Війна і правосуддязбройний конфліктПублікації

Назвали навідником вогню та забрали до СІЗО у рф: історія Євгена Гур’янова з Бучі

Під час окупації Київської області російські військові масово викрадали людей та примусово вивозили їх на територію росії, а згодом і білорусі. Після свого звільнення з незаконного російського ув’язнення волонтер «Червоного хреста України» Володимир Хропун розповів журналістам МІПЛ про тих, кого росіяни утримували разом з ним у селищі Новозибков у СІЗО №2. Серед інших – Євген Гур’янов.

Журналісти розшукали родину Євгена та записали історію його викрадення.

До повномасштабного вторгнення росії в Україну Євген Гур’янов працював автомеханіком на СТО в Гостомелі, жив у селі Лісова Буча. Коли росіяни окупували північ Київщини, вони почали ходити вулицями та проводити обшуки у місцевих. Ті будинки, де не було господарів, розстрілювали з бойової техніки.

Євген та Наталія Гур’янови спочатку змогли уникнути обшуків.

«Починаючи з 17-го березня росіяни зачищали територію у нашому районі. Того дня вони прийшли з протилежної від нас частини вулиці. Кричали: трощимо хати і звалюємо. Трощили ті будинки, де не було господарів. Я це бачила з двору, але заховалася. А наступного дня вони прийшли до нас знову…», – переповідає Наталія Гур’янова.

18 березня російські військові приїхали на БТРах та машинах, зайшли у двір до Наталії та Євгена, побачили їх, вивели на вулицю. За словами росіян, хтось із сусідів вказав на Євгена як на навідника вогню. Хоча, припускає Наталія, це могло бути недолугим прийомом російських військових, аби місцеві почали «виказувати» одне одного.

«Вони розповідали, що хтось із сусідів нібито сказав, що на такій то вулиці живе Женя і він наводить вогонь. Чоловіка відвели в бік. Він говорив все що завгодно, аби тільки не мовчати. Вони йому сказали, що якщо будеш мовчати, то ми тебе прикінчемо», — розповіла Наталія.

Через те, що Євген працює механіком, на його руках були сліди від мазуту, тож росіяни припустили, що він може мати справу зі зброєю.

«У будинку вони шукали відеокамери, ноутбук, фотоапарат, телефони. Зброї у нас не було, але в нас був пакет, який залишили наші знайомі, коли евакуювалися. І у ньому виявився маленький пневматичний пістолет. Ми самі про це не знали. Російські військові його поламали, і кажуть: значить у вас і інша зброя є», – розповіла Наталія.

Росіяни допитували жінку окремо від чоловіка. Вони говорили, що прийшли не звільняти людей, а забирати «свій Донбас та Крим».

Всього, за словами Наталії, на її вулиці було зо три десятки російських військових. Частина з них – не слов’янської зовнішності, ймовірно буряти.

«Один з бурятів побачив у нас спальний мішок зеленого кольору. Питає: для чого це вам? Я кажу: ми в мирному житті часто ходили на природу. Інший військовий підійшов і підтвердив, що це туристичний спальник, а не військовий», — пригадує Наталія Гур’янова.

Також вона припускає, що серед ворожих військових дехто міг бути українцем, можливо з окупованої території Донбасу. За словами жінки, яка живе по сусідству з Наталією, один з військових розумів українську мову і перекладав іншим.

На вигляд більшості, за словами Наталії, було від 35 до 40 років.

Після допитів вона побачила свого чоловіка у дворі: він стояв на колінах під дулом автомата. Російські військові сказали жінці прощатися з ним.

«Тоді я стала на коліна, не могла нічого йому сказати. Його посадили на БТР і повезли», — сказала Наталія.

Понад десять днів вона не мала жодної інформації. Потім прийшов незнайомий чоловік, який був разом з Євгеном у полоні. Він розповів Наталії, що їх тримали в якомусь закритому приміщенні, але йому вдалося втекти.

Згодом Наталія змогла поспілкуватися з Олегом Гордійчуком з Гостомеля. Його разом із сином Дмитром Юзваком росіяни тримали на території військового містечка у Гостомелі. За кілька днів 32 заручника двома машинами вивезли в білоруське місто Наровля. Там Олег бачив і Євгена Гур’янова. Євгена разом з Дмитром відправили в Брянську область, а Олега – в Курськ, оскільки той був поранений.

Читайте історію Олега Гордійчука та Дмитра Юзвака у розслідуванні викрадень людей з Бучі, Ірпеня та Гостомеля

«Олег попросив Женю придивитися за сином у Брянській області», — зазначила Наталія Гур’янова.

Жінка також розповіла, що у Бучі росіяни забирали багатьох цивільних людей, аби прикриватися ними від обстрілів.

«Коли росіяни поставили техніку у дворі сусіднього двору, вони посадили людей поруч на лавку. Летить безпілотник, бачить, що люди сидять, і їх не обстрілюють. Сусід, якого тримали в полоні, розказував, що його навіть роззували, він відморозив собі ноги…», — переповідає Наталія історії знайомих.

За її словами, логіки та певної системності у діях росіян не простежувалося. Декого вони відпускали доволі швидко, а декого забрали з собою у рф. Наталія припускає, що її чоловіка, так само і десятків інших цивільних, росіяни спробують обміняти на своїх військових.

_______________

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button