілкувався з експертами Генеральної прокуратури, з людьми, що були поруч. А за кілька місяців на засіданні Ради Безпеки ООН я прямо заявив, що ті тіла не були фальшивими.
Фото: Офіс Генерального Прокурора
Тому ми маємо знайти спосіб встановити правду і зробити так, щоб обіцянка “більше ніколи” нарешті прозвучала і на території України.
Ця обіцянка є правом людства. Ми повинні забезпечити, щоб справедливість відчувалася в реальному світі. Тому варто пам’ятати про жертв, про сім’ї, вбиті горем через втрату близьких, втрату свого всесвіту, втрату людей, які означали все для них. Прийміть мої найщиріші співчуття. Народ України в глибокій жалобі. Я думаю, що багато правильно мислячих людей приголомшені масштабами страждань і руйнуваннями, які ми на власні очі побачили в Бучі та які занадто довго тривають у багатьох інших місцях України. Їх дійсно дуже багато. Це нікому не потрібна війна. Її не варто було розпочинати. І, на жаль, історія вже знає такі безглузді війни. Але ми повинні нарешті прокинутися. Я думаю, що ми повинні нарешті усвідомити, що стоїмо над прірвою, і взяти на себе зобов’язання більше не допускати таких безглуздих воєн.
Люди в усьому світі — на Глобальному Півдні і на Глобальній Півночі, в Азії, Латинській Америці, Африці та Європі — вже чули цю обіцянку. Утім у нас коротка пам’ять, ми не пам’ятаємо історії, тому на конференції “Об’єднані заради миру” в Мордені, в Лондоні, нагороду за захист прав людини 2022 року присудили чоловіку з Хіросіми. Він був мером міста Хіросіма. І він присвятив своє життя миру. Коли він піднявся для того, щоб отримати нагороду, він підняв фотографію дитини, яка загинула, коли на це місто скинули атомну бомбу. Тому я вважаю, що нам потрібно пам’ятати про наслідки конфлікту, про те, що ситуація завжди може стати гіршою, і нам треба намагатися якомога швидше зупинити війну.
Фото: Офіс Генерального Прокурора
Для цього закон найперше має діяти на передовій. Він повинен захищати людей. Повинен надавати їм прихисток, навіть якщо їхній фізичний прихисток розбомблений чи зруйнований, або вони змушені тікати звідти. І це новий спільний фронт життя, довкола якого, незважаючи на всю поляризацію думок і заяв політиків, об’єднується світ. Це екзистенційне питання.
Нам потрібно діяти не лише в межах України, щоб захистити найуразливіших, але й виходити за межі України, охоплюючи все більше і більше людей в усьому світі, які переживають складні часи. Людей, чиї права порушуються, які зазнають переслідувань, які так само налякані, які так само страждають у багатьох куточках світу. Думаю, що це імператив, це момент пробудження, це момент усвідомлення того, що якщо ми не заявимо свої права на верховенство закону, у нас взагалі не буде нічого, крім ідеології чи порожніх обіцянок. Це те, що має змусити нас зрозуміти значення та усвідомити важливість цього моменту.
Отже, цей новий момент пробудження, який я описав, — не просто слова. Тому що в безпрецедентний спосіб упродовж 48 годин після мого звернення до країн, 39 держав передали питання щодо України до мого офісу. Зараз ми маємо загалом 43 країни. І, звісно, Україну ніхто силоміць не тягне до МКС. Єдина причина, чому ми тут, — це те, що Україна у 2014 і 2015 роках визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду як прояв суверенної волі.
Моя команда працює на місці на постійній основі з травня. Ми працюємо творчо, інноваційно. Моя пропозиція полягає в тому, щоб об’єднати спроможності Спільної слідчої групи, нових партнерств, Євроюсту і мережі Genocide Network для визнання критичної важливості і хоробрості організацій громадянського суспільства. Мобільна криміналістична ротаційна модель, яку ми вперше запровадили разом із Королівською військовою поліцією Нідерландів впродовж останнього року вторгнення в Україну, допомогла в тому, що мій офіс завдяки чудовій роботі працівників, подав суддям Міжнародного кримінального суду клопотання про видачу ордера на арешт.
17 березня незалежні судді Палати попереднього провадження видали два ордери: на президента Володимира Путіна та на пані Львову-Бєлову за вчинення військових злочинів. Для мене це був момент істини.
Нам не приносило задоволення те, що ми були змушені подати клопотання про видачу цих ордерів, однак цього вимагав закон з огляду на те, що ми побачили, з огляду на те, що ми ретельно дослідили і в чому ми були впевнені. І суддям МКС довелося видати їх на підтвердження того, що глава Російської Федерації, країни, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН і уповноважена всіма державами світу бути одним із п’яти особливих хранителів Статуту ООН, має відповісти згідно з принципом верховенства права. Тобто підкоритися не суверенній волі, не політиці, полеміці чи політичним інтересам, а підкоритися чомусь більшому, ніж усі ми. І це є визнанням нашої людяності, нашої смертності та верховенства права. Усі особи, зокрема ті двоє, яких я згадав, вважаються невинними. Це фундаментальний принцип будь-якої компетентної, зрілої правової системи, і це основа основ їхньої власної законодавчої системи, і цей принцип полягає в тому, що ці особи повинні постати перед справедливим судом, вони повинні відповісти на звинувачення, надати будь-які докази у своє виправдання та відстоювати будь-яку позицію перед МКС.
Тому я продовжуватиму звертатися до Російської Федерації з проханням надати моєму офісу будь-яку важливу інформацію. Я чітко закликаю Російську Федерацію повернути дітей. Якщо є крихта правди, якщо є щирість у тому, що робиться заради добробуту дітей, нехай ці діти повернуться в Україну якомога швидше. Безпосередньо в Україну або через третіх осіб, але відпустіть дітей додому. Конвенція про права дитини, Женевська конвенція — це документи, які чітко визначають, що благополуччя дітей має бути першочерговим пріоритетом. І я вважаю, що ми маємо думати про цих дітей, не лише дітей України, а всіх наших дітей.
Це проблема не лише України. Ми повинні думати про дітей в усьому світі, які також перебувають у складних ситуаціях, як про власних дітей. Чи можемо ми собі дозволити сидіти, склавши руки? Чи можемо ми собі дозволити жити безтурботно? Чи можемо ми собі дозволити бути сторонніми спостерігачами, коли вони тремтять від холоду, коли в них немає впевненості в завтрашньому дні, коли вони беззахисні? Чи маємо ми врешті-решт хребет? Чи маємо ми нарешті достатньо рішучості для того, щоб забезпечити захист прав дітей відповідно до закону, який є втіленням нашої гуманності?
Тож ми продовжуватимемо з такою ж самовідданістю, з такою ж сумлінністю, з цілковитою незалежністю, наскільки це можливо, невпинно робити спроби докопатися до істини. Ми не ставимо перед собою цілей. Ми зосереджуємося на доказах. І наш обов’язок полягає в тому, щоб однаково досліджувати обвинувальні та виправдувальні докази. Ми продовжуватимемо співпрацювати з Генеральним прокурором Костіним, органами влади України та багатьох держав у рамках Спільної слідчої групи, до складу якої входять як державні, так і недержавні учасники.
Фото: Офіс Генерального Прокурора
Прогрес, про який я говорив у контексті інноваційних моделей, підтверджує той факт, що за два тижні за сприяння мого офісу розгорнеться діяльність 40 експертів-криміналістів, які прибудуть до України з Нідерландів, Бельгії та Чехії. Лише тиждень тому Генеральний прокурор Костін та Секретар Міжнародного кримінального суду підписали угоду про створення постійного офісу в Україні. І знову-таки, це абсолютно необхідний крок не лише в Україні, а й в усьому світі, де ми проводимо розслідування, щоб переконатися, що ми разом із людьми, разом із жертвами, що ми близько до місця злочину, а тому ми можемо ухвалити закон і спробувати забезпечити, щоб він впливав на тих, хто цього найбільше потребує.
Ми й надалі зосереджуватимемося на повному спектрі злочинів, що перебувають у нашій юрисдикції, в тому числі сексуальні та гендерні злочини, депортації, тортури і страти. Ми повинні зробити так, щоб не існувало жодного регіону, де б люди відчували, що можуть діяти безкарно. Не існує настільки віддаленого регіону, немає такого місця, куди б не змогла дотягнутися рука правосуддя до тих, хто кривдить або вбиває.
Сьогодні разом із моїм дорогим другом і колегою, Генеральним прокурором Андрієм Костіним, я радий оголосити про ще одне нововведення: ми створюємо нову робочу групу між моїм офісом і Генеральною прокуратурою України, щоб зосередитися на конкретних спільних пріоритетах та забезпечити якомога швидше встановлення законності і порядку для тих, хто цього найбільше потребує. І це, на мій погляд, є дієвою тимчасовою моделлю динамічної співпраці. Ми, звичайно, звертатимемося з клопотаннями про видачу додаткових ордерів за наявності необхідних доказів.
Наостанок я хочу похвалити Україну за те, що вона зосереджена на правосудді, навіть коли бореться за свою незалежність і суверенітет.
Із цим пов’язане усвідомлення того, що закон діє всюди і його потрібно дотримуватися. Слід пам’ятати, що люди справді відчувають себе в небезпеці, вони відчувають біль. І якщо мені дозволять почути розповіді тих, хто втратив близьких, і побачити ті тіла, я згадаю мусульманську приказку: “Inna Lillahi wa inna ilayhi radji’un” (“Ми прийшли від Бога, і до Нього ми обов’язково повернемося”). Зараз триває місяць Рамадан, коли багато мусульман в усьому світі дотримуються посту. І сура “Аль-Маїда” Священного Корану говорить про те, що є істиною. Істиною, яка, переконаний, має свою форму і чітко простежується також в Євангелії християн і в Талмуді євреїв: “вбити одну невинну людину — це вбити людство, врятувати одну невинну людину — це ніби врятувати все людство”. Отже, навіть не я, не мій офіс, а всі ми повинні просити, благати всіх осіб, наділених владними повноваженнями, які тримають зброю в руках, які відчувають, що вони — вожді або панують над людьми, апелювати до їхньої моралі, апелювати до їхніх власних інтересів. Але врешті-решт нам потрібно забезпечити функціонування механізму захисту, яким є закон.
Коли я вступив на посаду прокурора Міжнародного кримінального суду в червні 2021 року, я сказав, що нам потрібно зняти закони з книжкових полиць і зробити так, щоб люди відчули їхню дію. І я можу лише запевнити мешканців Бучі, народ України та, власне, людей в усьому світі, які мають основоположне право на гідність і гуманне ставлення, право не жити в страху поліції, боячись зґвалтування чи усиновлення їхніх дітей, чи руйнування або загрози знищення їхніх церков, синагог чи мечетей, ударів по лікарнях чи школах, що ми докладаємо всіх необхідних зусиль для того, аби дія закону була відчутною. Ми будемо це робити й надалі. Ми продовжуватимемо тісно співпрацювати з Україною та всіма партнерами. Ця спільна основа гуманності є великою для всіх нас, незалежно від того, живете ви на Півдні чи на Півночі, дотримуєтеся загального права чи цивільного права, є віруючим чи атеїстом, — вона об’єднує нас у прагненні забезпечити краще майбутнє для наших дітей. І настав момент, щоб нарешті сказати: “Досить цього абсурду!”
Публікацію підготовлено за підтримки Празького громадянського центру.
