Send Lette
Аналітика

МІПЛ, ZMINA і OMCT подали спільний звіт до Універсального періодичного огляду Росії

Центр прав людини ZMINA у співпраці з Медійною ініціативою за права людини (МІПЛ) та Всесвітньою організацією проти катувань (OMCT) подали спільний звіт до Універсального періодичного огляду Росії. Його тема “Катування та інші форми жорстокого поводження, вчинені в умовах збройного конфлікту представниками Російської Федерації на території України” була ґрунтовно проаналізована та досліджена в рамках діяльності організацій із документування катувань та насильницьких зникнень, зокрема в рамках Коаліції “Україна. П’ята ранку”.

Універсальний періодичний огляд — це механізм, за допомогою якого всі держави-члени ООН мають можливість аналізувати дотримання прав людини в інших державах-членах. Усі відповідні зацікавлені сторони, включно з неурядовими організаціями, можуть подавати свої звіти. Кінцевою метою цього механізму є покращення ситуації з правами людини в усіх країнах і усунення порушень прав людини, де б вони не відбувалися.

Оскільки Росія жорстоко окупувала окремі території України, де-факто контролює їх та несе відповідальність за порушення прав людини на цих територіях, ZMINA, МІПЛ та OMCT подали спільний звіт до Універсального періодичного огляду Росії. Російські війська, силовики та контрольовані Росією збройні формування грубо порушують міжнародне гуманітарне право та права людини щодо мирного населення на територіях, які були або залишаються під контролем Росії. Випадки катувань і насильницьких зникнень, вчинені російськими збройними формуваннями на підконтрольних їм територіях, є систематичними і спрямовані проти конкретних груп мирного населення.

У звіті подано аналіз моделей катувань та жорстокого поводження з цивільними особами на територіях Харківської, Херсонської, Запорізької, Донецької, Київської та Чернігівської областей України, окупованих російськими військовими у лютому-квітні 2022 року та звільнених пізніше у 2022 році, а також випадки насильницького зникнення цивільних осіб на територіях Київської, Харківської, Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської, Сумської та Чернігівської областей України, які перебували або залишаються під контролем Росії станом на квітень 2023 року.

Аналіз базується на 57 глибинних інтерв’ю з цивільними особами, які були жертвами та свідками катувань та жорстокого поводження. Аналіз показує, що російські військові систематично вчиняли порушення прав людини щодо таких категорій місцевого цивільного населення:

  1. ветеранів та колишніх військовослужбовців української армії;
  2. цивільних осіб, які прямо чи опосередковано співпрацювали з українською армією, поки територія перебувала/перебуває під контролем російських військ;
  3. осіб, які відкрито і наполегливо проявляли нелояльність до російської армії і висловлювали цю позицію публічно;
  4. керівників і вищих посадових осіб органів місцевої влади, які відмовилися співпрацювати з російською армією;
  5. членів сімей зазначених категорій цивільних осіб.

У 72% задокументованих випадків жертви були затримані у себе вдома чи на роботі групою з 7—15 російських військовослужбовців або представників спецслужб. Під час затримання в їхніх будинках проводили обшуки, вилучали документи та електронні пристрої. В інших випадках затримання відбувалися на вулицях житлових районів, де проживали жертви, на російських блокпостах під час проведення так званої “фільтрації” або біля російської військової техніки. Після цього жертв перевозили до місць централізованого утримання мирного населення, де були облаштовані спеціальні катівні.

83% опитаних уцілілих жертв із шести різних регіонів України повідомили, що піддавалися найжорстокішим тортурам під час допитів, спрямованих на отримання інформації про українську армію чи інших цивільних осіб, нелояльних до окупації, або для примусу до співпраці з російською армією. Методи катувань, обставини катувань та навмисне нелюдські умови утримання є спільними для різних регіонів та місць утримання. 63% опитаних повідомили про катування електричним струмом, 81% — “професійне” побиття, а 70% — катування голодом.

Внаслідок катувань, жорстокого поводження та жахливих умов утримання жертви отримали тяжкі тілесні травми, а також перебувають у вкрай важкому психологічному стані. У переважній більшості випадків жертви залишаються непрацездатними щонайменше кілька місяців і мають фінансові проблеми. Водночас у більшості випадків постраждалі не зверталися за кваліфікованою медичною допомогою та не мають медичних довідок, оскільки спочатку боялися звертатися за першою допомогою під час окупації, а після звільнення території не мали коштів на оплату обстеження та лікування.

Крім того, експерти провели 67 глибинних інтерв’ю з жертвами насильницьких зникнень та родичами жертв. Аналіз показав, що ключовими групами, щодо яких російські збройні сили вчиняли такий злочин, є представники місцевої влади, волонтери, які надавали гуманітарну допомогу, політики, журналісти, редактори та власники ЗМІ, культурні, освітні, релігійні діячі, юристи, родичі активних громадян, яких російські державні агенти вважали лідерами місцевих громад та місцевими лідерами громадської думки. Іншою чіткою закономірністю є насильницькі зникнення простих цивільних осіб, що вчинялися російськими військами під час відходу з окупованих територій або переміщення військової техніки та військ через певні території. Основною метою було примусити жертв до співпраці з російськими військами, помститися за непідтримку російської окупації або запобігти будь-якій діяльності, в тому числі гуманітарній, на окупованій території, яка не схвалювалася російськими військами.

Родичам вдалося дізнатися з неофіційних джерел, що жертв перевезли до Росії та окупованого Криму. Ці цивільні особи утримуються в СІЗО, колоніях та інших місцях несвободи. Не існує офіційних механізмів і каналів, які б дозволяли родичам жертв насильницьких зникнень отримати достовірну інформацію про їхнє місцезнаходження, підстави затримання та стан здоров’я. Крім того, в Росії немає ефективних національних засобів правового захисту для подання скарг на такі порушення прав людини.

Більш детальна інформація про жертв, мету катувань і насильницьких зникнень, обставини, місця утримання, методи катувань і наслідки, інформація про відповідальних посадових осіб і рекомендації подана у повній версії звіту “Катування та інші форми жорстокого поводження, вчинені в умовах збройного конфлікту представниками Російської Федерації на території України”.

Джерело: ZMINA

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Аналітика
Катування українців — це державна політика Росії. Правозахисники розкрили нові подробиці жорстоких тортур цивільних

Систематичні та поширені практики свавільних затримань, катувань, насильницьких зникнень, сексуального насильства, фільтрації та пов'язаних з ними злочинів проти українських цивільних осіб на підконтрольних Росії територіях можуть становити злочини проти людяності.

18 Липня 2024

Аналітика
Родини безвісти зниклих людей часто не знають, куди звертатися по допомогу та які державні гарантії можна мати — правозахисники

Держава не має єдиного органу чи інституту, який би повноцінно опікувався правами людей, зниклих безвісти в умовах війни, та їхніми сім'ями. Правозахисники кажуть, що родинам безвісти зниклих важко зрозуміти, до якого саме органу звертатися, адже їх багато і вони мають різні функції. Крім того, постраждалі родини часто не знають, на які гарантії від держави можна розраховувати. 

16 Липня 2024

Аналітика
Як Україна розшукує зниклих безвісти внаслідок агресії Росії та підтримує членів їхніх сімей. Аналітичний звіт

Центр прав людини Zmina та Медійна ініціатива за права людини підготували аналітичний звіт, який описує практику реалізації законодавства щодо зниклих безвісти та пропонує рекомендації щодо удосконалення його положень та їх імплементації.

16 Липня 2024

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Війна і правосуддя
Мер Полтави, херсонські колонії і вітчим із “ДНР”: 34 справи щодо війни, за якими радимо стежити цього тижня

Медійна ініціатива за права людини продовжує відстежувати судовий розгляд справ щодо війни. Щотижня ми публікуємо розклад найрезонансніших судових засідань, розповідаючи про те, де, коли, кого і за що судять.

22 Липня 2024

Війна і правосуддя
“Я не асоціююся з підзахисним — я потрібна для балансу правосуддя і справедливості”, — адвокатка російських військових

Юлія Шуляк — українська адвокатка, яка представляє в суді російських військових, яких обвинувачують у воєнних злочинах. В інтерв’ю МІПЛ адвокатка розповідає про досвід роботи з воєнними злочинами, виклики заочного процесу, вплив міжнародного освітнього проєкту на її бачення власної роботи та суспільний осуд.

19 Липня 2024

Війна і правосуддя
Роздроблені справи як системна проблема. МІПЛ проаналізувала останні судові вироки росіянам за воєнні злочини

Порівняно з попередніми вироками, у червневих судді скорочували контекстуальну частину, яка підтверджує, що злочин скоїли в умовах війни. Читати та розуміти такі вироки значно простіше. Водночас помітна системна проблема — кожен вирок здебільшого присвячений одному обвинуваченому, хоча злочин вчинили кілька людей. Детальніше — в аналітиці МІПЛ. 

18 Липня 2024

Більше публікацій