Незаконне затримання, тортури, неволя: як і чому Росія веде війну проти українських медійників
Наразі МІПЛ відомо про 32 українських медійників, яких незаконно утримує Росія. Серед них є ті, кого викрали ще 10 років тому, у 2014 році, після анексії Криму. Непоодинокі випадки викрадення зафіксовані й щодо тих медійників, які опинилися у неволі вже під час повномасштабного вторгнення. Наприклад, саме така доля спіткала журналіста УНІАН Дмитра Хилюка, якого російські військові викрали 3 березня 2022 року в селі Козаровичі під час окупації Київщини.
Медійна ініціатива за права людини оприлюднила детальне розслідування про викрадення журналістів і провела пресконференцію разом із колегами з Інституту масової інформації, Національної спілки журналістів України і Репортерів без кордонів. Наше спільне завдання — аби ця тема весь час була на порядку денному національної і міжнародної спільнот, які мають тиснути на Росію і вимагати від неї безумовного звільнення незаконно утримуваних українських журналістів.
— Категорія журналістів має бути відокремлена від решти цивільних. Ми повинні казати про те, що їх затримали через професійну діяльність. Тиск на Росію, аби вона звільнила українських медійників, потрібно посилювати! Цей голос має звучати настільки гучно, щоб у Російської Федерації не лишилося іншого виходу, — зазначає Тетяна Катриченко, виконавча директорка МІПЛ.
Тетяна Катриченко (МІПЛ) і Василь Хилюк, батько викраденого Росією журналіста УНІАН Дмитра Хилюка. Фото: Віктор Ковальчук
На пресконференції детально обговорили кейс Дмитра Хилюка, місце перебування якого достеменно невідоме. Після емоційного виступу батька журналіста Василя Хилюка, який розповів про обставини викрадення сина, багато інформації з цього приводу озвучив також Арно Фроже, керівник відділу розслідувань “Репортерів без кордонів”.
— Хилюк не зробив нічого, за що його можна юридично обвинувачувати. Це той чорний бік війни, який ми повинні висвітлювати. Ми знаємо точну інформацію, де його у свій час утримували в Білорусі в жахливих умовах. Минулого року він уже був у Володимирській області РФ. Але дуже важко зрозуміти, де він перебуває зараз. Ні Червоний Хрест, ні інші джерела не можуть цього з’ясувати вже цілий рік, — говорить Фроже, який провів власне розслідування викрадення Хилюка.
Перший секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ акцентувала увагу на тому, що для міжнародної спільноти, яка шукає інформацію про утримуваних Росією журналістів, спілка нерідко стає першою точкою входу:
— Нещодавно були щорічні збори Європейської федерації журналістів. НСЖУ вийшла з ініціативою і запропонувала загальну заяву на підтримку полонених українських журналістів. Там містяться вимоги до спілок і асоціацій журналістів з різних країн, а це 300 тис. наших колег. Вимагаємо у них посилити тиск на свої уряди і своїх дипломатів і напрацювати міжнародний механізм звільнення українських журналістів.
Ліна Кущ, перший секретар НСЖУ тримає в руках фото журналістки Вікторії Рощиної, яку РФ викрала 3 серпня 2023 року. Фото: Віктор Ковальчук
Зі слів директорки Інституту масової інформації Оксани Романюк, важливим кроком для відстоювання прав утримуваних Росією медійників стало ухвалення Верховною Радою постанови про забезпечення звільнення та повернення в Україну полонених і незаконно утримуваних журналістів. Саме цей документ, зі слів Романюк, стане вагомим юридичним аргументом на майбутній сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи.
— Це дуже важливо для міжнародного лобіювання. Наступного місяця у ПАРЄ буде велике засідання, де ми піднімемо це питання, — додала Романюк.
Водночас, з її слів, існує кілька десятків непублічних кейсів викрадення і утримання Росією українських журналістів, які Інститут масової інформації поки зберігає в секреті з міркувань безпеки. ІМІ веде з цього приводу координацію з українськими правоохоронними органами.
Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації на тлі світлини Дмитра Хилюка, викраденого Росією журналіста УНІАН. Фото: Віктор Ковальчук
На пресконференції, окрім батька Дмитра Хилюка, також були присутні інші близькі родичі утримуваних Росією українських журналістів. Це, зокрема, Олена Цігіпа, дружина ув’язненого на 13 років позбавлення волі за нібито “шпигунство” Сергія Цигіпи, журналіста з Нової Каховки. Також — донька Олександра Гунька, редактора інтернет-видання “Нова Каховка.City”, якого окупанти незаконно утримували за його журналістську діяльність, але згодом відпустили.
Під час дискусії ми детально зупинилися на кейсах кількох утримуваних Росією українських журналістів, утім переконані, що маємо пам’ятати імена всіх. Аби й далі боротися за їхнє повернення додому і притягнення до відповідальності тих, хто викрадає і незаконно утримує їх у неволі. Наразі в російських вʼязницях перебувають:
Азіз Азізов, Ернес Аметов, Осман Аріфмеметов, Марлен Асанов, Асан Ахтемов, Ремзі Бекіров, Олексій Бессарабов, Максим Буткевич, Владислав Гершон, Анастасія Глуховська, Ірина Данилович, Наріман Джелял, Владислав Єсипенко, Тимур Ібрагімов, Євген Ільченко, Георгій Левченко, Ірина Левченко, Олександр Малишев, Сервер Мустафаєв, Рустем Османов, Геннадій Осьмак, Вікторія Рощина, Максим Рупчов, Сейран Салієв, Яна Суворова, Амет Сулейманов, Руслан Сулейманов, Вілен Темер’янов, Дмитро Хилюк, Сергій Цигіпа, Рустем Шейхалієв, Дмитро Штибликов.
