Send Lette
Інші воєнні злочини

Любіть мене, будь ласка. Як інфантильність переростає в підтримку російського шовінізму

Прем’єра фільму російського документаліста, тепер уже громадянина України, Валерія Балаяна про Анастасію Бабурову відбулася 2010 року.

Стрічка, перший показ якої пройшов у Києві, став попередженням про зростаючу в Росії загрозу російського націоналізму та неонацизму.

Так само як і сама історія вбивства російської журналістки українського походження, активістки анархо-екологічного руху Насті Бабурової та адвоката-правозахисника, на рахунку якого була низка гучних політичних справ – Станіслава Маркелова.

Виконавців та організаторів цього вбивства із середовища російських націоналістів, організації “Боевая организация русских националистов” (БОРН) було засуджено до суворих тюремних вироків. З 2010 року становище націоналістів у Росії дещо змінилося, але це – тема окремої розмови.

А пам’ять Маркелова та Бабурової в Україні щороку вшановують меморіальними акціями.

Оскільки проводяться вони представниками лівого політичного спектру, то щоразу викликають на себе різного рівня агресивності реакцію з боку правих сил. Це було б класичним протистоянням, яке загалом притаманне цим середовищам у будь-якій країні, якби не наші сьогоднішні реалії і не фігури Бабурової та Маркелова.

Не знаю, чи усвідомлюють це ініціатори протистояння, але контекст виводить акцію 19 січня на зовсім інший рівень, на якому позиція націоналістів виявляється більш ніж сумнівною і не має нічого спільного з декларованим патріотизмом.

Я не належу ні до руху анархістів, ні до спільноти антифа.

Я не вважаю, що головною загрозою для України є фашизм або націоналізм (натомість, це, як на мене, кримінал у державному управлінні – і на рівні персоналій, і на рівні практик).

Я чудово знаю, що Кремль, так само як у часи Сталіна, продовжує використовувати ліві рухи (так само як і праві) по всій Європі в своїх інтересах, і поінформована про роль, приміром, лівої харківської “Боротьби” в подіях на сході України.

Але акція 19 січня – не про підтримку прокремлівських сил в Україні, а якраз про протилежне.

По-перше, про вшанування пам’яті вбитих.

По-друге, про підтримку адекватної, європейської Росії, яка сьогодні переживає найгірші часи, починаючи щонайменше від моменту розпаду СРСР.

А по-третє, про неприйнятність російського шовінізму та неоімперіалізму, зокрема, традиції політичних вбивств журналістів, політиків та активістів.

Таку акцію варто підтримати, а не впадати в інфантильний стан заперечення, просто від того, що організаторами події є люди з протилежними політичними поглядами.

На жаль, просто запереченням усе може не обійтися.

Тому організатори акції просять заздалегідь надсилати заявки про участь на електронку, а про точний час та місце проведення мітингу повідомлять безпосередньо напередодні.

Є ще одна подія, проведення якої так само тримається в секреті до останнього моменту – так само з міркувань безпеки.

Це – Марш рівності (більш відомий як гей-прайд).

Протягом останніх кількох років від поміркованої частини тих людей, які не підтримують його проведення, звучить наступна аргументація: не варто проводити марш, доки не завершилася війна, не треба дратувати правих.

Окей, а якими можуть бути аргументи в даному випадку? Які “традиційні цінності” зачіпає акція в пам’ять про Бабурову та Маркелова? Які “скрєпи”?

І головне: чому раптом виявляється, що у російських шовіністичних націоналістичних кіл та певних груп українських правих – спільні вороги, і ці вороги – нелояльні до Кремля активісти і журналісти?

Моторошно читати ось такі публікації, де всіх, хто має на мір взяти участь в акції 19 січня, названо “шавками” та “дегенератами”.

Фразу “хороший антифашист — мертвий антифашист” залишу без коментарів.

А от речення, з якого починається цей допис, – абсолютно маніпулятивне.

На Донбасі, окрім “необільшовицького бидла”, не менш активно “бісяться” також представники протилежного політичного табору. Більше того, саме їх світогляд, взятий на озброєння державою Росія, став підґрунтям для агресії проти України, а до політтехнологічної частини спецоперації під назвою “Новороссия” активно долучилися, в тому числі, куратори білякремлівських правих рухів.

У матеріалах “Новой газети” (в якій, до речі, і працювала Анастасія Бабурова) можна знайти такі деталі:

“Павел Карпов — одна из самых любопытных фигур в окружении БОРН. Его фамилия также звучала в суде как куратора от АП (ідеться про адміністрацію президента Путіна, – М.Т.). В незапамятные времена Павел Карпов был правой рукой Александра Дугина (так называемого “основоположника неоевразийства”)… Павел Карпов после некоторой паузы вновь появился в околополитических кругах — на этот раз в команде бывшего теперь уже премьер-министра “ДНР” Бородая. Правда, замечен он был в Луганске, активно сотрудничал с местным главарем Болотовым — в Луганске Карпова знают под именем Николай Николаевич Павлов. По странному стечению обстоятельств именно в этот период среди добровольцев в “ЛНР” были замечены бригады ультраправых — из Санкт-Петербурга и Москвы, в том числе бывшие члены запрещенного нынче “Славянского союза” Дмитрия Демушкина. Карпов вернулся в Москву вместе с Бородаем.”

БОРНівці вбили Бабурову та Маркелова, БОРНівці брали участь у створенні “ДНР”-у. Водночас, певна група українських правих, по суті, проголошує свій світоглядний союз із ними.

Повертаючись до акції 19 січня, дуже сподіваюся на професійність українських правоохоронних органів. Боюся, вона нам знадобиться.

 

Читати повний текст на сайті Українська Правда в оригіналі

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Інші воєнні злочини
“Охматдит був спланованою ціллю. Росіяни чекали зручного моменту для атаки”, — Ольга Решетилова на конференції United for Justice

Атаки росіян на систему охорони здоров’я та критичну інфраструктуру України мають системний характер і використовуються вищим військовим командуванням РФ у міжнародних конфліктах не вперше. Про це заявила Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини, під час конференції United for Justice у Києві. 

12 Вересня 2024

Інші воєнні злочини
Мобілізація цивільних, які були у полоні: колишні бранці вимагають справедливості

В оновленому законі про мобілізацію, який діє з 18 травня 2024 року, зазначено, що військові, які були у полоні, мають право звільнитися з військової служби і не бути мобілізованими. Водночас цивільних українців, які також були у російському незаконному увʼязненні, продовжують мобілізовувати. Цивільні, які пережили полон, вважають, що це несправедливо.

5 Вересня 2024

Інші воєнні злочини
У справах про катування цивільних втрачаються докази, оскільки процесуально опитати свідків, які перебувають за кордоном, неможливо — Анна Рассамахіна 

Якщо справа порушена в Україні, а свідки перебувають за кордоном (і таких випадків зараз багато), то слідчий не може дистанційно допитати і долучити матеріали цього допиту як докази.

30 Серпня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Адвокація
Систематичне порушення РФ Женевських конвенцій — злочин проти людяності, — правозахисники

Практики жорстокого поводження і порушення прав українських військовополонених Російська Федерація застосовує від початку збройного конфлікту в Україні. З 2014 року методи РФ не змінилися, а стали більш масовими. У такій поведінці росіян простежується державна політика.

21 Листопада 2024

Адвокація
Друга міжнародна конференція “Crimea Global. Understanding Ukraine through the South” стартувала

Сьогодні, 21 листопада, з урочистої церемонії відкриття розпочалася конференція "Crimea Global. Understanding Ukraine through the South”, яка зібрала на одному майданчику понад 100 учасників, серед яких лідери громадської думки, експерти, журналісти, урядовці, представники дипломатичного корпусу.

21 Листопада 2024

Адвокація
Трагедія у Ягідному та мотивація постраждалих: іноземні делегати конференції Crimea Global відвідали Чернігівщину

21 листопада у Києві розпочалась Друга міжнародна конференція "Crimea Global. Understanding Ukraine through the South". Окрім дискусійних панелей в рамках конференції відбулися кілька спеціальний заходів. Один з них присвятили мотивації потерпілих у процесі правосуддя. Організатороми події стали Медійна ініціатива за права людини та Освітній дім прав людини в Чернігові.

21 Листопада 2024

Більше публікацій