Насильницькі зникнення

Окупувати території і вивезти людей до білорусі та росії: чому це воєнний злочин, і хто за нього буде відповідати

Офіційні джерела в Україні повідомляють про примусову «евакуацію» людей з українських міст до росії чи білорусі. Про це говорять і родичі тих, кого вивезли «зеленими коридорами» росіяни, а також люди, які тривалий час перебували під обстрілами російських військ та були свідками російської «евакуації»

Примусовим переміщенням людей до росії та Білорусі з українських міст може бути не лише фізичне примушення до виїзду з України, а також і створення умов, за яких у людей залишається лише два вибори: померти або поїхати в країну-агресорку. 

Журналісти Медійної ініціативи за права людини поспілкувалися зі свідками і родичами людей, які були змушені виїхати, з юристами, а також за допомогою відеосюжетів пропагандистів зафіксували російських військових, які можуть бути причетними до воєнного злочину.  

Гостомель


Коли російські війська увійшли у містечка поблизу Києва, вони деякий час утримували їх, там велися активні бойові дії, а зелені коридори у напрямку Києва, про які просила українська сторона, росіяни не забезпечували. Українським військовим вдавалося вивозити частину людей з Гостомеля, Ірпеня та інших населених пунктів, але при цьому багато мешканців не мали змогу висунутися в напрямку Києва. 

Тоді росіяни зробили свій «коридор» — у напрямку Білорусі. Це підтверджує Павло (ім’я змінено). Його дружина з 3-річною донькою вийшли на зв’язок після «евакуації» до цієї сусідньої країни.     

«Окупанти дозволили людям з Гостомеля цивільним транспортом виїхати в бік Білорусі. Моїх просто покликали, сказали: у вас дитина, ось є машина, сідайте, вас евакуюють. При цьому не дали навіть зайти в підвал, забрати сумку. Там були документи, гроші, телефон. Вони сказали дружині: давай ми малу потримаємо, а ти сходиш в підвал. Дружина, звісно, не погодилася. Деякі люди, які виїжджали, знали куди їдуть. А ті, хто заскочили в останній момент, дізналися вже в автобусі», — розповів Павло. 

Колону цивільних автомобілів, за його словами, супроводжували російські військові. Вони вели колону по тій самій дорозі, по якій заходила російська техніка в Україну. Люди в транспорті бачили цю техніку з вікна. 

Людей привезли до міста Мозир Гомельської області. Їх розселили в гуртожитку. За словами Павла, у багатьох «евакуйованих» людей не виявилося документів. 

«Їм консульство України в Білорусі зробило довідки — підтвердження особи. Але нікуди виїхати з неї вони поки не можуть. У консульстві кажуть чекати, поки закінчиться війна», — зазначив Павло.   

Маріуполь

 

Людей з Лівого берега Маріуполя «евакуюють» до так званої «ДНР», а звідти — на територію росії. Про це журналісти МІПЛ отримали підтвердження від понад пяти осіб, які або самі евакуювалися, або мають родичів, котрі виїхали таким шляхом. Також є численні повідомлення про це у спільнотах Маріуполя в соціальних мережах. 

Маршрут «евакуації» пролягає через окуповане село Безіменне. Там, згідно зі свідченнями, щось на кшталт тимчасового пункту утримання людей. В Безіменному їх збирають та везуть в Новоазовськ (також окуповане місто Донецької області). А звідти — в Таганрог, Ростов-на-Дону, або інші міста на реєстрацію. 

Як розповіла МІПЛ Світлана (ім’я змінено), її родина понад два тижні провела в підвалах Маріуполя. В бомбосховищі, де ховалися мама та брат Світлани, було 92 людини. Їжі в них практично не було, а воду брали з колодязя, до якого потрібно було пройти під обстрілами.  

Бойовики з так званої «ДНР» (саме так їх ідентифікують місцеві) поширили інформацію про збір людей для «евакуації». Мама та брат Світлани виїжджали з Маріуполя в колоні з чотирьох автобусів. Але на блокпості хлопця затримали та утримували понад добу. 

«Брат розповів, що його кілька разів допитували військові, а також якийсь слідчий. Скоріш за все причиною затримання було те, що брат забрав у мами сумки та телефони. У нього в рюкзаку було відразу три телефони з зарядками. Це викликало підозру. А ще, коли в будинок прилетів снаряд і квартиру зруйнувало, вони взяли з собою посуд і пішли до сховища. Там крім всього іншого, був також маленький кухонний ніж, який також знайшли на блокпості. Мабуть, це і вплинуло на затримання брата», — розповіла Світлана. 

Вона також додала, що найбільше військові окупаційних сил перевіряють чоловіків молодого віку.  

«На кожному блокпосту чоловіків роздягають до трусів, оглядають на наявність шрамів, татуювань, пороху, натирань від бронежилету. Поки вони доїхали до росії, брата перевірили понад десять разів. Перевіряли також переписку в телефоні», — зазначила Світлана.  

У росії її рідних поселили в якомусь пансіонаті. Кожного дня по кілька разів до «евакуйованих» людей з перевірками приходять соціальні працівники та поліцейські. Також усіх переміщених людей сфотографували, відсканували документи та взяли відбитки пальців.

«Мама каже, що, мабуть, в Україні немає про неї стільки даних, скільки зібрали ці перевіряючі», — зазначила Світлана. 

За її словами, переміщеним людям нібито дозволяють поїхати з пансіонату до родичів у інші міста. При цьому росіяни не повідомляють людям, які залишаються, про їх подальшу долю: чи будуть їх оформлювати як біженців, чи зможуть вони виїхати в іншу країну. 

Світлана наголошує, що умови, з яких росіяни евакуювали людей, були практично безвихідними. А відтак «евакуація» до росії була єдиним способом вижити.  

Ще одна жінка Тетяна підтверджує це історією своїх знайомих з Маріуполя. У них згорів будинок і вони пішки йшли в напрямку виходу з міста. Там стояли автобуси, які забирали людей на окуповану територію.

«Люди доведені до такого відчаю, що їм уже все одно, куди потрапити, головне щоб було тихо, а там вони вже будуть розбиратися. Коли людей привозять в росію, там вони можуть або самостійно їхати кудись, якщо є родичі, або ж їм пропонують оформити біженство і подати на обмін паспорта», — зазначає Світлана.  

Рубіжне

 

З Луганської області також є повідомлення про вивезення людей до так званої «ЛНР». 

Знайомий однієї родини з Рубіжного зателефонував на гарячу лінію «Донбас SOS» та повідомив, що родина з двома дітьми кілька діб була змушена перебувати у підвалах через постійні обстріли міста. 

Коли були зруйновані сусідні будинки і майже закінчилися продукти, люди вирішили спробувати виїхати з міста на власній машині. Про офіційні шляхи для евакуації вони не знали через відсутність електрики в місті, а відповідно й інтернету. Тож виїхати в бік вільної частини України не вийшло: цей напрямок руху був найбільш небезпечний з їхньої частини міста. 

Так родина опинилася на тимчасово окупованій території Луганщини, де перебуває у місці масового проживання біженців.

За словами чоловіка, його знайомі стверджують, що не можуть повернутися у рідне місто через постійні обстріли, а у таборі їх змушують виїжджати на територію російської федерації. Люди не погоджуються на пропозицію, бо хотіли б виїхати через окуповані території або через росію в інші регіони України. Їх лякає, що за словами керівників цього поселення, після перетину кордону в українському паспорті ставлять печатку про неможливість виїзду з росії протягом п’яти років. 

Примусове переміщення людей — воєнний злочин

 

Юрист Української правової консультативної групи Віталій Хекало наголошує: наведені випадки є порушенням Міжнародного гуманітарного права, а саме Женевської конвенції (IV) про проводження із цивільним населенням 1949 року та Додаткового протоколу (І) до конвенції від 1977 року. 

«По-перше, заборонено атакувати цивільне населення і цивільні об’єкти (житлові будинки і квартали, об’єкти соціальної, культурної, медичної сфери) та вести там бойові дії, брати цивільне населення у заручники. З цивільним населенням на окупованій території необхідно поводитися гуманно, як із громадянами власної держави, не порушувати їх звичного укладу життя. 

По-друге, у випадку, коли цивільному населенню загрожує небезпека, його можна евакуювати. Людям повинна бути надана можливість виїхати в безпечне місце на території держави, громадянами якої вони є. Україна готова приймати власних громадян із Маріуполя і організовує гуманітарні коридори, які зриваються, обстрілюються військами рф.

По-третє, у виключних випадках можлива евакуація цивільного населення у безпечне місце на території держави, що здійснює агресію. Але тільки тоді, коли неможлива евакуація на територію їх держави (у випадку Маріуполя, влада України не відмовляється від евакуації своїх громадян і готова їх прийняти). Для населення мають бути створені належні умови проживання. Після завершення бойових дій має бути надана можливість повернутися на територію, з якої їх евакуювали», — пояснив Віталій Хекало. 

Аналітик «Крим SOS» Євгеній Ярошенко також наголошує, що факти обстрілів гуманітарних коридорів з боку рф, аби громадяни України не могли переміститися на більш безпечну територію своєї держави, говорить про те, що росія порушує гуманітарне право, і тому вчиняє воєнний злочин. 

«Українська сторона щодня веде переговори з представниками держави-окупанта про відкриття гуманітарних коридорів у напрямку Запоріжжя. Але ці коридори не працюють, бо росіяни постійно обстрілюють мирних мешканців, які намагаються залишити зону бойових дій. І за таких умов, коли Україна намагається створити коридор безпеки, а росія обстрілює цей коридор, то виходить ситуація, що в мешканців Маріуполя та інших міст не залишається вибору, як їхати кудись в рф», — зазначив Євгеній Ярошенко. 

Випадки, коли люди залишаються без українських документів, за словами аналітика, свідчать про порушення їх свободи пересування і є втручанням в їх приватне сімейне життя.

 

Які мотиви 

 

Євгеній Ярошенко виокремлює три основні мотиви, якими, на його думку, керується рф, вивозячи людей на свою чи окуповану територію. 

Перший мотив: використання такого переселення громадян України в пропагандистських цілях. Мовляв, багато людей з України тікають від так званих «українських нацистів» та «київської хунти».

Другий: рф може спробувати за допомогою українських громадян змінити демографічну структуру свого населення. Щороку в рф спостерігається зменшення кількості слов’янського населення, і українці можуть стати демографічним ресурсом для збереження слов’янської ідентичності держави-агресора. 

Третій: росія може використовувати громадян України як політв’язнів для політичного торгу. 

Хто відповідатиме

 

І вище керівництво рф, яке спланувало і допустило такий процес, і безпосередні організатори та виконавці на місцях мають нести відповідальність за примусове переміщення українців. 

«Всі вказані дії — це порушення законів і звичаїв ведення війни. Для того, щоб з’ясувати міру відповідальності, потрібно встановити всі деталі того, що відбувалося, провести розслідування. Якщо переміщення до рф відбувалося шляхом застосування фізичної сили, насильства або погроз, то міра відповідальності буде вища. Також потрібно розглядати випадки того, що війська рф не допускають українські евакуаційні рейси до місць збору або обстрілюють їх під час руху, і таким чином не залишають населенню вибору, куди і як евакуюватися. Це також порушення. Але кожен випадок потрібно розслідувати і розглядати індивідуально», — зазначив Віталій Хекало.  

За його словами, справи щодо виконавців можуть розглядатися в судах на національному рівні  (порушення законів і звичаїв ведення війни). Справи щодо керівництва рф — у МКС або спеціальному трибуналі, якщо він буде створений.

З сайту міністерства оборони країни-окупанта відомо, що для «евакуації» українців створили «міжвідомчий штаб». Він створений на базі «національного центру керування обороною рф». Керівник цього центру — генерал-полковник Михайло Мізінцев. 

Саме Мізінцев звітує на засіданні «штабу» про хід «евакуації» людей з території України на окуповану територію чи територію рф.  

Генерал-полковник рф Михайло Мізінцев. Фото: медіа рф

Тим часом самі ж російські пропагандисти у своїх сюжетах про так звану «евакуацію» людей до росії з Маріуполя «засвітили» кілька облич тих, хто може бути причетним до злочину як виконавець. 

МІПЛ фіксує «героїв» цих сюжетів з числа окупаційних військ.   

Ймовірні виконавці так званої «евакуації» людей до росії. Скріншоти з відеосюжету медіа рф

Як ми зазначали вище, кілька джерел вказують на те, що «евакуацією» людей з Маріуполя та Рубіжного займаються саме бойовики так званих «ЛНР» та «ДНР». 

Які саме війська РФ причетні до вивезення людей на територію Білорусі з Гостомеля, наразі встановити не вдалося. Відомо лише, що завдання по захопленню аеродрому в Гостомелі виконувала 45-а окрема бригада спеціального призначення повітряно-десантних військ Збройних сил росії. Командира бригади полковника Вадима Панькова, за даними ЗСУ, звільнили з посади після провалу в Гостомелі.

____________________

Медійна ініціатива за права людини у коаліції з іншими правозахисними організаціями документує воєнні злочини та злочини проти людяності, що вчиняються на території України у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації.

Відомі вам факти надсилайте на адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com

 

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Актуальні публікації
Більше публікацій
Інші воєнні злочини
Етнічні шведи, німці та бойки Зміївки: від радянських репресій до російської окупації

Була субота, 30 квітня. Того дня Микола Курівчак, староста села Зміївка, що на Херсонщині, збирався їхати до […]

7 Лютого 2023

Інші воєнні злочини
Херсон — Лефортово: росіяни вивезли цивільних заручників до московського СІЗО

Цивільних заручників із Херсона перемістили в СІЗО Лефортово у Москві. Їх утримання там не підтверджено Міжнародним комітетом Червоного Хреста, правозахисники не мають можливості перевірити їх стан та умови утримання.

3 Лютого 2023

Війна і правосуддя
МІПЛ і герої розслідувань організації на заході ОБСЄ у Відні: про злочини росіян на Херсонщині та механізми вирішення гуманітарних питань

Делегації ОБСЄ від України, ЄС та США спільно з Медійною ініціативою за права людини 1 лютого провели захід у Відні, присвячений воєнним злочинам РФ під час окупації Херсонщини. На заході виступили мешканці регіону, які постраждали від дій російських окупантів

2 Лютого 2023

Більше публікацій