«Не виходь з операційної, там російські військові»: розповідь лікарки з окупованого медзакладу Маріуполя
З 10 березня російські війська тримають у заручниках персонал та пацієнтів Обласної лікарні інтенсивного лікування у Маріуполі, що знаходиться по вул. Троїцькій, 46. Про це МІПЛ повідомили на гарячу лінію очевидці. Після того, як одна з лікарок змогла покинути медзаклад, наші журналісти зв’язалися з нею. Вона розповіла, як саме війська рф захопили лікарню та що там зараз відбувається.
«Я працювала у лікарні фактично без вихідних. Починаючи з 24 лютого привозили поранених, з кожним днем їх ставало дедалі більше», – говорить лікарка Обласної лікарні інтенсивного лікування у місті Маріуполь. Вона згадує: 10 березня російські військові захопили лікарню. У заручниках опинилися персонал та пацієнти медичного закладу.
Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь. Фото: Вікіпедія
Раніше про факт захоплення повідомила МІПЛ. Проте про деталі говорити ми не могли, оскільки безпосередня очевидиця подій ще перебувала у медичному закладі. Наразі вона на волі, тож можемо розповісти більше.
«Я дуже добре запам’ятала день захоплення. Ми були в операційній, якраз робили кесарів розтин. Зайшли мої колеги і сказали: “Не виходь з операційної там російські військові”. Вони зайшли, обійшли всі поверхи – з першого до восьмого. Всіх лікарів та пацієнтів ставили обличчям до стіни, чоловіків роздягали до поясу – дивилися, чи нема на тілі військових позначок, боялися, аби у лікарні не було жодних військових. Лікарів також перевіряли, чи, дійсно вони медики – запитували, що таке гемофілія», – продовжує вона.
З кожним днем російських солдат ставало більше. «Вони зайняли всю будівлю, розставили свої позиції, – розповідає лікарка. – На кожному поверсі перебувало десь по чотири особи зі зброєю. Зовні також повністю оточили лікарню. По периметру лікарні розставили власну техніку. БТРи стояли з усіх боків. На даху, на останніх поверхах були снайпера. Вони стріляли з лікарні!.. Зламували всі двері кімнат, які ми не використовували, склади. Дивилися, мабуть, щоб не було військової техніки у лікарні».
Вигляд лікарні після обстрілів Маріуполя військами рф. Фото: Instagram filimonova_lenka_
З часом мешканців найближчих будинків почали приводити до лікарні. З їх слів російські воєнні говорили, що у їх напівзруйнованих будинках небезпечно перебувати, а у лікарні – надійне бомбосховище, їжа, вода. Щодня так затягали до двохсот людей. Приміщення дуже швидко стало переповненим.
«Люди сиділи просто на підлозі, там не було жодних умов. Діти, люди похилого віку, тварини – всі поряд. Голодні, замерзлі. Військові рф обіцяли людям воду і їжу, а в результаті нічого у лікарні не було. Почалась антисанітарія. У лікарні функціонували не всі поверхи. Вікон у лікарні не було на жодному поверсі. Ковдр на всіх не вистачало. У нас були вагітні жінки, а ще жінки, які тільки народили. Своїми обігрівачами намагалися підігрівати приміщення, аби бодай діти перебували у теплі. У лікарні був генератор. Спочатку казали, що пального вистачить на шість днів.
Потім ще паливо довозили волонтери. В нас взагалі не було жодних комунікацій із зовнішнім світом. Спочатку – відключили світло, потім за дві доби пропала вода, і потім відключили газ. Інтернет зник того дня, коли і вода. Не щодня вдавалося подзвонити. Може з десятої спроби. Я дзвонила мамі з 8 поверху лікарні, бо там ловив зв’язок. І можна було додзвонитися лише до іншого міста. А у Маріуполі взагалі зв’язку не було», – каже лікарка.
При цьому з лікарні нікого не випускали – ані лікарів, ані пацієнтів. Усі машини, які під’їжджали до лікарні, розстрілювалися. Це відбувалося на очах лікарів. Розстріляли навіть карету швидкої допомоги. Снайпери працювали й по пацієнтах, які пересувалися пішки.
«Ми почали проситися вийти із лікарні. Зрештою нам запропонували провести нас, якщо це «їхня територія». А якщо це не «наша територія», казали вони, ви нікуди не підете. Біля тих будинків, які вони зруйнували та захопили, були виставлені патрулі. Але далі вони боялися заходити. Говорили, що туди не підете – небезпечно. Потім вони говорили, ви можете ризикнути вийти. Мовляв, ми вас чіпатимемо, але «Азов» вас уб’є. Тобто вони постійно наголошували на тому, що безпеку ми вам не гарантуємо», – говорить лікарка.
Один з будинків біля лікарні після обстрілів. Фото надала співрозмовниця
«Я чула про те, що зник медбрат із приймального відділення. Це молодий хлопець. Військові сказали: підемо допоможеш. І він не повернувся. Його ніхто не бачив. Після цього, ми завжди домовлялися ходити парами. Там був найголовніший військовий абхазької національності. Він казав, що це не перша його війна. Він вбивав і вбиватиме, бо «це для нього честь».
Лікарка також описує те, що бачила на вулицях Маріуполя, коли їй вдалося вийти з приміщення лікарні: «Коли людей убивали, дехто залишався лежати на вулиці. Ми бачили, як розстрілювали одну машину: хтось устиг вистрибнути, хтось ні. До нас приходила волонтерка. Їй було 17 років. У неї поцілили біля лікарні. Вона отримала кульове поранення у живіт. Ми її прооперували, і вона залишилася живою. Я не знаю точно скільки розстріляли біля лікарні, але точно оця дівчина і ще трьох. Усіх загиблих ховали у спільну могилу. Де, я не знаю. Може, знають колеги. У нас був тимчасовий морг, але потім їх звичайно вивозили».
_________________
Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації.
Відомі вам факти надсилайте на адресу [email protected]
