Неповнолітнього на момент злочину засудили до 7 років тюрми за передачу інформації про ЗСУ. Чому це суперечить міжнародному праву
На Київщині Обухівський суд засудив до 7 років ув’язнення юнака, який у березні 2022 року передав через Telegram представнику ФСБ розташування адмінбудівель і військкомату. За даними слідства, за це він отримав гроші. На той момент хлопець був неповнолітнім. Правозахисники вважають дітей у таких випадках жертвами вербовки. Це порушення міжнародного права. МІПЛ дослідила вирок і разом із правозахисниками проаналізувала його.
Вирок
Слідство встановило, що в березні 2022 року учень Обухівського профліцею через Telegram зв’язався з представником ФСБ, якого цікавила інформація про блокпости, укріплення, спостережні пости, перебування підрозділів ЗСУ біля адмінбудівель.
Під час розмови ефесбешник спитав, чи розуміє хлопець суть роботи. Той відповів ствердно. Проте в голосовому повідомленні додав:
“Да, объяснили, сказали потрібно фоткати опредєльонні зданія, постройки. Я написав зразу, що школи, учіліща і дєтсади я не буду фотографіровать, бо я понімаю, що, скорєє всього, ви будете туда бомбить, інформація передається в РФ. Отвєтственость таку я брать не собираюсь. А государствені учрєждєнія я не протів. В принципі, мені на них без разніци”.
Хлопцеві дали завдання: зняти розташування місцевого військкомату, будівлі Обухівської РДА та управління ДСНС. Як вважає слідство, 10 березня 2022 року він зняв на телефон розташування військкомату, передав співрозмовнику та додав номер банківської картки. Згодом також зняв на відео РДА й управління ДСНС, детально показав, де в’їзди і виїзди з території, блокпости.
На суді хлопець провину визнав частково. Розповів, що навчався на третьому курсі профліцею, жив із матір’ю та вітчимом. Отримував стипендію 1300 гривень, проходив виробничу практику, де йому щомісяця платили 10 тисяч гривень, шукав підробіток у Telegram. Після його повідомлення в одному з чатів із ним зв’язалася дівчина, яка дала номер, як згодом з’ясувалося, представника ФСБ. Хлопець переконував, що мав намір знімати лише будівлі, але не техніку. Тож провини не вбачав, мовляв, так попередить ймовірність того, що хтось інший передасть дані про розміщення техніки.
На суді хлопець розповів, що 10 березня повертався з навчання і зняв із маршрутки військкомат. Він вирізав із відео фрагмент із технікою і надістав у Telegram. Ефесбешник відповів, що якісь погана й треба ще пройтися поруч із будівлею — але все ж скинув 3,2 тисячі гривень. Наступного разу хлопець зняв військову адміністрацію та управління ДСНС. Після останньої зйомки його затримали правоохоронці, зупинивши маршрутку, якою той повертався додому.
Затримання хлопця. Фото: СБУ
Обвинувачений сказав, що вчинив велику помилку, переоцінив свої дії та жалкує про них.
Також суд заслухав свідків — класну керівницю з ліцею, вітчима, тренера з боксу, керівника виробничої практики. Всі вони дали хлопцю позитивну характеристику, доводили, що він мав проукраїнську позицію, негативно ставився до Росії, у спілкуванні захищав українську мову, мав хорошу успішність, допомагав волонтерам. Вітчим припустив, що хлопця спокусили великими грошима.
Слідство надало суду докази: пояснення обвинуваченого, протоколи огляду його телефону, банківських карток, сторінок в соцмережах. У доказах згадуються витяги з Реєстру досудових розслідувань стосовно провадження, розпочатого за ч.3 ст.114-2 КК України, яке інкримінують хлопцю. А також стосовно двох інших проваджень за статтею про держзраду, розпочаті в лютому і березні 2023 року.
Суд визнав хлопця винним за ч. 3 ст. 114-2 ККУ — він поширив інформацію про розміщення ЗСУ, якої не було у відкритому доступі. Позицію захисту про відсутність у діях хлопця складу злочину суд відхилив. Мовляв, усі об’єкти, які знімав обвинувачений, охоплює диспозиція ч. 3 ст. 114-2 ККУ.
Суд врахував як пом’якшувальну обставину щире каяття, сприяння розслідуванню й те, що хлопець був неповнолітній. Через тяжкість статті від кримінальної відповідальності не звільнив, проте застосував положення ст. 69 ККУ — призначив більш м’яке покарання, ніж передбачене законом (8-12 років ув’язнення). Хлопця засудили до 7 років в’язниці. Впродовж 30 днів захист може оскаржити вирок. Адвокатка обіцяє оскаржити вирок.
Думка правозахисників
Міжнародне право забороняє залучати дітей до участі у збройних конфліктах. Зокрема про це йдеться у статті 4 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах, який Україна ратифікувала в 2004 році.
У Резолюції Ради Безпеки ООН 2427 від 2018 року вказано, що вербування дітей є одним із шести серйозних порушень прав дитини, вчинених у ході збройних конфліктів.
Відповідно до статті 8(2)(b)(xxvi) і (e)(vii) Римського статуту, використання дітей із метою активної участі в бойових діях є воєнним злочином. Згідно з Паризькими принципами участі дітей у збройних конфліктах від 2007 року, протиправне використання неповнолітніх не обмежується участю у власне бойових діях.
Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини, наголошує, що з огляду на ці норми вирок Обухівського суду міняє місцями жертву і злочинця. На її думку, йдеться про порушення прав дитини. Рашевська каже:
— Хтось, як, схоже, і Обухівський суд, вважає, що завербована лише та дитина, що бігає зі зброєю. Але вербування — це ширший і давно розкритий термін. Вербуванням називають активне використання людини в бойових діях, наприклад, у зборі розвідданих. Це використання дітей через нові технології.
Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини. Фото: Facebook
Також Рашевська пояснює, що у цьому випадку неважливо, що дитина самостійно шукала такий “підробіток” і отримувала за свої дії гроші:
— Його вразливим становищем, рівнем розвитку скористалися росіяни, щоб здобути військову перевагу — міжнародне право це забороняє. Стосовно того, що за це дитина отримувала гроші. Чи є інші способи завербувати людину? Запропонувати гроші — найбільш надійний варіант.
Щодо того, чи росіяни могли знати про вік хлопця, експертка роз’яснює: це питання для судового процесу над самими вербувальниками. Нині про це не відомо. На її думку, варто говорити про порушення прав дитини.
— Мене шокувало це рішення суду, — обурюється Рашевська. — Є висновки спеціальної представниці Генерального секретаря ООН з питань дітей і збройних конфліктів Вірджинії Гамби про те, що Росія вербувала в Україні дітей. Водночас, замість того щоб спробувати заглибитися у цю проблему, ми виносимо такі вироки. На мою думку, таке рішення є скоріше винятком із правил і в апеляції його скасують. Однак вирок не виносять за один день, тобто певний час до дитини ставляться, як до злочинця.
Катерина Рашевська вважає, що в Україна має виробити чітку державну політику щодо таких справ, а судді та правоохоронці мають пройти курси з підготовки, зокрема із залученням іноземних експертів. Необхідна просвітницька кампанія, аби суспільство розуміло чутливість таких випадків.
— Місцеві органи влади повинні зробити все, аби дитина уникла стигматизації й віктимізації. Адже є ризик, що люди, які проживають поряд, булитимуть цю дитину. Нам потрібно пояснювати суспільству, що ці діти є жертвами. У дітей не остаточно сформовані когнітивні здібності, менші, ніж у дорослих, можливості аналізувати, що правильно, а що — ні, — підкреслює Катерина Рашевська.
Експертка вважає: те, що суд пом’якшив вирок, не скасовує проблему загалом. Крім того, посилання на каяття чи позитивні характеристики як пом’якшувальні фактори, а не на норми міжнародного права та резолюції, вказує на те, що суд не розуміє правового становища дитини в контексті війни.
Про залучення до війни українських дітей Росією говорить і влада. Наприклад, заступниця генерального прокурора Вікторія Литвинова на міжнародній конференції “United for justice” розповіла, що серед задокументованих порушень прав дитини є й вербування. У спеціальній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з питань людини Дмитра Лубінця також є згадка, що прокуратура має факти вербування дітей Росією.
Тобто влада декларує, що вербування українських дітей РФ — це порушення. Тому важливо, аби в межах державної політики це активно артикулювали й доносили на регіональний рівень, а судді та слідчі керувалися в таких ситуаціях міжнародним законодавством. За останніми даними СБУ, випадки вербування дітей Росією задокументувано на Харківщині, Луганщині, Житомирщині, у Дніпрі, Львові та Вінниці.
Анастасія Зубова, журналістка МІПЛ
