Насильницькі зникнення

«Олександра возили на БТРі впродовж семи днів під постійними обстрілами, від яких не було жодного захисту»

45-річний Олександр Костюк працював далекобійником. Новину про повномасштабне вторгнення РФ він почув, коли був у Польщі, 27 лютого мав повернутися додому.

«Я запропонувала Саші залишатися за кордоном, бо ситуація в країні була напружена. Але він мене не послухався, сказав, що повертається», – говорить Марина, дружина Олександра Костюка.

Жінка на той час була в Києві з двома дітьми, і вирішила поїхати у “тихе місце” – село неподалік Бородянки Київської області. 

«Там ми потрапили в епіцентр бойових дій та окупації. 27 лютого в село заїхала російська військова техніка, почалися активні обстріли, – каже жінка. – Олександр на той момент уже повернувся до Києва, обіцяв приїхати забрати нас. Та я заборонила – це було надто небезпечно, попросила залишатися в Києві, пообіцяла, що ми самі повернемося за першої можливості».

Повинен був вивезти людей, але дорогою зник


Олександр залишився в Києві. Записався у волонтери. Вивозив людей із небезпечних районів до Чернівців та інших міст на заході країни.

Олександр Костюк, фото надала дружина

5 березня Олександр Костюк поїхав до Сумської області – мав забрати людей із села, де саме розпочалися бойові дії. Але місця призначення чоловік не дістався, дорогою з ним зник зв’язок. 

«Я з дітьми ще була під Бородянкою, зв’язок був дуже поганий, додзвонитися до нас було важко, часом можна було хіба смс отримати. І ось, 5 березня, я прочитала повідомлення від родичів: “Де Саша? Ми не можемо з ним зв’язатися”. Та я так само нічого не знала», – пригадує Марина. 

9 березня їй вдалося виїхати з Бородянки і дісталася родичів Олександра в Київській області. На той момент вони розшукали волонтерів, які працювали з чоловіком Марини, вони розповіли про ту поїздку в Сумську область. 

«Одна дівчина сказала, що Саша встиг подзвони людям, яких мав забрати. Сказав, аби вони збиралися, бо він уже на підʼїзді. Але ті його так і не дочекалися», – розповідає дружина Костюка.

Згодом машину Олександра знайшли покинутою на дорозі між двома селами в Сумській області. Друзям чоловіка вдалося відшукати свідків, які проїжджали повз автівку. 

«Машина була припаркована на узбіччі з увімкненими “аварійками”. У ній залишилися документи та особисті речі Саші. В середині все було перевернуто, наче там щось шукали. Сама машина ціла, не обстріляна. Також було багато слідів довкола машини, на капоті побачили відбитки, які вказували на те, що Сашу обшукували», – розповідає дружина Костюка.  

Люди, які знайшли авто Олександра, кажуть, що того дня і тією ж дорогою рухалася російська військова техніка. З того часу і аж до 20 квітня у Марини не було жодної інформації про долю чоловіка, аж поки їй зателефонував незнайомий чоловік. Він повідомив, що має інформацію про Олександра Костюка. 

«Чоловік представився Олександром. Сказав, що він із Сумської області. Його затримали російські військові і відправили на територію РФ. Там у СІЗО № 2 в місті Старий Оскол Бєлгородської області він і познайомився з моїм чоловіком. Між собою вони домовилися, що кого першого обміняють, той зв’яжеться з рідними і все розповість. Цього чоловіка звільнили 19 квітня. Він сказав, що Саша живий, з ним усе добре», – продовжує Марина. 

7 днів возили на БТРі 


Чоловік, який зателефонував дружині Олександра Костюка, виявився жителем Тростянця Сумської області. Його звати Олександр Ситник. Російські військові затримали Ситника 12 березня, коли він йшов вулицею. Згодом чоловік потрапив у СІЗО Старого Осколу.
Раніше він уже ділився із МІПЛ своїми спогадами.

«Нас кидали у камери всіх разом, згодом цивільних та військових розділили», – розповідає Олександр Ситник. У його камері було вісім чоловіків. Усіх, як він стверджує, захопили без причин та пояснень: «Один на машині їхав і наткнувся на колону, другий з аптеки йшов до дружини тощо».

Чоловіком, який наткнувся на російську колону, був Костюк.

«Саша їхав дорогою, на повороті на нього виїхала російська колона, йому не було куди дітися. Тож його зупинили, сказали вийти з машини, обшукали, а потім забрали з собою для подальшої перевірки особистості. Мого чоловіка посадили на БТР, і так він їздив на морозі в легкому пальті і під обстрілами впродовж семи днів», – розповідає Марина зі слів Ситника. 

Згодом Костюка перевезли на територію Російської Федерації до наметового містечка недалеко від кордону з Україною. Туди привозили українських полонених, як цивільних так і військових, і утримували в наметах по 20-25 людей. 

«Олександр розповідав, що поки його возили на БТРі, було дуже холодно. Але більше його хвилювали постійні обстріли, від яких не було жодного захисту», – про це МІПЛ розповіли інші колишні полонені, які бачили Олександра в наметовому містечку. 

Чоловіка там допитували. Щоб залякати, казали що ведуть на “розстріл”, стріляли над головою, погрожували прострілити коліна та відрізати пальці. 17 березня Олександра Костюка перевезли до СІЗО № 2 у Старому Осколі.

«Одного дня я знайшла контакти цього СІЗО і вирішила подзвонити, дізнатися, чи є все-таки якась можливість поспілкуватися з Сашею. Але в грубій формі мені відповіли, що ніяких українських полонених у них немає. Більше я туди не телефонувала, не хотіла провокувати їх, побоялася нашкодити чоловікові своїми дзвінками», – говорить Марина. 

Друзі Олександра звернулися до Червоного Хрест і отримали телефонне підтвердження про те, що Олександр Костюк дійсно перебуває в полоні на території Російської Федерації.

———

Матеріал підготовлено Медійною ініціативою за права людини за підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини.

0 Коментарів

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Схожі публікації
Насильницькі зникнення
Тримали в ямі з водою і контейнері для авто: історія колишнього військового, якого росіяни викрали на Херсонщині

Для колишнього військового Василя Шевченка (імʼя змінено з міркувань безпеки) візити російських армійців стали звичними. Після того, як захопили Херсонщину, росіяни регулярно проводили обшуки в домі чоловіка: нишпорили в шафах, під ліжками, перевіряли сараї.

15 Вересня 2023

Насильницькі зникнення
Заручник із Курського СІЗО. Історія викрадення та повернення додому Олександра Ковальчука

Російські військові поклали чоловіка обличчям до землі, зв’язали, кинули на БМП, привʼязали до машини і накрили брезентом. Поруч був іще один полонений — Сергій. Понад дві доби їх тримали привʼязаними до броні. Росіяни сиділи на них, ніби на матрацах. Після цього бранців вивези в Росію.

23 Серпня 2023

Насильницькі зникнення
В заручниках у Росії. Як на Чернігівщині викрали колишнього атовця Андрія Гарасименка і де він тепер

Минулого року під час окупації Чернігівської області військові РФ викрадали чоловіків, утримували їх і допитували в катівнях у селі Вишневе та місті Городня. МІПЛ розповідає історію викрадення та вивезення до російської в’язниці майстра газової служби з села Новоукраїнське Андрія Гарасименка.

11 Серпня 2023

Більше публікацій
Ми у соцмережах
Актуальні публікації
Більше публікацій
Інші воєнні злочини
На Генасамблеї ООН нагадали про вбивство 16-річного Тіграна Оганнісяна

Під час виступу в рамках Генасамблеї ООН Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубінець розповів, що просто перед вильотом до Сполучених Штатів мав розмову з матір’ю загиблого підлітка Тіграна Оганнісяна

22 Вересня 2023

Аналітика
Заручники Росії: МІПЛ презентувала першу аналітику на основі задокументованих в системі iDoc воєнних злочинів РФ

Презентація аналітики “Безпідставні арешти та утримання цивільних заручників на північних територіях України. Аналіз задокументованих свідчень” відбулася в Осло. Співорганізаторами заходу стали МIПЛ і Норвезький Гельсінський Комітет.

21 Вересня 2023

Війна і правосуддя
“Чи може вона зрадити?” У справі Світлани Оголь допитали перших свідків

У Миколаєві судять Світлану Оголь. Жінку обвинувачують у тому, що вона здала окупантам колишнього атовця Сергія Кучерешка і ніби як зрадила Україну. МІПЛ побувала на судовому засіданні, де допитали перших свідків.

18 Вересня 2023

Більше публікацій