Інші воєнні злочини

Катували в ізюмській залізничній лікарні. Атовець Валерій Фатєєв розповів про тортури росіян

Бригадирівка, маленьке селище Ізюмського району Харківської області, потрапило під окупацію на початку березня. Щойно російські військові зайшли в село, розмістили свою техніку у городах, а самі поселилися у покинутих будинках.

Як і на всіх окупованих територіях, окупаційна влада продовжувала полювання на учасників АТО і волонтерів. Журналісти МІПЛ поспілкувалися з Валерієм Фатєєвим, місцевим жителем Бригадирівки, який у 2014 році брав участь в АТО, а під час окупації рідного села займався волонтерством. На початку червня чоловіка забрали з власного дому і повезли в Ізюм, де два тижні катували. 

Росіяни два тижні базувалися у Бригадирівці. Фото: Віктор Ковальчук/МІПЛ

Вивели, мов бандита 


Перші три місяці окупації до Валерія Фатєєва ніхто не приходив. Місцеві жителі, як могли, намагалися співіснувати з російськими військовими, які поселилися поруч. Світла, води та газу на той час у селі вже не було, як і зв’язку, тож про те, що відбувається в країні, ніхто не знав. Для того, щоб виїхати, потрібно було отримати дозвіл від окупаційної адміністрації.

Валерія Фатєєва затримали після спілкування росіян із місцевою колаборанткою. Фото: Віктор Ковальчук/МІПЛ

На початку червня, каже Валерій, у селі з’явилася місцева окупаційна влада, коли одна з місцевих жительок самообралася «старостою». 

Одного дня у село приїхали військові з Ізюма, шукали цю жінку. Після розмови з нею прийшли прямо до будинку Валерія. 

«Приїхало чотири чоловіки. Наручники на мене одягли і вивели, мов бандита, на вулицю. У дружини запитували про мої нагороди. Вона їм відповіла, що немає. Я сказав, що спалив їх», – розповідає Фатєєв. 

Валерія привезли до Ізюма. У приміщенні залізничної лікарні росіяни влаштували катівню, а полонених утримували в гаражах на території лікарні. 

«У гаражах нас тримали, а у приміщення лікарні водили на допити. Мішок на голові, очі зав’язані. Народу було багато. В одному гаражі нас було 16-17 людей. На цементі спали, в іншому гаражі – так само. Ще була одиночна камера, для жінок», – говорить Валерій.

Закинуте приміщення залізничної лікарні. Фото: Віктор Ковальчук/МІПЛ

Чоловік розповідає, що в гаражі утримували різних людей. Наймолодшому хлопцю було 16 років, найстаршому – 73. 

«Сусіди здали, сказали, що він “свободівцем” був, – каже чоловік про найстаршого утримуваного. – В його домі знайшли прапор “Свободи”, забрали, сюди привезли, він тиждень із нами сидів. Його не катували, а потім вивели. Він у камері рушник забув, але росіяни сказали, що йому вже не потрібно, його ведуть на розстріл. Не знаю, що з ним сталося далі».

Катували струмом


Ізюмська залізнична лікарня – непримітне одноповерхове приміщення. Сама територія лікарні невелика. Три маленькі будівлі лікарні і гаражі позаду, закритий внутрішній двір, тому з вулиці не видно, що там відбувається.  

Валерій розповідає, що в росіян були найрізноманітніші засоби тортур, в основному – пристрої для катування струмом. «У них там якась така штука електрична була, кому на ноги кидали, комусь – на статеві органи, комусь – на вуха», – каже він.

Один з гаражів на території лікарні. Фото: Віктор Ковальчук/МІПЛ

Людей здебільшого привозили з Ізюма та з села Бабенкове. Окрім Валерія, затримали ще одного колишнього атовця на ім’я Євген. 

«Його катували 3 години, били струмом. У нього руки повністю відмовили. Ми за ним доглядали, тому що самостійно їсти чи ходити в туалет він не міг», – каже Фатєєв. 

Додає, що згодом Євгена відпустили. Те саме, за його словами, стосувалося жінок. 

«Жінок на допити водили, так само як і чоловіків. Ми чули, як вони кричали. Одна з мішком на голові всю ніч біля охорони просиділа. Катували всіх, били по голові. Поки я там був, тільки діда не чіпали».

На допиті у Валерія запитували, чи він азовець, із ким служив, чи може назвати їхні імена.

Чоловік відповідав, що він – прикордонник, служив у 2014 році, жодних імен не пам’ятає. Натомість росіяни зазначили, що знають, як він радів збитому російському літаку неподалік. 

«Хтось із місцевих також здав, що я передавав координати, де їхня техніка стоїть», – додає чоловік. 

Фатєєв говорить, що здебільшого це були військові з Росії. Чоловік запам’ятав позивні двох із них – «Мангуст» та «Беркут». 

Зі слів місцевих, у росіян постійно відбувалася ротація. Серед них були як молоді військові, так і досвідчені. Бачили люди і військових не європейської зовнішності, яких вони називають бурятами.

У вересні, напередодні звільнення Харківщини, Генштаб повідомляв, що навколо Ізюма розташовані ті ж самі підрозділи російських військ, які вчиняли злочини в Бучі та Ірпені – 64-та окрема мотострілецька бригада з Хабаровського краю.

Правоохоронці ідентифікували десятьох із них. Їхню справу слухають в Ірпінському суді.

За 10 хвилин ви вільні


Люди в камері постійно змінювалися, пригадує Валерій Фатєєв. Когось забирали, на їхнє місце приводили нових. Після двох тижнів полону Валерія та ще трьох чоловіків вивели з гаража, накинули мішки на голову та завели в приміщення лікарні. 

Українські правоохоронці вже провели слідчі дії в лікарні. Фото: Віктор Ковальчук/МІПЛ

«Поставили до стінки, побили. Потім зав’язала руки, мішок зняли і замотали очі скотчем. Кинули до машини і сказали: “Їдемо на розстріл”. Привезли на розбиту заправку, завели до вбиральні, розв’язали руки, сказали: “За 10 хвилин ви – вільні», – каже Валерій. 

Так чоловік повернувся додому. Після цього до нього більше не приходили. Росіяни, що були у селі, втекли у навколишні села, після того, як українські збройні сили завдали удару по їхніх позиціях.  

Однак навколишні території продовжували перебувати під окупацією, тому виїхати з Бригадирівки можливості не було. 

Сліди перебування росіян на території лікарні. Фото: Віктор Ковальчук/МІПЛ

Команда МІПЛ побували на території залізничної лікарні. Як і більшість будівель в  Ізюмі, вона постраждала від ракетних ударів. Українські правоохоронці уже провели там слідчі дії, територію розмінували. Залишилися лише поодинокі сліди тортур і присутності росіян: розірвані стяжки на землі біля гаражів, російська форма та пачки з-під цигарок.

За фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine. Зміст публікації не обов’язково збігається з їхньою позицією.
0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Інші воєнні злочини
Етнічні шведи, німці та бойки Зміївки: від радянських репресій до російської окупації

Була субота, 30 квітня. Того дня Микола Курівчак, староста села Зміївка, що на Херсонщині, збирався їхати до […]

7 Лютого 2023

Інші воєнні злочини
Херсон — Лефортово: росіяни вивезли цивільних заручників до московського СІЗО

Цивільних заручників із Херсона перемістили в СІЗО Лефортово у Москві. Їх утримання там не підтверджено Міжнародним комітетом Червоного Хреста, правозахисники не мають можливості перевірити їх стан та умови утримання.

3 Лютого 2023

Війна і правосуддя
МІПЛ і герої розслідувань організації на заході ОБСЄ у Відні: про злочини росіян на Херсонщині та механізми вирішення гуманітарних питань

Делегації ОБСЄ від України, ЄС та США спільно з Медійною ініціативою за права людини 1 лютого провели захід у Відні, присвячений воєнним злочинам РФ під час окупації Херсонщини. На заході виступили мешканці регіону, які постраждали від дій російських окупантів

2 Лютого 2023

Більше публікацій