“Ми мали майбутнє, а тепер там в’язниця”. Мер Скадовська розказав, як в окупації борються за українську ідентичність
“Скадовськ пахне морем. Я за ним сумую. Море — те, чого не вистачає всім скавдовчанам. А ще сонця, степного вітру і відчуття дому”, — каже Олександр Яковлєв, міський голова Скадовська.
Олександр виїхав звідти на початку квітня 2022 року, коли окупанти почали знімати українські прапори й пропонували співпрацю або підвал. З того часу чоловік мешкає у Львові, переганяє з-за кордону автівки для ЗСУ, планує відкриття культурного простору і каже, що зараз найбільший виклик скадовчан — зберегти в собі українську ідентичність.
Скадовськ окупований росіянами з першого дня повномасштабного вторгнення. Напередодні у місті вже було тривожно. Ніхто не очікував таких масштабів вторгнення, але розуміли, що про війну вони дізнаються першими.
— Я казав: поки ми щось зрозуміємо, то міст уже буде перекритий. Фактично так і сталося. В перший день я вивозив свою сім’ю. Коли опівдні ми були на мосту, то він був перекритий. Ми їхали, обганяючи колону російських танків, а я думав, що це наші. Виявляється, росіяни зайшли з боку Криму і доходили до моста з усіх боків, — пригадує очільник Скадовська.
Російські військові в окупованому Скадовську, 20 травня 2022 року. Фото: Associated Press
Чоловік відправив сім’ю у Львів, а сам залишився, було відносно спокійно. Попри окупацію, у місті діяли українські закони, висіли українські прапори, працювали магазини, банки, в ходу була гривня, міська влада забезпечувала комунальні служби пальним, щоб ті вивозили сміття, а місцевий хлібокомбінат постачав хліб для сіл і міст району.
— Моя родичка встигла навіть одружитися в окупованому Скадовську, але в українському РАЦСі. Уявляєте? — каже Олександр Яковлєв.
Так тривало до початку квітня, а 16-го росіяни затримали голову, його заступника та секретаря. Поки їх допитували, жителі Скадовська зібралися на центральній площі міста, вимагали повернути представників місцевої влади і скандували: “Скадовськ — це Україна”. Окупанти почали стріляти по мітингувальниках, застосовували сльозогінний газ.
Росіяни застосовують димові шашки до мешканців Скадовська. Відео МІПЛ передали свідки
Люди вийшли на підтримку, бо були впевнені: міська влада займає проукраїнську позицію. Це була вже друга каденція Олександра Яковлєва, на посаді міського голови він із 2015 року.
— На той момент скадовчани мали сильні протестні настрої. Люди не мирилися з окупацією й прямо запитували окупантів, навіщо ті прийшли, якщо їх тут ніхто не чекав, — розповідає чоловік.
Мешканці Скадовська вимагають від росіян відпустити міського голову Олександра Яковлєва. Відео МІПЛ передали свідки
Олександра і його колег окупанти відпустили того ж дня. Але з того часу весь час схиляли до співпраці. На початку квітня росіяни наказали зняти українські прапори в місті.
— Ми відразу сказали, що допоки на міській раді висітиме український прапор, ми ходитимемо на роботу і намагатимемося підтримати порядок у місті. Коли ж нам наказали знімати, ми відмовилися, тож вони самі почали це робити. Десь вішали російський прапор, десь ні. А тоді настав момент, коли постало питання: “Ви або співпрацюєте з нами, або на підвал”, — пояснює міський голова.
Ще два тижні Олександр перебував у місті, а тоді виїхав. У Скадовську у нього залишилися батьки, дім, бізнес дружини:
— Магазин наш забрали, там зробили міністерство якесь своє. Будинок також захопили, якийсь час у ньому жили військові, а що там зараз, не знаю.
У Львові Олександр Яковлєв орендував житло, влаштував дітей до школи і вже адаптувався, виконує представницькі функції очільника Скадовська: підтримує зв’язки з міжнародними партнерами і скадовчанами, яких на заході України чимало (з міста виїхала понад половина жителів).
— Наскільки можемо, то продовжуємо підтримувати зв’язки зі Скадовськом. Ті, хто там залишилися, налякані. Деякі бояться говорити телефоном. На посадах нікого з проукраїнською позицією немає. Насправді у нас дуже мало людей, які б мали проросійські погляди. Навіть колаборанти пішли на співпрацю здебільшого для того, щоб комфортніше жити, а не тому, що сповідують російську ідею, — пояснює Яковлєв.
Олександр Яковлєв, міський голова Скадовська. Фото: особиста Facebook-сторінка Яковлєва
— Радше вони не мають чітких патріотичних переконань і пристосовуються до реалій. Когось залякували, когось купували. Час таких колаборантів на посадах недовгий, їх використовують на початках, бо окупанти б без них не створили б ілюзію заміни влади, порядку тощо. Але транслювати проукраїнську позицію небезпечно. Тому люди замикаються, тримають усе в собі. Або не витримують і таки виїжджають, — каже мер.
До Львова релокували громадську організацію “Молоді Ініціативні”, яка забезпечує харчуванням, транспортуванням і медикаментами постраждалих від бойових дій. Створили також благодійний фонд “Берегиня Таврії”, який закуповує, привозить і передає військовим автівки:
— Скоро на нашому рахунку буде три сотні машин. Ми допомагаємо не лише скавдовчанам, а всім військовим. Здебільшого це люди, з якими ми вже працювали. Іноді просто дзвонять військові й просять перегнати машину, яку вже купили. Тобто треба знайти волонтерів, які заберуть, оформити документи, перевезти через кордон і передати військовим. Таких запитів дуже багато.
Одна з автівок, яку благодійний фонд “Берегиня Таврії” передав на фронт. Фото: особиста Facebook-сторінка Олександра Яковлєва
Також на заході України вирішили створити культурно-громадський центр “Південь”. Його мають відкрити в лютому. У центрі, зокрема, буде музей окупованої Херсонщини. Міський голова Скадовська мріє, щоб центр став амбасадором півдня на заході України і формувати навколо себе спільноту:
— У Львівській області у нас є два міста-побратими — Золочів і Стрий. Золочів сьогодні є осередком скадовчан, їх там багато. Коли ми їздили роздавати гуманітарну допомогу в Івано-Франківськ, Тернопіль, то влаштовували зустрічі, люди активно приходили. Тож відкриття центру, думаю, підштовхне для поновлення зв’язків між людьми.
На завершення Олександр додає, що перед людьми, які залишилися на окупованому півдні, чимало викликів. Ними маніпулюють, забираючи майно родичів, які виїхали. Людей ламають, змушуючи отримати російські паспорти — це треба навіть для того, щоб виїхати.
— Одна місцева жителька написала відкрито, що зґвалтування було не тоді, коли вона прийшла писати заяву на отримання паспорта, а тоді, коли прийшла його отримувати. Її змусили читати присягу, підписувались на вірність Росії. Ця процедура приниження людей вбиває.
Фраза «Скадовськ – це Україна» як привід для викрадення: дружину замордували, чоловіка побили
Тож найважливіше — вижити, зберегти себе і свою українську ідентичність:
— У Скадовську зараз усе побудовано на зв’язках і корупції. Якщо маєш блат, то якось можеш захиститися. Але для того треба йти на співпрацю, прогинатися — це непросто і не кожен здатний на такі речі. Зараз завдання — берегти себе і вижити. Якщо раніше ми в першу чергу говорили про фізичну небезпеку для життя, у нас за слова “Слава Україні!” вбили жінку, то зараз це ще й небезпека втрати ідентичності, віри. Важливо її зберегти. Окупанти ніколи не дадуть того, що було нас. Можливо, ми не так добре жили, але ми розвивалися. У нас були плани, перспективи та майбутнє. У нас була свобода. Ті, хто залишився у Скадовську, тепер живуть, мов у в’язниці. Тому понад усе треба вірити, триматися й намагатися зберегти в собі українську ідентичність.
Авторка: Яна Ільків, журналістка МІПЛ
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст необов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
